Робота 6.1. Виділення слини на харчові й неїстівні речовини

Секрет слинних залоз – слина змочує корм, а муцин, що входить до її складу, робить його слизьким – це полегшує ковтання корму. В слині деяких тварин (свині) є амілолітичні ферменти – амілаза та мальтаза. На неїстівні речовини, які потрапляють в ротову порожнину, виділяється слина, збіднена ферментами. Така слина називається відмивною.

У діяльності слинних залоз відзначається зміна рефлекторної реакції та здатність травного каналу пристосовуватись до різних видів кормів.

Контрольні питання.

1. Які є методи вивчення слиновиділення?

2. Що таке латентний період слиновиділення?

3. Як визначити умовний та безумовний рефлекс слиновиділення?

4. Рефлекторна дуга безумовного та умовного рефлексів слиновиділення?

5. Яка кількість слини виділяється на різні подразники і чим це можна пояснити?

Мета роботи. Спостереження за секреторною діяльністю слинних залоз: 1) коли працює слинна залоза? 2) який механізм її регуляції та довжина латентного періоду слиновиділення? 3) які речовини викликають виділення секрету слинних залоз? 4) як змінюється функція слинних залоз залежно від фізичних та хімічних властивостей подразника?

Матеріали і обладнання. Ножиці, вата, спирт, ефір, мендєлєєвська замазка, спиртівка, штатив з пробірками, металева лійка, градуйована пробірка; корми: хліб, сухарі, сухарний та м'ясний порошки, м'ясо, молоко; неїстівні речовини: пісок та 0,3%-ний розчин соляної кислоти; секундомір, гумова груша, вода, віскозиметр.

Хід роботи

Дослід проводять на собаці з хронічною фістулою підщелепної залози за Павловим-Глинським (1895). Операція полягає в тому, що відпрепарована протока підщелепної слинної залози виводиться в міжщелепний простір і підшивається до країв шкіряної рани.

Підготовка до досліду. Фістульну собаку, яку витримували на голодній дієті 16 – 18 годин, ставлять в станок. Ефіром висушують шкіру біля слинної протоки. Нагрітою мендєлєєвською замазкою приклеюють лійку до шкіряного покриву в області слинної протоки. До лійки прикріплюють градуйовану пробірку для збирання та вимірювання кількості слини.

а) Спостереження за натуральним умовним рефлексом слиновиділення. Собаці показують корм (хліб, м'ясо) і фіксують час появи першої краплі слини.

б) Рефлекторне виділення слини на харчові та неїстівні речовини. Собаці дають послідовно різні корми (див. протокол досліду), вимірюючи їх кількість за величиною сухої речовини. Кожний вид корму згодовують протягом однакового часу – однієї хвилини. В кожному випадку слину збирають протягом 1,5 хв, починаючи з моменту дачі подразника. Між окремими фрагментами досліду роблять перерву в 2–3 хв. Неїстівні речовини засипають в ротову порожнину.

Виділену на кожний з подразників слину виливають у пронумеровані пробірки, визначаючи її кількість та записуючи в протокол досліду. Отримані результати аналізують і роблять відповідні висновки.

в) Визначення в’язкості слини.

Нижній кінець капіляра віскозиметра закривають, а через верхню лієчку наливають 1 мл дистильованої води. Відкривають нижній кінець і відмічають, за скільки секунд вода пройде через капіляр. Таким же чином визначають швидкістъ проходження через капіляр 1 мл слини з кожної проби.

Визначають коефіцієнт відносної в'язкості, розділивши час проходження слини через капіляр на час проходження води через той же капіляр.