Osnovi_teoriyi_movnoyi_komunikatsiyi

И опять долой перчатку. Нормальним темпом

Оглянулся молодцом

Икак будто ту трехрядку Повернул другим концом.

Изабыто – не забыто,

Да не время вспоминать Кто и где лежит убитый.

Икому еще лежать

Икому траву живому На земле топтать потом.

До жены прийти до дому, –

Где жена и где тот дом?

Крикнул так, что расступились:

– Дайте мне, а то помру!

Удивительный народ!

Хоть бы что ребятам этим,

С места – в воду и в огонь.

Все, что может быть на свете,

Хоть бы что – гудит гармонь…

(А. Твардовский)

Вправа 6. Прочитайте вірш за своїм вибором , змінюючи у відповідності до змісту темп мовлення, силу голосу та інтонацію.

Вправа 7. Вимовте фразу так, щоб ваша інтонація виражала певний смисл.

Добре, я згоден (згодна)

З радістю; з образою, із жалем; із страхом.

Почався дощ

З подивом; з радістю; виражаючи незадоволеність; із сумом; перепитуючи; констатуючи факт.

Тема 2. Чинники успішної комунікації та її бар’єри

Заняття 7-8. Логічні аспекти комунікації

Основні питання: 1. Поняття логічності мови. 2. Основні закони логіки. 3. Логічна схема побудови висловлювання. 4. Логічність висловлювань різних типів. 5. Стратегія обґрунтування думки. 6. Логічні помилки та самовдосконалення логіки мислення.

Після вивчення теми ви повинні вміти:

-будувати своє висловлення, дотримуючись логіки;

-обґрунтовувати свою думку рідною та іноземною мовами;

- виправляти логічні помилки в чужій мові, запобігати помилкам у своїй.

1. Поняття логічності мови

Логічність мови - один з найважливіших чинників комунікації. Можна без перебільшення стверджувати, що цей чинник впливає на результативність комунікативного акту найбільше. Адже інформація, яка викладена нелогічно, по-перше, не може бути адекватно сприйнятою адресатом і зрозумілою йому, по-друге, справляє негативне враження щодо інтелектуальних здібностей адресанта, а відтак і призводить до комунікативного провалу.

Логічність мови забезпечується такими чинниками: послідовністю викладення думок; зв’язком між думками; зв’язком між висловленими думками і реальною дійсністю, тобто відповідністю висловлення референції; обґрунтованістю думок. Розглянемо детальніше названі чинники.

У будь-якому висловлюванні розмежовуються основна думка і ті, що їй підпорядковані. Послідовність викладення думок має бути такою, щоб кожна підпорядкована думка уточнювала, пояснювала або обґрунтовувала основну. Зв’язок між основною і підпорядкованими думками може бути різних видів. Схематично різновиди зв’язку можна

Подана схема відтворює такий зв’язок, у якому головна думка пояснюється, конкретизується.

2)

Головна думка - підпорядкована думка 1; підпорядкована думка 2; підпорядкована думка 3.

У даному разі головна думка обґрунтовується, пояснюється іншою, підпорядкованою їй, яка, в свою чергу, обґрунтовується ще однією і т. ін.

3) Третій варіант об’єднує різновиди сполучення перших двох:

Виникає питання, а як же забезпечити зв’язок між думками. Справа в тому, що комунікатор, звичайно, пов’язує свої думки, але деякі зв’язки залишаються "за кадром", вони не є помітними для адресата, і тоді комунікація може бути невдалою. То ж, будуючи висловлення, слід стежити, щоб усі зв’язки між думками були чіткими і прозорими. Зв’язність тексту (а будь-яке висловлення є текстом), або когезія, забезпечується спеціальними мовними засобами, які називаються засобами когезії. До них належать мовні одиниці (займенники, слова, синонімічні названим у відповідному тексті, тощо), синтаксичні конструкції, повтори і т. ін. Розглянемо викладені теоретичні міркування на прикладах конкретних текстів.

