Osnovi_teoriyi_movnoyi_komunikatsiyi

2)Всіляко демонструвати розуміння бажань людини і її цілей.

3)Говорити про те, що пов’язано з інтересами цієї людини, хоббі і т. ін.

4)Говорити про позитивні явища, перспективи тощо.

Додамо до викладеного, що в будь-якому разі слід враховувати психологічні і субкультурні чинники комунікації, які вже розглядалися раніше.

ВПРАВИ

1.Доберіть доводи на обґрунтування або спростування значення прислів’їв:

-Краще з розумним втратити, ніж з дурнем знайти.

-Краще поганий лад, ніж добра сварка.

2.Які види хитрування використані в поданому нижче діалозі.

1)

-Ти переконаний, що не рогатий?

-Цілком!

-А як щодо того, що ти не губив?

-Те, що я не губив, залишається у мене.

-Роги ти губив?

-Ні!

-Значить, вони в тебе...

2)

У Стародавній Греції людину призначали полководцем за рішенням народних зборів. При цьому відбувалося голосування. Багато хто з греків був проти демократичного ладу. Засновник філософської школи циніків Антисфен (435-370 до н.е.) одного разу порадив афінянам ухвалити постанову: "Вважати всіх віслюків конями". Афіняни спочатку здивувалися, а потім почали сміятися з Антисфена: яку, мовляв, дурню він запропонував. "А ви чим кращі, - заперечив Антисфен, - коли ви простим голосуванням робите з неосвічених людей полководців!"

3). Огірки - це отрута. По-перше, практично всі люди, які хворіють на хронічні хвороби, їли огірки. По-друге, 99,7% усіх людей, що померли від раку, їли огірки. По-третє, 99% усіх осіб, які стали жертвами

-визначати комунікативні стратегії мас-медіа;

-визначати засоби мовного впливу у масовій комунікації;

-визначати мовні засоби рекламної комунікації;

-виявляти засоби маніпулювання громадською думкою у масовій комунікації.

1. Поняття масової комунікації та комунікативні стратегії мас-медіа

Масова комунікація (мас-медіа) - це спілкування з широким невизначеним колом реципієнтів. Засоби масової комунікації поділяються на друковані і технічні. До друкованих засобів масової комунікації належать газети, журнали, художня література, наукова література, листівки тощо. Технічними засобами є кіно, телебачення, комп’ютерні мережі.

Мета масової комунікації (МК) – спілкування з читачем і вплив на читача. Саме тому мова МК є своєрідною, несхожою на мову жодного іншого жанру. Часто навіть в інформаційних повідомленнях досить помітною є позиція автора, і це дозволяє стверджувати деяким оглядачам, що та чи інша газета є тенденційною. Дослідники газетної мови відзначали дві найяскравіші її специфічні риси: контраст експресії і стандарту і яскраву метафоризацію /11; 19/. Як відзначає В.Г. Костомаров, увага журналіста спрямована на пошук експресем поза конкретного завдання і теми. Оскільки експресеми створюються за допомогою образних засобів мови, тропів, подамо їхню стислу характеристику.

Троп - вживання слова чи виразу в переносному, образному значенні. Троп є обов'язковим елементом поетичної мови і нерідко — красномовства, його можна назвати формою художнього мислення. Тропи поділяють звичайно на два розряди: прості (епітет та порівняння) і складні (всі інші).

Порівняння - це зіставлення одного предмета з іншим на основі наявності у них спільної ознаки: Я втомлена, як квіти восени, котрі вже часом хочуть залишитись лише в далекій пам'яті дощів... (Л.Костенко)

Порівняння відіграють дуже важливу роль при описах, вони допомагають уявити об'єкт розмови.

Епітет образно визначає предмет, людину чи дію, підкреслюючи найбільш характерну або вражаючу якість: Чи слід

молодиці світити грішним волоссям проти Божого сонця? (І.Нечуй-

Левицький).

