Osnovi_teoriyi_movnoyi_komunikatsiyi

Л.М. Пелепейченко. Основи теорії мовної комунікації: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за напрямом ―Філологія‖. – Харків: Академія ВВ МВС України, 2006. – с.

У навчальному посібнику подано матеріал, необхідний для роботи над курсом "Основи теорії мовної комунікації" з курсантами вищих військових навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю "Переклад", а також зі студентами вищих навчальних

вищої школи. Кожна тема починається з переліку основних питань. Далі подається інформація, яка висвітлює ці питання, і пропонуються вправи, котрі дозволяють використати теоретичну інформацію для розв’язання практичних завдань.

Посібник адресований курсантам і студентам, які навчаються

Р е ц е н з е н т и: Л.М. Черноватий, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри англійської мови та перекладу (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна); В.П. Сімонок, доктор філологічних наук,

професор, завідувач кафедри іноземних мов (Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за напрямом ―Філологія‖ (лист №14/18.2-520 від 28 лютого 2006 р.)

© Академія внутрішніх військ МВС України, 2006

Тема І. Основні поняття теорії мовної комунікації

Основні питання теми: 1. Поняття "комунікація". Засоби

комунікації в суспільстві. 2. Структура комунікації та її види. 3. Поняття дискурсу, його структура та види. 4. Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки. 5. Чинники успішної комунікації та її бар’єри. 6. Аналіз успішності комунікації.

Після вивчення теми 1 ви повинні вміти:

-розмежовувати різні види комунікації;

-характеризувати умови дискурсу будь-якої комунікації;

-визначати особливості мовної стратегії та тактики учасників комунікації;

-оцінювати успішність комунікації; визначати чинники, які сприяли успіху чи перешкоджали.

1.Поняття "комунікація". Засоби комунікації

всуспільстві

Слово комунікація походить від латинського communis (спільний) і має декілька значень: 1. Шлях зв’язку одного місця з іншим (наприклад, водні комунікації тощо). 2. Спілкування, зв’язок. У теорії мовної комунікації цей термін традиційно інтерпретувався як передача інформації від одного суб’єкта до іншого, встановлення між ними контакту з метою досягнення адекватного розуміння послання. Останнім часом мовна комунікація тлумачиться більш широко - як

мовна взаємодія учасників, яка може мати на меті передачу інформації, обмін інформацією або мовний вплив. Значення слова

комунікація є ширшим, ніж значення слова спілкування. Спілкування – це безпосередній обмін інформацією між двома суб’єктами. Комунікація ж може відбуватися і опосередковано, за допомогою преси, телебачення, кіно, літератури, тобто вона має місце тоді, коли є передача інформації або мовний вплив.

Обов’язковою умовою комунікації є наявність у її учасників чогось спільного, як мінімум – спільності мови. Якщо спільним є бажання розв’язати певні проблеми, а мови суб’єктів комунікації різні, то обов’язковою умовою взаєморозуміння є

наявність перекладача. Мова вважається основним засобом комунікації в суспільстві. Крім мови, до засобів комунікації належать, наприклад, система жестів, якою спілкуються німі люди, знаки дорожнього руху, азбука Морзе, різноманітні шифри, образотворче мистецтво, балет - тобто будь-які системи, які є засобом акумуляції інформації і можуть бути сприйняті іншим суб’єктом. Усі названі засоби загалом досліджуються наукою, яка називається теорія комунікації. Теорія мовної комунікації - це наука, яка вивчає обмін інформацією, що відбувається засобами мови. Але вченими вже давно доведено, що мова не може вивчатися як явище, відірване від людини - суб’єкта мовлення: у мові відтворюються і психологічні, і соціальні особливості людини. Саме тому теорія мовної комунікації - це не власне мовознавча наука. Вона синтезує досягнення мовознавства, психолінгвістики, психології, соціології, теорії інформації та інших галузей пізнання. Навчальна дисципліна "Основи теорії мовної комунікації" озброює знаннями про умови ефективного мовного спілкування у найрізноманітніших ситуаціях.

2. Структура комунікації та її види

Для здійснення процесу комунікації обов’язковою є наявність суб’єктів (учасників) комунікації та інформації, яка має бути переданою. Той, хто передає інформацію, називається

комунікатором (або адресантом); той, хто сприймає її, -

реципієнтом (або адресатом). Структуру комунікації можна зобразити на схемі:

Наведена схема ілюструє структуру безпосередньої комунікації, суб’єкти якої володіють однією й тією самою мовою. Комунікація, яка здійснюється з участю перекладача, називається опосередкованою. ЇЇ структура відповідає такій схемі:

Інші види комунікації розрізняються в залежності від декількох чинників, а саме:

-хто є суб’єктами комунікації - дві особи (персони), особа

іпевна

-група людей, особа (чи кілька осіб) і невизначена кількість людей. Види комунікації за названим фактором:

міжособистісна (або міжперсональна), публічна, масова;

-на кого спрямована діяльність комунікатора - на певну особу чи аудиторію (односпрямована) чи на невизначений об’єкт (різноспрямована);

-у якій формі відбувається комунікація - усній чи писемній (усна та друкована комунікація);

-чи бере участь у комунікації перекладач: безпосередня - опосередкована комунікація;

-які засоби комунікації використовує комунікатор -

мову чи міміку, жести тощо: вербальна комунікація (комунікація з допомогою мови), невербальна комунікація (комунікація з допомогою немовних засобів: кодів, шифрів, символів тощо).

