21. Грунтові колоїди, їх походження, склад, будова..

Ґрунтові колоїди: склад, будова і властивості. Будь-яка речовина у стані великої подрібненості, дисперсності, може бути колоїдом. Колоїдні частинки мають розмір від 0,1 мкм (мікрометра) до 1 нм (нанометра). Ґрунтові колоїди утворюються при подрібненні великих частинок ґрунту, при вивітрюванні або в результаті фізичної чи хімічної взаємодії.

Всі ґрунтові колоїди за складом поділяються на такі види:

1) мінеральні колоїди, які утворилися при вивітрюванні гірських порід (колоїдні частинки глинистих мінералів);

2) органічні колоїди, які утворилися в процесі гуміфікації тваринних і рослинних решток, вони входять до складу гумусу;

3) органо-мінеральні колоїди утворюються при взаємодії мінеральних та органічних колоїдів.

Вміст колоїдів у ґрунті залежить від вмісту у ньому фізичної глини і гумусу. Найбільше колоїдів у глинистих і суглинистих ґрунтах з великим вмістом гумусу, найменше – у піщаних бідних на гумус ґрунтах.

Будова ґрунтових колоїдів. Внутрішня частина колоїду – ядро, може бути аморфним чи кристалічним.

На поверхні ядра розташований шар молекул, які здатні дисоціювати на іони. Це іонний або подвійний електонний шар. При його дисоціації на поверхні ядра утворюються три шари іонів: внутрішній - потенціалвизначаючий, середній компенсуючий і зовнішній - дифузний.

Ядро і потенціалвизначаючий шар утворюють гранулу. Ядро разом з шаром потенціалвизначаючих і компенсуючих іонів називається колоїдною часткою. Якщо ядро оточують аніони, частка має негативний заряд, якщо катіони – позитивний. Отже, заряд колоїдів визначає не міцела, а лише її частка.

22.Поглинаюча здатність грунту,її види. Вбирна здатність грунту- здатність грунту вбирати гази, рідини, розчинені речовини, а також затримувати тверді частинки з рідини, що просочуються крізь грунт, тощо. Розрізняють 5 видів В. з. г.: механічну, фізичну, хімічну, фізико-хімічну і біологічну. Під механічною В. з. г. розуміють властивість грунту затримувати дрібні тверді частинки і бактерії, що в легких за мех. складом підзолистих грунтах значно поліпшує водний режим. До фізичної В. з. г. належать процеси молекулярної адсорбції розчинених речовин, газів, водяної пари та ін. При хімічній В. з. г. розчинена речовина вступає з ін. речовинами грунту в хім. реакцію, переходить у малорозчинний стан і фіксується грунтом. Фізико-хімічна В. з. г. (т. з. обмінна адсорбція) - обмін між катіонами твердої фази і ґрунтового розчину має велике значення у розвитку грунту, його фізико-хім. властивостей. Біологічна В. з. г. зв'язана з діяльністю рослинності і мікроорганізмів грунту. Рослини, вбираючи корінням з грунту поживні речовини, переносять їх з глибших шарів у верхні, що підвищує родючість грунту; мікроорганізми, використовуючи для своєї життєдіяльності не тільки органічні, а й мінеральні сполуки, тимчасово переводять їх в органічну форму, перешкоджаючи вимиванню їх з грунту; при внесенні нітратів вони закріплюються в грунті тільки завдяки біол. вбиранню. Загальна кількість усіх поглинутих (обмінних) катіонів, які можуть бути витіснені з ґрунту, називається ємністю поглинання. Виражається ємність катіонного обміну мг-екв/ 100 г ґрунту. Залежить від вмісту в ґрунті колоїдної та перед колоїдної фракцій, будови їх поверхні, природи ґрунтового поглинального комплексу. Ступінь насиченості основами насиченості ґрунту основами являє собою виражену в процентах кількість обмінних основ по відношенню до загальної суми обмінних катіонів (включаючи водень і алюміній).

В залежності від складу поглинутих катіонів всі ґрунти поділяють на дві групи:

1) насичені основами, в поглинаючому комплексі яких знаходяться тільки катіони металів, наприклад Ca²⁺, Mg²⁺, Na⁺. До таких ґрунтів відносяться чорноземи, сіроземи і каштанові ґрунти;2) не насичені основами, в поглинаючому комплексі яких крім катіонів металів міститься H⁺. Це підзолисті, дерново-підзолисті, сірі лісові і болотні грунти.