1) „Найточніший перепис населення”? (Знак питання та лапки свідчать, що буде подана інформація сумнівного характеру. То ж основна мета автора - підтвердити сумнівний характер інформації).

Перепис, що проводився у США в 2000 році, названо „найточнішим переписом населення в усій історії‖ (підкреслено фрагмент тексту, що виражає основну думку, в якій інформація ставиться під сумнів), говориться у часописі „Уолт-стрит джорнел‖. Однак „у загальне число населення, отримане після перепису 2000 року, включено 5,77 мільйона чоловік, з якими працівникам Бюро з перепису населення не с контактуватися, але вони переконані, що ці люди існують‖ (підкреслено фрагмент обґрунтування сумніву). У

газеті пояснюється: „Коли працівники Бюро не отримували відповіді з домів, де хтось, на їхню думку, проживав, то просто вписували у комп’ютери дані цих мешканців на основі різних повідомлень, наприклад відповідей сусідів‖ (уточнення сумніву (1)). Робили це навіть тоді, коли не мали впевненості (уточнення сумніву (2)), що під певною адресою було якесь житло. Методом припущення

(обґрунтування сумніву (3)) визначали кількість мешканців, їхній вік, стать, расу і сімейний стан. Один службовець сказав, що переконаний у точності цього перепису, „оскільки люди однакового походження переважно живуть поруч‖. У деяких штатах особи, з якими не вдалося сконтактуватися, складають понад три відсотки загального числа населення. А графу про расу заповнили на основі здогадок більш як 11

мільйонам чоловік (узагальнення як підтвердження сумніву).

2)Найточніший годинник

За повідомлення лондонської газети „Таймс‖, група американських вчених створила ртутний годинник, що показує час з „точністю до фемтосекунди (основна думка) – найменшої одиниці часу, яка широко використовується в науці‖. Кажуть, що він „майже в 1000 разів точніший за атомний годинник (доказ, що він точніший), який використовувався для збереження загального скоординованого часу – всесвітнього стандарту часу‖. За словами фізика Скотта Діддамса, „насамперед його почнуть використовувати у фундаментальній фізиці, щоб отримати більш детальне й точне не розуміння Всесвіту‖ (обґрунтування практичної значущості). А з часом він знайде своє застосування у телефонних системах і навігаційних супутниках. Хоча Діддамс твердить, що цей новий винахід – „найбільш точний годинник у світі‖, проте вважає, що його можна далі удосконалювати (висновок-перспектива).

Відповідність між головною думкою і підпорядкованими їй є обов’язковою. Чи не правда, адресат нас не зрозуміє, якщо думку Читати дуже корисно ми обґрунтуємо такою, підпорядкованою їй: Читання не додає жодної калорії. Основна думка і підпорядковані їй повинні стосуватися однієї й тієї самої теми, тієї самої ментальної сфери. У наведеному прикладі ментальні сфери є різними: читати - інтелектуальна діяльність, калорії - сфера фізичного і фізіологічного. Фактично тут порушується зв’язок між висловленням і фрагментом реальної дійсності, тобто наведені висловлення відповідають різним референтам. Зупинимося на питанні про референтні основи висловлення детальніше.

Передусім нагадаємо, що референт - це предмет або абстрактна субстанція, яка відповідає слову, вжитому комунікатором, або ж ситуація, яка відповідає висловленню. Референція - це процес співвіднесення слова з предметом чи абстрактною субстанцією або речення із ситуацією. Висловлення може вважатися логічним, якщо

адресант співвідносить його з референтом, який зможе впізнати адресат. Дуже важливо, щоб і адресант, і адресат мали на увазі того самого референта, інакше в процесі спілкування може виникнути непорозуміння.

