Тема 4. Маркетингові дослідження та планування збуту продукції. Тема 5. Планування виробництва продукції. Тема 6. Оперативно-календарне планування.

/ маркетингові дослідження / показники виробничої програми

/ маркетингові стратегії / оперативно-календарне планування

/ портфель замовлень / календарне планування

/ планування збуту продукції / диспетчерське регулювання

/ планування реклами / системи оперативно-календарного

/ виробнича програма планування

/ оптимальна виробнича програма / календарно-планові розрахунки

Тема4. Маркетингові дослідження та планування збуту продукції

4.1 .ФОРМУВАННЯ ПЛАНУ ЗБУТУ З УРАХУВАННЯМ ДОСЛІДЖЕНЬ РИНКУ, ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ПРОДУКЦІЇ І ДЕТЕРМІНАНТІВ ПОПИТУ

Збут підприємством свого товару - це процес реалізації промислової продукції з метою задоволення потреб і запитів споживачів та отримання прибутку (виручки).

Основне завдання плану збуту -розробка та обґрунтування реальної збутової про­грами, яка охоплює найбільш суттєві аспекти ринку: ціноутворення, заходи щодо спри­яння збуту, просування товарів на ринку, систему розподілу та постачання продукції та ін. Постійне дослідження ринку необхідно проводити за допомогою маркетингу.

Маркетинг - це комплекс заходів у сфері досліджень торговельно-збутової діяль­ності підприємства із вивчення усіх факторів, які впливають на процес виробництва і просування товарів та послуг від виробника до споживача.

За допомогою маркетингу керівництво підприємства одержує необхідну інформа­цію про те, які вироби і чому хочуть купувати споживачі, про ціни, які споживачі готові заплатити, про те, у яких регіонах попит на дані вироби найбільш високий, де збут продукції підприємства може принести найбільший прибуток. За допомогою марке­тингу визначається, у які види виробництва, в яку галузь найвигідніше вкладати капі­тал, де заснувати нове підприємство.

Маркетинг також дозволяє зрозуміти, яким чином виробник, підприємство, повинні організовувати процес збуту своєї продукції, як треба проводити кампанію по просуван­ню на ринку нових виробів, будувати стратегію реклами тощо. Маркетинг дозволяє

4. Маркетингові дослідження та планування збуту продукції___________________45

розрахувати різні варіанти ефективності витрат на виробництво та реалізацію виробів І послуг, визначити, які види продукції продані, якому споживачу та у якому регіоні принесуть найбільшу віддачу на кожну гривню, вкладену у виробництво, транспорту­вання, збереження, рекламу та збут.

Маркетинг- це комплекс заходів щодо дослідження всіх питань, пов'язаних із про­цесом реалізації продукції підприємства. Сюди входить:

>• вивчення споживача;

>• дослідження мотивів його поведінки на ринку;

>• аналіз власного ринку підприємства;

»- дослідження продукту (робіт, послуг);

>• аналіз форм і каналів збуту (реалізації) продукції;

>• аналіз обсягу товарообігу підприємства;

>- вивчення конкурентів, форм і рівня конкуренції;

>- дослідження рекламної діяльності;

>• визначення найбільш ефективних способів просування товарів на ринку;

>- вивчення "ніші" ринку - області виробничої чи комерційної діяльності, у якій підприємство має найкращі можливості (порівняно з потенційними конкурентами) з реалізації своїх порівняльних переваг для збільшення товарообігу.

Служба маркетингу на підприємстві - спеціальний підрозділ, основними зав­даннями якого є:

1) комплексне вивчення ринків і перспектив їх розвитку, виявлення незадоволених потреб у товарах і послугах, пристосування виробництва до вимог споживачів;

2) вивчення діяльності конкурентів, стратегії і тактики їх впливу на покупців (рек­лами, цінової політики, інших методів конкурентної боротьби), формування попиту і .тимулювання збуту, планування і здійснення збутових операцій, забезпечення умов для стійкої реалізації товару; ринкова організація виробництва, науково-дослідних і про­ектно-конструкторських робіт.

Керівники служби маркетингу та його співробітники повинні вміти вибирати вигідні тинки, аналізувати ринкову ситуацію, готувати рекомендації щодо випуску нових то­варів і давати прогнози ринків, розробляти стратегію, тактику і програму маркетингу, виробляти основні вимоги до товару, його асортименту, визначати цінову і збутову полі-тику підприємства, і контролювати їх здійснення.

Природно, що для окремого, конкретно взятого підприємства, у відповідності зі :пецифікою його діяльності, мірою значимості кожного з елементів маркетингу за сту­пенем їх значимості для успіху підприємства в конкурентній боротьбі, досягнення ви-;оких фінансових результатів постійно змінюється в часі у всіх галузях в залежності від зміни структури виробничих витрат і характеру економічного середовища, у якому діє підприємство.

Робота з організації збуту починається із вивчення ринку та проведення маркетин­гових досліджень:

-і досліджуються потреби ринку;

-* інформуються потенційні клієнти про їхні потреби, а також товари та послуги, ло задовольнять ці потреби;

-* визначаються ціни на продукцію та прогнозуються власні ціни.

При виявленні потреб ринку необхідно скласти уявлення про загальний попит -і а ринку.

4Б //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

Попит - це відношення між ціною товару і його кількістю, яку покупці хочуть та в змозі придбати.

