Тема 5. Планування виробництва продукції

5.1. ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА, ЇЇ ЗМІСТ, КАЛЕНДАРНИЙ РОЗПОДІЛ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ

Важливим розділом поточного плану підприємства е виробнича програма або план зобництва та реалізації продукції. Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у планово-

• періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану годажу. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужнос-гй. потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті : що. Цей розділ плану тісно пов'язаний із планом праці і заробітної плати, планом по

•гтратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.

Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка

: винна бути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам. Відображаючи

ловне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприєм-

•~ва. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою

; лрямовані на забезпечення її виконання.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб спо-

- лвачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому •користанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення

- ього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотри-

матися наступних вимог: 1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається,

бгрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів; 2) повне ув'язування нату-

іДьних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції; 3) обґрунтуван-

• плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю. Виробнича програма складається із 2-х розділів: плану виробництва продукції

натуральному (умовно-натуральному) вигляді та плану виробництва у вар­тісному вигляді.

В основу розробки виробничої програми повинна бути покладена реальна потреба в : нкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в 'родукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів І розгорнутою номенклатурою виробів.

Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-

л ані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропо-

гваної продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати наступні матеріали:

1) перспективний план виробництва продукції і послуг;

2) прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень ••(ін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів тощо;

3) державний контракт та державне замовлення на продукцію підприємства - якщо їке існує;

4) результати вивчення поточного попиту на продукцію;

5) договори на виробництво та постачання продукції, які укладаються в результаті

- Ільного продажу виробів на гуртових ярмарках;

62 //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

Є) заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва;

7) заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;

8) дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді. Послідовність раціональної розробки виробничої програми зображена на рис 5.1.

Рис. 5.1. Схема планування виробничої програми

Підставою для визначення обсягу поставок конкретної продукції є портфель за­мовлень і господарські договори.

Обсяг випуску по окремих виробах обґрунтовується виробничою потужністю. У процесі такого обґрунтування на підприємствах з'являються внутрішньовиробничі дис­пропорції у завантаженні устаткування, розробляються шляхи їхнього усунення, а та­кож заходи щодо розширення спеціалізації і кооперування виробництва.

Виходячи з натуральних обсягів постачань і виробництва, розраховується загаль­ний обсяг продукції у вартісному вигляді: обсяг товарної продукції, валової продукції, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції.

Розробка завдань із випуску виробів у натуральному вигляді є найважливішою ча­стиною роботи при складанні виробничої програми. Важливість її визначається тим, що споживачам потрібна продукція визначених видів, здатних задовольнити наявні потреби. На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конк­ретних виробів.

Планування виробничої програми в натуральному вигляді передбачає: визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випускається; розрахунок потреби в про­дукції, обсягу виробництва по календарних періодах року (у головному плані) і обґрун­тування планованих обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матері­альними і трудовими ресурсами.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка містить натуральні та вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натураль­них одиницях за номенклатурою і асортиментом.

5. Планування виробництва продукції 63

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент - це різновид виробів у межах даної номенклатури. Натуральні показники представлені у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри).

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою та децентралізо­ваною.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних кон­трактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на ос­нові вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах із врахуванням якісної характеристики товарів.

Одним із найважливіших етапів розробки виробничої програми є визначення потре­би в ресурсах.

Основним методом визначення цієї потреби є метод прямого розрахунку відпо­відно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розрахо­вується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові об­сяги виробництва. Потреба в знаряддях праці (машини, устаткування) визначається, виходячи із передбачених обсягів робіт, виконуваних з їхньою допомогою, і прогресив­них норм продуктивності.

Поряд із цим враховується потреба на капітальне будівництво, створення резервів і т.п.

Потреба в продукції погоджується з можливостями її виробництва. При цьому ме­тоди такого ув'язування мають свої особливості залежно від рівня планування. Голов­ним засобом ув'язування потреби і ресурсів є розробка матеріальних балансів.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні і місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання по номенклатурі і загальному обсязі продукції. У завданні по номенклатурі вказується кількість найменувань виготовлених окремих видів продукції у натуральному вигляді. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), у яких встановлюється завдання цехам за номенклатурою, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Для випускаючих (складальних) цехів програма складається за наймену­ванням та кількістю готових виробів відповідно до плану виробництва підприємства. В одиночному і серійному виробництві для заготівельних та обробних цехів номенкла­турне завдання встановлюється, зазвичай, в комплектах деталей на сторону, виробах, вузлах. В умовах масового виробництва цим цехам планується випуск заготовок і деталей за окремими найменуваннями.

Виробнича програма кожного цеху обґрунтовується виробничою потужністю окре­мих груп обладнання, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи та заванта­ження в машино-годинах. Такі розрахунки дозволяють виявити "вузькі місця" в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні обладнання.

На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних, обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їхній продукції та послугах.

64 //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключ­ним етапом планування виробництва є доведення завдань із виконання окремих ви­робничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, виключаю­чи державний контракт та державне замовлення.

