3.2. Удосконалення технічної оснащеності підприємства і зниження трудомісткості виробництва.

Майже кожне підприємство в Україні потребує оновлення та удосконалення технічної оснащеності і звичайно що ж ПОСП «Нива» не є виключенням. На підприємстві використовується застарілий машинний та тракторний парк, дана техніка використовується ще з часів СССР і тому потребує оноовлення. Використання даної техніки є не доречним оскільки затрати на утримання та ремонт цієї техніки є економічно невігидними. Матеріальна база також потребує оновлення. Необхідною умовою успішної реалізації поточних планів с забезпечення виробництва необхідними ресурсами, в тому числі матеріально-технічними та енергетичними.

Процес матеріального забезпечення виробництва направлений на своєчасне постачання на склади підприємства або безпосередньо на робочі місця матеріально-технічних ресурсів (МТР), забезпечення їх ефективного використання, застосування вторинних ресурсів, сировини і матеріалів місцевого виробництва. [12, с. 75]

За умов загострення конкуренції головними факторами виживання підприємств стає підвищення економії від масштабів виробництва та зниження загальновиробничих та адміністративних витрат. У результаті цього в кінці XX століття матеріального забезпечення перетворилося на один з важливих факторів конкурентоспроможності підприємства. Якщо раніше під матеріального забезпечення розуміли лише операції, пов’язані з переміщенням фізичних. об’єктів, то тепер — способи і методи координації відносин підприємства з його постачальниками і споживачами в конкурентному середовищі. Матеріальне забезпечення вирішує завдання пошуку найкращого реагування підприємства на потреби ринку і забезпечення найбільш економічного варіанту їхнього співіснування. [15, с. 23]

Для здійснення матеріального забезпечення необхідний відповідний інструментарій, який допомагає управляти рівнем матеріально-енергетичних витрат. У зв’язку з цим першочерговий інтерес вимикають системи планування та інформації. В процесі стратегічного планування приймаються рішення, які мають підношення до структури мережі товаропросування. Оперативне і поточне планування матеріального забезпечення — засіб регулювання і контролю використовуваних у виробництві сировини, матеріалів, готових виробів. Його завдання полягає в розвитку контактів, діалогів між різними службами підприємства, посиленні координації їх діяльності та підпишення мотивації по відношенню до завдань МЗ. [16, с. 13]

Для досягнення поставленої мети щодо організації матеріального забезпечення на підприємстві необхідно постійно виконувати такі роботи:

проведення маркетингових досліджень ринку постачальників окремих видів ресурсів. Вибір постачальників рекомендується здійснювати за системою таких критеріїв:

• наявність ліцензії і достатнього досвіду роботи в даній галузі;

• високий організаційно-технічний рівень виробництва;

• надійність і прибутковість діяльності;

• забезпечення конкурентоспроможності продукції;

• оптимальна ціна продукції; проста схема і стабільність поставок;

• нормування потреби а конкретних видах ресурсів;

• розробка організаційно-технічних заходів по зниженню норм і нормативів витрачання ресурсів;

• пошук нових каналів та ефективних форм матеріального забезпечення виробництва;

• планування матеріального забезпечення виробництва;

• організація доставки, зберігання і підготовки ресурсні до виробництва;

• організація забезпечення ресурсами робочих місць;

• облік і контроль використання ресурсів;

• організація збору і переробки відходів виробництва;

• аналіз ефективності використання ресурсів;

• стимулювання поліпшення використання ресурсів.

Конкретну форму забезпечення матеріального забезпечення підприємство вибирає виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його отримання, кількості пропозицій, прості, ціни та інших факторій.

Одним з шляхів удосконалення матеріального забезпечення підприємства є планування потреби в матеріалах на утворення виробничих запасів. [17, с. 38]

Запаси — будь-які ресурси підприємства, які призначені для використання, але тимчасово не використовуються. Запасами можуть бути сировина, паливо, обладнання, машини, товари, електроенергія тощо. Виробничий процес не може забезпечуватися без наявності запасів матеріально-технічних ресурсів, без їх поступового використання. Основна причина, що обумовлює необхідність створювати запаси, є та, що в реальних умовах неможливо забезпечити сумісність моменту створення певного ресурсу з моментом його використання. Таким чином, створений ресурс до моменту його використання знаходиться у вигляді запасу. [2, с. 49]

Планування процесу формування виробничих запасів є елементом системи управління виробничо-господарською діяльністю, складовою частиною плану матеріально-технічного забезпечення, полягає в розробці і впровадженні системи планування економічно обгрунтованої величини виробничих запасів і організації їх ефективного використання. Запаси сировини і матеріалів повинні бути мінімальними, однак їх розміри мають забезпечити безперебійну роботу підприємства.

