- •Метод бесіди
- •Метод анкетування
- •Метод педагогічного експерименту
- •Теоретичні методи педагогічного дослідження
- •Аналіз і синтез
- •Індукція та дедукція
- •Особливості розумової діяльності у ранній юності
- •13.Історія розвитку Миколаївського національного університету імені в.О. Сухомлинського – першого класичного університету на Миколаївщині
- •15.Суть процесу навчання. Структурні компоненти навчального процесу
- •16.Основні етапи засвоєння навчального матеріалу. Функції процесу навчання
- •1. Основні етапи засвоєння навчального матеріалу
- •2 Функції процесу навчання
- •23. Сутність поняття «методи навчання». Основні класифікації методів навчання. Чинники оптимального вибору методів навчання.
- •24. Сутність понять «освітні технології», «педагогічні технології», «технології навчання», «технології виховання», «технології управління». Їхній взаємозв’язок та специфіка.
- •25. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •26. Характеристика методів стимулювання пізнавальної діяльності учнів
- •27. Характеристика методів контролю і самоконтролю
- •28. Особистісно орієнтоване навчання сутність концепції технології
- •29. Урок як основна форма організації навчального процесу в українському шкільництві. Педагогічні вимоги до сучасного уроку іноземної мови.
- •30. Типи і структура уроків, їх взаємозв’язок. Особливості комбінованого уроку.
- •31. Нетрадиційні, нестандартні форми навчання в сучасній школі. Їх роль та особливості.
- •32. Основні етапи підготовки вчителя до уроку іноземної мови
- •35. В широкому розумінні контроль - це перевірка чого-небудь.
- •36 . Контроль – це компонент навчального процесу, який полягає в перевірці його результативності.
- •49 Характеристика методів формування свідомості особистості. А.С. Макаренко і в.О. Сухомлинський про методи виховання і систему вимог.
- •50.Характеристика методів організації діяльності учнів і формування досвіду їх суспільної поведінки.
- •51 Методи стимулювання у вихованні, педагогічні вимоги до їх застосуванняю. А.С. Макаренко і в.О. Сухомлинський про місце і роль покарань та заохочень у системі виховання.
- •52.Теорія колективу у вітчизняній теорії виховання. Концепція виховання у колективі а.С. Макаренка. Розробка теорії колективу на сучасному етапі.
- •54. Родинне виховання – перша і найголовніша ланка в національній системі виховання. Зміст і методи родинного виховання. Концепція “Сім’я і родинне виховання”.
- •60.Завдання, шляхи та засоби естетичного виховання. А.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський про естетичне виховання.
- •61.Фізичне та екологічне виховання учнiв
- •62. Громадянське виховання: його роль, завдання, зміст, форми організації. В.О. Сухомлинський про громадянське виховання
- •63. Формування здорового способу життя. Превентивне виховання
- •64.Педагогічна концепція в.О. Сухомлинського.
- •Учнівське самоврядування - це:
- •Основні форми методичної роботи в школі
- •Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників
- •73) Планування роботи школи, види планування. Внутрішньошкільний контроль та шляхи його вдосконалення.
- •74) Система керівництва роботою школи у досвіді в.О. Сухомлинського.
- •75) Болонський процес як крок до євроінтеграції вищої освіти України.
60.Завдання, шляхи та засоби естетичного виховання. А.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський про естетичне виховання.
Естетичне виховання - це процес формування цілісного сприймання і правильного розуміння прекрасного в мистецтві та дійсності. Бажання та здатності змінювати навколишнє за законами краси. Основою, на якій здійснюється естетичне виховання є певний рівень художньо-естетичного освоєння дійсності.
Зміст: естетичне сприйняття, естетичні судження, естетичні знання, естетична культура, естетичні ідеали, естетичні почуття, естетичні переживання, естетична насолода, естетичні смаки, естетична діяльність.
Форми: уроки, семінари, гуртки, екскурсії, конференції, бесіди, диспути, колективні творчі справи, конкурси.
