“Вогник” як одна з форм роботи у дитячому оздоровчому таборі

”Вогник” - це іскорка зацікавленості кожного справами колективу та долею товариша, теплота взаємовідносин та світло дружби. Це колективне обговорення загоном та вожатим дня, що прожитий, аналіз проведених справ, розбір взаємовідносин в колективі.

Педагогічна задача “вогника” – навчити дітей осмисленню життя, привити навички колективного аналізу, колективного “мислення” та, в кінці кінців, виховувати в них культуру спілкування.

Структура “вогника” може містити пісню, розбір прожитого дня, відверту розмову, час для творчості, запрошення гостя на “вогник”, сюрприз для “вогника”.

Умови проведення “вогників”

1. Керівник заздалегідь обмірковує хід проведення “вогника”: позначає його тему, намічає цілі, формулює завдання з урахуванням бажаних результатів. Проведений експромтом, він не дозволить у повному обсязі дибитися позитивного емоційного настрою у його учасників.

2. Тематика “вогника” повинна бути актуальною і викликати інтерес у всіх, хто зібрався.

3. Позитивний настрій “вогника”, динаміка його проведення в значній мірі залежать від змістовного навантаження і емоційного наповнення вступних слів керівника групи.

4. Учасники розташовуються, звичайно, по колу, щоб можна було бачити вираз обличчя, позу співбесідника.

5. В центрі кола знаходиться запалена свічка або горить багаття.

6. Говорить лише той, хто тримає в руках запалені свічку або інший предмет (гілочку, іграшку, м`ячик, шишку).

Закони “вогника”

1. На “вогнику” говорять впівголоса. Якщо хочеш виступити, не викрикуй з місця, а підніми руку.

2. Уважно слухай, дай договорити до кінця кожному, не перебивай.

3. Критикуй не з метою принизити або образити, але допомогти та порадити.

4. Критика повинна бути конструктивною: критикуєш – пропонуй.

5. Правила “вільного мікрофону”: нікого не можна примушувати виступати на “вогнику” або забороняти говорити.

6. На “вогнику” говорять те, що думають, відверто та принципово.

7. Бережи час, дотримуйся регламенту, говори лише головне.

8. Свічку, що затухла, запалює той, хто запалював “вогник”; в багаття підкладає дрова той, хто запалив його.

9. Під час “вогника” через коло ніхто не ходить, так як полум`я свічки символізує “серце загону”. Якщо необхідно вийти, обійди навколо.

10. Той, хто знаходиться за колом, не може приймати участі в розмові.

Методика організації та проведення “вогників”

Види “вогників”

- “вогник” знайомства;

• “вогник” організаційного періоду;

• “вогник” основного періоду;

• “вогник підсумковий;

• прощальний “вогник”.

Можна користуватися і традиційними видами “вогників”, такими як: “знайомство”, “тематичний”, “аналітичний”.

“Вогник” знайомства

Мета:сформувати у кожної дитини уяву про загін та себе в цьому загоні.

Підготовка до “вогника”

1. Розділити обов`язки між напарниками.

2. Виділити групу дітей для підготовки місця проведення “вогника”. (Про місце проведення повинна знати лише тільки ця група , для інших усе повинно бути сюрпризом).

3. Раніш із загоном вивчити ліричну пісню для “вогника”.

4. Підготувати необхідні атрибути (предмет, який будуть передавати по колу, дрова для багаття або свічки для “вогника”, пуфики або деревини для сидіння, літери, викладені навкруги свічки з назвою “вогника”).

5. Підготувати музичне супроводження для емоційного настрою загону.

6. Скласти розповідь про себе (Приклад самопрезентації – розповіді про себе: Я – Свєта, ваша вожата, мені – 20 років, я навчаюсь на англійському факультеті одного з вузів держави – Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов. Мені подобається моя майбутня професія – вчитель англійської мови та подобається навчатися. В вільний час я люблю туристичні подорожі та читати, вмію грати на гітарі та писати вірші. А ще я люблю чистоту та порядок. Не люблю: сваритися з друзями, запізнюватися, не люблю лихослів`я).

7. До “вогника” підготувати з одним-двома підлітками їхні виступи – розповідь про себе. (На „вогнику” розмістити їх біля себе; своєю розповіддю вони підтримують думку, стиль та хід розмови).

