Osnovi_teoriyi_movnoyi_komunikatsiyi

9.Навіть якщо вас цікавить інформація про щось, а не сама людина, приділіть все-таки увагу і людині, в якої ви берете інтерв’ю.

10.Не забудьте подякувати людину, в якої ви брали інтерв’ю.

Пам’ятка для тих, хто дає інтерв’ю:

1.Привітайтеся з кореспондентом доброзичливо і невимушено.

2.Поводьте себе спокійно, але не скуто.

3.Старайтеся, щоб стиль Вашої бесіди був діловим і оптимістичним.

4.Не забудьте про посмішку! Не бійтеся пожартувати!

5.Не бійтеся проявляти ініціативу. Візьміть хід бесіди в свої руки!

6.Стежте за логікою аргументації своєї мови.

7.Відповідайте запитання щиро, не уникайте відповідей на складні питання.

8.Відповідаючи на складні запитання не бійтеся говорити про нерозв’язані проблеми. Не намагайтеся вивернутися чи дати хибні відповіді. Орієнтуйтеся на максими інформації і правила подачі референта.

9.Не будьте багатослівними!

10.Наприкінці не забудьте подякувати інтерв’юера.

І інтерв’юер, і той, хто дає інтерв’ю, мають пам’ятати, що зміст інтерв’ю повинен дати людям щось цікаве, нове, задовольнити їхні інтелектуальні запити, розширити світогляд.

ВПРАВИ

1. Підготуйте питання для наради про стан справ у вашій групі. Проведіть цю нараду, використовуючи різні типи дискурсу, подані вище.

2. Підготуйте питання для інтерв’ю, яке Ви будете брати:

у курсантів нашого військового закладу; у цивільного викладача; у офіцера нашого військового закладу .

3. Уявіть собі, що Ви даєте інтерв’ю про наш навчальний заклад кореспонденту газети або автору програми для телебачення. Дайте відповідь на питання, які ставляться до Вас.

4. Проаналізуйте запитання інтерв’ю та відповіді однокурсників. Відзначте позитивні сторони; дайте поради щодо негативних.

5. Вас запросили на засідання "за круглим столом" з метою обговорення питання "Навчальний процес у сучасному військовому вищому навчальному закладі очима курсантів". Продумайте план свого виступу, свої пропозиції. Не забувайте про логічність аргументації!

6.Ви - представник командування вищого військового навчального закладу. Ваше завдання - провести переговори з відповідною установою про надання можливості вашим курсантам безкоштовно користуватися спортивною базою цієї установи. Змоделюйте стратегічні засади Вашої мовленнєвої поведінки, підготуйте до них свою команду. Проведіть переговори, нейтралізуючи "пробуксовування".

7.Ви - командир взводу. Проведіть зі своїми курсантами обговорення питання про культуру мови.

8.Ви - начальник вищого військового навчального закладу. Підготуйте відповідні питання і проведіть нараду про шляхи покращення роботи вашого закладу.

9.Ви - міністр внутрішніх справ України. Проведіть нараду, на якій ви повідомляєте про вашу програму дій.

10.Ви - міністр оборони України. Проведіть нараду з участю іноземних представників на тему "Україна в сучасному світі". Підготуйте для роботи перекладача з англійської та французької мови.

Тема 5. Заняття 1 - 2. Мовленнєва поведінка в умовах конфліктного дискурсу

Основні питання: 1. Поняття конфлікту та конфліктної мовної взаємодії. 2. Класифікація конфліктів. 3. Мовленнєва поведінка в ситуації спору. 4. Стратегія і тактика мовної поведінки в умовах міжгрупового конфлікту. 5. Комунікативні стратегії ввічливості в

дискусії. 6. Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки в екстремальній ситуації.

Після вивчення теми заняття ви повинні вміти:

-аналізувати мовну поведінку учасників конфлікту;

-контролювати свою мовну поведінку в ситуації конфлікту;

-виділяти індикатори розвитку та загострення конфлікту;

-використовувати комунікативні стратегії ввічливості в ситуації конфлікту;

-правильно будувати мовну поведінку в дискусії засобами рідної та іноземної мови.