Різновидом епітету є оксюморон - незвичне, суперечливе сполучення слів: гарячий лід, холодне серце, блакитна кров і т. ін.

Метафора - перенесення назви предмета на інший на основі подібності, схожості між ними: чаша терпіння, печать мовчання, у чужу душу не влізеш, випити гірку чашу та ін.

Уособлення - надання неживим речам або природним явищам людських рис: лисичка-сестричка, вовчик-братик і т. ін.

Персоніфікація - близький до уособлення прийом, тільки тут абстрактне явище набуває рис живої особи: Цей прийом характерний для старовинної риторичної літератури: "Туга зійшла по Руській Землі" ("Слово о полку Ігоревім").

Алегорія (іносказання) - зображення абстрактного поняття чи явища через конкретний образ. Наприклад, в казках, байках хитрість зображується в образі лисиці.

Метонімія - перенос назви з одного предмета на інший на підставі суміжності значень: аудиторія слухала (насправді слухали люди в аудиторії).

Синекдоха - різновид метонімії, перенесення значення з одного слова на інше на основі кількісних відношень: частина замість цілого, ціле замість частини, однина замість множини, множина замість однини: Дві ушанки, один картуз, одна тюбетейка (назва статті про зустріч глав держав).

Гіпербола (перебільшення) - художнє перебільшення,

укрупнення: Народу зібралося - тьма.

Літота - протилежний до гіперболи троп, тобто переменшення ознаки: У трьох кроках від зупинки побудували новий будинок.

Перифраз - описовий зворот мовлення: Туманний Альбіон (замість Англія), чорне золото (замість вугілля).

Евфемізм - заміна слів-табу (священних, стилістично неприйнятних для якоїсь групи або ж просто непристойних) описовими синонімічними словами (зворотами): подяка (замість

хабар)

Амфіболія - троп, в якому спостерігається гра значенням слова: Заєць в тролейбусі (про кого йдеться — про лісового звіра в незвичній ситуації чи про безбілетника?).

Полісиндетон - багатосполучниковість. Перед очима ходив океан, і колихався, і гримів, і сяяв, і погасав... (В.Г. Короленко).

Асиндетон - безсполучниковість. Може передавати статичність зображуваного явища, описуючи його з різних боків або його внутрішню динаміку: Прийшов, побачив, переміг.

Синтаксичний паралелізм - повторення однакової структури речень: Що снилося, то снилося! А що я кажу, то вже кажу!

Риторичні вигуки. Для ораторської мови характерні риторичні вигуки, які являють собою гасла в чистому вигляді.

Наприклад: Бережіть рідну природу! Шануйте своїх батьків!

Риторичні звертання. Риторичні звертання виражають емоційне ставлення оратора до об'єкта його промови, причому оратори звергаються часто не тільки до людей, але й до неживих предметів або абстрактних понять: Тобі, о Вітчизно, наші душі й наші серця! До риторичних звертань можна віднести й етикетні формули: Пані та панове! та ін.

Риторичні питання. Питання, відповідь на які вже закладено в самому питанні, або відповідь не потрібна, вони передають роздуми автора. Наприклад: Хіба ревуть воли, як ясла повні? (П.Мирний); Чи насправді сміється той, хто сміється останнім?

Антитеза - протиставлення. Це протиставлення антагоністичних (чи ситуаційно антагоністичних) явищ: Ні Богові

свічка, ні чортові кочерга.

Іронія - прихована насмішка, фігура, за допомогою якої авторові легко натякнути на своє ставлення до об'єкта, дати зрозуміти аудиторії, що він критично ставиться до зображуваної ним людини чи явища, хоча прямо цього не висловлює.

Каламбур - гра слів з метою створення комічної ситуації:

Останній зовсім не обов'язково буде останнім.

Парадокс - це неочікуване судження, висновок, що різко розбігаються із загальноприйнятою думкою чи з логікою попереднього тексту. Одним з найвідоміших є парадокс Сократа: Я знаю, що я

нічого не знаю.

