Osnovi_teoriyi_movnoyi_komunikatsiyi
.pdf"Confound it," exclaimed the professor and jumped out of the window.
deep in thought — глибоко задумавшись bell n— дзвінок
ring (rang, rung) v — дзвонити Good gracious окл. — Боже мій! whisper v — шептати
rise (rose, risen) v — вставати, підніматися
Confound it! окл. — Чорт візьми!
7.Придумайте (усно) історії за малюнками, поданими в додатку 2, щоб персонажі виглядали в позитивному чи негативному світлі.
8.Схарактеризуйте мовленнєву поведінку персонажів твору В. Канівця: умови дискурсу, ілокутивні цілі комунікантів, їхні комунікативні інтенції, стратегію і тактику мовної поведінки, маніпулювання інформацією і т. ін.
–Нам відомо, що ви – один з керівників бунту! Раджу вам: говоріть правду, бо тільки щирі зізнання можуть полегшити вашу тяжку провину.
Боголюбов мовчав.
–Ви не хочете відповідати на запитання?
–А я їх ще не чув, – сказав Боголюбов.
–Я питаю вас, яку участь ви брали в підготовці маніфестації і її проведенні?
–Навіщо ж ви мене, пане підполковнику, про це питаєте, коли вам, як ви тільки-но сказали, відомо, що я – керівник бунту?
–Пане Боголюбов! – підхопившись із крісла, закричав Онопрієнко. – Тут задаємо запитання лише ми!
–Пане прокурор, – по паузі сказав Боголюбов з гнівним тремтінням у голосі, – в якому законі сказано, що заарештований не може задавати запитань слідчому?
–М-м… У першу чергу, ви повинні відповідати на запитання, – ухильно пояснив Поскочин, бо правий був Боголюбов, а не Онопрієнко.
–Дякую за роз’яснення, – мовив Боголюбов.
Прибравши собі чуже прізвище, Боголюбов змушений був відмовлятися відповідати навіть на такі запитання: де народився? хто його батьки? де навчався? Розумів: це нашкодить йому, а іншого
шляху не було. Це злило його самого, і злість позначалася на його поведінці при допитах. Дратувало й те, що він – так боліла в нього голова – забув, що говорив на першому допиті: коли він вийшов з дому? куди йшов? як потрапив до Казанського собору? навіщо брав зброю з собою?
– Послухайте, пане Боголюбов, що ви сказали на першому допиті. ―Шостого грудня, – заходився читати Онопрієнко протокола з виглядом людини, яка піймала злодія за руку, – о першій годині дня я вийшов зі своєї квартири погуляти на Васильєвські острови. До Казанського собору, коли там були безпорядки, потрапив цілком випадково‖. Говорили ви все це? Підписували? Що ж ви мовчите?
–Я жду, пане слідчий, поки ви заспокоїтеся – по паузі сказав Боголюбов. – А що стосується того, що я підписав, – на слові ―підписав‖ Боголюбов зробив наголос, – увечері шостого грудня, то не треба забувати, в якому я стані був.
–А не скажете ви завтра: те, що ви говорили зараз, теж ми самі склали й підсунули вам підписати? – подав і свій голос Поскочин, єхидно всміхаючись.
Боголюбов презирливо глянув на Поскочина, сказав:
–Якби вас, пане прокуроре, побила поліція так, як мене, то боюся, що ви взагалі б уже нічого не сказали. І останнє: почуваю я себе погано, а тому ні на які запитання більше відповідати не буду.
–Микулін! – роздратовано крикнув Онопрієнко. – Виведи його! – І сам встав, нервово заходив по кімнаті.. А коли за Боголюбовим зачинилися двері, спитав Поскочина: – Ну, що скажете? Обманула мене інтуїція чи ні?
–Схоже, що ні.
–Отож! – гордо мовив Онопрієнко.
Зтяжким каменем на серці повертався Боголюбов з другого допиту.
(В.Канівець)
Тема 2. Заняття 5-6. Техніка і правильність мови як чинник успішної комунікації та як її бар’єр
Основні питання: 1. Поняття техніки мовлення та її складові. 2. Робота над диханням. 3. Дикція. 4. Бар’єри комунікації, зумовлені особливостями голосу, тону та швидкості мовлення. 5. Інтонація як складова комунікації та її бар’єр. 6. Правила вимови та акцентування.
Після вивчення теми заняття ви повинні вміти:
-удосконалювати свою дикцію;
-контролювати свій голос, тон та швидкість мовлення;
-володіти інтонацією, змінюючи її у відповідності до мовної ситуації;
-дотримуватися правил вимови.