Обсяг виробничого запасу (3) в натуральних показниках, призначений для забезпечення неперервності виробничого процесу на підприємстві протягом певного періоду, визначається за формулою1

З = Зпот + Зтр + Зт + Зп + Зс,

де Зпот — поточний запас; Зтр — транспортний запас; Зт — технологічний запас; Зп — підготовчий запас; Зс — страховий запас.

Запас матеріальних ресурсів (певна кількість матеріалів) постійно знаходиться в системі матеріально-технічного постачання, що охоплює етапи замовлення, придбання, транспортування, зберігання та інші. [13, с. 60]

Встановлюючи обсяг виробничого запасу, враховують величину потреби підприємств у різних видах матеріалів, періодичність запуску їх у виробництво, періодичність виготовлення продукції підприємствами-постачальниками, розміри транзитних і замовних норм постачання відповідних матеріалів, віддаленість підприємств-споживачів від підприємств-постачальників і постачально-збутових баз та інші фактори, що впливають па рівень виробничих запасів. [13, с. 95]

Поточний запас — основна частина виробничого запасу матеріалів, що створюється па підприємстві для забезпечення щоденних поточних потреб виробництва, ритмічності виробництва в період між двома черговими надходженнями па підприємство матеріалів в умовах рівномірності поставок за періодичністю та величиною відвантажувальних партій.

Норму поточного запасу встановлюють так, щоб вона могла забезпечити ритмічність роботи підприємства протягом часу, що дорівнює половині планового інтервалу між поставками матеріалу.

Транспортний запас — кількість матеріалів, що постійно знаходиться на транспорті протягом певного часу, що визначається тривалістю транспортування матеріалів від постачальника до підприємства. [16, с. 19]

Технологічний запас утворюється для того, щоб здійснити організаційно-технічну підготовку матеріалу до початку його використання у виробництві.

Підготовчий запас призначений для забезпечення виробництва матеріалами протягом певного часу, необхідного для розвантажування транспортних засобів, що надійшли до складів підприємства, сортування та складування матеріалів, перевірки їх якості. [16, с. 78]

Норму підготовчого запасу встановлюють так, щоб вона могла забезпечити ритмічність виробництва протягом кількості днів, необхідних для підготовки нових матеріалів, що надійшли, до їх використання на виробництві.

Нормування сезонних запасів грунтується па визначенні тривалості сезонної перерви в постачанні матеріалів. Максимальну тривалість сезонної перерви встановлюють з таким розрахунком, щоб вона дорівнювала кількості днів від найбільш ранньої дати останньої поставки матеріалу перед сезонною перервою до найпізнішої дати постачання матеріалу після закінчення сезонної перерви. Такий підхід засовують, наприклад, при визначенні норми сезонного запасу матеріалів при забезпеченні його постачання водним транспортом.

Страховий запас призначений для забезпечення виробництва при повному використанні поточного запасу і можливих порушень в періодичності надходження матеріалів на підприємство із-за несвоєчасності відправки матеріалів, затримки при транспортуванні, інших непередбачених причин. [5, с. 37]

Страховий запас створюється з метою забезпечення безперервного процесу виробництва у випадку недостачі або порушення режиму постачання матеріалів. Страховий запас обумовлений випадковими відхиленнями від середнього інтервалу постачання матеріалів. Створення страхового запасу планують, головним чином, при транзитних формах поставки матеріалів. При формуванні страхового запасу необхідно враховувати характер, спеціалізацію виробництва. Не є необхідним створення страхового запасу на підприємствах, де виробництво продукції здійснюється одиничним або дрібносерійним способом. [4, с. 33]

