- •1.Значення грунту та ґрунтознавства.
- •2.Вчення Докучаєва про фактори ґрунтоутворення та їх взаємодію.
- •3.Вчення Докучаєва про генезис та зони. Сучасне уявлення про еволюцію.
- •11. Категорії,форми і види води в ґрунті.
- •13.Види вологоємності.
- •14. Доступна і недоступна для рослин вода в ґрунті.
- •17. Сучасні уявлення про процеси перетворення органічних залишків в грунті.
- •21. Грунтові колоїди, їх походження, склад, будова..
- •23. Кислотність та лужність грунтів.
- •25. Склад реакція і концентрація грунтового розчину
- •26. Окислювально-відновні процеси у грунті
- •27. Грунтове повітря
- •28. Значення кисню та вуглекислого газу в грунтових процесах
- •29. Основні теплові властивості грунту
- •30. Тепловий режим грунту.
- •31.Родючість ґрунту, її основні властивості.
- •32)Поняття про окультурення ґрунтів. Агрофізичне, хімічне, меліоративне і фіто меліоративне значення.
- •33) Основні принципи ґрунтових класифікацій. Основні таксономічні підрозділи ґрунтів (тип, рід, різновид, розряд)
- •35) Описання профілю ґрунту.
- •36.Історія вивчення грунтового покриву.
- •37. Класифікація ґрунтів України.
- •38. Географічне положення України.
- •39. Ґрунтово-географіні зони України.
- •41.Заходи щодо збільшення родючості дернових і дерново-підзолистих ґрунтів України.
- •42. Бурі і буроземно-підзолисті ґрунти України. Будова, властивості, класифікація і агрономічна оцінка.
- •43.Заходи щодо збільшення родючості бурих і буроземно-підзолистих ґрунтів.
- •45. Заходи щодо збільшення родючості сірих лісових ґрунтів.
- •46.Торф’яно – болотні ґрунти України. Розповсюдження, умови утворення. Будова, властивості, класифікація і агрономічна оцінка.
- •47. Сучасні уявлення про чорнозем. Утворення і формування профілю.
- •48. Чорноземні ґрунти України. Будова, властивості, класифікація і агрономічна оцінка. Заходи щодо поліпшення родючості чорноземів і боротьба з ерозією і посухою.
- •49.Поділ чорноземів степової зони України на підзони і провінції і особливості їх ґрунтового покриву.
- •53. Лучно – каштанові грунти України та їх осовні властивості.
43.Заходи щодо збільшення родючості бурих і буроземно-підзолистих ґрунтів.
Основними заходами підвищення родючості буроземних ґрунтів є вапнування, внесення мінеральних добрив, вирощування кормових бобових культур, система протиерозійних заходів. Серед буроземів кислих поширені дерново-буроземні ґрунти, які відрізняються від перших наявністю дернового горизонту і більшим вмістом гумусу. На ділянках горбистого Передкарпаття (Чернівецька, Івано-Франківська, Львівська області) в умовах помірно теплого поясу сформувались буро-підзолисті ґрунти. В профілі цього ґрунту чітко виділяється білястий елювіальний горизонт. Всі ґрунти Передкарпаття кислі (рН = 4,4—5,4), мають негативні водні, фізичні, теплові і агрохімічні властивості. З метою підвищення їх родючості проводять дренажні роботи, вапнування, удобрення органічними і мінеральними добривами, запроваджують сівозміни з бобовими травами. У Закарпатті та інших районах Карпат (на висоті до 450— 500 м) поширені підзолисто-буроземні кислі поверхнево оглеєні ґрунти. Вони також мають високу кислотність (рН = 4,2—4,8), низьку насиченість основами (ЗО—60%), низький вміст гумусу (2— З %) і поживних елементів.
44. Сірі лісові ґрунти України. Розповсюдження, будова, класифікація і агрономічна оцінка.
У структурі ґрунтового покриву зони Лісостепу значні площі займають сірі лісові ґрунти.Сірі лісові ґрунти сформовані переважно на лесах і лесовидник суглинках різного механічного складу — від легких до важких суглинків, яким характерна карбонатність. За ступенем опідзолення і гумусованості їх поділяють на три підтипи: ясно-сірі, сірі і темно-сірі. Ясно-сірі зовні схожі на дерново-підзолисті ґрунти. Характерними особливостями цього підтипу є чітко виражений елювіальний горизонт (Е).
У сірих лісових ґрунтів суцільного елювіального горизонту немає, тут він замаскований гумусом і має бурувато-сіре забарвлення, темніший, ніж у ясно-сірих. Порівняно з іншими підтипами сірі лісові ґрунти найпоширеніші в Лісостепу. Темно-сірі лісові ґрунти відрізняються від перших двох підтипів більш глибоким заляганням гумусного горизонту і слабшим опідзоленням. Вбирний комплекс сірих лісових ґрунтів насичений Са, Мg; і Н. Увібраний водень становить 20—25 % загальної кількості увібраних основ. Реакція ґрунтового розчину кисла: рН сольової витяжки ясно-сірих лісових ґрунтів становить 4,8—6,0, сірих — 5—6,1, темно-сірих — 5,5 — 6,5. Вміст гумусу збільшується від ясно-сірих до темно-сірих ґрунтів (від 4 % у ясно-сірих до 6—10 % у темно-сірих). Всі сірі лісові ґрунти України мають середній і високий ступінь забезпеченості рухомими формами поживних речовин. Отже, сірі і темно-сірі лісові ґрунти належать до категорії високородючих ґрунтів. Ясно-сірі лісові ґрунти при систематичному удобренні, вапнуванні та високій агротехніці можуть також давати високі і стійкі врожаї сільськогосподарських культур.
Світло-сірі лісові Нл+НЕ+Е(h)+І+Рк
Сірі лісові Нл+НЕ+І+Рк
45. Заходи щодо збільшення родючості сірих лісових ґрунтів.
сірі і темно-сірі лісові грунти належать до категорії високо родючих ґрунтів. Ясно-сірі лісові грунти при систематичному удобренні, вапнуванні та високій агротехніці можуть також давати високі і стійкі врожаї сільськогосподарських культур.
Основними заходами поліпшення родючості ґрунтів лісостепової зони є боротьба з водною ерозією, вапнування ділянок кислих ґрунтів і регулювання водного режиму (осушення, зрошення, снігозатримання). В результаті багатовікової експлуатації ґрунти Лісостепу значною мірою виснажені на гумус і поживні елементи, зруйнована їх структура. Тому вони потребують внесення високих доз органічних і мінеральних добрив.