-чи є ознаки конфлікту в комунікації: безконфліктна -

конфліктна комунікація;

-якою є мета комунікації. За цим критерієм виділяються такі види комунікації: інформативна афективно-оцінна,

рекреативна (розважальна), ритуальна, комунікація переконання (аргументативна).

Види комунікації виділяються ще й з огляду на інші чинники: умови, в яких вона відбувається: побутова, ділова, дипломатична, юридична тощо. Умови комунікації, соціальний, віковий, освітній, гендерний, культурний статус суб’єктів комунікації найбільш повно враховуються в теорії дискурсу.

3.Поняття дискурсу, його структура та види

Термін "дискурс" належить до тих наукових термінів, які називають багатозначними. Одні вчені інтерпретують дискурс як стиль , інші ототожнюють його з текстом, дехто розглядає його як уснорозмовну форму тексту на відміну від письмової, як діалог, як групу висловлювань, зв’язаних за смислом і т. ін. Н.Д.Арутюнова визначила дискурс як "мову, занурену в життя" /23, ст.17/. Подумайте над цим визначенням і спробуйте спочатку пояснити самі, що це за поняття.

У теорії комунікації найбільш поширилося розуміння дискурсу як комунікативної події (communicative event), яка передбачає наявність учасників спілкування та їхню взаємодію (інтеракцію - interaction) в соціальних ситуаціях. Структура дискурсу включає такі чинники, як комунікативні наміри адресанта (ілокутивна мета), вербальні та невербальні засоби досягнення мети, які реалізуються в тексті (усному чи письмовому), соціальні та психологічні умови спілкування, перлокутивний ефект, тобто результат комунікації. Перлокутивний ефект комунікації визначається тим, наскільки правильно була обрана стратегія і тактика мовленнєвої поведінки, а також тим, наскільки адекватною була діяльність адресата як інтерпретатора.

Аналіз дискурсу включає виявлення таких особливостей:

-ілокутивної мети учасників комунікації;

-соціокультурних умов дискурсу;

-стратегії і тактики мовленнєвої поведінки;

-мовних засобів досягнення ілокутивної мети;

-перлокутивного ефекту.

Соціокультурні умови дискурсу стосуються таких питань: загальна характеристика умов спілкування (офіційні - неофіційні, соціальний портрет учасників спілкування (вік, соціальний статус, приналежність до однієї або різних макрокультур, особливості субкультури). Саме названі фактори мають враховуватися в першу чергу при виборі стратегії і тактики мовленнєвої поведінки. Зупинимося на питанні про стратегію і тактику мовленнєвої поведінки детальніше.

4. Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки

Передусім з’ясуємо значення терміна "мовленнєва поведінка". На думку Є.В.Клюєва, мовленнєва поведінка - це "сукупність конвенційних (які здійснюються у відповідності до прийнятих правил) і неконвенційних (які обираються за власним бажанням) мовних учинків, що здійснюються індивідом або групою індивідів" /9, ст.15).

Познайомтеся з визначеннями слів "стратегія" і "тактика". Спроектуйте цю інформацію на поняття мовленнєвої поведінки.

Стратегія 1. Наука про ведення війни, мистецтво ведення війни. 2. перен. Мистецтво керівництва суспільною, політичною боротьбою.

Тактика 1. Мистецтво підготовки та ведення бою. 2. перен. Сукупність засобів та прийомів, спрямованих на досягнення поставленої мети.

З урахуванням викладеного стратегію мовленнєвої поведінки можна розуміти як відбір чинників, які забезпечують успішність комунікації, а саме: визначення мети комунікації, осмислення соціокультурних умов комунікації, створення соціокультурного портрету партнера по комунікації, визначення принципів відбору вербальних та невербальних засобів комунікації.

Правильний вибір комунікативної стратегії залежить від комунікативної компетенції комунікатора, яку розуміють як сукупність знань про засоби забезпечення успішності комунікації та володіння комплексом робочих комунікативних стратегій.

Тактика мовленнєвої поведінки – це сукупність конкретних засобів реалізації комунікативної стратегії, практичне здійснення стратегічних планів.

Щоб виявити, наскільки ви зрозуміли схарактеризовані поняття, дайте відповіді на запитання, а потім порівняйте свої відповіді з тими, що подані в кінці теми:

1.Який чинник є найголовнішим у визначенні стратегії мовленнєвої поведінки?

2.Які чинники є важливими для вибору стратегії мовленнєвої поведінки?

3.Які чинники визначають тактику мовленнєвої поведінки?