В ринкових умовах планування на підприємстві виробничих запасів грунтується на нових вимогах до організації постачань, формуванні та використанні запасів па всіх стадіях виробничого процесу з метою мінімізації загальних витрат підприємства. Система організації постачань повинна забезпечити оперативність, мобільність, необхідну ефективність роботи підприємства. Ця система призначена враховувати ризики при нестійкому попиті на продукцію, коли неминуче виникають невизначеності, пов’язані з ймовірністю існування додаткових матеріальних витрат і неможливістю достатньо точної оперативної оцінки більшості витрат. Оцінка можливого ризику підприємств и умовах невизначеності умов організації матеріального постачання відноситься до однієї із найбільш складних і мало досліджених проблем. В загальному вигляді можна стверджувати, що підприємство має відмовитися від прийнятого способу постачання матеріальних ресурсів, якщо ризик перевищує припустимий. [14, с. 10] 

Одним із шляхів зниження собівартості продукції рослинництва та кормів ПОСП «Нива» є підвищення продуктивності праці на основі випровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, широкого використання прогресивних форм організації і оплати праці. Збільшення продуктивності праці повинно бути більшим збільшення заробітної плати, забезпечуя тим самим зменшення собівартості. Важливим резервом зниження собівартості є інтенсивне використання машинотракторного парку, сільськогосподарських машин, знарядь і механізмів, транспортних та інших засобів праці. За цих умов зменшуються витрати з розрахунку на одиницю виконаних робіт, що сприяє зменшенню собівартості продукції. [12, с. 47]

З підвищенням рівня механізації скорочуються затрати праці на одиницю продукції, що сприяє зменшенню витрат на її оплату і зниженню собівартості сільськогосподарської продукції. Оскільки оплата праці є однією з основних статей витрат у собівартості продукції, підвищення продуктивності праці має важливе значення для її зниження. При цьому собівартість продукції зменшується лише тоді, коли економія коштів на оплату праці перевищує зростання амортизаційних відрахувань і витрат на поточний ремонт засобів механізації, які звичайно що ж впроваджуютьсяу в основне виробництво.   Успіх боротьби за зменшення собівартості вирішує перш за все збільшення продуктивності праці робочих, яке забезпечує в окремих умовах економію на заробітній платі. Розглянемо, в яких умовах при збільшенні продуктивності праці на підприємствах зменшуються витрати на заробітну платню робітників. Збільшення виробітку продукції на одного працівника може бути досягнуто за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються, як правило, норми виробітку і відповідно ним розцінки за виконання робіт та послуг. Збільшення виробітку може здійснитися за рахунок перевиконання встановлених норм виробітку без проведення організаційно-технічних заходів. Норми виробітку і розцінки за цих умов, як правило не змінюються. [12, с. 123]

У першому випадку, коли змінюються норми виробітку і розцінки, підприємство економить на заробітній платі робочих. Пояснюється це тим, що у зв’язку зі зниженням розцінок доля заробітної плати у собівартості одиниці продукції зменшується. Але це не призводить до зменшення середньої заробітної плати робочих, так як ці організаційно-технічні заходи дають можливість робочим з тими ж затратами труда виробити більше продукції. Таким чином, проведені організаційно-технічні заходи з відповідним переглядом норм виробітки дозволяє зменшувати собівартість продукції за рахунок зменшення долі заробітної плати в одиниці продукції одночасно зі збільшенням середньої заробітної плати робітників працюючих на підприємстві. [12, с. 115]

У другому випадку, коли встановлені норми виробітки і розцінки не змінюються, величина витрат на заробітну плату робітників у собівартості одиниці продукції не зменшується. Але зі збільшенням продуктивності праці збільшується об’єм виробництва, що призводить до економії по іншим статтям видатків, наприклад, зменшення видатків по обслуговуванню виробництва і управлінню. [8, с. 57]

Відбувається це тому, що в цехових видатках значна частина витрат (а в загальногосподарських майже повністю) – умовно-постійні витрати (амортизація обладнання, утримання будівель і інші витрати), не залежні від ступеню виконання плану виробництва. Це означає, що їх загальна сума не змінюється або майже не змінюється в залежності від виконання плану виробництва. Звідси витікає, що чим більший випуск продукції, тим менша доля цехових і загальногосподарських витрат в її собівартості.  Через збільшення об’єму випуску продукції прибуток сільськогосподарського підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і за рахунок збільшення кількості випускаємої продукції. Таким чином, чим більші об’єми виробництва, тим більше сума прибутку.