Судмед / SM_pract_Medic UKR

024.При проведенні ідентифікації особи за черепом необхідно мати:

1.Словесний портрет

2.Протокол опитування свідків

3.Зажиттєву фотографію особи, що розшукують

4.Результати судово-медичного розтину трупа

5.Череп людини

025.Ідентифікувати особу за черепом можна, застосовуючи такі методи, як:

1.Метод кореляційного аналізу

2.Метод алгоритмів графічних ідентифікаційних

3.Метод фотосуміщення

4.Комп’ютерні технології

5.Визначення мінерального складу кісток черепа

431

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ НА ТЕМУ:

«СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПРОФЕСІЙНО-ПОСАДОВИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ»

ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ

Необхідність вивчення теми обумовлена тим, що кількість «лікарських справ», тобто справ, пов’язаних із звинуваченням лікарів (та інших медпрацівників взагалі) в професійно-посадових правопорушеннях лишається ще високою. Це пов’язано або з незнанням лікарями основних законоположень, що регулюють медичну діяльність, або з їх навмисним порушенням. У зв’язку з цим проведення заняття обумовлене необхідністю попередження таких справ в майбутній медичній діяльності та ознайомлення студентів з найбільш частими причинами їх виникнення.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомити студентів з видами правопорушень лікарів, які обумовлюють кримінальну відповідальність, надати відомості про організацію і порядок проведення судово-медичної експертизи у випадках таких справ та навчити студентів виконанню експертних функцій при проведенні комісійних експертиз, пов’язаних з обвинуваченням лікарів у професійно-посадових правопорушеннях.

МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.Набір ситуаційних задач, в яких представлені результати судово-медичних експертиз у випадках кримінальних справ по звинуваченню лікарів різного фаху в професійно-посадових правопорушеннях.

2.Кримінальний кодекс.

3.Довідкова медична література.

4.«Основи законодавства України про охорону здоров’я».

5.Набір контрольних тестових завдань.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1.Визначення рівня знань студентів шляхом їх опитування.

2.Самостійна робота студентів під контролем викладача над виконанням ситуаційних задач та складанням висновків по справах, які пов’язані з обвинуваченням лікарів різного фаху у професійних правопорушеннях.

3.Обговорення висновків по розглянутих студентами справах.

4.Вирішення контрольних тестових завдань.

ПЕРЕЛІК ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ, ЯКИМИ ПОВИННІ ВОЛОДІТИ СТУДЕНТИ З ПОПЕРЕДНІХ КАФЕДР

1. «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

432

2.Знати правові основи надання медичної допомоги громадянам.

3.Володіти елементами проведення аналізу та оцінки первинних медичних документів щодо правильності та повноти надання медичної допомоги у відповідності до існуючих положень та інструкцій.

4.Знати види та правову характеристику професійно-посадових правопорушень медичних працівників.

5.Знати кваліфікаційні характеристики лікарів різних фахів.

ПЕРЕЛІК ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ, ЯКІ ПОВИННІ ЗАСВОЇТИ СТУДЕНТИ НА ЗАНЯТТІ

1.Знати особливості проведення судово-медичної експертизи у зв’язку з притягненням лікарів та інших медичних працівників до кримінальної відповідальності за професійно-посадові правопорушення.

2.Вміти виконувати функції лікаря-експерта при проведенні судово-медичних експертиз по лікарських справах у межах своєї компетенції.

3.Вміти проводити диференціацію між професійно-посадовими правопорушеннями медичних працівників та ―лікарським помилками».

ЕЛЕМЕНТИ ЗАНЯТТЯ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ОБОВ’ЯЗКОВІЙ ОЦІНЦІ

1.Знання видів професійно-посадових правопорушень медичних працівників та особливостей проведення судово-медичної експертизи.

2.Вміння студентів виконувати функції лікаря-експерта при проведенні судо- во-медичної експертизи з приводу притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійно-посадові правопорушення.

ОСНОВНІ ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ПОНЯТТЯ

Лікарські помилки — помилки лікаря під час виконання ним професійних обов’язків, які є наслідком ненавмисних помилкових думок та не мають ознак складу злочину або провини.

Лікарські справи — кримінальні справи, що порушують слідчі органи проти медичних працівників, найчастіше проти лікарів, за професійні правопорушення.