Епістрофа - риторична фігура, яка полягає в повторенні одного і того ж слова чи звороту: Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе

(Л.Українка).

2. Заголовок як засіб мовного впливу в масовій комунікації

Комунікативні стратегії мас-медіа визначаються їхньою головною метою - здійснення мовного впливу (МП). Саме ця мета зумовлює особливості використання мовних засобів у газетному тексті

чи телепередачі. Сучасна газетна мова багато чого взяла від експресії розмови і від виразності художньої літератури. Газета сьогодні – у пошуку виразних засобів, у пошуку нового. Новизна привертає увагу, викликає інтерес, створює певний настрій. Процес повторення (повторювані теми в газеті) неминуче супроводжується і процесом відновлення. Журналісти прагнуть до того, щоб читач завжди відчував свіжість форми й оригінальність думки.

На думку В. Г. Костомарова, найбільш типовими джерелами експресії, є рефлексія розмовності, широке звертання до іншомовної і термінологічної лексики, орієнтація на мову белетристики і широке запозичення її прийомів і засобів; актуалізація переносних значень загальномовних одиниць /11/. Незважаючи на те, що ця думка була висловлена понад 20 років тому, вона не втрачає актуальності і сьогодні.

У газетних статтях, як і у мові оратора, можна знайти логічні і психологічні аргументи, селекцію інформації, її приховування, засоби маніпуляції інформацією тощо. Засоби виразності, які вживають автори, теж зорієнтовані на вплив. Специфіка мови засобів масової комунікації (ЗМК) полягає в тому, що риторичні прийоми використовуються з урахуванням тієї особливості, що аудиторія не є безпосереднім слухачем, який спілкується з оратором, - вона віддалена від нього в часі і просторі. Цей факт спонукає автора бути більш точним, більш впливовим, щоб нейтралізувати факт відсутності впливу особистості оратора. Інша специфічна риса визначається тим, що автор статті має можливість виражати думки в підтексті. Логічно припустити, що в оратора менше можливостей для підтекстового вираження думок. У ЗМК великого значення надається заголовку.

Зазвичай прагматика статті ―вичитується‖ уже зі слів, набраних великими буквами: із заголовків, лідів, підзаголовків. Заголовок статті в газеті чи журналі виконує ряд функцій, у тому числі номінативну, інформаційну, функцію компресії інформації і функцію впливу.

Газетний заголовок може функціонувати автономно, оскільки часто читач не встигає або не хоче читати основний текст і лише бігло його переглядає. Щодо інформаційної функції автономність заголовка виявляється в тому, що він сам по собі несе важливу інформацію. Щодо функції впливу автономність заголовка є в тому, що він є самостійним риторичним твором, здатним і без статті (замітки) здійснити вплив на адресата.

Будь-який заголовок називає текст, з цього погляду він, незалежно від своєї синтаксичної структури, виконує номінативну

функцію. Номінативна роль заголовка дає читачу можливість виділити текст, розчленувати безупинний континуум газетного номера на публікації, які є його складовими.

Можна назвати різні способи залучення довільної уваги читача за допомогою заголовка.

По-перше, заголовок активізує роботу читацького мислення через звернення до інтересу (інтелектуальної емоції). По-друге, довільну увагу до тексту привертають заголовки, що збуджують цілую гаму емоцій – не тільки інтерес, але і подив, залучають до прочитання тексту. Наприклад: ―Дійти до краю і..."

Заголовок бере участь у формуванні емоційного впливу газетного твору, виконуючи оцінно-експресивну функцію. Важливість її для газети визначається тим, що твір повинен переконати читача в тих положеннях, які захищає автор, навіяти йому певні політичні установки (навіювання — це створення емоційного розташування, довіри до повідомлення, що викладається).