Формування попиту - дії підприємства, метою яких є повна інформованість по­тенційних покупців про товар, його особливості, технічний рівень, економічні парамет­ри, ціни, додаткові послуги, які надаються при придбанні товару, про сервіс, а також про фінансову надійність самої фірми-продавця, її репутацію. Основний інструмент формування попиту - реклама. Особливо важливе формування попиту при виході під­приємства на ринок, де воно раніше не виступало, і його товар невідомий покупцям, а також при виході на ринок із новим товаром, про споживчі властивості якого покупці не мають інформації.

Закон попиту стверджує, що чим нижча ціна товару (за інших рівних умов), тим більша його кількість, яку покупці хочуть та можуть придбати і навпаки.

При вивченні попиту на продукцію визначаються:

2) місткість територіального ринку, де розміщене підприємство;

3) результати ринкового тестування, яке проводиться з метою вивчення можливос­тей реалізації нового товару;

4) результати аналізу даних про реалізацію продукції в минулих роках. Постійне дослідження ринку необхідно проводити маркетинговим службам

усіх підприємств. Обсяги збуту продукції широкого вжитку плануються на ос­нові договорів, що укладаються між виробником і споживачами, та інших замов­лень. Планування збуту продукції промислового призначення, життєвий цикл яких більш тривалий, має свої особливості через те, що менше значення має чут­ливість до ринку.

План збуту такої продукції розробляється на основі державного замовлення і контракту, портфеля інших замовлень, договорів, які укладаються між виробни­ками і споживачами. При плануванні збуту цієї продукції необхідно враховувати, у які роки (періоди) життєвого циклу товару буде вироблятися та реалізовуватись така продукція.

Життєвий цикл товару - це концепція, що визначає послідовність періодів існу-

вання товару, період часу, протягом якого товар продається на ринку. Жит­тєздатність товару має декілька стадій: розробка, впровадження, зростання по­питу, зрілість (насичення), спад. На кожній стадії товар по-різному рекла­мується, продається, має різну ціну. Крім того, необхідно враховувати, у які роки (періоди) життєвого циклу буде вироблятися та реалізуватися така про­дукція (рис. 4.1).

4. Маркетингові дослідження та планування збуту продукції__________________47

Етап 0 - етап розробки формування зразка нового товару, складання розрахунків витрат (на створення, виробництво і реалізацію товару) і передбачуваних прибутків від його реалізації;

Етап 1 - етап виведення на ринок або впровадження, поява товару на ринку у вигляді дослідної (пробної) партії. Обсяг продажу невеликий, прибуток на одиницю продукції невисокий. З метою залучення покупців збільшуються витрати на рекламу та сервісне обслуговування;

Етап 2 - етап росту або зростання попиту, визнання товару покупцями, швид­ке збільшення попиту на нього, зростання обсягу реалізації, одержання відносно вели­кого прибутку, стабілізація витрат на рекламу. На цій стадії товар приносить основну частину прибутків за весь період життєвого циклу;

Етап 3 - етап зрілості, період задоволення попиту на даний товар.

Знижуються темпи зростання попиту, стабілізуються витрати на рекламу. Для підтримки попиту на товар збільшують витрати на рекламу, підвищують якість това­ру, поліпшують сервіс, знижують ціни;

Етап 4 - етап насичення - на цьому етапі вже неможливо знайти нові групи споживачів товару, у цьому разі необхідно знизити ціну на товар, щоб утримати по­купців, прибуток зменшується;

Етап 5 - етап занепаду, період різкого зниження обсягу реалізації товару. Підпри­ємство або посилює рекламу, змінює методи збуту, знижує ціну, або знімає товар із виробництва.

Крім того, існує також зв'язок між ціною товару і його кількістю, яку продавці хо­чуть і можуть продати - це є закон пропозиції. Він стверджує, що (за інших рівних умов) чим вища ціна товару, тим більше бажання продавця зробити цей товар доступ­ним (виробити його, запропонувати на продаж).

Які ж фактори (детермінанти) впливають на обсяг попиту на товар?

Найістотніша детермінанта - ціна товару. Цінова еластичність попиту — ступінь зміни обсягу збуту продукції в залежності від динаміки цін на неї. Еластичність попиту різна для різних товарів і залежить від їх новизни, особливостей виробництва і споживання, рівня конкуренції або, навпаки, монополізації ринку, включаючи доступ на ринки.

Існує ще ряд факторів, які впливають на обсяг попиту: якість товару, упаковка, реклама товару, ціна взаємозамінних товарів, доходи покупців; діяльність продавців, торгових агентів, сервісне обслуговування, канали поширення тощо.

Особливу увагу слід звернути на такий параметр як якість товару. Підвищення якості продукції - довгий процес, який потребує удосконалення технології виробниц­тва, закупки нового обладнання та ін. Тому підприємство, яке виробляє продукцію вищої якості, одержує перевагу у часі, завдяки цьому розширює свою частку на ринку і збільшує обсяг збуту.

Упаковка товару зберігає його, полегшує транспортування і використання, пропо­нує товар споживачеві у більш привабливому вигляді. Тому упаковка сприймається як складова частина якості товару.

Сервісне обслуговування - це додаткові послуги споживачам, наприклад, заван­тажування товару, оформлення кредиту, консультації та інше. Деякі підприємства на­дають особливі сервісні послуги з метою залучення більшої кількості споживачів, що впливає на збільшення збуту продукції.

