32. Основні етапи підготовки вчителя до уроку іноземної мови

У підготовці вчителя до уроку виділяють декілька етапів.

1. Ознайомлення з навчальною програмою, визначення місця конкретної теми уроку в системi й структурi навчальної дисципліни.

До початку навчального року вчителеві варто ретельно вивчити навчальну програму, ознайомитися з її особливостями, структурою, здійснити розподіл матеріалу за уроками.

У програмі передбачено основні змістовні лінії, обсяги навчального матеріалу, подається перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, здійснено розподіл годин за темами.

Все перелічене вчитель не тільки повинен знати, а постійно використовувати в щоденній практиці. Незнання програми вчителем та її компонентів досить часто призводить до ситуацій, коли вчитель не може визначити навчальну та розвивальну мету уроку, об’єктивно оцінити відповідь учня, сформулювати вимоги до рівня навченості школярів.

2. Ознайомлення з навчальними пiдручниками з погляду повноти розкриття змiсту теми вiдповiдно до вимог програми.

З. Опрацювання методичної лiтератури щодо оптимiзації навчально-виховного процесу в ході опрацювання конкретного навчального матерiалу.

4. Добiр і опрацювання додаткового фактичного матерiалу теми заняття.

5. Пiдбiр засобiв навчання: таблиць, схем, моделей, предметiв, роздаткового матерiалу.

6. Вибiр оптимальних методiв і прийомiв навчання:

а) Визначення типу i структури уроку;

б) Уявна режисура структури уроку вiдповiдно до мети, дидактичних завдань, вiку учнiв;

в) Складання плану уроку, в якому потрiбно передбачити визначения теми, мети (дидактичної, розвиваючої, виховної), видiлення структурних компонентів вiдповiдно до обраного типу, фiксацiя змiсту уроку з достатнiм метод

• Психолого-педагогічна характеристика учнів молодшого шкільного віку.

Найбільш характерною рисою дітей вікового періоду з 7 до 10 років є те, що у цьому віці дошкільник стає школярем. Це перехідний період, коли дитина поєднує в собі риси дошкільного дитинства з особливостями школяра. Ці якості поєднуються в його поведінці і свідомості у вигляді складних, часом суперечливих сполучень. Як і будь-який перехідний стан, даний вік багатий прихованими можливостями розвитку, які  важливо своєчасно впіймати і підтримати. Основи багатьох психічних якостей особистості закладаються і культивуються у молодшому шкільному віці. Тому особлива увага вчених зараз спрямована на виявлення резервів розвитку молодших школярів. Використання цих резервів дозволить більш успішно підготувати дітей до подальшої навчальної та трудової діяльності.

Отже, тепер дитина-дошкільник стає школярем і його основною діяльністю стає навчання.

За словами В. В. Давидова ті, хто зовсім не відвідував школу, ті, для кого початкова школа стала першим та останнім етапом у навчанні, були позбавлені цього особливого періоду життя. Отже виділення такої вікової категорії, як молодший школяр відбулося зовсім нещодавно, із введенням обов’язкової повної та неповної освіти.

В житті кожної дитини школа є новим етапом, коли вона здобуває нові знання, коли змінюється її кругозір, інтереси, цінності, коли дитина здобуває новий статус у суспільстві.

В цей період відбувається багато анатомо-фізіологічних змін: зростає рухливість нервових процесів, хоча процеси збудження ще домінують, але вже помічається їхня рівновага відносно до процесів гальмування, зростає фізична витривалість. Фізіологічні особливості дітей поступово наближуються до характеристик вже дорослої людини, але на відміну від дорослих для дітей притаманна швидка втомлюваність, яка проявляється вже через 25—30 хвилин після початку уроку та після другого уроку.

Домінуючою стає навчальна діяльність. На цьому етапі у дітей завершується перехід від наглядно-образного до словесно-логічного мислення, яскраво вираженим є конкретно-образне мислення. В процесі навчання відбувається формування наукових понять, що веде до розвитку понятійного, або теоретичного мислення. На цьому етапі, не кажучи проте, що діти можуть механічно завчати матеріал після кількох разів повторення, вже можуть запам’ятовувати нецікавий для них матеріал. Це свідчить про розвиток довільної пам’яті поряд із довільною увагою, що проявляється в самостійному ставленні перед собою мети та контролюванні своїх дії.

