41.Заходи щодо збільшення родючості дернових і дерново-підзолистих ґрунтів України.

Дерново-підзолисті та дернові ґрунти здебільшого поширені в північній (поліській) частині України. Вони формуються в умовах надмірного зволоження. 

Для підвищення родючості дерновопідзолистих грунтів слід проводити вапнування, вносити підвищені дози органічних і мінеральних добрив, вести боротьбу з водною ерозією, поступово поглиблю­вати орний шар.

Внаслідок вапнування кислих ґрунтів частково нейтралізується кислотність ґрунту, поліпшуються умови живлення рослин та підвищується ефективність використання органічних і мінераль-них добрив. При добре поставленій хімічній меліорації ґрунтів відбувається трансформація земель у напрямі збільшення площ слабкокислих ґрунтів за рахунок зменшення площ середньо- та сильнокислих.

Одним із заходів підвищення родючості ґрунтів на Поліссі є періодичне поглиблення орного шару, що часто співпадає з потужністю гумусово-елювіального горизонту. При цьому вносять органічні добрива або приорюють сидеральні культури (люпин або сераделу).

Внесення органічних і мінеральних добрив на бідних ґрунтах Полісся має велике значення для підвищення їх родючості. Найбільш дефіцитним елементом живлення рослин на поліських ґрунтах є азот, потім фосфор і калій. Велике значення має засто-сування борних, мідних та інших мікро- і бактеріальних добрив.

У сівозмінах органічні добрива вносять через кожні 3–4 роки під найбільш інтенсивні і вимогливі до умов живлення культури — просапні, озимі, зернові

42. Бурі і буроземно-підзолисті ґрунти України. Будова, властивості, класифікація і агрономічна оцінка.

Переважаючим типом грунту в Карпатах є бурі лісові грунти(буроземи). Буроземи утвор. під лісовою рослинністю і високогірними лукками посиленого сезонного промивного режиму та підвищеної вологості повітря. Він сильніше проявляється у грунтах, які формуються на без карбонатних породах, ніж на карбонатних, а також під буком і грабом.

Буроземи отримали свою назву за характерний жовто-палевий або бурий колір, зумовлений інтенсивним слиноутворенням в умовах підвищеної вологості і температури.

Процес утворення бурих лісових грунтів назив. буроземоутворенням. Він складається з елементарних грунтових процесів, поглинення товщі грунту без переміщення продуктів вивітрювання, за винятком водорозчинних солей, гумусоакумулятивного процесу, вилуговування катіонів із потоками води.

Глибина грунтового профілю- 20-90см-визначається глибиною залягання щільних порід. Поділяється він на гумусовий і два перехідних горизонти. За гран складом типові буроземи суглинкові, з явно вираженим накопиченням мулу в НРm. Гумусу у верхньому горизонті міститься 3-10%, вміст гумусу поступово, але швидко падає з глибиною, гуманно-фульватний тип гумусу. Фізико-хім. Властивості бурих лісових грунтів досить специфічні: серед увібраних катіонів переважає Са, а також буде багато Al, підвищений вміст заліза як обмінного так і рухомого.Як правило грунти кислі (рН= 4-5). Водно-фізичні властивості непогані.

Профіль типового бурозему

Но- лісова підстилка невеликої потужності.

Н- гумусо-акумулятивний, потужністю 5-30см, темно-бурий, або сірувато-бурий, пухкий.

НРm- перехідний поглинений, рівномірно бурий, світліший від попереднього, ущільнений.

Р- материнська порода, можуть бути уламки корінних порід, якщо грунт гірський.

Бурі лісові – характеризуються різною глибиною профілю, по своїй специфічності виділяють глибокі, середньо- і мало глибокі.

Потенційно- це високо родючі грунти. Їх агрономічна придатність обмежується технологічними умовами земель (невеликі поля, круті схили), високою кислотністю, низьким вмістом ввібраного Са та Мg, відсутності нітрифікаційної здатності, збідненістю формами азоту та фосфору.