48 _________________ //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

Вибір каналів розподілу товару має важливе значення для його збуту, форми та­ких каналів залежать від властивостей товарів, розміру партій, порядку реалізації, збе­рігання і обслуговування.

Місцезнаходження підприємства є важливим у роздрібній торгівлі. Магазини зосереджують частіше на житлових масивах, у місцях, які зв'язують місце роботи і проживання покупців. Це дозволяє реалізувати більшу кількість товарів.

Використання товарного асортименту як параметра впливу на збут - це внесення до асортименту торгового підприємства товарів, не характерних для його спеціалізації. Це веде до збільшення кількості покупців, покупок і, як результат -до збільшення обсягу збуту.

Додаткові параметри впливу на збут також мають велике значення для збільшення обсягів збуту продукції. Діяльність продавців і торгових агентів - це робота, яка про­водиться з покупцями у місцях проживання споживачів, при обслуговуванні по телефону, на замовлення тощо. Така діяльність збільшує кількість покупців і обсяг збуту товару [26].

Закінчується робота по плануванню збуту складанням портфеля замовлень. У рин­ковій економіці портфель замовлень формує відділ маркетингу підприємства само­стійно. Як правило, портфель замовлень складається із трьох розділів:

1) поточних замовлень, що забезпечують ритмічну роботу підприємства в даний період;

2) середньострокових замовлень на 1-2 роки;

3) перспективних замовлень, біля двох років.

Найважливішим фактором, який визначає рівень і рентабельність продажів, є від­повідність асортименту і номенклатури продукції запитам споживачів. Під номен­клатурою розуміють укрупнений перелік продукції, що випускається підприємством за видами, типами, гатунками, фасонами, кресленнями. Наприклад, у номенклатурі автомобільного заводу можуть виділятися наступні види продукції: автомобілі легкові і вантажні тягачі; автобуси; піднімальні крани; мотоблоки; запасні частини. У той же час асортимент кожного виду виробу представлений різними марками машин, виділе­ними відповідно до їхнього призначення, потужності, вантажопідйомності й інших пара­метрів продукції.

Асортимент продукції - склад і співвідношення окремих видів виробів у про­дукції підприємства, галузі виробництва або в будь-якій групі товарів.

Асортимент товарів - набір різних товарів, їх видів і різновидів, об'єднаних за будь-якою ознакою. Розрізняють виробничий і торговий асортимент.

Виробничий асортимент - набір товарів, який виробляється промисловістю і сільським господарством, відображає спеціалізацію промислового і сільськогосподарсь­кого виробництва, і формується в залежності від цієї ознаки.

Торговий асортимент - набір товарів, які пропонуються для продажу населенню в роздрібній торгівлі.

Асортиментна позиція - це конкретна модель, марка чи розмір продукції, що продає підприємство. Набір взаємозалежних товарів має назву асортиментної групи. Номенклатура чи товарний асортимент включає всі асортиментні групи, пропоновані підприємством до продажу.

При плануванні номенклатура чи товарний асортимент можуть характеризуватися: різноманітністю (виходячи з кількості пропонованих асортиментних груп чи номенк­латурних позицій); глибиною (виходячи з кількості позицій у кожній асортиментній групі); порівняльністю (виходячи зі співвідношень між асортиментними групами з погляду спільності кінцевого споживання, каналів розподілу, груп споживачів та діапазону цін).

4. Маркетингові дослідження та планування збуту продукції___________________49

Різноманітний асортимент при плануванні дозволяє орієнтуватися на різні ви­моги споживачів і стимулювати покупки в одному місці. Одночасно він вимагає вкла­дення ресурсів у різні категорії продукції, що пов'язано із деякими труднощами.

Глибокий асортимент може задовольняти потреби різних купівельних сегментів гинку в одному товарі, максимізувати використання місця в торгівельних точках, пе­решкоджати появі конкурентів, пропонувати діапазон цін і стимулювати підтримку ди­лерів. Однак він також збільшує витрати на підтримку запасів, модифікацію і реаліза­цію товарів. Крім того, у процесі планування і виготовлення продукції можуть виникну­ти труднощі у диференціації між схожими асортиментними позиціями.

Порівняльність асортименту впливає на процедури планування і керування. За-вичай порівняний асортимент планувати легше, ніж непорівнянний. Він дозволяє під­приємству спеціалізуватись у сфері виробництва й обслуговування споживачів, ство-^ити позитивний імідж підприємства та забезпечувати стабільні відносини в каналах оуту. Однак надмірна спеціалізація і концентрація може зробити підприємство враз-ивим перед загрозою з боку зовнішнього середовища, коливань у збуті, уповільнення гчзсту потенціалу в силу того, що опір робиться на обмежений асортимент товарів.

При плануванні номенклатуру й асортимент прийнято вимірювати кількістю най­менувань типорозмірів продукції і співвідношенням питомих ваг окремих видів ви-гобів (робіт) у виробничій програмі підприємства.

Номенклатура й асортимент піддаються постійним змінам, причому асортимент : мінюється в більшій мірі, ніж номенклатура.