Державний контракт і державне замовлення формується на основі пропозицій міністерств і відомств - державних замовників. Фінансування державного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а державного замовлення - за рахунок власних коштів підприємства та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відпо­відальність замовників (споживачів) та виконавців за виконання державного контрак­ту і державного замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) та законодавством України.

Система державного замовлення розповсюджена у всіх країнах з розвинутою рин­ковою економікою та не суперечить її принципам. Більше того, державне замовлен­ня є престижним для підприємства і отримується, як правило, на конкурсній основі шляхом проведення тендерів. Державне замовлення надається тим підприємствам, які забезпечують більш ефективне його виконання.

Виконавці державного контракту та державного замовлення забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно, шляхом укладання прямих договорів із підприємствами-постачальниками та посередницькими організаціями.

Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться плануван­ня потреби матеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники.

У поточному плануванні виробнича програма складається, як правило, на рік. В умовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничу програму на довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконання річної виробничої програми починається з її розподілу по кварталах і місяцях. Оскільки ритмічність виробництва має виключно велике значення для підвищення його ефектив­ності, покращення якості продукції і всієї роботи, необхідно більш детально розподіляти річний обсяг виробництва та реалізації продукції по кварталах і місяцях.

Розподіл річних завдань по кварталах (місяцях) необхідно здійснювати з врахуван­ням наступних факторів:

/ встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;

/ збільшення випуску продукції за рахунок приросту і покращення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів, передбачених планом інновацій;

/ терміна введення в дію нових потужностей та обладнання;

/ забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів;

/ підвищення серійності (масовості) виробництва;

/ кількості робочих днів у кожному кварталі;

/ можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;

•^ зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню розвитку науки і техніки, і таких, що не користуються попитом, та їх заміна на нові;

/ сезонності і змінності роботи (надходження сировини);

/ сезонності збуту продукції.

5. Планування виробництва продукції Б5

У масовому і багатосерійному виробництві, коли споживання продукції не несе се­зонного характеру (наприклад, виробництво хлібобулочних виробів, будівельних мате­ріалів), розподіл виробничої програми по планових періодах проводиться пропорційно кількості робочих днів. В інших випадках розподіл завдань проводиться з врахуван­ням термінів постачання продукції споживачам.

Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.

Оптимальна виробнича програма - це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

1) планування оптимальної структури номенклатури продукції;

2) визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції та економіч­ної межі нарощування виробництва.

Перша проблема може бути вирішена за допомогою економіко-математичних методів:

>- симплекс-методу лінійного програмування, при якому вибирається критерій оп-тимізації та його математична форма - цільова функція, якою можуть бути: макси­мальний прибуток, максимальний обсяг виробництва, рівномірне завантаження устат­кування, та приймаються наступні обмеження: повне завантаження кожної групи ус­таткування, трудомісткість програми, витрати матеріальних ресурсів;

>- метод "гілок і обмежень" відсіювання неефективних розробок плану;

>• більш простий та доступний метод оптимального формування виробничої про­грами за допомогою інтегральних показників, при якому формування плану продов­жується до виконання встановленого критерію оптимальності.

Як зазначає О. Орлов, ще в 1939 р. лауреат Нобелівської премії академік Л. Канто-рович запропонував вирішення проблеми вибору оптимального плану з метою макси-мізації прибутку:

У модель вводяться обмеження щодо ресурсів, фонду часу роботи устаткування, за обсягами виробництва конкретних виробів. Із погляду математичної постановки завдання вона не викликає сумнівів. Однак, як вважає автор, некоректним є використання в моделі показника прибутку від реалізації і-ї продукції, і пропонує для моделі оптимізації асортименту використання маржинального прибутку. Цей метод викладений у під­ручнику О. Орлова "Планування діяльності промислового підприємства" (С. 38-39).

5.2. ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ У ВАРТІСНОМУ ВИРАЗІ

Обсяг виробництва продукції у натуральних вимірниках встановлюється на ос­нові обсягу поставок:

Запаси готової продукції на початок планового періоду визначаються за їх фактич­ної величиною на кінець звітного періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначається виходячи із терміну зберігання продукції на складі і тривалості планового періоду, тобто:

-> Приклад. План продажу продукції (обсяг поставок) в натуральному вигляді та запаси готової прод укції на початок періоду представлені в таблиці 5.1. Тривалість планового періоду 360 днів, термін зберігання запасів для вироба А - 10 днів, для вироба Б - 15 днів.

Таблиця 5.1. План продажу продукції та виробнича програма (у натуральному вигляді)

Однак, натуральні вимірники не дозволяють визначити загальний обсяг та струк­туру виробництва на багатопрофільних диверсифікованих підприємствах, розрахувати витрати та прибуток підприємства від реалізації продукції.

План поставок пов'язаний із показниками обсягу реалізації та випуску продукції в натуральному вигляді. Залежність вказаних показників і порядок їх розрахунку можуть бути виражені формулою:

5. Планування виробництва продукції________________________________67

Термін постачання визначається на основі укладених договорів із підприємствами і організаціями, споживачами. Для цього в договорах повинні бути визначені конкретні умови постачання: повний асортимент, кількість та термін постачання по бажаній по­зиції, спеціальні вимоги до якості продукції; обсяги партій і періодичність їх постачан­ня; способи транспортування продукції.