Заголовок нерідко включається у створення стилістичних текстових ефектів. Це збуджує емоції читача, активізує його фантазію, акцентує увагу на окремих значеннєвих і оцінних частинах публікації.

На другому, основному, етапі сприйняття газетного повідомлення – при його безпосередньому читанні – заголовок реалізує найбільш багатий набір функцій: інформативну, оцінноекспресивну, інтегративну і композиційну.

Після прочитання газетного матеріалу може наступити третій етап сприйняття, на якому заголовок теж виконує свою роль. Читач запам'ятовує публікацію, якщо вона звернула на себе увагу змістом чи виразною композиційно-мовною побудовою. Настає компресія (стиснення) тексту. Заголовок служить компресованим текстом, він виражає той же зміст, є ―позначкою твору‖, його сигналом, знаком. Основна функція заголовка при закріпленні змісту в пам'яті читача – номінативна.

Зауважимо, що заголовок відіграє свою роль на всіх етапах сприйняття тексту: до читання, під час читання, після прочитання всього тексту. При цьому відзначається багатофункціональність газетного заголовка. На різних етапах сприйняття на перший план виступають ті чи інші функції.

У лінгвістичній літературі представлені такі типи функцій заголовків газет:

1)створення певної (того чи іншого ступеня повноти) інформаційної ―моделі‖ явища, що відображається (його опис);

2)установлення причинно-наслідкових зв’язків;

3)виявлення значущості явища (його оцінка);

4)визначення майбутнього стану досліджуваного явища (прогноз);

5)формулювання програм, планів дії, пов'язаних з

аналізованим явищем [35].

До типів мовного впливу віднесемо такі:

1)створення мотивації читання статті (―The day we will never forget‖, Rhe-Rhe’s great escape, Love letters filled with hate disclose misery of Ring-to-be, Dinner with Darcy is women’s dream date);

2)привернення читача до своєї позиції (From the Open University to the Red Planet, Inquiry hints at rise in political party funds);

3)спонукання читача до створення власної позиції, щодо певних явищ (Personal view);

4)спонукання читача до дискусії або ж просто постановка перед ним певної проблеми (Blair: I have weapons proof);

5)підбадьорення читача, актуалізація його патріотичних почуттів (Britain leads the way to Mars, Coronations will always be a time to rededicate the nation);

6)створення орієнтації на позитивні перспективи;

7)попередження , застереження читача;

8)―просвітницький‖ вплив (Posse of pursuers is restricted to a rhea view, Prince’s papers describe his job and finances);

9)виховання читача, моделювання його поведінки. Створення позитивної мотивації пов’язане з функцією

привернення уваги до статті. Мовних засобів привернення уваги дуже багато. Це може бути використання слів у переносному значені, створення гумористичного ефекту, алюзії, використання розмовної лексики, трансформація усталених сполук - назв творів, фільмів і т. ін.

3. Засоби мовного впливу в текстах масової друкованої комунікації

У попередніх розділах ви познайомилися з поняттям мовного впливу взагалі, безвідносно до умов спілкування, з мовними засобами впливу в газетних заголовках. Використовуючи цю інформацію, підготуйте повідомлення про засоби мовного в текстах масової комунікації. Вам допоможуть питання, які подаються нижче.

1.У якій мірі засоби МВ залежать від жанру статті?

2.Чим визначається стратегія і тактика МВ у інформаційних повідомленнях?

3.Як структура інформаційного повідомлення спрямована на досягнення МВ?

4.Якими є засоби МВ у статтях інших жанрів?

Познайомтеся з питанням про жанри газетних статей. Журналістські матеріали класифікуються за жанрами, а самі

жанри за типологічними особливостями поділяються на такі основні групи: інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні, сатиричногумористичні. Окремо слід виділити жанри зображувальні.

