- •1.Значення грунту та ґрунтознавства.
- •2.Вчення Докучаєва про фактори ґрунтоутворення та їх взаємодію.
- •3.Вчення Докучаєва про генезис та зони. Сучасне уявлення про еволюцію.
- •11. Категорії,форми і види води в ґрунті.
- •13.Види вологоємності.
- •14. Доступна і недоступна для рослин вода в ґрунті.
- •17. Сучасні уявлення про процеси перетворення органічних залишків в грунті.
- •21. Грунтові колоїди, їх походження, склад, будова..
- •23. Кислотність та лужність грунтів.
- •25. Склад реакція і концентрація грунтового розчину
- •26. Окислювально-відновні процеси у грунті
- •27. Грунтове повітря
- •28. Значення кисню та вуглекислого газу в грунтових процесах
- •29. Основні теплові властивості грунту
- •30. Тепловий режим грунту.
- •31.Родючість ґрунту, її основні властивості.
- •32)Поняття про окультурення ґрунтів. Агрофізичне, хімічне, меліоративне і фіто меліоративне значення.
- •33) Основні принципи ґрунтових класифікацій. Основні таксономічні підрозділи ґрунтів (тип, рід, різновид, розряд)
- •35) Описання профілю ґрунту.
- •36.Історія вивчення грунтового покриву.
- •37. Класифікація ґрунтів України.
- •38. Географічне положення України.
- •39. Ґрунтово-географіні зони України.
- •41.Заходи щодо збільшення родючості дернових і дерново-підзолистих ґрунтів України.
- •42. Бурі і буроземно-підзолисті ґрунти України. Будова, властивості, класифікація і агрономічна оцінка.
- •43.Заходи щодо збільшення родючості бурих і буроземно-підзолистих ґрунтів.
- •45. Заходи щодо збільшення родючості сірих лісових ґрунтів.
- •46.Торф’яно – болотні ґрунти України. Розповсюдження, умови утворення. Будова, властивості, класифікація і агрономічна оцінка.
- •47. Сучасні уявлення про чорнозем. Утворення і формування профілю.
- •48. Чорноземні ґрунти України. Будова, властивості, класифікація і агрономічна оцінка. Заходи щодо поліпшення родючості чорноземів і боротьба з ерозією і посухою.
- •49.Поділ чорноземів степової зони України на підзони і провінції і особливості їх ґрунтового покриву.
- •53. Лучно – каштанові грунти України та їх осовні властивості.
37. Класифікація ґрунтів України.
Розташована на півночі України Зона змішаних лісів збігається з Поліссям. У його межах переважають дерново- слабо- та середньо-підзолисті грунти: на них припадає близько 60% усієї території зони. Ці грунти в більшості оглеєні та відносно бідні поживними речовинами. Розораність названих грунтів досить висока. Друге місце (20% території) посідають дернові та лучні грунти, розташовані на знижених ділянках рельєфу, їх використовують переважно як сіножаті та пасовища. Близько 10% площі Полісся припадає на торфовища та торфо-болотні грунти. Усі вони, як відомо, характеризуються підвищеною зволоженістю та кислотністю ґрунтового розчину.
Великою строкатістю ґрунтового покриву відрізняється Лісостепова зона України, де його формування проходить переважно на лесових породах. Переважають сірі та темно-сірі опідзолені грунти, а також типові, опідзолені, рідше реградовані чорноземи; деколи зустрічаються галогенні (солонцюваті) грунти. Найбільш родючі чорноземи знаходяться на Волино-Подільській та Придніпровській височинах, а також на Лівобережжі Дніпра.
У південній частині України значна площа припадає на звичайні чорноземи (понад 20% усієї території Степової зони). Потужність гумусового шару цих грунтів, що займають північну частину Степу, відносно невисока. Південна частина зони вкрита різновидами південних чорноземів. На території, яка безпосередньо прилягає до Чорного та Азовського морів, поширені темно-каштанові грунти, рідше каштанові. Практично всі грунти південної частини Степу солонцюваті, а нерідко і засолені. Окремими плямами в Степу зустрічаються солонці та солончаки.
У зоні Карпат (передгір'я Закарпаття та Притисенська низовина, Прикарпаття, а також власне Українські Карпати) переважають бурі лісові та дерново-буроземні грунти. У гірських районах спостерігається чітко виражена вертикальна поясність у розміщенні ґрунтового покриву.
У лісостеповій частині Гірського Криму зустрічаються в основному чорноземи та сірі лісостепові малопотужні шебнисті ґрунти, а також буроземи. Південні схили, що круто обриваються до Чорного моря (Головна гряда), вкриті коричневими і коричнево-червоними ґрунтами.
У цілому ґрунти України характеризуються винятково високою природною родючістю. Переважають різновиди чорноземних грунтів, а серед них- найродючіші типові чорноземи, звичайні чорноземи і південні чорноземи (ці грунти відповідно займають 18,1; 27,7 та 8,9 % загальної площі орних земель держави). Майже 10 % орних земель припадає на опідзолені та реградовані чорноземи, близько 6 %- чорноземи і дерново-скелетні грунти на щільних лордах, чорноземи на супіщаних і піщаних лордах, лучно-чорноземні грунти. Значні площі припадають на дерново-підзолисті (близько 7 %), опідзолені (5 %) і сірі лісові (6,7 %) грунти, які характеризуються відносно високою природною родючістю. Поширені також каштанові (близько 9 %), лучні (2 %), дерново-оглеєні (1,3 %), буроземні (0,4 %) та інші різновиди грунтів.
Ґрунтовий покрив України сприяє, при науковому обґрунтованому введенні землеробства, розвитку високопродуктивного сільськогосподарського виробництва отриманню високих і стабільних урожаїв.