Кожне підприємство, як правило, поставляє на ринок кілька товарів чи послуг. Окремі товари відіграють різну роль на ринку і мають неоднакове значення з погля-~у інтересів підприємства. Тому, вибираючи стратегію підприємства, необхідно ди-: еренціювати ці продукти. У маркетинговому стратегічному плануванні така ди-; еренціація здійснюється шляхом визначення так званих стратегічних господарських диниць (полів, підрозділів).

Аналіз асортиментного портфеля припускає використання різних методів. Од-ш.и із найвідоміших методів є так звана матриця Бостонської консалтингової руни, розроблена в 60-х роках.

Матриця "зростання — частка ринку ", розроблена Бостонською консалтинговою ~р\тюю, побудована в такий спосіб. Горизонтальна вісь показує частку ринку, що займає їжен ппплVк•т — ПОК Аггпя-

"ггічна одиниця бізнесу). Ця астка ринку виміряється об-. ягом аналогічної продукції, реалізованої лідером. Асор-гиментний портфель опи-.ується шляхом влаштуван­ня кожного товару в одне з -отирьох полів матриці, всі ~ о вари підприємства дифе-енціюються на чотири гру-ти: "важке дитя" ("знак питан--Ія"), "зірки", "дійні корови" та собаки" (рис. 4.2.).

Рис 4.2. Матриця "зростання - частка ринку"

50 //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

"Знак питання" ("важкі діти") - високий темп росту, низька частка ринку. Для збільшення частки потрібні великі вкладення, що можуть перетворити продукт у зірку.

"Зірка" - високий темп росту, висока частка ринку. Продукт може давати досить грошей, щоб підтримувати своє існування, хоча можуть спостерігатися фінансові труднощі.

"Дійна корова" - низький темп росту, висока частка ринку. Продукт дає великі над­ходження грошей, які можуть йти на пророблення "знаків питання" і вирощування "зірок".

"Собака"- низький темп росту, низька частка ринку. Продукт вимагає великої ува­ги і зусиль з боку керівництва. У той же час він не приносить грошей і прибутку або ж дає дуже низьку фінансову віддачу.

Нанесені на матрицю кола показують положення продукту на осях "зростання -частка ринку". Діаметр кола пропорційний обсягу продажів даного продукту. Квад­рати матриці відображають різні ситуації із рухом грошей.

Таким чином, використання портфельного аналізу дає змогу оцінити різні види діяль­ності організації, вибрати інвестиційні стратегії для кожного із них, прийняти рішення щодо коригування виробничої структури організації. До основних переваг матриці "зро­стання - частка ринку", розробленої Бостонською консалтинговою групою, належать: використання об'єктивних критеріїв привабливості та конкурентоспроможності СОБ, зменшення рівня суб'єктивізму; забезпечення поєднання видів діяльності; сприяння прийняттю обґрунтованих рішень про вибір стратегічних позицій на ринку і розподіл коштів між окремими СОБ; простота і зрозумілість. У таблиці 4.1. наведена характе­ристика товарів маркетингових стратегій Бостонської консалтингової групи.

Таблиця 4.1. Характеристики товарів і маркетингових стратегій згідно з матрицею Бостонської консалтингової групи

Матриця Бостонської консалтингової групи ґрунтується на двох критеріях, що не завжди забезпечує задовільний результат. Більш детальний варіант матриці Бостонської консалтингової групи був запропонований компанією "Сепегаї Еіесігіс " у співпраці з консультативною компанією "МсКіпсеу", яку називають матриця "привабливість-конкурентоспроможність" (рис. 4.3). *

-?. Маркетингові дослідження та планування збуту продукції 51

Рис 4.3. Матриця портфельного аналізу 'МсКіпсеу ' - "Сепегаї Еіесігіс (Матриця "привабливість — конкурентоспроможність")

Особливістю матриці є те, що її можна застосовувати в усіх фазах життєвого циклу товару за різних умов конкуренції. У матриці виділяють такі типові положення, які ь лповідають певним категоріям СОБ у матриці "зростання - частка ринку ":

/ Зона А (низька привабливість - слабка конкурентоспроможність) - це найне-5 ягідніша зона. Стратегічна орієнтація - продовження діяльності без інвестицій, як це ; тастиво для категорії "собак".

/ Зона В (висока привабливість ринку - слабка конкурентоспроможність) за основ­ними ознаками відповідає "знакам питання". Стратегія - інвестування або вихід з ринку.

/ Зона С (висока привабливість - сильна конкурентоспроможність) - найвигід-гі:ше положення, аналогічне "зіркам".

/ Зона В (низька привабливість - сильна конкурентоспроможність) відповідає лйним коровам". Пріоритетна стратегія - низька активність, захист своєї позиції без Ісааткових витрат.

Проміжні зони матриці займають менш чіткі позиції, їх важче інтерпретувати тому, ао середня оцінка може означати поєднання високої оцінки для одного критерію з -Інзькою оцінкою для іншого або ж середні оцінки для двох критеріїв.

Загалом дана матриця є довершенішою, оскільки в ній розглядається істотно більше

-лнників, внаслідок чого вона не призводить до спрощених висновків, як Бостонська

(атриця. Вона гнучкіша, оскільки показники вибираються, виходячи з конкретної си-

-> ації. Однак, на відміну від матриці БКГ, в ній відсутній логічний зв'язок між показ-

- иками конкурентоспроможності і грошовими потоками. Оскільки даний метод не ви­водить із будь-якої окремої гіпотези, то його застосування ширше. Разом із тим, деякі дослідники зазначають, що на противагу матриці БКГ, результати, які отримуються,

асновані на суб'єктивних оцінках. Для підвищення об'єктивності оцінок рекомендується алучати групу незалежних експертів [20].