Початок раннього вивчення іноземної мови є підґрунтям для успішного оволодіння основами комунікативної компетенції та подальшого вдосконалення цієї компетенції, оскільки вивчення іноземної мови потребує постійної, безперервної праці над мовними навичками та вміннями.

Але вивчення іноземної мови починається з другого класу. Причиною цього є те, що ефективність навчальної діяльності учнів початкових класів значною мірою залежить від оволодіння ними загально навчальними вміннями, а значна міра першокласників, котрі приходять до школи, не вміють виділяти ознаки предметів, знаходити серед них подібні й відмінні. Перший навчальний рік дає змогу дітям ознайомитись з основними ознаками предметів, як: колір, розмір, форма, матеріал, смак, якості людей, тварин. Вони навчаються стисло описувати відомі предмети, оволодівають прийомами їх порівняння, зіставлення, узагальнення істотних ознак і відкидання неістотних. Словник дитини поступово збагачується новими поняттями.

Навчання у першому класі, таким чином, створює належну функціональну основу для зустрічі дитини з іноземною мовою у наступному, другому класі. Воно сприяє його загальному мовному розвитку, набуттю навичок і вмінь навчальної діяльності, соціальній та соціально-психологічній орієнтації в дитячому колективі і взагалі в людському суспільстві.

Ці фактори свідчать про доцільність впровадження навчання іноземної мови з другого класу.

Найважливішими чинниками для вивчення іноземної мови є вікові психофізіологічні та психічні характеристики учнів, досвід дітей у рідній мові, наявність комунікативної мотивації, яка обумовлена спів падінням навчання іноземної мови з періодом соціалізації учнів початкових класів. Вже давно відомим є той факт, що дитині легше вивчати іноземну мову ніж дорослій людині. Коли функціональна локалізація мозку вже визначилась, то настає найбільш сприятливий період для вивчення другої мови. Цей період перепадає на період від чотирьох до десяти років або від п’яти до дев’яти років. Завдяки сенсорній чутливості до мовних явищ забезпечується можливість точного наслідування та вироблення навичок.

Завдяки перевагам довготривалої пам’яті, молодші школярі через стимулювання ігрової або пізнавальної мотивації з легкістю засвоюють різноманітні слова, словосполучення, мовні кліше, фрази та навіть мікро діалоги, віршики, пісеньки. Раннє шкільне навчання іноземної мови співпадає з періодом інформаційного вибуху, що створює сприятливі умови для творчої уяви дітей, яка компенсує брак тих чи інших знань, життєвого досвіду дітей молодшого шкільного віку.

Від рівня комунікативного розвитку дитини в рідній мові залежить успішність вивчення іноземної мови. За визначенням І. О. Зимньої, під „комунікативним розвитком в рідній мові” слід розуміти явище, що включає в себе обсяг словника дитини в рідній мові, рівень володіння мовними правилами, вміння користуватися усними формами спілкування, що проявляється в умінні дитини адекватно реагувати на репліки співрозмовника, вмінні виразити власні думки в певній комунікативній ситуації, володіння технікою читання, навичками письма. Також це поняття включає такі психічні функції, як сталість уваги, сприйняття, запам’ятовування, розвиненість фонематичного та інтонаційного слуху, обсяг довготривалої та короткочасної пам’яті та ін. Механізми комунікативного розвитку найкраще сформовані у дітей 6—8 років. Діти цього віку прагнуть до вивчення іноземної мови.

А.С. Макаренко писав: “Гра обов’язково повинна бути присутня у дитячому колективі. Дитячий коллектив, який не грає, не буде справжнім дитячим колективом”.

Ігрова форма навчання – важливий принцип організації учбової діяльності молодших школярів.

Ці особливості загального і музичного розвитку дітей молодшого шкільного віку визначають конкретний зміст та методику навчання і виховання на уроках музики.

Програма не вимагає, щоб першокласники оперували спеціальними термінами, адже їм доступні лише початкові узагальнення. Тому знання про музику, які вони дістають, повинні безпосередньо пов’язуватися з їх практичними діями.