Лікарський злочин — медичне правопорушення, що підлягає кримінальній відповідальності.

Медичне правопорушення — порушення визначених законом і спеціальними інструкціями правил виконання медичними працівниками своїх професійних обов’язків.

Еутаназія — прискорення лікарем смерті безнадійно хворої людини.

433

БЛОК ІНФОРМАЦІЇ

Насамперед необхідно ознайомити студентів з законодавством, яке регламентує лікарську діяльність та статтями КК України, в яких йдеться про відповідальність у разі професійно-посадових правопорушень медичних працівників, ―Основами законодавства про охорону здоров’я», правилами проведення судовомедичних експертиз у відділі комісійних експертиз бюро.

За КК України лікарі можуть бути притягнуті до відповідальності за:

Стаття 131. Неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

Стаття 132. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

Стаття 134. Незаконне проведення аборту Стаття 137. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здо-

ров’я дітей Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність

Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або

фармацевтичним працівником Стаття 141. Порушення прав пацієнта

Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації ор-

ганів або тканин людини Стаття 144. Насильницьке донорство

Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний

стан або захворюваність населення Стаття 319. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних за-

собів або психотропних речовин Стаття 325. Порушення правил боротьби з епідеміями

Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічним або іншими біологічними агентами чи токсинами

Стаття 366. Службове підроблення Стаття 367. Службова недбалість Стаття 384. Завідомо неправдиве показання

Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків

Стаття 387. Розголошення даних досудового слідства або дізнання Крім того, лікарі можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за

порушення статей кримінального кодексу стосовно виконання ними експертних функцій (ст. 384, 385, 386).

434

Викладач звертає увагу студентів на особливості проведення судово-медичної експертизи з приводу лікарських справ:

—слідство веде тільки слідчий прокуратури;

—початку слідства передує прокурорська перевірка (попередній розгляд справи), яка проводиться з метою усунення помилкового порушення кримінальної справи;

—під час прокурорської перевірки вивчають посадову характеристику лікаря і всі матеріали справи;

—якщо встановлюють, що скарга на лікаря є необґрунтованою, то обов’язково повідомляють про це позивача;

—остаточний висновок про притягнення до кримінальної відповідальності лікаря робить прокурор;

—постанову про призначення судово-медичної експертизи складає прокурор тільки після попереднього вивчення результатів відомчого розбору випадку;

—у разі порушення кримінальної справи призначається комісійна судовомедична експертиза;

—комісія вивчає оригінали матеріалів справи, дає відповіді на поставлені запитання, якщо виявляють дефекти в наданні медичної допомоги, то вказують, у чому вони виражаються, їх причину, зв’язок між лікуванням та наслідком.

—в багатьох випадках «лікарські справи» припиняються на етапі попереднього розгляду, оскільки являють собою лікарські помилки.

Під час заняття розбирають поняття «лікарської помилки», яка становить собою добросовісну помилку лікаря у разі виключення наміру необережності або несумлінності. Лікарські помилки не відносяться до юридичного поняття та не підлягають кримінальній відповідальності. Лікарські помилки можуть бути розподілені на 3 групи:

1.Діагностичні;

2.Лікувальні;

3.Організаційні.

Крім цього є тактичні, технічні помилки, які носять як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. Якщо лікар не несе кримінальної відповідальності за лікарську помилку, то це ще не значить, що вона залишається непоміченою. Кожен випадок лікарської помилки обговорюють у лікарському колективі, де працює лікар, аналізують усі причини їх виникнення з метою їх профілактики та запобігання у майбутньому. Лікарі, які їх припустили, можуть бути притягнуті до різних дисциплінарних покарань та направлені на курси підвищення кваліфікації.

Лікарські помилки необхідно відрізняти від неосвічених дій, які вказують про відсутність у лікаря елементарних, обов’язкових для нього знань, які виходять за межі лікарської помилки та кваліфікуються як професійні правопорушення.

На занятті звертають увагу на таке поняття як «еутаназія» та відповідальність лікаря за її проведення.