Задовольнити цю вимогу може наявність спільної мови і точність у виборі мовних засобів. Не менш важливим чинником, що забезпечує логічність комунікативного акту, є збереження референта, яке в теорії комунікації отримало назву правило фокуса: протягом спілкування слід постійно тримати в полі зору відповідний референт, оскільки предмет розмови може ніби забутися, комуніканти можуть непомітно для себе перейти до іншого референта, і тоді комунікація стане невдалою. З цим правилом безпосередньо пов’язане інше - правило фіксування референта, яке вимагає, щоб у ході розмови не відбувалася підміна одного референта (предмета розмови) іншим. Ще одне правило, яке забезпечує логічність комунікації, називається правилом стереоскопії. Воно вимагає постійно бачити предмет розмови в єдності всіх його боків і аспектів - це допоможе пов’язати думки, що стосуються різних ознак того самого референта. Логічність висловлення коригується і правилом панорами, яке стверджує, що референт не береться ізольовано, поза його зв’язками з іншими, з якими він пов’язаний у реальній дійсності. Ще одне правило - правило ізоморфізму - стверджує, що предметом (референтом) не оперують, викривляючи його сутність, деформуючи його. Іншими словами, думки, які обґрунтовують основну, мають бути висвітлювати сутність відповідного референта.

Усі схарактеризовані правила, що стосуються референції, допоможуть зробити комунікативний акт у цілому і висловлення зокрема логічними і зрозумілими комунікантам. Ці правила безпосередньо зв’язані з законами логіки. Розглянемо основні з них.

2.Основні закони логіки

Закон достатньої підстави полягає в тому, що будь--яка вірна думка має бути обґрунтована іншими думками, істинність яких перевірена і доведена. Достатніми підставами можуть бути практика, фактичний матеріал, цифри, статистичні довідки, аргументи, які є аксіоматичними, тощо.

Закон тотожності стверджує, що кожна думка в окремо взятому судженні зберігає той самий зміст, скільки б разів вона не повторювалася. Закон тотожності особливо важливо враховувати в обґрунтуванні висловлення. Всі підрядні основній думки мають

підтверджувати одну й ту саму головну. Якщо спроектувати цей закон на побудову речення, то його слід тлумачити як необхідність уживати певне слово у відповідному контексті в одному й тому самому значенні, не підмінюючи його іншим. Подумайте і дайте відповідь на запитання, з якими правилами референції співвідноситься цей закон логіки.

Закон виключеного третього формулюється так: дві думки про той самий предмет, узятий в один і той самий час в тому самому відношенні, які суперечать одна одній, не можуть бути водночас ні істинними, ні хибними - одна з них істинна, одна хибна, а третього не дано. Іншими словами сутність цього закону можна сформулювати так: не можна бути водночас згодним з двома висловленнями, які суперечать одне одному.

3.Логічна схема побудови висловлювання

Будь-який комунікативний акт є логічним і успішним за умови, коли всі викладені вище правила і закони враховані. Але як саме врахувати згадані умови? Якщо уважно проаналізувати висловлення в будь-якому комунікативному акті, то можна помітити, що всі вони мають багато спільного в структурній схемі. Незалежно від типу в кожному комунікативному акті обов’язково є основна думка - теза, яку висловлює адресант. Це перший структурний компонент. Далі обов’язково подається або пояснення, або обґрунтування, або деталізація - в залежності від умов спілкування і комунікативних намірів адресанта. І третім компонентом є певний висновок. Це може бути твердження, запитання, наказ, порада, постановка запитань чи завдань або ще щось у залежності від умов спілкування, але головне те, що цей компонент завжди підсумовує попередні висловлення. Подамо схарактеризовану структуру узагальнено: теза - пояснення,

аргументація чи деталізація - підсумок. А тепер перевіримо її на конкретних прикладах. Знайдіть у поданих нижче текстах названі компоненти.

Повторимо, що подана схема конкретизується в залежності від комунікативного наміру адресанта.

У комунікативному акті вкрай важливо не допустити логічних помилок. Розглянемо це питання.

5. Логічні помилки та самовдосконалення логіки мислення

Логічні помилки виникають у тих випадках, коли порушуються правила або закони логіки. Познайомтеся з найбільш поширеними з них і скажіть, які правила та закони порушені у наведених прикладах.

1.Недоведена основа доказу. Приклади:

Бути ерудованим необов’язково. Тисячі людей живуть на світі, хоча їх ерудованими не вважають.

