10.4. Соціально-економічні наслідки функціонування структур, що володіють високим потенціалом ринкової влади. Конкурентна політика держави

Поширення монополій в економіці має цілий ряд як позитивних, так і негативних соціально-економічних наслідків. Для того, щоб оцінити користь монополій, необхідно завжди пам’ятати, що монополія – це перш за все велике підприємство з усіма його перевагами у порівнянні з малим бізнесом. Як вже вказувалося раніше, великі підприємства мають широкі можливості економії на витратах виробництва, що забезпечує споживачів дешевою і якісною стандартизованою продукцією. Такі підприємства також мають значні переваги у забезпеченні високої продуктивності праці та кращої організації виробництва.

Досить часто у суспільстві виникає необхідність навіть законодавчого створення таких структур у галузях, які, функціонуючи в конкурентному режимі, створюють продукт за надто високими витратами. Підприємства, що виникають на основі законодавчого об’єднання підприємств з метою забезпечення суспільного соціально-економічного ефекту, отримали назву природних монополій і набули широкого розповсюдження в сфері надання транспортних послуг, соціальної інфраструктури, виробництва електроенергії, транспортування нафти й газу, надання послуг зв’язку тощо.

Разом з цим, монополія має ще одну позитивну рису – вона сприяє високим темпам науково-технічного прогресу суспільства. Така можливість з’являється у монополістів завдяки величезним фінансовим ресурсам для проведення наукових досліджень і здійснення інновацій. Однак, тут необхідно пам’ятати, що монополія буде реалізовувати свої переваги на користь суспільства тільки у разі існування конкурентного режиму в економіці, а також за наявності контролю з боку державних структур. У протилежному випадку монополія з метою максимізації прибутку здійснює тиск на суспільство і відтворює свої негативні риси.

До негативних моментів функціонування монополізованих підприємств слід віднести такі наслідки їхньої діяльності, як:

1. Встановлення контролю над цінами, що позбавляє останні можливості виконувати свої координуючі функції і ставить під загрозу саму здатність ринку до саморегулювання.

2. Неефективність розподілу ресурсів. Зростання ринкових цін як умови отримання монопольно високих прибутків з одночасним скороченням обсягів виробництва продукції провокує безробіття, а також ступінь залучення у виробничий процес інших видів ресурсів.

3. Отримуючи можливість максимізувати прибуток за рахунок ринкової влади, монополія стає над прибутковою структурою економіки, що суттєво поглиблює диференціацію доходів у суспільстві і приводить до наростання його соціальної нестабільності.

4. Монополія провокує політичну нестабільність, оскільки прагне отримати доступ до владних структур з метою впливу на прийняття політичних рішень, які стосуються створення сприятливих умов для її функціонування і отримання надприбутків. Результатом боротьби за владу є корумпованість економіки, відсутність можливостей у держави послідовно проводити в життя заходи економічної політики.

Негативні наслідки функціонування монополій викликають необхідність державного регулювання негативних наслідків їхньої діяльності. З цих причин у кожній країні світу проводиться конкурентна політика – комплекс заходів держави, спрямований на запобігання знищенню або викривленню конкуренції з боку фірм, що володіють ринковою владою. Найбільш давню історію конкурентна політика має у США, в яких вперше було прийнято антимонопольний закон у 1890 р., який отримав назву «Закону Шермана» і був спрямований, в основному, на боротьбу з картелями, які мали на меті обмеження конкуренції. У подальшому в цій країні приймалася ціла низка законів і законопроектів, які намагалися врахувати і відрегулювати щонайменші нюанси підривної діяльності монополій по відношенню до конкуренції.

Сьогодні у провідних країнах світу конкурентна політика знаходить свій прояв у демонополізації економіки і коригуванні поведінки монополістів. Перший вид конкурентної політики спрямований на обмеження ступеня монополізації економіки. Проводячи таку політику, держава розробляє заходи по обмеженню міжфірмових угод, спрямованих на злиття підприємств; здійснює деконцентрацію існуючих монополій; сприяє активізації конкуренції у монополізованих галузях виробництва через підтримання і сприяння розвитку малого бізнесу, захисту прав споживачів.

Другий вид конкурентної політики реалізується через коригування недобросовісної поведінки монополістів, яка приводить до негативних наслідків. Це – контроль за діяльністю монополістів і своєчасне запровадження відповідних санкцій обмежувального характеру, регулювання діяльності природних монополій, вплив на процеси ціноутворення тощо. Важливо зрозуміти, що головне завдання конкурентної політики полягає не знищенні монополій (оскільки це приведе до втрати національною економікою великого бізнесу з його об’єктивними перевагами), а в тому, щоб поставити діяльність останніх під державний контроль і попередити можливість зловживання ринковою владою. А також захищати і зберігати конкуренцію як головну умову існування ринку.