• Психолого-педагогічна характеристика учнів підліткового віку.

Визначальною особливістю учнів 5-9 класів (підлітковий вік) є прагнення самостійності, самоствердження, досягнення статусу рівності з дорослими. Підлітку нецікаві елементарні завдання, постійний контроль з боку вчителя, тобто те, що обмежує його ініціативу. Суттєвою особливістю учнів цієї вікової категорії є розвиток складніших форм мислення в зв'язку з засвоєнням абстрактного матеріалу при вивченні інших дисциплін. Психологи вказують на достатній рівень розвитку в учнів цього віку таких якостей мислення як логічна послідовність, критичність, самостійність, цілеспрямованість, зростання самосвідомості, контроль за власною діяльністю. Удосконалюється механізм відбору мовних засобів, формується індивідуальний стиль мовлення [16, 226]. Проте в 5-9 класах учителеві доводитися прикладати значних зусиль для підтримання мотивації та інтересу учнів, тому що в багатьох підлітків відсутні широкі пізнавальні інтереси та зацікавленість у розширенні своїх знань. На цьому етапі необхідно обирати прийоми навчання, які активізують розумову-мовленнєву діяльність і ініціативу учнів, спонукають учнів до спілкування, бо спілкування з однолітками - невід'ємна частина життя підлітка. Групова діяльність впливає на особистість підлітка, і рольова гра надає широкі можливості для активізації навчального процесу. Ефективність навчання тут обумовлена в першу чергу вибухом мотивації, підвищенням інтересу до предмета, адже рольова гра являє собою відтворення її учасниками реальної практичної діяльності людей, створює умови реального спілкування. За допомогою рольової гри вчитель може розвивати усі види мовленнєвої діяльності учнів, і перш за всі усне мовлення, яке є провідним видом мовленнєвой діяльності на середньому ступені навчання. Рольова гра сприяє тому, що мовлення учнів стає змістовнішим, аргументованішим, складнішим за структурою мовного та мовленнєвого матеріалу

Вчителі повинні розуміти, що правильно організована рольова гра на уроці - зовсім не порожнє заняття, вона не тільки доставляє максимум задоволення дитині, але є могутнім засобом його розвитку, засобом формування повноцінної особистості.

33. Домашня навчальна робота учня: вимоги до організації, характеристика видів

Вимоги до домашньої роботи:

- своєчасне повідомлення домашнього завдання на уроці;

- систематична перевірка домашнього завдання;

- створення умов для виконання домашнього завдання;

- подолання перевантаженості учнів домашньою навчальною роботою;

- обмеження в часі самопідготовки: 1 клас – до 1 год.; 2-3 клас – до 1, 5 год.; 4-5 клас – до 2 год.; 6 –7 клас до 2, 5 год.; 8 клас до 3; 9-11 клас - до 4.

Види домашніх завдань:

- робота з текстом підручника;

- завдання по виконанню різноманітних вправ і розв’язуванню задач;

- виконання письмових і графічних робіт;

Можуть бути і такі завдання: прочитати статтю, спостерігати якесь природне явище, зробити дослід.

Оптимізація домашньої навчальної роботи. Наукова організація праці учня

Для оптимізації домашньої навчальної роботи слід дотримуватися такої методики:

- продумана система домашніх завдань, а не випадкова їх послідовність;

- визначення змісту домашнього завдання;

- визначення часу на ознайомлення учнів з домашнім завданням;

- завдання подається при повній увазі всіх учнів;

- зміст завдання має бути зрозумілий усім;

- провести інструктаж по виконанню домашньої роботи;

Шляхи оптимізації домашньої роботи: комплексне планування завдань освіти, виховання і розвитку учнів; вибір учнями оптимальних методів і прийомів навчальної роботи; індивідуалізація і диференціація домашньої роботи; навчання школярів методів і прийомів навчальної роботи; виховання у школярів пізнавальних потреб, формування мотивів учіння.

34. Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності передбачає включення вчителів у процес створення, освоєння і використання педагогічних нововведень в практиці навчання і виховання, створення в школі певної інноваційного середовища. Інноваційна спрямованість діяльності вчителів включає впровадження в практичну педагогічну діяльність результатів психолого-педагогічних досліджень.

