1.4. Функції політекономії.

У процесі становлення і розвитку політичної економії як науки були сформовані її основні функції.

1. Пізнавальна функція безпосередньо пов ‘язана з предметом політекономії і полягає у з ‘ясуванні сутності, форм організації та вияву виробничих відносин певного суспільного способу виробництва, обгрунтуванні властивих йому економічних законів, з ‘ясуванні механізмів їх дії та суперечностей. Всебічна реалізація цієї функції є теоретичним підгрунтям практичної функції політекономії.

2. Практична функція полягає у використанні здобутих знань щодо закономірностей функціонування та розвитку економічної системи у практичній діяльності людей, суспільства. Вона слугує, насамперед, виробленню економічної політики держави щодо вирішення конкретних тактичних і стратегічних завдань, які є актуальними для суспільства на конкретному етапі його розвитку.

Економічна політика — це цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства. Вона мас визначати оптимальні варіанти вирішення економічних проблем.

3. Методологічна функція полягає у виробленні наукових підходів, методів і засобів дослідження як певного теоретичного інструментарію. Сукупність наукових знань як результат пізнання свого предмета дає підгрунтя політекономії виступати методологічною основою всіх інших економічних наук: галузевих (економіки промисловості, економіки сільского господарства, економіки будівництва тощо), функціональних (економіки праці, економіки фінансів, економічної статистики та ін.), а також наук, що перебувають на межі різних галузей знань (економічної географії, демографії, теорії управління тощо).

4. Прогностична функція економічної теорії ииявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому. По суті, вона зводиться до розробки прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного виробництва з урахуванням майбутніх ресурсів та можливих кінцевих результатів.

5. Виховна функція — полягає у формуванні наукового економічного мислення, відповідної психології людей. Реалізується вона на основі вивчення чинників, які визначають економічну поведінку людей. Важлива роль серед них належить економічномі мисленню.

Економічне мислення — це сукупність поглядів, уявлень та суджень людини про реальну економічну дійсність, які визначають її господарську поведінку.

Отже, з ‘ясування функцій політекономії переконує, що працівникові будь-якого фаху необхідно економічно грамотно мислити, а знання цієї науки є складовою гуманітарної культури людини, інтелектуального здарав ‘я суспільства, прогресу цивілізації.

Термінологічний словник

Аналіз - метод дослідження, за якого об’єкт дослідження розкладається на складові, кожну з яких вивчають окремо.

Дедукція- метод пізнання від загального до одиничного.

Економічна категорія- абстрактне, логічне, теоретичне поняття, яке в узагальненому вигляді виражає суттєві властивості економічних явищ і процесів.

Економічна політика- цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства.

Економічне моделювання- формалізований опис економічних процесів і явищ, структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя.

Економічний закон- найсуттєвіші, стійкі, постійно повторювані, причинно-наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності економічних процесів та явищ.

Індукція- метод пізнання від окремого до загального.

Метод політекономії- сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.

Наукова абстракція- метод політекономії, який полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших ознак сторін певного явища, позбавлених усього випадкового, неістотного.

Предмет політекономії - наука про відносини між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг.

Синтез- метод дослідження, при якому відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними.