Оцінка впливу площі посіву і врожайності зміну цьогорічного валового збору кормових культур

Культура	Валовий збір, ц			Зміна цьогорічного валового збору, ц
	2012р.	2013р.	загальне		зокрема з допомогою
					площі посіву	врожайності
Зернові на фураж	6646,00	4399,00	0		- 3570	3570
Багаторічні трави:
на сіно	3000,00	10000,00	-2017,01		- 1102,49	-896,52
на зелену масу	10280,00	-	-		-	-
на насіння	-	-	-		-	-

Дані таблиці розраховані на основі річних фінансових звітів ПОСП «Нива» за 2010-2012 роки у формі № 50 с-г.

ЗС = ПУ

ЗС – валовий збір, ц

П – площа посіву, га

У – врожайність, ц/га

Ця модель є мультиплікативною, їх можна аналізувати способом цепних підстановок і абсолютних різниць. Розпишем цю модель способом абсолютних різниць.

ВС0 =П0У0 = 147,07 20,39 = 3000,00 - базисний обсяги виробництва багаторічних трав на сіно

  ВСп = (>П1-П0)У0 = (93 – 147,07) 20,39 = - 1102,49

  ЗСУ =П1 (>У1 -У0) = 93(10,75- 20,39) = -896,52

Перевірка впливу чинників зміну узагальнюючого показника:

  ВСобщ =ВСп + ЗСУ = - 1102,48 +(-896,52) = -2017,01

Результати підрахунків показали, що валовий збір багаторічних трав на сіно в ПОСП «Нива» зменшився проти рівнем минулого року на 33,8 %. Дане зменшення зумовлено впливом на даний показник врожайності. Зменшення цьогорічного валового збору на 896,5 центнерів і потягнуло за собою зменшення врожайності на 1102,9 центнери за рахунок зменшення площі посіву. Загальне зменшення цьогорічного валового збору становило 7000,00 центнера.

Резервами збільшення валового збору сіна є збільшення урожайності кормових культур (сіна) а також зменшення посівних площ, які дуже швидкими темпами знижуються. Для збільшення валового збору сіна необхідно на початку посівної кампанії.

Розділ III. Резерви зниження собівартості виробництва кормових у господарстві посп «Нива».

3.1. Технологічні фактори зниження собівартості виробни­цтва кормів.

На собівартість продукції впливає ряд істотних факторів, під дією яких формується її рівень. В аграрних підприємствах уже досить давно сформувалася тенденція до збільшення собівартості. Але особливо швидкими темпами вона зростала в роки інфляції та гіперінфляції. Якщо, наприклад, собівартість центнера зерна в господарствах суспільного сектора у 1990 р. становила 12,4 крб, то в 1992 р. — 1405, а в 1994 р. — 61 тис. крб. Із введенням у нашій країні у 1996 р. національної валюти — гривні зростання собівартості відбулося в інших умовах та значно меншими темпами. Так, у 1996 р. собівартість центнера цього виду продукції становила 8,63 грн, в 1998 р. — 14,29 і в 2000 р. — 23,62 грн. [19, с. 27]

В умовах високих темпів інфляції і гіперінфляції формується інфляційна собівартість. Незважаючи на істотне зростання даного показника під впливом цих процесів, усе ж його величина була набагато нижчою за реальний рівень. Це зумовлено тим, що за існуючої в ці роки (1991—1994) методики визначення собівартості її формування здійснювалося підсумовуванням витрат на спожиті ресурси за вартістю їх придбання протягом року. Але оскільки за цей період вартість ресурсів, що виробничо споживаються і повинні бути відшкодовані, зростає в десятки разів, то показник собівартості надто занижується і втрачає свій реальний зміст. Саме з цієї причини він зумовлює виникнення інфляційного прибутку. До питання виникнення такого прибутку та інфляційної рентабельності ми ще повернемося у темі 16. Тут лише зазначимо, що для одержання реальної величини собівартості в умовах інфляції її слід визначати у відновних цінах на спожиті ресурси і за фактичною заробітною платою на момент реалізації продукції. [34, с. 94]

Із створенням на базі реструктуризованих КСП нових аграрних підприємств ринкового типу, значним пом’якшенням у 2001 р. диспаритету цін, прийняттям на законодавчому рівні ряду важливих заходів щодо стимулювання розвитку сільського господарства і підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників створюються передумови для стабілізації і подальшого зниження собівартості продукції. Для пошуку резервів такого зниження необхідно, насамперед, економічно проаналізувати витрати за статтями. [34, с. 105]

Процентним відношенням витрат за окремими статтями до їх загальної суми визначають структуру собівартості продукції. Для різних видів сільськогосподарської продукції вона різна, що зумовлено технологічними особливостями галузей і неоднаковою трудомісткістю виробництва. Дані про структуру собівартості дають повне уявлення про те, які саме статті витрат займають найбільшу питому вагу і справляють вирішальний вплив на формування її рівня. Така інформація вкрай необхідна з огляду на те, що досягти істотного зниження собівартості сільськогосподарської продукції можна, передусім, у результаті раціонального скорочення витрат саме за цими статтями. [34, с. 73]

При обгрунтуванні шляхів зниження собівартості сільськогосподарської продукції, насамперед, потрібно пам’ятати, що з підвищенням урожайності культур і продуктивності тварин знижується собівартість. Отже, фактори, що зумовлюють таке підвищення, можна розглядати як фактори зниження собівартості сільськогосподарської продукції. Серед них особливе значення мають:

• впровадження прогресивних систем землеробства, науково обгрунтованих сівозмін і передової технології виробництва;

• послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі;

• впровадження у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин;

• зміцнення кормової бази тваринництва, дотримання зоотехнічних вимог при складанні раціонів щодо збалансованості протеїном, мінеральними речовинами, іншими поживними компонентами;

• удосконалення галузевої структури підприємств з орієнтацією на вимоги ринку, досягнення при цьому раціональної концентрації виробництва, що забезпечує краще використання ресурсів, більш швидке запровадження досягнень науки, техніки, передової практики.

Важливим фактором зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації та автоматизації виробництва І раціональної побудови організаційної структури приватних підприємств, впровадження в них досконалого внутрішньогосподарського економічного механізму та ефективних орендних відносин. [19, с. 48]

Необхідно також забезпечити ефективніше використання машинно-тракторного парку, транспортних засобів, живої тяглової сили. Це дасть змогу скоротити потреби в них до раціонального рівня, зменшити витрати на амортизацію та ремонти, а через це здешевити виробництво продукції.

Значні резерви зниження собівартості криються в суворому дотриманні режиму економії при використанні матеріально-грошових засобів у процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Практика переконує, що в підприємствах, де контролюється економне використання оборотних фондів, де не допускаються втрати врожаю при збиранні і транспортуванні, збереженні насіння, посадкового матеріалу, кормів, значно менше витрачається коштів на одиницю продукції.

Істотного зниження собівартості продукції можна досягти завдяки вдосконаленню системи управління виробництвом і впровадженню наукової організації праці. Ці заходи забезпечують зменшення накладних витрат, а отже, і зниження собівартості продукції. Важливу роль тут відіграють і такі соціально-економічні фактори, як підвищення кваліфікації кадрів, матеріальна заінтересованість працівників у результатах своєї праці, широке використання моральних стимулів. [1, с. 43]

Розглянуті фактори зниження собівартості продукції окреслюють лише загальні напрями скорочення витрат на її виробництво. В кожному підприємстві необхідно передбачити конкретні заходи щодо здійснення режиму економії і бережливості, підвищення врожайності культур і продуктивності тварин, враховуючи місцеві природо-економічні умови.

Тож враховуючи розташування підприємства ПОСП «Нива» та його організаційну структуру заходів для покращення собівартості кормових а тим більше ще й технологічних не так уже й багато але вони все-таки існують. Перш за все це є модернізація виробництва. Закупівля нової техніки, удосконалення системи вирощення кормових культур а також їхнє підживлення мінеральними добривами для покращення урожайності. Також можна реструктурувати систему організації праці для більш ефективного використання трудових ресурсів.