2.3. Економічні інтереси.

Усвідомлення потреб і прагнення їх задовольнити зумовлюють мотивацію поведінки людини, її інтереси.

Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару тощо).

Отже, економічні інтереси – це усвідомлене прагнення економічних суб ‘єктів задовольнити певні потреби, що є спонукальним мотивом їх господарської діяльності.

Суб‘єкти економічних інтересів – це окремі індивіди, сім‘ї, домогосподарства, колективи, держава, суспільство в цілому.

Об‘єкти економічних інтересів – це економічні блага (товари, послуги, інформація тощо). Економічні інтереси можна класифікувати насамперед за суб‘єктами їх реалізації як державні, колективні та особисті. У структурі інтересів виділяють виробничі (пов‘язані з організацією виробництва) і невиробничі (пов‘язані з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспільства).

Державний інтерес має такі складові свого прояву:

А) суспільно-економічні інтереси (частина інтересів держави та інших суб‘єктів господарювання збігаються (оподаткування в розумних межах, виділення державних інвестицій, тарифне стимулювання експорту та ін.);

Б) інтереси державної бюрократії;

В) інтереси громадянського суспільства.

Колективний інтерес – це сума однорідних інституйованих приватних інтересів, носіями яких млжуть бути споживачі, акціонери, фондова біржа тощо.

Особистий інтерес охоплює потреби, що пов ‘язані з реалізацією приватної власності, прав іолодіння та користування, управління, отримання доходів.

Кожна людина одночасно є носієм різних інтересів, оскільки вона виступає як:

- індивід;

- представник певної верстви суспільства;

- член певного трудового колективу.

Суспільний і колективний інтереси персоніфікуються тільки в індивіді. Отже, має місце складне переплетіння, взаємодія економічних інтересів. Значною мірою інтереси виступають як соціальні протилежності.

Взаємодію інтересів можна простежити на прикладі їх прояву в сферах виробництва і обміну. У сфері виробництва підприємці та виробники є протилежними сторонами економічних стосунків, проте вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачі. Не задовольнивши інтереси споживача, виробник не може забезпечити і власні інтереси. Взаємозалежність цих груп об ‘єктивно зумовлює їх співробітництво.

Механізм узгодження інтересів визначається сутністю існуючої економічної системи. Державна політика в сфері економічних інтересів має виходити з того, що за різних умов суспільного розвитку на перший план можуть виходити ті чи інші інтереси.

Наприклад, командно-адміністративна економіка визнає жорстку підпорядкованість державним інтересам колективни х та особистих, а у сучасній ринковій економіці домінує особистий інтерес.

Державна політика може мати різні засоби впливу на інтереси людей: неекономічний та економічний примус.

Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб ‘єктами конкретних цілей. Так, реалізація індивідуальних інтересів забезпечується через зростання індивідуальних доходів. Засобом реалізації колективних інтересів є максимізація прибутку та фонду заробітної плати.

Засіб реалізації суспільного інтересу – максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкодування створюваного суспільного продукту. Таким чином, проблема поєднання інтересів знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцій у розподілі доходів.