1. Поняття техніки мовлення та її складові.
Техніка мовлення - це його чіткість, правильність, яка забезпечує розуміння змісту того, про що йдеться. Техніка мовлення є дуже важливою ознакою мовленнєвої поведінки людини: від неї залежить не тільки розуміння, а й повага до партнера по спілкуванню. Нечіткість вимови звуків відволікає увагу від предмета розмови, дратує співрозмовника і створює бар’єр для успішної комунікації.
До складових техніки мовлення належать такі: вільне володіння диханням; уміння керувати голосом, його силою, тембром, висотою, темпом мовлення; чітка, ясна артикуляція звуків; володіння інтонацією; володіння орфоепічними нормами.
Звернемося до питання про володіння диханням.
4.Робота над диханням
Правильна постановка подиху важлива завжди, не тільки у спілкуванні. Правильний подих забезпечує постачання кисню до головного мозку, нормальну роботу всіх органів людини. У медицині можна знайти не просто різні, а протилежні рекомендації щодо постановки подиху. Одні радять не дихати глибоко і переконують, що тільки поверхневий подих убереже від хвороб і старіння. Інші обіцяють той же результат за умови, що вдих буде глибоким і інтенсивні, а видих повільним і поступовим. Наприклад, людині, яка піднімається сходами, рекомендують робити інтенсивний вдих на дві сходинки і поступовий видих на три сходинки. Нам, неспеціалістам, важко робити висновок про те, хто правий. Але якщо подивитися на проблему в аспекті комунікації, то стане зрозуміло, що головне – контролювати подих, не роблячи при цьому сам процес об'єктом спостереження партнера по спілкуванню, тобто важливо навчитися розраховувати свої сили у мовленні. Саме на цю мету і спрямовані вправи, що пропонуються нижче. Їх можна виконувати як мовленнєву зарядку.
Вправа 1. Зробіть вдих. Видихаючи, рахуйте вголос. До якого числа ви встигли дорахувати? А тепер спробуйте робити такий вдих і видих, щоб дорахувати до: 2; 6; 10; 12; 15; 17; 20.
Вправа 2. (виконується стоячи). Прочитайте уривки з віршів Лесі Українки, роблячи вдих у місцях, відзначених значком /.
Зорі, очі весняної ночі! /
Зорі, темряви погляди ясні! /
То лагідні, як очі дівочі, /
То палкії, мов світла прекрасні. //
Десь, колись, в якійсь країні
Проживав поет нещасний.//
Тільки й мав талант до віршів
Не позичений,/ а власний.//
Вправа 3. Зробіть глибокий вдих. Вимовте прислів'я. Зробіть невелику паузу, затримавши подих; потім, не роблячи нового вдиху, вимовте друге прислів'я.
Хто рано встає, тому Бог дає ./
Гарний початок – половина справи. //
Прямим шляхом по кривій не їздять. //
Сидіти можна криво, але говорити треба прямо.
Вправа 4. Зробіть вдох. Вимовте на один вдох послідовно всі прислів’я.
5.Дикція
Дикція - це чітка вимова звуків. Для опрацювання дикції слід тренувати органи мовлення, виконуючи спеціальні вправи на повторення звукосполучень, слів, окремих звуків. Позитивний результат дає робота зі скоромовками. Подамо приклади таких вправ.
Вправа 1. Вимовте звуки, спочатку повільно, потім швидше. Стежите, щоб вимова була чіткою.
а - о - у - и - і - е;
ау ои іе ао оу аі;
ае оі ои иа иі ие ио
Вправа 2. Вимовте сполучення голосних і приголосних звуків:
ми-мэ-му-ми-мо-ма,
ли-ле-лю-лу-ло-ла-ля,
ри-рі-ру-рю-ро-ре-ра-ря,
ни-на-ну-не-ні-ни-но.
Вправа 3.Вимовте скоромовки, спочатку повільно, потім швидше, ще швидше, дуже швидко. Намагайтеся чітко вимовляти всі звуки.
На дворі трава, на траві дрова.
Сік берези стік. Стік з берези сік.
4. Бар’єри комунікації, зумовлені особливостями
голосу та темпу мовлення
Усі знають, як важко слухати монотонний виступ. Тихий голос присипляє слухача. Занадто голосний - стомлює і навіть може викликати головний біль. Під час спілкування необхідно стежити за силою голосу, темпом мовлення, інтонацією. Подані нижче вправи допоможуть навчитися контролювати силу голосу.