...если бы человек, властитель мира, умнейшее из дыхательных существ, происходил от глупой и невежественной обезьяны, то у него был бы хвост и дикий голос. Если бы мы происходили от обезьян, то нас теперь водили бы Цыганы на показ, и мы платили бы деньги за показ друг друга... (А.Чехов "Письмо к учѐному соседу")

...Этого не может быть, потому что не может быть никогда (А.Чехов "Письмо к учѐному соседу")

2.Визначення невідомого через невідоме:

Ерудована людина - це людина, яка має широку ерудицію.

3.Підміна тези:

Бути ерудованим необов’язково. Головне - бути здоровим і багатим.

4."Коло" в доказі:

Слід бути ерудованою людиною, бо ерудованість є необхідною. Або такий діалог:

-Why do you play golf so much?

-It keeps me fit.

-What for?

-Golf.

5.Об’єднання неспіввідносних понять:

Поділіть групу на дві підгрупи. До однієї віднесіть всіх двадцятирічних студентів, а до другої - всіх, у кого є відмінні оцінки.

...Могут ли люди жить на луне, если она существует только ночью, а днѐм исчезает? (А.Чехов "Письмо к учѐному соседу").

6.Викривлення референції:

...Люди, живя на луне, падали бы вниз на землю, а этого не бывает... День зимою оттого короткий, что подобно всем прочим предметам видимым и невидимым от холода сжимается и оттого, что солнце рано заходит, а ночь от возжения светильников и фонарей расширяется, ибо согревается. (А.Чехов "Письмо к учѐному соседу").

7.Плутання причинно-наслідкових зв’язків або часової послідовності:

Дівчина багато часу проводила на свіжому повітрі, тому виросла красивою і розумною.

Сонце закрило хмару, і яскраве світло полилось на ліс. Прийшла зима, опало листя з дерев, відлетіли на південь

птахи.

8.Багатозначність висловлення:

-Чи будемо ми сьогодні ввечері дивитися фільм?

-Подивимося.

9. Поспішні висновки після недбалого перерахування фактів. Звичайно, тут перераховані не всі логічні помилки, а лише найбільш поширені. Головне - стежити за своїми висловленнями, намагатися зробити їх чіткими і виразними. Слід удосконалювати своє логічне мислення, тренуватися у доборі зв’язків між думками, послідовності вираження думок. Велике значення для цього мають

навички розв’язання логічних задач.

Логічна задача - це така задача, яка розв’язується не з допомогою числових підрахунків, застосування математичних формул, а з допомогою чіткого структурування думок на основі зв’язків між певними фактами. Розв'язуючи логічну задачу, слід виявити відомі факти і невідомі, встановити такі зв’язки між ними, щоб відомі факти стали судженнями, на основі яких можна зробити умовивід. Розглянемо одну з логічних задач.

Три молодих мудреці посперечалися, хто з них розумніший. За відповіддю вони звернулися до свого вчителя. Учитель показав їм 3 чорних капелюхи і 2 білих. Потім він зав'язав учням очі, надягнув кожному на голову чорний капелюх, а білі сховав. Потім він розв'язав учням очі. Кожний з молодих мудреців міг бачити, які капелюхи одягнені на двох інших, і не бачив, який на ньому. Учитель сказав: "Той, хто першим з вас скаже, який капелюх на ньому, є наймудрішим". Через деякий час один з мудреців відповів: "На мені чорний капелюх". Відтворіть хід думок цього мудреця.

Подумайте над цією задачею і спробуйте розв’язати її самі. Порівняйте свою відповідь з поданою нижче.

Мудрець розмірковував так: "Якби на мені був білий, то мій сусід міркував би так: "Я бачу білий капелюх. Якби на мені теж був білий капелюх, то третій мудрець відразу здогадався б, що на ньому чорний. Але він нічого не сказав, виходить, на мені чорний", після чого він відразу б назвав колір свого капелюха. Але він цього не зробив, виходить, на мені не білий капелюх". Після цього він закричав: "На мені чорний!"

А тепер структуруємо ці міркування по-іншому.