Для узагальнюючої характеристики виробничої діяльності підприємства, окремих га­лузей та промисловості в цілому визначається обсяг продукції у вартісному вигляді. Ос­новними вихідними даними при цьому є випуск продукції в натуральному вигляді та ціни.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалі­зованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Товарна продукція - це загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт та послуг виробничого характеру, що буде підготовлена до реалізації. До обсягу товарної продукції належить готова продукція, послуги, капітальний ремонт свого підприєм­ства, ремонтні роботи, напівфабрикати та запчастини на сторону, капітальне будівниц­тво для непромислових господарств власного підприємства, роботи, пов'язані з освоє­нням нової техніки, тара, що не входять до гуртової ціни виробу.

Іоварна продукція планується у діючих І порівняльних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у порівняльних цінах товарна продукція визначається для розрахунків динаміки та обсягу виробницт­ва, інших показників.

Роботи і послуги невиробничого характеру не належать до товарної продукції (на­приклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства і науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам тощо).

До валовоїпродукції (ВП) належить уся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності. Цю величину визначають за формулою:

Валовий оборот підприємства (БО) — це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана, в межах підприємства, чи поза ним.

Внутрішньозаводський оборот підприємства (ВЗО) - це та кількість продукції, яка використовується всередині підприємства для подальшої переробки.

Реалізована продукція (РП) - це продукція, яка відвантажується споживачеві, І за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника

68 //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУПРОДт^І

або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції визначається засЬопмулою:

-» Приклад розрахунку плану продажу (реалізації) продукції та виробничої про­грами (у вартісному вигляді).

Таблиця 5.2. План продажу (реалізації) продукції та виробнича програма (у вартісному виразі)

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно договорів купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають пере­дачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберіган­ня), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Виробнича програма - це саме та кількість продукції, яку потрібно виробити в плановому році, щоб забезпечити план продажу (план реалізації).

Обсяг чистої продукції підприємства (ЧП) обчислюється за формулою:

Чиста продукція — це вартість створена на підприємстві. Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати працівників підприєм­ства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.

Показник умовно-чистої продукції (УЧП):

До складу незавершеного виробництва входять заготовки, деталі, комплекти, які знаходяться на різних стадіях виробничого процесу та підлягають наступній об­робці або складанню, а також вироби у складанні та на випробуваннях.

Зміна залишків незавершеного виробництва в складі валової продукції планується при значному збільшенні обсягу виробництва в плановому періоді порівняно зі звітним, знятті з виробництва окремих видів продукції, створенні запасу при переході на випуск нових виробів зі значною тривалістю виробничого циклу. Забезпечення безперебійної та ритмічної роботи підприємства вимагає створення нормативної величини незавер­шеного виробництва, що обумовлена необхідністю наявності визначеної кількості на­півфабрикатів на кожному робочому місці, в процесі їх переміщення.

Обсяг незавершеного виробництва впливає на результати роботи підприємства, оскільки він потребує обігових коштів, а це негативно позначається на економічному стані підприємства. В той же час, забезпечує нормальний хід виробничого процесу, його безперервність і ритмічність. Тому величина незавершеного виробництва повин­на підтримуватись на оптимальному рівні.

Величина незавершеного виробництва на початок планового періоду визначається на основі даних про його наявність на кінець звітного періоду. В масовому виробництві

Для оцінки залишків незавершеного виробництва у відпускних цінах їх собівартість множиться на коефіцієнт перерахунку собівартості продукції у товарну продукцію, який визначається як відношення товарної продукції у незмінних цінах до її собівартості.

5. Планування виробництва продукції_____________________________________71

-» Приклад розрахунку запасів незавершеного виробництва та валової продукції підприємства.

Таблиця 5.3. Приклад розрахунку запасів незавершеного виробництва та валової продукції підприємства

Величина незавершеного виробництва на початок планового періоду визначається на основі даних про її наявність на кінець звітного періоду.

Запас незавершеного виробництва на кінець планового періоду:

7^ ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

~О \ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Що таке план виробництва продукції, його структура та показники?

2. Що таке виробнича програма, які вимірники обсягу продукції Ви знаєте?

3. Що містить портфель замовлень підприємства? Який існує зв'язок між планом виробництва і портфелем замовлень?

4. Що таке державне замовлення та державний контракт і чи вигідні вони підприємствам?

5. Які особливості формування виробничої програми в ринкових умовах?

6. Що таке номенклатура і асортимент продукції?

I. Календарний розподіл виробничої програми. Яка його мета?

8. В чому суть оптимізації виробничої програми?

9. Що таке товарна, валова, реалізована продукція? Як розраховуються ці показники?

10.Що таке чиста та умовно-чиста продукція?

II. Як розраховується величина незавершеного виробництва? Що таке нор­мативна величина незавершеного виробництва?

72___________________________//. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