Інновації – це внутрішні зміни в системі. Педагогічні інновації - це такі нововведення в педагогічній діяльності, які розробляються і здійснюються робітниками і організаціями системи освіти і науки. Спрямовані педагогічні інновації на вдосконалення змісту освіти, пошук ефективних форм і методів навчання, розробку конкретних навчальних технологій

Основні напрями забезпечення інноваційних процесів:

- впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику навчання;

-узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду.У впровадженні досягнень науки особливе значення має творчий пошук самого педагога, його власна наукова діяльність, залучення студентів до наукової діяльності. Поштовхом до наукової діяльності звичайно є проблема, суперечність, яку викладач не може подолати наявними в нього засобами. В цьому разі він починає шукати шляхи вирішення цієї проблеми, вивчати наукову та навчально-методичну літературу, здійснювати свої дослідження.

Передовий педагогічний досвід – цей діяльність педагога, яка забезпечує стійку ефективність навчально-виховного процесу шляхом використання оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових або вже відомих їх систем на основі їх вдосконалення .

За рівнем творчої самостійності передовий педагогічний досвід поділяють на:1) раціоналізаторський – досвід, створений у рамках відомих форм, методів і прийомів педагогічної діяльності, який відрізняється новим оригінальним підходом до їх використання, що спричиняє підвищення якості навчання, виховання та управління;

2) новаторський досвід – досвід, який запроваджує і реалізує нові прогресивні ідеї, визначає нові шляхи вирішення педагогічних завдань, використовує нові або істотно модифікує наявні форми, методи засоби навчання, пере орієнтуючі їх на вирішення сучасних завдань.

Нестандартний, або інноваційний, урок - це заняття, що має нетрадиційну, гнучку, варіативну структуру та орієнтоване, головним чином, на підвищення інтересу учнів до навчання за допомогою нової форми організації їх навчальної діяльності.

У сучасній педагогіці існує велика кількість різних інноваційних уроків. Можна виділити наступні групи таких уроків:

1. Уроки у формі змагань та ігор: конкурс, турнір, естафета, дуель, КВК, ділова гра, рольова гра, кросворд, вікторина.

2. Уроки, засновані на формах, жанрах і методах роботи, відомих у суспільній практиці: дослідження, винахідництво, коментар, мозкова атака, інтерв'ю, репортаж, рецензія.

3. Уроки, засновані на нетрадиційній організації навчального матеріалу: урок мудрості, одкровення, урок - "дублер починає діяти".

4. Уроки, що нагадують публічні форми спілкування: прес-конференція, аукціон, бенефіс, мітинг, панорама, телепередача, телеміст, рапорт, діалог, "жива газета", усний журнал.

5. Уроки-фантазії: урок казка, урок-сюрприз.

6. Уроки, засновані на імітації діяльності установ і організацій: суд, слідство, трибунал, цирк, патентне бюро, вчена рада, редакційна рада.

Таким чином, можна сказати, що інноваційний урок припускає введення будь-яких нових елементів не використовувалися раніше, найбільш поширеним є елемент ігрової діяльності. Так як в ході гри учні не тільки закріплюють і узагальнюють матеріал, але й самі беруть активну участь в ході уроку, співпрацюють один з одним, з викладачем і т.д.

Вчителі-новатори України:

В.Ф.Шаталов - перший новатор сучасності, творець нової методики уроку

М.М.Палтишев – опонент класичної педагогіки, автор поетапної системи навчання М.П.Гузик - автор комбінованої системи організації навчально-виховного процесу Л.Б.Донська - поміркований консерватор чи раціональний інноватор

Г.С.Сазоненко - головний акмеолог шкільної освіти

О.М.Остапчук - ініціатор створення емоційно-інтелектуальної школи

М.І.Босенко - організатор школи «Культура життєвого самовизначення»

С.В.Бєлуха - директор «школи радості для дітей, школи спокою для батьків та школи творчості для вчителів»

С.А.Гавриш - директор школи "Знань, доброти, родинності, людяності та патріотизму" О.І.Чинок - директор полікультурної школи