Схема проведення “вогника”

1. Настрій дітей.

2. Розміщення, загальна пісня.

3. Вступне слово вожатого.

4. Виступи дітей.

5. Заключне слово вожатих, в якому треба похвалити загін, тобто поставити крапку з добрими словами, виразити надію на те, що всі діти зібралися в загоні дуже цікаві і загін стане чудовим.

6. Сюрприз вожатих (пісня, вручення пам`ятних медалей, сувенірів тощо).

7. Коло, вечірня пісня, вечірня речевка.

У “вогнику” знайомства повинно бути:

1. Виступ кожного члену загону.

2. Розповідь вожатого про табір та його традиції:

• традиція “вогника” (“...збираємося разом; “вогник” – відверта розмова; говоримо про те, що тебе хвилює; сидимо колом...”);

• традиція доброго ставлення до пісні (“...З чого почали “вогник”? ..З пісні... Починаємо та закінчуємо “вогник” піснею...”);

• традиція вечірньої речевки (“...закінчується розмова речевкою, після неї не можна голосно говорити, співати пісні, бігати);

• традиція кола (“...пісні співаються в колі, поклавши руки на плечі один одного, розхитуючись з боку на бік...щоб встати в коло”).

3. Особливий емоційний настрій – урочисто-ліричний (оформлення, тон розмови, свічка, пісня).

Чого не повинно бути на “вогнику”?

1. Не можна знеособлювати “вогник”(перевтілювати його в знайомство делегацій, груп тощо).

2. Не підміняти “вогник” іншою формою (читання віршів, співання пісень тощо).

3. Не практикувати різні чає пиття, так як це відволікає.

Позиція вожатого

1. Сам готовить і проводить “вогник”.

2. Пропонує форму “вогника”, показуючи, як треба виступати та вести себе на “вогнику”. (Що вожатий хоче узнати про дітей, те він сам повинен розповісти про себе).

3. Контролює час, темп.

4. Слідкує за настроєм та увагою дітей.

5. При необхідності задає питання, допомагає дитині говорити.

6. Узагальнює розповіді дітей, робить висновки.

7. Доповнює розповідь напарника про себе.

Не секрет, що улюблена форма в організаційний період – “вогник” – знайомство “Все про себе”. Він може проводитися як на відкритому повітрі (у багаття), так і в приміщенні (із свічкою). Основна задача такого “вогнику” – упізнання один одного, формування у дітей (у процесі довірливого спілкування) доброзичливого становлення до кожного члена загону.

При розміщенні учасників “вогника” бажано чергувати хлопчиків із дівчатками. Якщо в ньому приймають участь і дорослі, їх слід розсадити подальше один від одного. Усередині кола горить багаття або свіча. Розповідь про себе починає вожатий, який потім передає як естафету-талісман загону наступному учаснику. Після того як висловляться всі, доцільно буде заспівати пісню, яка може стати загінною. ЇЇ слова необхідно вчити з дітьми з першого дня перебування в таборі.

“Вогник” організаційного періоду

Дитина, яка вилучена зі звичайного кола спілкування (це стосується дитячих оздоровчих центрів), відчуває психологічний стрес. Щоб уникнути шкоди, необхідно якомога швидше ввести її до колективу, ознайомити з новими умовами життя, налаштувати на спільну діяльність. В цьому і полягає основне завдання “вогників” організаційного періоду.

Як досягти невимушеного спілкування одразу, з першого “вогника”? За допомогою наступних правил його проведення:

1. Говорить лише той, у кого в руках свічка або предмет, що її замінює.

2. Усі слухають того, хто виступає, не перебиваючи.

3. Для вступу до розмови поза чергою необхідно підняти руку.

4. Критика повинна бути адресною, конкретною, коректною.

5. Обговорювати і аналізувати можна тільки вчинки, але не особистості.

6. Якщо хтось не хоче говорити, не треба його примушувати.

7. Говорити бажано відверто.

8. Самореклама не заохочується.

Зміст правил може бути іншим, головний орієнтир при їх складанні – позитивний результат спілкування.

Мета: підведення підсумків роботи загону в організаційний період зміни.

