7.2. Попит та фактори, що його визначають.

Механізм функціонування ринку містить у собі такі елементи як попит, пропозиція і ціна. Процес функціонування ринкового механізму визначає ступінь ефективності ринкової економіки. Сам ринковий механізм забезпечує свою стабільність. Реалізується це через завдання, які ставить перед собою кожен учасник ринкових відносин: прагнення максимуму прибутків і раціоналізація вибору. Отже, ринкова система за своєю природою є саморегульованою системою і отримала назву "вільного ринку". Ідея "вільного ринку" належить класику політичної економії А.Сміту.

Термін "попит" в економічній науці означає платоспроможну потребу, тобто потребу, яку суб'єкт здатний оплатити. Із такого визначення випливає, що попит на той чи інший товар (послугу) залежить від ціни.

Попит – кількість продукту, що може бути куплений за різних можливих цін, якщо всі інші умови обміну залишаються незмінними. Виділяють індивідуальний, ринковий й сукупний попит.

Обернена залежність між ціною і обсягом попиту називається законом попиту. Якщо зобразити цю залежність графічно, отримаємо криву попиту.

Закон попиту відображає економічну поведінку споживача. Те, що споживач готовий купити більше товару за нижчою ціною пояснюється, по-перше, тим, що дохід споживача завжди обмежений, тому об'єктивно за меншу ціну він може купити більше товару; по-друге, в економіці діє закон спадної граничної корисності, зміст якого полягає в тому, що кожна наступна одиниця товару приносить менше задоволення, ніж попередня, і тому споживач готовий придбати кожну наступну одиницю товару за меншу ціну; по-третє, така поведінка пояснюється ефектами доходу і заміщення.

Існує принципова різниця між зміною величини попиту (обсягу попиту) і зміною попиту (попиту в цілому). До зміни величини (обсягу) попиту на товар призводить зміна цінового фактора, тобто ціни самого товару. Це спостерігається в процесі переміщення від однієї до іншої точки кривої попиту (D), яка залишається незмінною. Якщо змінюються нецінові фактори, то крива попиту зміщується сама.

До таких нецінових факторів відносять наступні:

- зміна споживчих переваг, яка може відбуватися внаслідок зміни потреб, моди, під впливом реклами тощо;

- кількість покупців (збільшення кількості покупців підвищує ринковий попит і навпаки);

- доходи споживачів;

- цінові очікування споживачів (очікування зростання цін у майбутньому збільшує поточний попит і навпаки);

- ціни на інші товари. Якщо зростає ціна на товар-субститут (взаємозамінний товар), то попит на нього знижується, а на його замінник — підвищується. Наприклад, подорожчання олії зумовлює скорочення попиту на неї і зростання попиту на маргарин. Якщо зростає ціна на товар-комплемент (доповнюючий), то попит на цей товар зменшується. Наприклад, зростання ціни на бензин змушує власника автомобіля менше користуватися ним, а відтак зменшується попит і на мастила, гальмівну рідину тощо.

7.3. Пропозиція та фактори, що її визначають.

Пропозиція – це кількість товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Прямий зв’язок між ціною і кількістю запропонованого на ринку товару називається законом пропозиції. Зміст закону пропозиції полягас в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов), тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок. Якщо зобразити цю залежність графічно, отримаємо криву пропозиції.

Існує принципова різниця між зміною величини пропозиції (обсягу пропозиції) і зміною пропозиції (пропозиції в цілому). До зміни величини (обсягу) пропозиції товару призводить зміна цінового фактора, тобто ціни самого товару. Це спостерігається в процесі переміщення від однієї до іншої точки кривої пропозиції (S), яка залишається незмінною. Якщо змінюються нецінові фактори, то крива пропозиції зміщується сама.

До таких нецінових факторів відносять наступні:

- технологічний прогрес. Застосування нових технологій дає змогу зменшити собівартість одиниці продукції. Це сприяє розширенню пропозиції товару на ринку, відтак крива пропозиції зсувається праворуч.

- зміна цін на ресурси. Зростання цін на ресурси (за інших незмінних умов) призводить до збільшення витрат виробництва, зростання собівартості продукції, що змушує підприємця скорочувати пропонування свого товару. Тому крива пропозиції зсувається ліворуч.

- зміна цін на споріднені товари. Якщо, наприклад, ціна на маргарин зростає, а на йогурти залишається незмінною, то підприємець, що виробляє йогурти, шукатиме альтернативний спосіб застосування своїх ресурсів і, вірогідно, спрямує їх на виробництво маргарину, зменшивши тим самим виробництво йогуртів. При цьому крива пропозиції йогуртів зрушиться ліворуч.

- зміни у бюджетно-податковій політиці. У випадку зростання ставки оподаткування крива пропозиції (за інших однакових умов) зміститься ліворуч. Якщо ж зростатимуть дотації бізнесу, крива пропозиції зсунеться праворуч.

- цінові очікування підприємців. Оптимістичні очікування підприємців сприятимуть зсуву кривої пропозиції праворуч, а песимістичні зумовлять її зміщення ліворуч.

- кількість продавців на ринку. Збільшення кількості продавців підвищує ринкову пропозицію і навпаки.