1.Поняття конфлікту та конфліктної мовної взаємодії

Упопередніх розділах розглянуто різні форми спілкування людей у звичайних життєвих ситуаціях: під час індивідуальної бесіди, на переговорах, в аудиторії тощо. Як уже зазначалося, успіх такої взаємодії багато в чому залежить від людей, їх культури спілкування, міжкультурної компетентності. Але всі попередні питання розглядалися на прикладі ситуацій, які не є конфліктними чи екстремальними. Тим часом кожен із нас може потрапити в конфліктну або екстремальну ситуацію. Чи спрацьовують закони і правила мовної комунікації в таких ситуаціях? Чи є якісь особливі правила мовної поведінки в конфліктній ситуації? Відповідь на ці запитання дає спеціальна наука, яка називається конфліктологією. Конфліктологія вивчає теорію і практику вирішення конфліктів. В останні роки вона розвивається досить швидко.

Саме слово "конфлікт" у перекладі з латини означає "зіткнення". Отже, конфлікт — це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, оцінок тощо. Знання психології конфліктів допомагає людям визначати свою поведінку в екстремальних ситуаціях, вирішувати проблеми. Але, які б психологічні основи не були підґрунтям конфліктології, ми маємо констатувати, що спілкування конфліктуючих сторін здійснюється через мову. У зв’язку

зцим поведінка в конфліктній ситуації не може розглядатися у відриві від мовної стратегії і тактики. У даному разі необхідні знання і з психології, і з теорії комунікації. Зупинимося коротко на найголовніших поняттях, які стосуються конфлікту.

Кожен конфлікт має зав'язку, розвиток, кульмінацію і розв'язку. Розпочинається конфлікт із зав'язки, тобто виявлення суперечностей, які активно чи пасивно використовуються у боротьбі. Кульмінація конфлікту — це усвідомлення основного протиріччя, яке спричинило розвиток конфлікту. У результаті одна із сторін стає

переможеною або в цілому досягається перемир'я. Після кульмінації конфлікт або розв'язується, або загасає сам по собі, або ж конфліктуючі сторони розводяться примусово. Деякі науковці додають ще післяконфліктний синдром - психологічний досвід, результат і психічний стан, який відчуває кожна із сторін (особистостей) після виходу із складної ситуації. Часто післяконфліктний синдром виявляється у формі фрустрації. Це крайня невдоволеність, блокування прагнень, тривале негативне емоційне переживання, яке дезорганізує свідомість і діяльність. Фрустрація може розкриватися у вигляді озлобленості, пригніченості, повної байдужості до оточення, необмеженого самозвинувачення або звинувачення протилежної сторони /24, ст. 195/.

Конфлікт - абсолютно нормальне явище в будь-якому суспільстві. Як засвідчила практика комунікації і підтверджує теорія, не буває спілкування без конфліктів. Завдання полягає в тому, щоб цивілізовано вирішити конфліктну ситуацію, запобігти небажаних наслідків стресу. Розглянемо питання про типи конфліктів і напрями вирішення конфліктних ситуацій, які не залежать від типу конфлікту.

2.Класифікація конфліктів

Унауковій літературі представлені різні класифікації конфліктів. Ми зупинимося на тих, які мають безпосереднє значення для вибору стратегії і тактики мовної поведінки. Перш за все це класифікація конфліктів за типом учасників конфліктної ситуації. За цією ознакою виділяються такі типи конфліктів /24, ст. 197-198/:

- міжособистісний конфлікт - це конфлікт між двома особами;

- конфлікт між особою та групою; - міжгруповий конфлікт, тобто конфлікт між двома

групами; - внутрішньоособистісний конфлікт - конфлікт людини

самої з собою.

За типом причини, яка викликала конфлікт, виділяються конфлікти соціальні (політичні, релігійні, міжетнічні, національні), педагогічні і побутові.

За результативністю вирішення конфлікту розмежовують вирішені (закриті) конфлікти і затяжні (відкриті).

За типом впливу конфлікту на події в майбутньому виділяють конструктивні і деструктивні конфлікти. Конструктивні конфлікти у

разі їх адекватного вирішення позитивно впливають на майбутні події, деструктивні - негативно.

Незалежно від типу конфлікту слід дотримуватися деяких правил для цивілізованого його вирішення. Ці правила стосуються когнітивного, психологічного і мовного аспектів комунікації.

У зв’язку з когнітивним аспектом велике значення мають максими інформації та правила подачі референта. Щодо психологічного аспекту важливою умовою позитивного рішення конфлікту є комунікативні стратегії ввічливості, а стосовно мовного аспекту - мовні стратегії ввічливості.