Завдання:

1. Виховувати потребу у спілкуванні дітей з колективом.

2. Навчити дітей правилам поведінки на “вогниках”; привчити їх до того, що “вогник” проводиться кожного вечора.

Особливості проведення цього “вогника”:

• присутність всіх членів загону обов`язкова;

• виступає кожний по колу в обов`яковому порядку;

• тривалість цього “вогника” більш, ніж останніх, - від 40хв. до години;

• значне безпосереднє керівництво вожатим ходом та змістом аналізу;

• обумовлюються закони “вогника”.

Схема проведення “вогнику” оргперіоду

1. Розміщення.

2. Пісня (можна, щоб заспівав хтось з дітей).

3. Традиція вечірнього “вогнику” (нагадує вожатий).

4. Вступні слова вожатого. (“Це наш перший робочий “вогник”...; знайомство з правилами тощо).

5. Черговий командир нагадує план оргперіоду.

6. Виступ дітей по колу. Схема розмови: Що було добре? Що було погано та чому? Що треба зробити, щоб уникнути сьогоднішніх помилок? (Якщо діти не запам`ятали всіх імен в загоні, перед виступом треба назвати своє ім`я).

7. Вожатий узагальнює сказане, виказує свою думку.

8. Коло, пісня, вечірня речевка.

У “вогнику” оргперіоду обов`язково повинно бути:

1. Виступ кожного члена загону по колу.

2. Пропонується схема аналізу оргперіоду.

3. Тлумачення законів “вогнику”.

4. Узагальнююча промова вожатого.

5. Оцінка діяльності чергового по загону (не дитина, а що вона робила).

Чого не повинно бути:

1. Виступу лише окремих, яскравих особистостей.

2. Довгої, повчальної промови вожатого.

Щовечірній “вогник” – це своєрідне підведення підсумків прожитого дня, аналіз всього, що пройшло за день, розмова по душам. Його мета – зблизити і розкріпачити дітей, але іноді атмосфери довірливості не виникає. Щоб цього не сталося, ми рекомендуємо протягом дня проводити ігри-тренінги на зняття напруги. Ось деякі з них.

“Вибір”. Гравці розташовуються по колу. За командою вожатого кожний з них вказує рукою на будь-кого з своїх товаришів. В результаті виникає декілька пар з тих, хто вказали один на одного (взаємний вибір). Ці пари виводять з гри. Наступні раунди проводяться до тих пір, поки не залишаться дві пари. Вони вважаються переможцями.

“Іскорка”. В цій грі беруть участь два вожатих або вожатий і його помічник. Один з них – передавач“, інший – “приймач”. Всі гравці стають в коло і беруться за руки, при цьому “передавач” одночасно потискує ліву і праву руки сусідам. Сусід, який отримав такий імпульс, передає його далі, наступному гравцю, потискуючи йому руку. Виграє та частина кола, яка скоріше передасть імпульс “приймачу”. “Приймач”, який отримав сигнал, піднімає вверх руку, що його прийняла. Зворотний імпульс “приймач” може ускладнити, зробивши два, три потиску. Таким чином він перевірить, яка “лінія” працює краще.

“Категорії”. Ця гра потребує від учасників проявлення артистизму й уваги. Ми знаходимося в традиційному колі. Виберемо яку-небудь просту фразу, наприклад: “Ось і прийшло літо”, і, починаючи з першого гравця в напрямку за часовою стрілкою, по черзі її вимовляємо, але кожний гравець – з іншою інтонацією (оповідальною, окличною, питальною, похмурою, байдужою, здивованою, скандальною тощо). Учасник, який повторюється або не може придумати нічого нового, вибуває з гри. Так продовжується до тих пір, поки не залишаться три-чотири переможця.

“Взаємодія”. Гра проходить в колі. Після того як вожатий назве визначене число (починаючи з чисел 5-7 і поступово зменшуючи до 1-2), повинні встати стільки ж людей. Сісти вони зможуть лише після дозволу ведучого. Взаємодія між учасниками проходить за допомогою невербальної інформації, яка виникає в процесі гри. Ведучий повинен перетинати будь-яку спробу вербального втручання в дії гравців.

При обговоренні гри доцільно задати гравцям такі питання:

• Яка у вас була тактика?