Основні загальні недоліки методів портфельного аналізу, які властиві і матриці МсКіпсеу " (^привабливість - конкурентоспроможність):

«> труднощі обліку ринкових відносин (кордонів і масштабу ринку); дуже велика

• Ількість критеріїв; при зростанні чинників більш складною проблемою стає їх ви­орювання.

*

-

52 //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

Окрім того, існують й інші моделі портфельного аналізу, такі як:

*І» матриця "галузева привабливість - конкурентоспроможність" (направленої по­літики);

«і» матриця АОЬ (АВЬ - назва фірми "АгІЇшг О. Ьіпіе"), в основі портфельного аналізу лежить концепція життєвого циклу галузі;

«І* матриця Ансоффа (призначена для опису можливих стратегій підприємства в умовах зростаючого ринку);

«І» тривимірна схема Д. Абеля (визначення галузі бізнесу в трьох вимірюваннях: 1) групи покупців, що обслуговуються (хто?); 2) потреби покупців (що?); 3) технологія, що використовується при розробці і виробництві продукту, проекту (як?);

<» проект РІМ8 (Ргоїїі Ітрасі оГ Магкеї 8ігаІе§у - вплив ринкової стратегії на прибуток) як інструмент стратегічного аналізу тощо.

4.2. ПЛАНУВАННЯ РЕКЛАМИ

У здійсненні розробки плану збуту вирішальне значення має його стимулювання, яке може привабити покупців і підтримувати привабливість до товару чи фірми високою споживчою цінністю і репутацією для споживачів товарів та послуг. У цьому особливу роль відіграє комунікаційна політика підприємства і, зокрема, планування реклами.

Комунікаційна політика - це комплекс заходів щодо забезпечення інформова-ності споживачів та посередників, інших контактних аудиторій про фірми або її товари з метою просування товарів. До комунікаційної політики належить реклама, засоби стимулювання збуту, персональний продаж, робота із засобами масової інформації, організація участі в ярмарках та виставках, фірмовий стиль, упаковка тощо.

Цілями комунікаційної політики можуть бути:

>- збільшення обсягів продажу;

>- зменшення товарних запасів;

>• виведення на ринки нового товару;

>- створення певного іміджу фірми або його удосконалення та ін.

Основними інструментами комунікаційної політики є:

-* реклама;

-> стимулювання збуту;

-» персональний продаж;

-» пропаганда.

Реклама (фр. гесіате, від лат. гесіате - вигукую, кричу) - має декілька значень

1) повідомлення про конкретний товар, послугу;

2) вид комунікативного зв'язку між виробником і споживачем;

3) комерційна (що обслуговує сферу ринкового обміну) пропаганда споживчих вла­стивостей товару (послуг) з метою стимулювання його продажу, яка містить вибірко­ву інформацію про товар і яка формує певне уявлення покупця про товар.

З економічної точки зору реклама - це оплачена форма не персональної презен­тації та просування товарів і послуг із чітко визначеним джерелом фінансування. Для реалізації маркетингових цілей застосовують такі види реклами: Інформаційна реклама застосовується переважно з метою створення попиту на етапі виведення нового товару на ринок (інформація про товари, форму, образ підприємства).

4. Маркетингові дослідження та планування збуту продукції___________________53

Переконуюча реклама застосовується на етапі збільшення випуску продукції з ме­тою переконання споживачів у перевазі певної марки товару. Часто набуває форми порів­няльної реклами (переконує у необхідності здійснення покупки, викладає переваги товару).

Нагадувальна реклама використовується на етапі зрілості для того, щоб змусити ;поживача згадати про товар (нагадує про товар, місце його продажу).

Підкріплююча реклама після купівлі запевняє покупців товару у правильності вибору.

Престижна реклама створює певний імідж підприємства.

Засобами поширення реклами підприємства є:

/ друкована реклама (газети, журнали, книги, довідники, листівки, плакати, ката-:оги, проспекти, візитні картки і т. і.);

/ зовнішня реклама (великогабаритні плакати (Ві§Ьоапі), електрифіковані і світлові ~анно з нерухомими, анімаційними чи запрограмованими написами (Ьі§ЬІЬох), просто-гові конструкції тощо);

/ реклама на транспорті (усередині і зовні транспортних засобів, на зупинках, алізничних і автовокзалах, аеро- і морських портах);

/ екранна реклама (кіно- і телереклама, слайди, радіореклама);

У таблиці 4.2. наведено перелік рекламних засобів і визначено, за допомогою якого них слід рекламувати той чи інший товар. Таблиця 4.2. Пріоритетні напрями використання основних засобів реклами

54 //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

^^===^=====^============^^ І

Планування рекламної кампанії передбачає наступні послідовні етапи: >- визначення цілей та об' єктів рекламної кампанії; >» визначення цільової аудиторії реклами; >- вибір засобів реклами; >- підготовка рекламного звернення; >• розробка графіків виходу реклами; >- складання бюджету просування товару; >• попередня оцінка ефективності реклами.