Розглянемо особливості мовної комунікації у вирішенні конфліктів перших двох типів - міжособистісного та між особою і групою. У вирішенні цих двох типів конфлікту слід дотримуватися правил поведінки в спорі.

3. Мовленнєва поведінка в ситуації спору

Часто буває, що в ситуації спору один із учасників намагається переговорити (а часто й перекричати) іншого. Вони не слухають і не чують один одного, а про взаєморозуміння годі й говорити. Такий спір перетворюється у сварку. Це найпростіше, але й найгірше вирішення конфлікту. Які пристрасті не вирували б у душах учасників, вони повинні дотримуватися логічної структури спору - тільки в такому разі конфлікт буде вирішено. Логічну структуру спору

вузагальненому вигляді можна подати так:

1.Висловлення думки однією із сторін.

2.Спростування відповідного твердження іншим учасником

івисловлення ним власної позиції.

3.Два перших етапи можуть повторюватися двічі чи тричі.

4.Пошуки спільного рішення - компромісу або консенсусу. Висловлення думки першого і другого учасника має

відповідати законам викладення інформації, максимам інформації, правилам подачі референта та правилам переконання. Згадайте потрібну інформацію, повторивши відповідні розділи.

У спростуванні тверджень опонентів можна використовувати такі способи:

1.Спростування твердження, які відстоює опонент, фактами. Факти мають бути точними, перевіреними і бажано такими, які легко може перевірити і сам опонент.

2.Спростування фактів, які наводить опонент, іншими, більш суттєвими. Слід дуже уважно стежити за фактами, які наводить

опонент. Його можна спіймати на перебільшеннях, замовчуванні, викривленні інформації.

3."Зворотний удар". Факти, які наводить опонент слід повернути проти нього ж, підкресливши мізерність і низькість цілей, на які спрямовані наведені факти. Ось як використав цей спосіб один з французьких політиків ХУ11 ст., відповідаючи на брехливі звинувачення свого опонента:

Ви сьогодні виступили з кращою із своїх промов. Вона була

така чудова, що я хотів Вам аплодувати, і тільки те, що ця промова мала політично умертвити мене, зупинило мої наміри. Але я запитую себе: чи була ця промова найбільш благородною з Ваших промов? Уявіть, на які хитрування ви пішли для того, щоб повернути проти мене Ваш величезний талант...

4.Апеляція до почуття гумору опонента. Але гумор не повинен бути іронією чи сарказмом - це може образити опонента.

Під час спору опонент може вдатися до хитрування, маніпулювання фактами. Розглянемо основні види хитрування в спорі.

1.Свідоме маніпулювання інформацією. Види маніпулювання ми вже розглядали. Щоб нейтралізувати мовний вплив, треба, дотримуючись комунікативних стратегій ввічливості, викрити їх і спростувати.

2."Фігура замовчування". Про певні факти опонент на згадує, замовчує їх. У такому разі слід про них нагадати.

3."Приклеювання ярликів". Замість того, щоб переконувати, опонент називає співрозмовника образливим словом. Опоненту слід нагади про недоречність будь-якого ярлика.

4."Гра в авторитет". Переконуючи співрозмовника, опонент спирається на чиюсь авторитетну думку. Слід нагадати опоненту, що апеляція до авторитету - не найсильніший з аргументів.

5."Аксіоматичність доказів". Опонент висловлює загальновідому фразу, яку можна трактувати на будь-який лад у всіх випадках: це може бути прислів’я або крилатий вираз (наприклад, Так воно вже повелося, Життя непросте, Життя прожити - не поле перейти

тощо). Погодившись із змістом загального виразу, слід перейти до конкретного питання.

6.Огульна незгода. Якщо немає можливості перевести спір на гумор, краще його припинити.

7."Підмащування компліментом". Опонент вживає вираз на зразок:

Ти з твоїм розумом не можеш заперечувати. Слід увічливо

продовжувати спростування, тим паче, що проявити ще раз згаданий розум буде дуже доречно.

8.Одним з невербальних прийомів хитрування є психологічний тиск, коли опонент говорить впевнено і авторитетно. У зв’язку з цим прийомом слід завжди пам’ятати про факти, логіку, критично

аналізувати зміст будь-якої промови.

Хитрувань у спорі може бути багато. Головне, слід правильно на них реагувати. Логічність, точність, мовні стратегії ввічливості - ось головна зброя переможця спору.