• Що сприяло прийняттю рішення?

• Що спростило виконання завдання та що перешкоджувало його виконанню?

• Як ви організували б взаємодію при можливості заздалегідь обговорити його засоби?

Аналізуючи свої дії під час гри, учасники усвідомлюють важливість уваги по відношенню до оточуючих, ведуть пошук невербальних засобів спілкування.

“Групова діяльність”. Гра спрямована на розвиток успішності діяльності. Учасники створюють тісне коло, протягуючи руки до його центру. За командою вожатого, виступаючого в ролі ведучого, все одночасно беруться за руки так, щоб в обох руках кожного з гравців опинились чиїсь руки, але не тих, хто стоїть поряд. Після того як вожатий впевниться, що руки гравців з`єднані попарно, він пропонує учасникам “розплутатися”, не рознімаючи рук. Якщо поставлена задача виявилася невирішеною, він підтримує гравців наступною фразою: “Це буває, але розплутатися можна завжди”.

Як правило, гра проходить весело, динамічно, при цьому кожний учасник вільний в своїх проявах. Вожатий повинен пам`ятати, що групова діяльність благотворно впливає на розвиток всіх членів групи. Гра може завершитися наступним чином:

• учасники утворюють декілька кіл, поєднаних один з одним як ланки ланцюжка;

• утворюється одне велике коло, в якому учасники стоять обличчям до кола або навпаки;

• утворюються два чи більше кіл, незалежних одне від одного.

Гра може продовжуватися від 5 до30 хвилин. Після закінчення групової ігрової діяльності вожатий звертається до учасників з питаннями (залежно від ситуації):

• Чому ми так швидко справилися з поставленою метою?

• Що треба було, на ваш погляд, зробити для більш швидкого рішення цієї задачі?

“Вогник” звичайно завершується піснею, яка, являючись своєрідним індикатором вечірнього спілкування, створює певний психологічний (довірливий, ліричний) настрій в групі. Не біда, якщо вожатий не вміє грати на гітарі. Можна використати технічні засоби, які здатні створити акомпанемент. При відсутності ж того й іншого втішимося тим, що в спільному співі без акомпанементу теж є своя чарівність.

Існують і інші форми “вогників” організаційного періоду: “Конверт відвертостей”(незвичайні питання),“Знаки зодіаку”або“Звездар”(діти розподіляються по групам, до яких належить один знак зодіаку), “Радісний день”(розповідь дитини про самий радісний день у його житті). Можна проводити “вогник організаційного періоду в форму естафети. Для цього на пелюстках великої паперової квітки (ромашка, гвоздика, троянда) треба записати питання: “Як тебе звуть? Звідки ти приїхав? Чим ти цікавишся? Чому хотів би навчитися?” тощо.

При організації “вогника” важливо пам`ятати про вибір місця для проведення. Воно повинно бути безпечним, затишним, бажано постійним.

“Вогник”, крім всього іншого, сприяє формуванню у вихованців вміння планувати й аналізувати власну діяльність, вчить їх рефлексії. Тому ми пропонуємо проводити “вогники” і протягом основного періоду. Їх зміст – планування, організація, обговорення справ загону, а задача – навчити дітей комунікативній культурі, привити навички колективного аналізу й індивідуального підходу до осмислення колективної справи, навчити мистецтву вербального та невербального спілкування.

У основний період частіше всього використовуються наступні види “вогників”: “Естафета”, “Мікрогрупи”, ”Дебати”.

“Естафета”. Талісман загону передається по колу, той, у кого він в руках, висловлюється за схемою, запропонованою ведучим.

“Мікрогрупи”. Загін розбивається на мікрогрупи з 3-5 чоловік. Представник від кожної такої групи виступає на задану тему.

”Дебати”. Обговорення дня ведеться в вільному режимі. Як і в інших випадках, вожатий являється рівноправним членом загону, але при цьому строїть бесіду за допомогою наступних питань:

• Що вийшло чи не вийшло протягом дня в нашому загоні?

• Причини невдач?

• Що особливо склалося?

• Що можна змінити, щоб запобігти розчаруванням у майбутньому?

• На закінчення “вогника” звичайно підводяться підсумки справ, що аналізуються, та дня в цілому за наступною схемою.