Вправа 1. Вимовте яку-небудь фразу чи окреме слово так, щоб вас міг почути:
а) тільки ваш сусід;
б) хтось із друзів, що сидить у протилежному кінці;
в) хтосб із друзів, що стоїть за дверима.
Як навесні починає
Крига розтавати,
Збираються русалоньки
До моря гуляти.
Вправа 2. Прочитайте поданий текст, змінюючи силу голосу відповідно до позначок на полях.
А вітер, вітер, вітер!.. Як шарпає той вітер!.. |
Голосно |
||
Тихіше |
|||
Куди їх ще, вигнанців, недоля заведе? |
|||
Ще тихіше |
|||
Нема коли писати отих маленьких літер. |
|||
Тихо |
|||
Немає чим писати. Нема писати де ... |
|||
|
|||
|
Л. Костенко |
|
|
Вправа 3. |
Прочитайте |
текст. Виділіть слова, |
|
словосполучення, фрази, які треба вимовляти тихіше чи голосніше, ніж іншу частину. Прочитайте текст уголос з урахуванням ваших позначок.
Ну скажи – хіба не фантастично, Що у цьому хаосі доріг Під суворим небом, Небом вічним, Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я – це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи, Буду Я приходити до Тебе,
Ідо інших йтимуть Горді Ти.
Як це все буденно! Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля! Але ми з тобою...
Ми не вічні, Ми з тобою просто – ти і я...
Ітому для мене так трагічно Те, що ти чиясь, а не моя.
В. Симоненко
Важливими ознаками техніки мови є темп мовлення і наявність пауз. Темп не повинен бути ні занадто швидким, ні повільним - він має відповідати комунікативним завданням. Паузи є обов’язковими у мовленні - без них мова сприймається погано. Паузою, як відомо, закінчується речення. Великою чи малою - залежить від смислових зв'язків речень, об'єднаних у текст. Пауза бере участь і в поділі висловлення на інтонаційно-смислові частини, що сприяє усвідомленню його змістового наповнення. Крім вираження
смислових відношень членів речення, паузи використовуються для надання розповіді емоційності.
Слід пам’ятати, що паузи при читанні не завжди відповідають розділовим знакам. Головне - донести до слухача смисл висловлення. Вправи, подані нижче, допоможуть контролювати темп мовлення і правильно робити паузи.
Вправа 1. Прочитайте речення, роблячи паузи у відповідності до позначок (/ – коротка, ледве помітна пауза; // – більш тривала пауза).
Як схвилювали його / слова батька! //
Як схвилювали його слова / батька! //
На які слова повинен падати логічний наголос у кожному з випадків?
Вправа 2. Розставте значки пауз, підкресліть логічно ударні слова, а потім прочитайте кожне з наступних речень у двох варіантах.
Недавно відтала земля дихала свіжістю.
Недавно відтала земля дихала свіжістю.
Брат любить дуже рідкі книги.
Брат любить дуже рідкі книги.
Вправа 3. Прочитайте речення, дотримуючи паузи. Зробіть висновки про те, коли коми ставляться в тексті, але не враховуються при читанні.
1.Чорна, як вугілля, шерсть собаки / була шовковиста, приємна на дотик. //
2.Думи мої, думи мої, лихо мені з вами! //
3.Він, мабуть, правий.//
4.Властивість цих нічних вогнів/ – наближатися, перемагаючи пітьму. // (В. Короленко)
Для довідок: 1. Короткі порівняння не відокремлюються паузою від слова, до якого вони відносяться. 2. Звертання, поставлені наприкінці чи на початку фрази, не відокремлюються паузою. 3. Вставні слова не відокремлюються паузою від слів, що коштують
перед ними. 4. Дієприслівникові та дієприкметникові звороти, підрядні речення, що відносяться до одного слова, часто не відокремлюються паузою від слів, які стоять перед ними.
5. Інтонація як складова комунікації та її бар’єри
Інтонація – це ритміко-методичний темп мови, чергування підвищення і зниження тону при вимові. Слово ―інтонація‖ вживається і в нетермінологічному, більш широкому значенні: тон, манера вимови, що виражають почуття того, хто говорить, його ставлення до предмета мови. Інтонація складається з ряду елементів. Це паузи, зміна висоти, сили, темпу, тембру (забарвлення) голосу, постановка логічного та психологічного наголосу. Жоден з названих елементів інтонації не існує окремо від іного в звуковому потоці. Тільки у взаємопов'язаності вони становлять звукове вираження єдиного змістового цілого. Завдяки інтонації досягається розрізнення речень за метою висловлювання - розповідних, питальних, спонукальних, за вираженням емоцій - окличних, неокличних.