Звернемося до питання про моделювання мовної поведінки в умовах міжгрупового конфлікту.

4. Стратегія і тактика мовної поведінки в умовах міжгрупового конфлікту

Міжгруповий конфлікт може вирішуватися у такі способи: в процесі проведення переговорів, дискусії чи дебатів; з допомогою звернення до третьої особи. Особливості мовної поведінки на переговорах ми вже розглядали. Правила проведення дебатів і дискусії мають багато спільного з правилами мовної поведінки в спорі, тому зупинимося тільки на тих ознаках, які відрізняють названі заходи. Перш за все з’ясуємо відмінність між поняттями дискусія, дебати, полеміка, тим більше, що в словниках подається суперечлива інформація щодо цих слів. За даними більшості тлумачних словників, дискусія - це спір, обговорення певного питання на зборах, у друкованих виданнях тощо. Дебати - обмін думками, обговорення спірного питання. Полеміка - спір при обговоренні наукових, літературних, політичних питань. Як бачимо, в дебатах ще немає спору, це просто обмін думками, але питання є таким, яке викликає розбіжності в поглядах. Слово дискусія має більш широке значення, ніж полеміка, хоча вони дуже схожі. У будь-якому разі велике значення має низка вмінь, до яких належать такі: вміння чітко і ясно висловлювати свою думку; вміння переконувати; вміння спростовувати думку опонента. Якщо дискусія відбувається не в друкованих засобах, а публічно, значну роль відіграє вміння учасника комунікації спілкуватися з аудиторією, підтримувати з нею контакт. Усі названі вміння вже розглядалися в попередніх розділах. Пригадайте їх і зробіть узагальнення. Розглянемо ті питання аналізованої теми, які ще не висвітлювалися в цьому посібнику: питання про нейтралізацію некоректних прийомів під час дискусії, а також про мовну поведінку в складних ситуаціях.

Серед некоректних прийомів ведення дискусії найбільш поширеними є софізми, відволікання від предмета дискусії, а також психологічний тиск (аргументи від фізичної сили, незнання та співчуття).

Софізм - це зумисне, але ретельно приховане порушення логіки. Софізм може ґрунтуватися на логічних помилках, підміні тези, недотримання правил логічного висновку тощо. Софізми часто називають демагогічними висловленнями. Ось приклади софізмів:

1)- Чи знаєте ви, про що я хочу вас запитати?

-Ні!

-Невже ви не знаєте, що говорити неправду - це погано?

-Звичайно, знаю.

-Але саме про це я і збирався запитати вас, а ви відповіли, що не знаєте. Виходить, ви не знаєте, того, що ви знаєте.

2)Суддя запитує злочинця:

-Зробили ви хоча б раз у своєму житті щось гарне?

-О так, Ваша честь! Завдячуючи мені десять детективів

завжди мали роботу! - гордо відповів той.

Відволікання від предмету дискусії здійснюється з допомогою залякування (Ви не уявляєте собі, які будуть неприємності!), приклеювання ярликів тощо. Психологічний тиск здійснюється різними способами. Найпоширеніші з них - аргументи від фізичної сили, незнання та співчуття. Аргументи від фізичної сили - це погрози фізичної розправи. Ні в якому разі не можна показувати опонентові, який вдається до такого некоректного засобу, що ви його боїтеся. Дуже часто ці погрози - не більше, ніж блеф. Аргументи від незнання - це посилання на некомпетентність людини у відповідному питанні. Частіше в таких випадках згадується про факти, які не мають відношення до предмета обговорення. Слід звернути увагу опонента на цю невідповідність. Аргумент від співчуття фактично теж відволікає від предмета обговорення, і це слід підкреслити під час дискусії.

5. Комунікативні стратегії ввічливості в дискусії

Дуже велике значення має мовна поведінка під час дискусії. Розкрийте це питання самі, використовуючи інформацію, подану нижче. Випишіть формули, які можна використати на різних етапах дискусії.

Етап 1. Початок дискусії. Опонент говорить дурниці. Які з мовленнєвих формул є прийнятними: Ви не праві! Та Ви просто

брешете! Наші позиції не збігаються. Мені важко визнати Вашу правоту?

Етап 2. Опонент ніяк не дійде до формулювання своєї позиції. Його вступ не закінчується. Які з мовленнєвих формул є прийнятними:

Говоріть за сутністю справи!, Ви коли-небудь закінчити свій вступ? Ближче до нашого питання! Все, про що Ви говорите, дуже цікаво, але якою ж є Ваша думка щодо нашої сьогоднішньої дискусії?