Складання кошторису на рекламні витрати пов'язане з вибором методу їх визна­чення. Найбільш поширеними є п'ять методів:

1. Метод визначення бюджету просування з орієнтацією на збут. Бюджет І визначається як відсоток від обсягу збуту минулого року або середнього показника за минулі роки, або очікуваного збуту у плановому періоді. Вважається, що 80% під­приємств використовують збут як орієнтир для визначення бюджету просування. При­чини цього полягають у конкретній базі розрахунку, простоті орієнтирів, адже метод покладається на результати діяльності підприємства у минулому і прогнози збуту у майбутньому, що випливають із виявлених тенденцій. Водночас до суттєвих недоліків методу можна віднести:

•4 перебільшення ролі інтуїції;

-> бюджет просування майже не пов'язаний з іншими цілями; -> важко передбачити результат рекламної кампанії або заходи із стимулювання збуту, успіх або, навпаки, невдачу.

2. Метод з орієнтацією на загальний бюджет маркетингу. Для визначення витрат на маркетинг користуються формулою розрахунку прибутку:

П = М-Р-&-(Втк+ЗВ)+ПВ + (Вр+В3)], де Я-прибуток;

N'— обсяг продажу, шт.;

Р—прейскурантна ціна, грн.;

ВтІ. - транспортні, комісійні та інші витрати на продаж одиниці товару, грн.;

3В - змінні витрати на виробництво одиниці товару, що залежать від обсягів вироб­ництва і не пов'язані з маркетингом, грн.;

ПВ - постійні витрати, що не залежать від обсягів виробництв і не пов'язані з мар­кетингом, грн.;

В - витрати на рекламу, грн.;

Вз - витрати на стимулювання збуту, грн.

Отже, витрати на просування визначають за формулою:

Вр + В3 = N • Р - П - [# • (Втк + ЗВ)+ ПВ].

Суттєвим недоліком такого підходу є залишковий принцип формування бюджету. Це може призвести до того, що реклама, через брак або обмеженість коштів, не вико­нує свого призначення.

3. Метод паритету з конкурентами. Назва методу визначає його сутність: бюд­жет збільшується або зменшується адекватно діям конкурентів. Але, по-перше, відсут- і ня вичерпна інформація щодо витрат конкурентів, а по-друге, не існує двох однакових підприємств. Вони різняться за популярністю, лояльністю покупців до торгової марки, певними характеристиками товару. Водночас, метод виходить із припущення, що імідж підприємств-конкурентів, а також продукти, які вони виготовляють, схожі між собою.

-. Маркетингові дослідження та планування збуту продукції___________________55

4. Метод визначення бюджету із розрахунку на одиницю продукції. Якщо .труктура асортименту продукції підприємства є стабільною, а також стабільними є локазники збуту, буде доречним використання цього методу.

5. Метод визначення бюджету за цілями і завданнями рекламної кампанії.

Цей метод є одним із найкращих. Адже чітко визначені цілі підкріплюються певними коштами, легко піддаються контролю.

-» Наприклад, щомісячні витрати на рекламу підприємства-виробника можуть :кладатися з таких статей (табл. 4.3):

Таблиця 4.3. Склад витрат на рекламу

Визначений тим чи іншим способом рекламний бюджет розподіляється за видами •?обіт залежно від їхнього обсягу, який у свою чергу залежить від засобів реклами, діючих кількісних нормативів за одну хвилину мовлення, якщо це радіо або телебачен­ня, за одну сторінку аркуша - для друкованої реклами і вартості одиниці використання : зсобу інформації.

У плані рекламної діяльності підприємства вказуються основні види реклами, кон­кретні рекламні засоби, які будуть застосовуватись у плановому періоді, їх накладання _бо кількість необхідного часу мовлення, кількість охоплених споживачів, вартість ^екламних послуг, терміни подачі рекламних матеріалів.

Ефективність реклами оцінюється з погляду на комунікаційну та збутову діяльність. Лерший показник - це витрати на рекламу в розрахунку на одного покупця, а другий -витрати на рекламу в розрахунку на одиницю обсягу збуту продукції. У процесі ана­лізу рекламної діяльності за звітний період визначаються фактичні відхилення від пла­нових показників. Зменшення відносних витрат свідчить про ефективну рекламну діяльність підприємства.

Але в будь-якому випадку цінність реклами визначається кінцевими показниками господарської діяльності підприємства, насамперед, приростом збуту продукції, товаро­обігу, одержанням прибутку, хоча є і такі види реклами, що розраховані на довгострокове замовлення і спрямовані тільки на підтримку марки, престижу фірми перед споживача­ми. Дослідження реклами вказує керівництву підприємства також на необхідність по-силення рекламної кампанії, пошук нових засобів впливу на споживача, підвищення його інтересу до продукції підприємства, і як наслідок - на збільшення її збуту.

Для того, щоб рекламна кампанія підприємства була ефективною в умовах ринку, при плануванні необхідно дотримуватися наступних рекомендацій, які підтверджені досвідом багатьох прибуткових фірм США і країн Західної Європи:

1. Чітко усвідомлювати відношення того, для кого призначена продукція підприємства на ринку, кому повинна бути адресована реклама. Всі акценти в рекламній кампанії повинні бути розставлені таким чином, щоб максимально проде­монструвати споживачу, які саме вигоди він зможе одержати від її використання, про-люструвати її неповторні й унікальні риси, поліпшені характеристики і т.п.