Щоб сформувати вміння правильно використовувати інтонацію, слід виконувати вправи на читання прозаїчних текстів чи декламування віршів за складеною партитурою. Складаючи партитуру, слід осмислити задум автора, його головне завдання та допоміжні, підпорядковані головному. У кожному реченні слід виділити слова, на які падає логічний наголос, тобто ті, які несуть основне смислове навантаження. У тексті відзначаються паузи, а на полях ставляться позначки щодо сили голосу, темпу мовлення, підвищення та пониження тону.
Поясніть партитуру у поданому нижче тексті.
Є в коханні і будні, і свята,/
Є у ньому і радість, і жаль, / |
Спокійно, задумливо, |
|
|
Бо не можна життя заховати |
у помірному темпі |
|
|
За рожевих ілюзій вуаль.// |
|
І з тобою було б нам гірко,/ |
Трохи швидше і |
|
|
Обіймав би нас часто сум,/ |
голосніше |
|
|
І, бувало б, тремтіла зірка |
|
У тумані тривожних дум.// |
|
Але певен, що жодного разу |
Знову повільніше, |
|
|
У вагання і сумнівів час / |
тихіше |
|
|
Дріб’язкові хмарки образи |
|
Не закрили б сонце від нас.// |
|
|
Бо тебе і мене б судила |
Повільно, голосніше |
|
Не образа,/ не гнів/ – любов.// |
||
Швидше |
||
В душі щедро вона б світила,/ |
||
|
||
Оновляла їх знов і знов.// |
|
|
У мою б увірвалася мову, |
У такому ж темпі, |
|
Щоб сказати в тривожну мить:/ |
||
голосніше |
||
- Ненаглядна, /злюща, /чудова, |
||
|
||
Я без тебе не можу жить!..// |
|
|
В. Симоненко. |
|
6. Правила вимови та акцентування
Культура усного мовлення виявляється не лише в умінні артикулювати кожен звук. Вона передбачає також знання того, як вимовляються звуки в певних позиціях: голосні - в наголошеному чи ненаголошеному складі, приголосні - в кінці слова чи складу, у сусідстві один з одним.
Повторіть інформацію, яку ви отримали на заняттях з сучасної української мови стосовно вимови голосних і приголосних української мови.
ВПРАВИ
Вправа 1. Виконайте вправи з диханням, схарактеризовані вище, за поданими нижче прислів’ями та віршами.
1)Еней був парубок моторний
Іхлопець хоч куди козак, Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак (Іван Котляревський)
2)A bird in the hand is worth two in the bush. A bird vay be known by its song. A hungry belly has no ears. A greate ship asks deep water.
3)В песчаных степях Аравийской земли
Три гордые пальмы высоко росли. Родник между ними из почвы бесплодной Журча пробивался волною холодной.
Вправа 2. Попрацюйте над удосконаленням дикції з допомогою скоромовок.
Стриб-стриб-стриб – підстрибує по стерні рідня: перепілка, перепел, перепеленя. Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят. Хитру сороку спіймати морока, А на сорок сорок морок. Бобер на березі з бобренятами бублики пік. Пиляв Пилип поліна з лип, притупив пилку Пилип. Ворона проворонила вороненя. Біг пес через овес. Прокіп нарвав кропу. Летів горобчик – сів на стовпчик, а біг хлопчик – утік горобчик. Босий хлопець сіно косить – роса росить ноги босі. Семен сіно віз – не довіз: лишив сани – узяв віз. В сіни Мусій сіно носив.
Вправа 3. Прочитайте уривок з наростанням сили голосу до останнього рядка.
Пливе човен, води пове, Та все хлюп - хлюп - хлюп!.. Іде козак до дівчини Та все тюп - тюп - тюп!
Пливе човен, води повен, Та й накрився лубом...
Ой, не хвастай, козаченьку, Кучерявим чубом.
(Народна пісня "Пливе човен)
Вправа 3. Повторіть текст |
попередньої вправи з поступовим |
зменшенням сили голосу. |
|
Вправа 4. Прочитайте кілька разів текст, змінюючи темп звучання. Чи впливає темп звучання на уявлення про характер дії?
Над шляхом Явдошка Шукала волошки. Явдошко, волошки Шукати облиш!
Над шляхом ти знайдеш Один лиш спориш!
(Грицько Бойко)
Вправа 5. Прочитайте фрагмент з поеми Твардовського "Василий Тѐркин" (глава "Гармонь") з дотриманням рекомендацій партитури.