Після розгляду основних положень кожен студент отримує ситуаційну задачу, яка складається з матеріалів кримінальних справ по звинуваченню лікаря у про-

435

фесійному правопорушенні, в якій наявні виписки з медичних документів — історії хвороби, амбулаторної картки, результати патолого-анатомічного та судо- во-медичного досліджень трупа, а також протоколи клініко-анатомічних або клінічних конференцій, протоколи допиту медичних працівників, їх характеристики та інше. При ознайомленні з цими матеріалами студенти повинні фіксувати свою увагу на тих даних, які дозволяють відповісти на питання, які поставлені органами правосуддя перед судово-медичною експертною комісією.

Найбільш поширеними являються такі питання:

1.Чи правильно та своєчасно був поставлений діагноз?

2.Чи у повному обсязі надана медична допомога хворому? Якщо ні, то в чому ці дефекти проявились та які заходи необхідно було виконати.

3.Яка причина смерті або нещасливого випадку, який стався під час лікування померлого?

4.Хто конкретно із лікарів допустив дефект при лікуванні хворого?

5.Чи всі заходи були застосовані для боротьби з хворобою, її ускладненням або смертю?

6.Чи була можливість передбачити та запобігти нещасливому випадку? Відповіді на питання повинні бути повними, обґрунтованими. В них

об’єктивно та повно пояснюється правильність чи помилковість способу лікування, причина ускладнення, зв’язок між ускладненням та дією медичних працівників.

Враховуючи специфіку кожного виду порушень, питання можуть бути різними. Так, під час розгляду хірургічних справ такими питаннями можуть бути:

1.Чи показано було виконання операції?

2.Чи відповідає метод операції характеру захворювання?

3.Чи правильно був обраний метод анестезії?

4.Чи мали місце будь-які дефекти у техніці виконання операції та післяопераційного ведення хворого?

Інструкція до питань 1-10

За незакінченими твердженнями, приведеними нижче, ідуть 4-5 відповідей. Виберіть одну найбільше правильну відповідь.

001.Судово-медична експертиза за матеріалами справи призначається:

A)адвокатом;

B)начальником бюро судмедекспертизи;

C)прокурором;

D)головним судово-медичним експертом України.

002. Назва документа, оформлюваного у випадках проведення судово-медичної експертизи за матеріалами справи:

A)«Акт комісійної судово-медичної експертизи»;

B)«Висновок комісійної судово-медичної експертизи»;

C)«Висновок комплексної судово-медичної експертизи»;

436

D)«Висновок експертів».

003.Результати судово-медичної експертизи за матеріалами справи оформляються як:

A)«Висновок експертів»;

B)протокол;

C)довідка;

D)«Акт судово-медичної експертизи»;

E)«Висновок комісійної судово-медичної експертизи».

004. При проведенні судово-медичної експертизи за матеріалами справи відповідальність за даний висновок несуть:

A)всі експерти;

B)кожен експерт окремо;

C)Голова комісії;

D)ніхто не несе відповідальності.

005.Виконання еутаназії лікарями:

A)можливе без згоди хворого;

B)можливе без згоди родичів хворого;

C)заборонене чинним законодавством;

D)можливе за умов, якщо життя людини підтримується штучно;

E)можливе за вирішенням самого лікаря.

006. До складу судово-медичної експертної комісії при розборі складних лікарських справ входять усі перераховані особи, крім:

A)судово-медичних експертів;

B)слідчого прокуратури;

C)секретаря судово-медичної експертної комісії;

D)начальника бюро судово-медичної експертизи;

E)лікаря-консультанта.

007.Лікар буде притягнутий до кримінальної відповідальності за ненадання допомоги хворому у всіх випадках, крім:

A)посилання на відсутність необхідного інструмента;

B)лікар у момент виклику до хворого був хворий;

C)посилання на відсутність транспорту;

D)лікар-терапевт відмовився оглянути хірургічного хворого;

E)лікар відмовився прийняти хворого іншої ділянки.

008.Судово-медична експертна комісія вирішує всі перераховані питання, крім:

A)чи правильно проводилося лікування?

B)чи винний лікар у несприятливому результаті лікування?

C)від чого наступила смерть хворого?

437

D)чи мається прямий причинний зв’язок між проведеним лікуванням і настанням смерті?

E)чи цілком було проведене обстеження хворого?

009.Відповідальність за професійні правопорушення медичних працівників передбачена всіма перерахованими статтями КК України, крім:

A)117;

B)131;

C)134;

D)139;

E)141.