56 ________________________//. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

2. Робити усе можливе, щоб товарний знак, марка підприємства були помітні на ринку, щоб їх не могли переплутати. З цього починається підвищен­ня престижу марки. Інакше буде важко розраховувати на постійне залучення уваги споживачів до виробів, які б засоби реклами на ринку не використовували. Потрібно також знайти будь-який яскравий, що запам'ятовується символ чи товарний знак, марку для підприємства.

3. Реклама продукції не повинна бути занадто настирливою;

4. У рекламі, як ні в якій іншій сфері бізнесу, потрібні нововведення, винахід­ливість. Необхідно прагнути дати початок новим тенденціям. Ризик тут, звичайно, більший, ніж при використанні традиційних підходів, проте і віддача вища.

5. Спиратися в рекламі потрібно не на емоції, а на факти. Один із підходів може бути такий. Потрібно зрозуміти, з якими проблемами стикаються споживачі, і продемонструвати їм за допомогою реклами, як вони зможуть їх задовольнити, якщо придбають продукцію Вашого підприємства. Доцільно заручитися в рекламній кам­панії офіційно зареєстрованою думкою експертів про виріб (фахівців із професійних асоціацій, визнаних авторитетів у тій чи іншій сфері, представників спілок по захисту прав споживачів) і послатися на неї в рекламі.

6. Формулювати помітні заголовки і підзаголовки в рекламних проспектах продукції. Використовувати в рекламі просту мову, загальнодоступні терміни і ви­словлювання. Дослідження рекламних оголошень, проведені в універмагах США, показали, що споживачі найкраще запам'ятовують рекламні заголовки і звертання, що складаються не більш як з 8-10 слів. На довші повідомлення споживачі зверта­ють увагу рідше. Але зовсім інакша справа з рекламними проспектами. Дослідження показують, що в рекламі товарів виробничого призначення проспекти, що містять більш як 350 слів, значно ефективніші. У той же час варто уникати великих рекламних по­відомлень на телебаченні.

7. Використовувати в рекламі ілюстрації і наглядні приклади. Використо­вувати у рекламі фотографії завжди краще, ніж рисунки. Вони привертають більше уваги, створюють в очах споживачів привабливий образ товару, люди їм більше до­віряють.

8. Використовувати купони й інші форми преміювання споживачів у рек­ламних проспектах і каталогах. Купони повинні бути оздоблені малюнком, який пояснює покупцям їхнє призначення й умови використання. На купонах обов'язково повинен стояти торговий знак чи марка, символ підприємства.

9. Створювати навколо підприємства і виробів атмосферу широкої глас­ності. Інформація про підприємство повинна бути доступною споживачам.

10. Не «знімати» рекламу не переконавшись в тому, що вона цілком вичерпала свій потенціал. При цьому потрібно пам'ятати, що повторні звернення завжди дають більший результат, ніж разові.

/-

4.3. ПЛАНУВАННЯ ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

План збуту продукції- це обсяг продукції і послуг, який визначається попитом у процесі дослідження ринку й буде реалізований у плановому році.

У будь-якому плані збуту, як правило, вказується кількість продукції кожного виду, а також робіт і послуг, які будуть реалізовані в запланованому періоді.

4. Маркетингові дослідження та планування збуту продукції___________________57

При рівномірних поставках обсяг продажу на плановий період можна визначити як добуток середньодобового випуску продукції на період часу за наступною формулою:

При нерівномірному чи нестабільному виробництві, наприклад, при сезонних коли­ваннях виробництва, план збуту, як правило, складається на кожний місяць. В річний план збуту продукції підприємства включають: обсяг реалізації продукції на внутріш­ньому ринку, вартість реалізованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів власно­го виробництва, величина експортних поставок товарів, нормативи запасів готової про­дукції, обсяги наданих робіт і послуг виробничого характеру у ринкових цінах.

План обсягу продажів може мати наступну структуру:

Розділ 1. Дослідження кон'юнктури ринку.

/ аналіз продажу за попередній період;

/ сегментація ринку;

У вибір цільового ринку;

</ прогноз розвитку ринку.

Розділ 2. Планування асортименту.

/ формування структури асортименту;

/ планування освоєння нових виробів.

Розділ 3. Оцінка конкурентноздатності.

Розділ 4. Планування ціни.

Розділ 5. Прогнозування великими групами та за індивідуальними замовленнями.

У процесі аналізу продажу розраховуються і аналізуються наступні показники:

1) абсолютний приріст обсягу продажів у натуральному і вартісному вигляді;

2) зміна номенклатури (асортименту) продукції;

3) індивідуальний індекс фізичного обсягу реалізованої продукції, як відношення кількості даного виду продукції, реалізованої у звітному році до кількості продукції, реалізованої у базовому періоді;

4) коефіцієнт відповідності асортименту продукції структурі потреб у ній;

5) загальний вартісний індекс продажу;

6) залишок нереалізованої продукції;

7) відмова покупців від раніше укладених договорів;

8) повернення продукції споживачами в зв'язку з низькою якістю;

9) рентабельність продажу;

10) рентабельність обороту, як питома вага прибутку підприємства від реалізації продукції, на товарному ринку по відпускних цінах підприємства.

При плануванні ціни на продукцію в процесі обґрунтування обсягу продажу мо­жуть застосовуватись наступні альтернативні методи ціноутворення:

-> на основі витрат;

-> з орієнтацією на рівень конкуренції;

-» параметричні (ті, що залежать від характеристики товару та його якості).