4.Які мовні засоби забезпечують, на вашу думку, вибір правильної

тактики мовленнєвої поведінки:

а) мовні засоби, які підкреслюють, що комунікатор знає все і йому можна вірити;

б) мовні засоби, які підкреслюють, що адресат нічого не розуміє у відповідному питанні;

в) мовні засоби, які демонструють, що у комунікатора і адресата щось об’єднує, є щось спільне.

Звернемося до питання про те, що ж забезпечує успішність комунікації, які чинники мають бути враховані при виборі стратегії і тактики спілкування.

5. Чинники успішної комунікації та її бар’єри

Висловіть свої міркування про чинники успішної комунікації та її бар’єри за поданою нижче схемою. Поясніть, як ви розумієте кожен із чинників. Наведіть приклади, обґрунтуйте свої думки.

Чинники успішної комунікації

6. Аналіз успішності комунікації

Успішність (ефективність) комунікації розглядається як досягнення комунікатором своєї мети з допомогою спілкування при збереженні комунікативної рівноваги. Комунікативна рівновага - це

стан психологічного комфорту всіх учасників спілкування

протягом мовленнєвої взаємодії і після її закінчення.

При визначенні успішності комунікації слід враховувати такі критерії:

1.Співвідносність між ілокутивною метою та перлокутивним ефектом.

2.Рівень когнітивної складової.

3.Рівень психологічної складової.

4.Рівень мовної складової.

Додатковим критерієм успішності комунікації є раціональність використання засобів досягнення мети.

Відповіді на запитання до п. 4: Питання 1: мета комунікації; питання 2: соціальні умови, соціокультурний портрет партнера по комунікації; питання 3: мета комунікації, соціальні умови, в яких відбувається спілкування, соціокультурний портрет партнера по

комунікації; питання 4: відповідь в.

ВПРАВИ

1.Розгляньте малюнки, подані в додатку 1. Розшифруйте символи, які поширені в американській комунікації, порівняйте їх з відомими вам українськими. Зробіть висновки про можливості мови та немовних засобів спілкування.

2.Схарактеризуйте всі складові дискурсів у наведених текстах, поясніть стратегію і тактику мовленнєвої поведінки, зробіть висновки про причини успішності чи неуспішності комунікації за поданими текстами.

1)Вранці, першого січня:

-Любий, чи не допоможеш ти мені помити посуд? Я дуже втомлена.

-Ні, я теж дуже хочу спати.

-Я хотіла тільки перевірити тебе. Посуд давно вимитий, а тобі мене анітрохи не жаль.

-Люба, я пожартував. Звичайно, я залюбки допоміг би тобі.

-Дякую, любий! Я теж пожартувала. Посуд чекає на тебе!

2)Вообще я люблю ездить поездом, особенно ночью, когда в вагоне светло, а за окном темень и по вагону разносят кофе, сандвичи и журналы. Обычно я беру сандвич с ветчиной и штуки четыре журналов. Когда едешь ночью в вагоне, можно без особого отвращения читать даже идиотские рассказы в журналах. Вы знаете какие. Про всяких показных типов с квадратными челюстями по имени Дэвид и показных красоток, которых зовут Линда или Марсия, они

еще всегда зажигают этим Дэвидам их дурацкие трубки. Ночью в вагоне я могу читать даже такую дрянь. Но тут не мог. Почему-то неохота было читать. Я просто сидел и ничего не делал. Только снял свою охотничью шапку и сунул в карман. Я от женщин балдею. Честное слово. Нет, я вовсе не в том смысле, вовсе я не такой бабник, хотя я довольно-таки впечатлительный. Просто они мне нравятся. И вечно они ставят свои дурацкие сумки посреди прохода.

Сидим мы так, и вдруг она говорит:

–Простите, но, кажется, это наклейка школы Пэнси?

Она смотрела наверх, на сетку, где лежали мои чемоданы.

– Да, – говорю я. И правда: у меня на одном чемодане действительно осталась школьная наклейка. Девушка, ни чего не скажешь.

–Ах, значит, вы учитесь в Пенси – говорит она.

Унее такой очень приятный голос. Такой хорошо звучит по телефону. Ей бы возить с собой телефончик.

–Да я там учусь, – говорю.

–Как приятно! Может быть, вы знаете моего сына? Эрнест Морроу – он тоже учится в Пенси.

–Знаю. Он в моем классе.

А сын ее был самый что ни на есть последний гад во всей этой мерзкой школе. Всегда он после душа шел по коридору и бил всех мокрым полотенцем. Вот такой гад.

– Ну, как мило! – сказала дама. И так просто, без кривляния. Она была очень приветливая. – Непременно скажу Эрнесту, что я вас встретила. Как ваша фамилия, мой дружок?

______________________________

* На цій сторінці і далі читайте тексти тією мовою, якою вони

подані, відповідайте українською.

– Рудольф Шмит, – говорю. Не хотелось рассказывать ей всю свою биографию. А Рудольф Шмит был старик швейцар в нашем корпусе.

–Нравится вам Пенси? – спросила она.