Висновки і пропозиції

При написанні курсової роботи було проведено розрахунки економічної ефективності виробництва кормів та фінансового стану підприємства.

Галузь тваринництва в господарстві знаходиться в стадії занепаду і передбачається в недалекому майбутньому його повна ліквідація. Це пов’язано з тим, що в підприємстві досить висока собівартість кормових культур. А це, в свою чергу, негативно впливає на собівартість тваринницької продукції.

Основним джерелом надходження кормів у підприємстві є польове кормовиробництво. Використовуються власні кормові ресурси і закуплені. Із власних – це однорічні і багаторічні трави на сіно і зелений корм, кукурудза на силос і зелений корм. Із закуплених – лише жом, оскільки власних кормових коренеплодів підприємство не вирощує.

В підприємства немає чітко окресленої кормової посівної площі тому що в різні роки висівались різні культури приблизно на однаковій площі, а загальна кормова площа зменшилась на 87,3 %.

Найбільший вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посіву дає фуражне зерно, кукурудза на силос та багаторічні трави на зелений корм. Але в динаміці простежується зниження урожайності, збільшення прямих затрат праці і росту собівартості.

Важливим недоліком господарювання є неефективне використання природних сінокосів і пасовищ, що негативно відображається на собівартості раціону. Оскільки вони є джерелом найдешевших кормів.

Резервом зниження собівартості є підвищення врожайності кормових культур, впровадження комплексної механізації виробництва і заготівлі кормів, зменшення їх втрат, використання прогресивних форм організації та оплати праці в кормовиробництві, реформування відносин власності.

Вже в найближчі роки в Україні можна мати в середньому 60 - 70 ц/га корм. од./га і 110 - 115 г протеїну з розрахунку на 1 корм. од. Це реальне завдання, оскільки багато які господарства вже давно вийшли на цей рівень і навіть перевищили його. Із практики європейських ферм і господарств України, що спеціалізуються на виробництві продукції тваринництва, відомо, що щільність поголів'я має бути високою і дуже високою. Так, у господарствах, які вирощують переважно кормові культури, можна утримувати 80 - 100 дійних високопродуктивних корів на 100 га сільськогосподарських угідь. На фермах, що спеціалізуються на виробництві яловичини і свинини, достатньо висівати дві – три зернові культури (кукурудзу на зерно, ячмінь, горох або сою) і певні площі відводити під посіви кормових трав (люцерни, конюшини, еспарцету) для згодовування тваринам і приготування трав'яного або сінного борошна (премікси при цьому закуповують). За таких умов будуть забезпечені невисока собівартість і висока рентабельність виробництва тваринницької продукції.

Розширюючи виробництво кормів, треба одночасно здійснювати заходи, спрямовані на підвищення продуктивності праці та зниження собівартості кормів. Дійовий фактор підвищення продуктивності праці в кормовиробництві – комплексна механізація виробництва та заготівель кормів. Ще й нині у кормовиробництві використовують малопотужну, недосконалу і надто дорогу техніку.

Період надходження зелених кормів – 160-170 днів, тоді як в Україні ці корми можна мати упродовж 190-210 днів. Щоб збільшити період і забезпечити регулярність їх надходження, слід додатково до пасовищ висівати польові культури, в тому числі холодостійкі.

У зарубіжних країнах, крім випасання худоби на пасовищах, широко застосовують згодовування їй зеленої маси кормових культур влітку. Це вважають більш вигідним порівняно із згодовуванням консервованих кормів і тим більше надмірної кількості концентратів. Так, відомі німецькі вчені у галузі кормовиробництва К. Не-ринг і Ф. Люддекке (1974) вважають, що влітку треба згодовувати тваринам кукурудзу в суміші з іншими високобілковими рослинами у свіжому вигляді, а не використовувати силос, який вже при виготовленні втрачає близько 25 % поживних речовин. Крім того, тваринам замість свіжої, повноцінної за поживністю зеленої маси дають кислий і часто недоброякісний корм. Разом з тим годівля тварин свіжим зеленим кормом ефективна лише при рівномірному і безперервному його надходженні. Необхідний раціональний конвеєр, коли з 1 га одержували не менш як 60 - 70 ц/га корм, од., що можливо при 2-4 укосах зеленої маси трав, 2-3 урожаях кормових культур.

Щодо фінансового стану підприємства, то він є задовільним. Придатність основних засобів залишається на одному рівні, темпи закупівлі нових основних засобів не випереджають темпи продажу старих.

Фінансова стійкість ПОСП «Нива» за останні 3 роки залишилася на одному і томк ж рівні.

Динаміка ефективності використання фінансових ресурсів є позитивною, тому що прискорення обертання одиниці ресурсу дає можливість вивільнити її з господарської діяльності і більш ефективно використовувати.

Оцінюючи фінансові результати господарської діяльності нам чітко зрозуміло що ПОСП «Нива» є прибутковим підприємством, але кількість персоналу значно зменшується і тому над цим потрібно керівникові замислитись.

Подальший розвиток підприємства є перспеутивним, і ці перспективи нам дає прибутковість підприємства. Хоча потрібно звернути увагу на зменшення посівних площ зернових та кормових культур, і ще раз на стрімке зменщення персоналу. Усунувші ці проблеми можна думать і про безхмарне майбутнє.