План збуту продукції визначається виходячи з обсягу товарної продукції з ураху­ванням зміни нереалізованих залишків на початок і кінець розрахункового періоду.

58 //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

До залишку нереалізованої продукції належать:

>- запаси готової продукції на складі постачальника;

>- товари, відвантажені споживачам, але не оплачені ним.

Залишок готової продукції на складі на початок планового періоду визначається за даними на кінець звітного року (перепланованого), на кінець планового - за нормати­вом власних обігових коштів на плановий період. Але оскільки у складі обігових коштів продукція рахується за плановою виробничою собівартістю, то для включення в роз­рахунок залишків, її необхідно перевести у вартість за гуртовими цінами за допомогою коефіцієнта, який визначається відношенням товарної продукції у планових цінах до її виробничої собівартості. Якщо ж норматив готової продукції на складі встановлюєть­ся у днях, то відношення добового випуску у вартісному вигляді на норматив продукції | на складі у днях.

Залишки відвантаженої, але не сплаченої на початок планового періоду продукції визначаються за даними на кінець звітного періоду, на кінець планового періоду - роз­раховуються на основі встановленого за фактичними даними минулих періодів співвідно­шення між залишками відвантаженої продукції, але не сплаченої, і залишками готової продукції на складі.

Після розрахунку всіх показників, з яких складається обсяг збуту, визначається план реалізації (збуту) продукції підприємства за такою формулою:

План обсягу збуту продукції визначається у діючих цінах на час складання плану. Фактичний обсяг реалізованої продукції визначається:

»І* за фактично діючими цінами протягом звітного періоду, це необхідно для роз­рахунку валового прибутку від реалізації продукції;

»*» за плановими цінами - для оцінки виконання плану збуту продукції.

Умовно етапи розробки плану збуту можна відобразити алгоритмом розробки пла­ну (рис. 4.4).

На першому етапі на основі планових показників виробництва визначаються обся­ги потреб у ресурсах та їх основні постачальники. При недостатності тих чи інших ресурсів необхідно узгодити план виробництва і збуту продукції з урахуванням фінан­сово-економічних і матеріально-технічних пріоритетів.

Другий етап розробки плану збуту передбачає розробку програми руху потоків ви­робів по всьому розподільчому ланцюгу: від виробничих підрозділів підприємства до торгових центрів кінцевого продажу, чи навіть до окремих споживачів продукції. Ця стадія пов'язана з плануванням потреби у складських приміщеннях і транспортних засобах. При дефіциті останніх, за необхідністю переглядаються вже намічені програ­ми товарообігу.

На заключному етапі розробки плану збуту складається програма масових пере­міщень товарів, оптимізується схема розміщення складських приміщень і транспорт­них потоків, складаються календарні плани-графіки підготовки товарів для відванта­ження і поставок.

Рис. 4.4. Алгоритм планування збуту продукції

Важливою характеристикою ефективності розроблених планів збуту можуть бути витрати на збут, які коливаються у зарубіжних підприємствах, залежно від виду продук­ції і умов поставок, у межах від 2 до 20% загального обсягу продажу товарів.

На вітчизняних підприємствах витрати, пов'язані зі збутом продукції, плануються і визначаються фактично за звітний період у статті "витрати на збут". Вони розрахову­ються на плановий період і включаються у кошторис витрат.

Витрати на збут до конкретної продукції належать по-різному, залежно від того, які це витрати: прямі чи непрямі. Прямі витрати можна віднести безпосередньо до окре­мих виробів (витрати на тару, рекламу, транспортування у зазначений район ринку).

6О //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

Непрямі витрати (комісійні виплати організаціям збуту, дослідження ринку та виявлен­ня потреби у продукції, проведення ярмарків, презентація товару та інші маркетингові витрати) при калькулюванні собівартості окремих виробів розподіляються між виро­бами пропорційно виробничої собівартості.

Значну частину у непрямих витратах на збут займають комісійні виплати організа­ціям збуту, їх розмір залежить від каналів збуту продукції.

Із метою зниження цін на товари підприємства скорочують канали збуту, реалізу­ють свою продукцію у фірмових магазинах підприємства або застосовують методи прямого продажу - безпосередньо кінцевому споживачу.

Політика стимулювання збуту проводиться стосовно тих товарів, на які можна підви­щити попит, є надія збільшити обсяг збуту і прибуток підприємства.

^| ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

£ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Яку роль відіграє планування збуту продукції у системі планування діяль­ності підприємства?

2. Що таке план збуту продукції? Охарактеризуйте етапи розробки плану збуту.

3. Що таке маркетингові дослідження ринку? В чому їхня суть?

4. Охарактеризуйте життєвий цикл товару і залежність обсягу його збуту від етапів циклу.

5. Які чинники впливають на збут продукції?

6. Що таке комунікаційна політика, її цілі та інструменти?

7. Яке значення реклами у збільшенні збуту продукції, які види реклами Ви знаєте?

8. Як планується рекламна діяльність підприємства?

9. Які найбільш поширені методи складання кошторису на рекламні витрати?

10. Які показники характеризують план збуту продукції? Яка методика їхньо­го розрахунку?

11. Як плануються витрати, пов'язані зі збутом продукції?

І

Іланування виробництва продукції______ 61