Етап 2. Дискусія триває. Ваш опонент формулює думки дуже повільно, робить багато пауз.

Не мусольте, говоріть швидше!, Ви будете говорити чи мовчати? Не тягніть із себе слова, говоріть! Якщо вам не важко, давайте дещо прискоримо хід нашої дискусії!

Ваш опонент відійшов від теми:

Що це у вас з логікою? Ви відійшли від теми! Не відволікайтеся від теми! Те, що ви розповідаєте, є цікавим і важливим, але давайте повернемося до предмета нашої розмови! Так Ви стверджуєте, що... (формулюється вихідне положення).

Етап 3. Ваш опонент повторює одне й те саме:

Що Ви заладили, як папуга, одне й те саме! Скільки можна повторювати одне й те саме! Ви про це вже говорили, досить! Те що ви повторюєте, є дуже цікавим і важливим, ми це обов’язково врахуємо, а зараз давайте розглянемо інші аргументи, якщо вони є.

Ваш опонент повторює загальні фрази:

Це загальні фрази! Конкретніше, не треба загальних фраз! Загальні твердження є дуже важливими, вони підсумовують досвід народу, але давайте звернемося до наших конкретних фактів.

Етап 4. Ваш опонент все ж не погоджується з вами.

Та Ви просто впертий віслюк! Ваша впертість виведе з себе будь-кого! Горбатого могила виправить! Не будемо перетворювати спір у сварку - від цього навряд чи хтось виграє! Дуже жаль, що ми не знайшли спільних поглядів з усіх питань, але погодьтеся, де в чому ми однодумці!

Етап 5. Ви перемогли в дискусії, переконали опонентів:

Ось бачите, ви помилялися, я був (була) правий (права)! Ви згодні, що я правий (права)? Я дуже задоволений (задоволена), що ми разом прийшли до правильного рішення! Дуже добре, що ми знайшли спільне рішення!

Етап 5. Кінець дискусії. Ви встаєте і йдете мовчки або ж говорите: До побачення чи Дякую за увагу і цікаве спілкування, до побачення!

Як би ви узагальнили результати своїх міркувань?

Звернемося до питання про внутрішньоособистісний конфлікт, який може стати причиною екстремальної комунікації.

5.Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки

векстремальній ситуації

Як уже відзначалося, внутрішній конфлікт - це конфлікт з самим собою. Як правило, він вирішується дуже просто: людина деякий час вагається, зважує всі за і проти, а потім обирає рішення. Але в складних випадках цей конфлікт може призвести до екстремальної ситуації, коли людина збирається покінчити з собою або заподіяти лихо іншим. З такими людьми працюють психологи, яких спеціально готують до комунікації в таких умовах. Але основні принципи екстремальної комунікації повинні знати всі, особливо майбутні офіцери.

Стратегія комунікації в екстремальних умовах визначається тим, що конфліктну ситуацію необхідно усунути, тобто зняти внутрішній конфлікт людини. Оскільки, як правило, до екстремальної ситуації попадають люди із збудженою нервовою системою, тактику мовленнєвої поведінки комунікатора повинні складати засоби, які, поперше, запобігають загостренню конфлікту, по-друге, заспокоюють адресата, навіюють йому впевненість, що він не наодинці зі своїми проблемами – є людина, яка прийде на допомогу. У зв’язку з цим основним принципом комунікації є принцип використання комунікативних стратегій ввічливості. Крім того, вводиться заборона на будь-які слова, які можуть перешкодити усуванню конфлікту. До них належать такі:

1)Не можна говорити Ні. На будь-яку репліку повинна бути позитивна відповідь, а потім, у продовженні розмови, в позитивному контексті запропоноване інше рішення.

2)Не можна вживати слова парадигм, які означають негативні явища або нагадують їх: смерть, вбивство, тиск, погрози, плач, переслідування, сум, хвороба, лікарня і т. ін.

3)Не можна нагадувати болісні або негативні явища з життя людини, з якою спілкуються.

4)Не можна переходити на крик.

5)Не можна звинувачувати людину навіть, якщо вона дійсно винна.

Постає питання, а що ж можна в таких ситуаціях. Можна і необхідно:

1)Шукати спільне з цією людиною, щось, що може об’єднати комунікатора і адресата.