Методи:
— за головною педагогічною метою: переконання; вправляння у практичних діях, спрямованих на перетворення навколишнього середовища; проблемні ситуації, які спонукають до творчих і практичних дій; спонукання до співпереживання, емоційно-позитивного відгуку на прекрасне, негативного ставлення до потворного;
— за загальною та спеціальною спрямованістю: загальнопедагогічні та спеціальні методи, добір яких залежить від виду мистецтва, до якого педагог прагне прилучити дітей;
— методи навчання художній діяльності: наочні (зразок, показ прийомів виконання дій), словесні (бесіди, інструкції, вказівки, поради, оцінка і самооцінка результатів діяльності дітей);
— методи розвитку художньо-творчих здібностей дітей: Ґрунтуються вони на виробленні у дітей уміння діяти під час вирішення проблемно-пошукових завдань, у нестандартних ситуаціях.
Мета:оволодіння ест. знаннями, пробудження ест. почуттів, стимул-ня ест. д-ті.
Завданням естетичного виховання є не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.
Принципи, принцип всезагальності естетичного виховання і художньої освіти, принцип комплексного підходу (різні види мистецтв поетапно взаємодіють), міжпредметні зв'язки, принцип творчої самодіяльності учнів, принцип естетизації всього дитячого життя
Шляхи та засоби естетичного виховання: 1. Естетичне виховання в процесі вивчення наук (кожен навчальний предмет дає можливість формувати в учнів естетичні почуття, погляди, переконання). 2. Естетичне виховання в праці (справжня краса людини виявляється в її праці). 3. Естетичне виховання через природу (природа - джерело прекрасного). 4. Естетичне виховання засобами мистецтва (художнє, музичне виховання, виховання засобами літератури, театру).
Основна мета народної педагогіки в галузі естетичного виховання - навчити людину жити за законами краси і благородства, формування у підростаючого покоління естетичне ставлення до життя: природи, праці, громадської діяльності, особистої поведінки, мистецтва (виховання у сім'ї); родинне життя (мамина колискова пісня); природа, праця в ній; краса побуту, народний театр, танці, обряди.
61.Фізичне та екологічне виховання учнiв
Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою. Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках та в позаурочній діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі.Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення. Передумова для цього — екологічні знання, наслідок —екологічний світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства.На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності.Система екологічного виховання передбачає врахування основних її аспектів:— національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;— гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);— збереження фізичного і духовного здоров'я людини;— об'єктивності у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;— зв'язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.
Фізичне виховання — система заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь.Його завданням є створення оптимальних умов для забезпечення оптимального фізичного розвитку особистості, збереження її здоров'я, отримання знань про особливості організму, фізіологічні процеси в ньому, набуття санітарно-гігієнічних умінь та навичок догляду за власним тілом, підтримання і розвиток його потенціальних можливостей.
До основних засобів фізичного виховання в школі належать:—теоретичні відомості (гігієна загальна і фізичних вправ, відомості, необхідні для самостійних занять фізичними вправами);—заняття гімнастикою (вправи, що сприяють загальному фізичному розвитку школярів: загальнорозвиваючі, вправи на формування правильної постави, акробатичні, танцювальні вправи, вправи на розвиток рівноваги, опорні стрибки);—заняття з легкої атлетики (різні види бігу, стрибки в довжину й висоту, метання на дальність);—рухливі ігри (розвиток в учнів кмітливості, спритності, швидкості дій, виховання дисциплінованості);—спортивні ігри (баскетбол, волейбол, ручний м'яч, футбол);—лижна, кросова, ковзанярська підготовка, плавання.У школі існують різноманітні форми фізичного виховання: уроки з фізичної культури, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі шкільного дня (фізкультурні хвилинки під час уроку, ігри та вправи на перервах і в режимі подовженого дня), позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання). Позашкільні виховні заклади здійснюють спортивно-масову роботу за місцем проживання учнів, в дитячо-юнацьких спортивних школах, дитячих клубах, туристських станціях, спортивних товариствах. Самостійно учні займаються фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах, у парках тощо.Головним організаційно-методичним принципом здійснення фізичного виховання школярів є диференційоване застосування засобів фізичної культури на заняттях з учнями різного віку та статі з урахуванням стану їх здоров'я і рівня фізичної підготовленості. Важливе значення має регулярний лікарський контроль за здоров'ям школярів.