Термінологічний словник

Авансований капітал- промисловий капітал, вкладений у засоби виробництва та робочу силу.

Амортизація- процес поступового перенесення вартості основного капіталу на вироблену продукцію в міру його зношення.

Витрати капіталу- витрати постійного капіталу на купівлю засобів виробництва і змінного – робочої сили.

Додаткова вартість- вартісна форма додаткового продукту, створеного додатковою працею найманих працівників.

Змінний капітал- частка авансованого промислового капіталу, вкладена в найм робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва і стає джерелом додаткової вартості.

Капітал як економічна категорія- самозростаюча вартість; вартість, яка дає додаткову вартість.

Маса додаткової вартості- абсолютна величина додаткової вартості.

Маса прибутку- абсолютний розмір прибутку в грошовому еквіваленті.

Моральне зношення основного капіталу- техніко-економічне старіння елементів основного капіталу, що виявляється у втраті доцільності їх подальшої експлуатації через появу дешевших або досконаліших засобів праці.

Норма додаткової вартості- відношення величини додаткової вартості до змінного фактора, виражене у відсотках.

Норма прибутку- відношення прибутку до всього авансованого капіталу, виражене у відсотках.

Оборотний капітал- частка промислового капіталу, яка впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживну вартість, повністю переносячи її у вартість виробленого товару.

Основний капітал- складова промислового капіталу, яка функціонує у формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, переносячи свою вартість на вироблену продукцію частками.

Постійний капітал- частка авансованого промислового капіталу, вкладена у засоби виробництва та перенесена конкретною працею на новостворений продукт, не збільшуючи його вартості.

Тема 7. Ринок: сутність, структура та інфраструктура.

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

Ринкове господарство як невід'ємна складова товарного виробництва. Функції ринку. Основні суб'єкти ринкової економіки. Домогосподарство в системі економічних відносин.

Основні суб'єкти ринкової економіки. Механізм функціонування ринку. Суть попиту і фактори, що його визначають. Закон попиту.

Пропозиція: зміст і фактори, що на неї впливають. Закон пропозиції.

Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага.

Інфраструктура ринку: сутність, функції та структура.

Для самостійного вивчення цієї теми рекомендується література:

1, с. 59-63; 6, с. 103-130; 7, с. 189-213; 14, с. 119-127, 143-164; 15, с. 145-190, 257-268; 18, с. 105-150; 21, с. 165-203.

7.1 Сутність ринку та його основні функції.

У результаті виникнення суспільної праці, приватної власності на засоби виробництва, поділу праці та економічного відокремлення виробників суспільне виробництво набуває товарної форми, яка стає пануючою, а грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Все це створило передумови для виникнення ринку як невід'ємного атрибуту товарного господарства. Через ринок здійснюється переважна більшість економічних процесів. Це специфічна форма економічних взаємовідносин, шо пов'язує між собою різних господарюючих суб'єктів. Він опосередковує виробництво й споживання, і тому перебуває під їхнім впливом, а також сам впливає на них. На ринку з'ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам, що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності, в тому числі й товарів.

Ринок - це складне й багатогранне явище. Ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожен вид ринку має свої особливості але всі вони тісно пов'язані й органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає збої в роботі інших і системи в цілому.

Найчастіше ринки розділяють за наступними критеріями:

1. За предметом купівлі-продажу: ринок товарів, ринок послуг, капіталу, фінансово-кредитний ринок, валютний ринок, ринок трудових ресурсів, ринок інформації тощо.

2. За теріторіальною ознакою ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній може бути національним (весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів), регіональним (ринок окремого територіального підрозділу), локальним (ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність населених пунктів).

3. Ринки бувають збалансовані і незбалансовані. Збалансований ринок, на якому підтримується повна відповідність між попитом і пропозицією. В умовах збалансованого ринку забезпечується повна реалізація всіх запропонованих товарів, а також найбільш повне задоволення платоспроможного попиту. Незбалансований ринок - той, на якому немає повної відповідності між попитом і пропозицією. Кількісна незбалансованість ринку може виявитися як у надмірному перевищенні пропозиції над попитом, що ускладнює реалізацію товарів (профіцитний ринок), так і в перевищенні попиту над пропозицією, що створює напругу на ринку й ускладнює задоволення попиту (дефіцитний ринок).

Виокремимо найважливіші функції ринку.

1. Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси — виробництво, обмін, розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції.

2. Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.

3. Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

4. Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації економічного довкілля деперсоніфікованнй і тому не може бути упередженим і несправедливим.

5. Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

6. Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні. скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

7. Функція інтеграції. Ринок об ‘єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Об’єктами ринкових відносин, тобто купівлі і продажу та конкуренції, стають усі результати суспільної діяльності. Ними можуть бути матеріальні продукти праці (засоби виробництвава, предмети споживання, послуги, нерухомість); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери; валюта, позичкові капітали тощо.

На початку формування ринкових відносин основними суб ‘єктами були безпосередньо виробники і споживачі товарної продукції. Потім у міру свого розвитку і відокремлення в самостійні галузі торгівлі і грошового обігу активними учасниками ринкових відносин стають торгівельні і фінансові посередники.

Основними суб’єктами ринкових відносин є:

1. домогосподарства – економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, що постачають ресурси і використовують отримані гроші для придбання товарів і послуг з метою задоволення власних потреб;

2. фірма або підприємство – це економічна одиниця, яка використовує фактори виробництва і виготовляє продукцію для задоволення потреб споживачів, прагне максимізувати свій прибуток;

3. держава – це самостійний суб’єкт ринку, до складу якого входять урядові установи, що здійснюють економічну, політичну та використовують юридичну владу для забезпечення умов господарювання всіх суб’єктів економіки.

Основні суб’єкти господарської діяльності взаємодіють між собою і здійснюють безперервний кругообіг ресурсів, товарів, послуг.

Кон'юнктура ринку - це сукупність економічних умов, що складаються на ринку в кожний даний момент, від яких залежить процес реалізації. Кон'юнктура ринку визначається економічними показниками, які характеризують стан ринку. Це співвідношення попиту і пропозиції, рівень цін, місткість ринку, платоспроможні можливості споживачів, стан товарних запасів та ін.

Обов’язковими умовами функціонування ринку є конкуренція і вільне підприємництво.