Інформаційні жанри покликані інформувати читача про те, що відбулося чи відбувається та називати, не коментуючи, факти з реального життя. До інформаційних жанрів відносять різні повідомлення, в тому числі інформагентств, які констатують інформацію. Матеріали цього жанру відповідають на запитання: Хто – Що? Коли – Де? Як – Чому? Як правило, це стисла інформація, невелика за обсягом, за винятком таких жанрів, як репортаж, звіт, інтерв’ю.

Без інформаційних жанрів, а простіше – без інформації, не обходиться жодний часопис.

До інформаційних жанрів належать:

Хроніка – стисле повідомлення в 1-2 речення про те, що відбулося, сталося, відбудеться, станеться. Хроніка може складатися з кількох повідомлень, об’єднаних, як правило, тематично, територіально чи за часом: Культурна хроніка, Хроніка дня, Хроніка міста (села, району). Відповідає на запитання: Що? Де? Коли?

Повідомлення у хроніці не мають окремих заголовків. Поза хронікою вони можуть поміщатися із заголовками.

Анонс – коротке або розширене повідомлення про те, що має відбутися найближчим часом. Вміщується в друкованому засобі масової інформації чи передається в електронному з таким часовим розрахунком, щоб читач (телеглядач, радіослухач) міг практично скористатися інформацією та встигнути відвідати чи побачити (прочитати) анонсовану подію.

Замітка – стисле повідомлення за окремим фактом. Так само, як хроніка, розповідає що, де, коли сталося, але детальніше. Обсяг – кілька фраз чи рядків. Замітка має власний заголовок.

Розширена замітка – поширене повідомлення, трохи більше обсягом за звичайну замітку, також повідомляє новину, але не коментує її. Може відповідати на додаткові запитання: Як? Чому?

Репліка – критична замітка з певного приводу, написана легко, з гумором, іронією, сарказмом. Передає незгоду автора з певною дією, публікацією в пресі. Як правило, досить експресивна, нерідко в’їдлива.

Звіт – надає читачеві досить вичерпну інформацію з певної теми чи про певну подію. Зазвичай звіти подаються про важливі суспільно-політичні, культурні, наукові заходи. Водночас – це не протокол, який фіксує хронологію того, що відбувається, а відібрані й вибудувані в певному порядку факти про подію. Звіт потребує присутності журналіста на місці події. Подаються лише об’єктивні дані, без коментарів та емоцій журналіста. У звіті не міститься аналіз, а лише констатація. Звіт, у залежності від теми, важливості події, може мати значний обсяг – аж до газетної смуги – і розбиватися на тематичні частини підзаголовками.

Репортаж називають королем інформаційних жанрів. Це не констатація, а живий опис того, що бачить журналіст, з його емоціями та враженнями. Подається образно, барвисто, таким чином, що читач відчуває особисту присутність автора, його ―Я‖. Подію, яку описано (змальовано) у репортажі, читач бачить очима журналіста.

Інтерв’ю ( з англ. – бесіда) – інформаційний жанр, який передає необхідну інформацію у вигляді діалогу – запитань і відповідей. Водночас це не простий запис розмови і не проста розповідь співбесідника. Інтерв’ю – це жанр, у якому стикаються дві позиції: позиція інтерв’юєра (журналіста) полягає в його запитаннях, позиція того, в кого беруть інтерв’ю – у його відповідях.

Дорожні нотатки – авторська розповідь (як правило, за завданням редакції) про поїздку на певний об’єкт, у певну географічну точку (країну) тощо. Нерідко в таких нотатках поєднуються (переплітаються) елементи інших жанрів, найчастіше – репортажу, звіту, інтерв’ю.

Замальовка – від дорожніх нотаток відрізняється тим, що тема її вужча, локальніша. У ній так само жваво й образно журналіст ділиться враженнями від побаченого. Може бути замальовка про окрему особу – ―недотягнутий‖ до кондиції портретний нарис.

Огляд інформаційний – знайомить читача з фактами певної тематики, розповідає, наприклад, про важливі події окремого регіону за певний період, певної галузі тощо. Огляд може бути економічний,