010. Відповідальність за порушення права на безоплатну медичну допомогу передбачена статтею КК України:

A)135;

B)138;

C)144;

D)148;

E)184.

Інструкція до питань 11-35

Для кожного незакінченого твердження правильними є ОДНА або ДЕКІЛЬКА відповідей.

ВИБЕРІТЬ:

011.Діяльність медичних працівників регламентується:

1)наказами МОЗ;

2)наказами головного лікаря лікувально-профілактичних закладів;

3)методичними вказівками МОЗ;

4)правилами внутрішнього розпорядку лікувально-профілактичних закладів.

012.Про необхідність дотримання лікарської таємниці говориться в:

1)присязі (клятві) лікаря України;

2)карному законодавстві;

3)Основах законодавства України про охорону здоров’я громадян;

4)Конституції України.

013.Посадовою особою в лікувально-профілактичному закладі є:

1)головний лікар;

2)головна медична сестра;

3)завідувачі відділеннями;

438

4)черговий лікар.

014.Несприятливі наслідки у лікарській діяльності можуть бути пов’язані з:

1)нещасними випадками під час лікування;

2)лікарськими помилками;

3)професійними правопорушеннями медичних працівників;

4)самогубством хворого.

015. Відповідно до кримінального кодексу України лікарі несуть кримінальну відповідальність за:

1)службове підроблення;

2)незаконне проведення аборту;

3)ненадання допомоги хворому;

4)порушення правил внутрішнього розпорядку лікувальної установи.

016.До дисциплінарних провин медичних працівників належать:

1)невиконання розпоряджень керівників;

2)незаведення історії хвороби на особу, якій виконують аборт;

3)порушення правил внутрішнього розпорядку;

4)порушення правил боротьби з епідеміями.

017. Відповідно до чинного законодавства лікарі несуть кримінальну відповідальність за:

1)лікарські помилки;

2)порушення правил боротьби з епідеміями;

3)дисциплінарні проступки;

4)порушення прав пацієнта.

018.Особливостями проведення лікарських справ є:

1)вивчення всіх медичних документів;

2)у разі порушення кримінальної справи призначається комісійна судовомедична експертиза;

3)припинення справи на етапі попереднього її розглядання;

4)вивчення характеристики лікаря.

019.Під час проведення експертизи лікарських справ вирішують такі питання:

1)правильність встановлення діагнозу;

2)правильність проведеного лікування;

3)повнота медичної допомоги;

4)своєчасність надання медичної допомоги.

020.Лікарські помилки за класифікацією можуть бути:

1)пов’язані з лікуванням;

2)непередбачуваними;

439

3)пов’язаними з діагностикою;

4)організаційними.

021.Поняття лікарської помилки включає в себе наявність помилкових дій лікаря за умов:

1)відсутності необережності;

2)відсутності наміру;

3)відсутності недобросовісності в діях лікаря;

4)відсутності документації.

022.Причиною лікарської помилки може бути:

1)недосконалість існуючих методів діагностики і лікування;

2)недостатнє підготування лікаря;

3)недостатній досвід лікаря;

4)недбале (халатне) ставлення.

023.Причиною лікарської помилки може служити:

1)неповноцінне обстеження хворого;

2)недосконалість сучасних уявлень про етіологію і патогенез захворювання;

3)халатність лікаря;

4)атипичність плину захворювання.

024.Лікар може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, якщо:

1)несприятливий вихід хвороби був обумовлений неуважним обстеженням хворого;

2)несприятливий вихід хвороби був обумовлений дефектами в лікуванні хворого;

3)смерть хворого обумовлена неналежним ставленням лікаря до виконання своїх службових обов’язків;

4)смерть хворого наступила внаслідок нещасного випадку.

025. Поважною причиною відмови в наданні медичної допомоги звичайно визнають:

1)хворобу медичного працівника;

2)надання медичним працівником допомоги іншому хворому;

3)відсутність транспортного засобу;

4)некомпетентність медичного працівника.

026.Вилучення органів і тканин у живого донора припускається чинним законодавством у випадку, якщо:

1)донор попереджений про можливі ускладнення для свого здоров’я;

2)донор висловив у писемній формі згоду на вилучення своїх органів або тканин;

440