2. Задачі для самоконтролю

Задача 1

На підставі інформації, що наведена в таблиці, розрахувати вели­чину грошового мультиплікатора і грошовий агрегат М3. Відповідь обґрунтувати.

 

Показники	Сума в у.о.
1.    Гроші поза банками	3 300
2.    Строкові депозити в національній валюті	1 800
3.    Резерви комерційних банків	1 200
4.    Цінні папери власного боргу банків	135
5.    Кошти на поточних рахунках	3 290
6.    Ощадні вклади до запитання	2 700
7.    Кількість готівки в касах комерційних банків.	2 860

 

Задача 2

Обсяг грошової маси в країні на кінець року становив 350 млрд грн. На початку року центральний банк надав комерційним банкам кредит у розмірі 4 млрд грн і встановив норму обов’язкових резервів у розмірі 10 %. Як зміниться обсяг грошової маси в країні в результаті такої дії центрального банку?

 

Задача 3

На підставі інформації, що наведена в таблиці, визначте рівень мо­нетизації економіки.

 

Показник	Сума, тис. ум од.
Маса грошей М3 на початок року	17 890
Маса грошей М1 на початок року	9 456
Маса грошей М3 на кінець року	25 983
Номінальний ВВП за рік	150 442
Грошова база на кінець року	19 235

 

Задача 4

Проводячи політику грошово-кредитної рестрикції, центральний банк продав державні цінні папери на суму 2 млрд у.о. Відомо, що облігації на суму 500 млн у.о. були оплачені готівкою, а решта – за рахунок коштів, що зберігаються в комерційних банках. Норма обо­в’язкових резервів становить 10 %. Як зміниться величина грошової маси?

 

Питання для самостійного вивчення

1.  Проаналізувати механізм формування пропозиції грошей.

2.  Емісійна діяльність центрального банку: сутність, необхідність, механізм.

3.  Дослідити ефект грошово-кредитного мультиплікатора.

4.  Зміст і цілі грошово-кредитної політики.

5.  Типи грошово-кредитної політики.

6.  Рестрикційна грошово-кредитна політика: умови і мета застосування, інструменти реалізації.

7.  Експансіоністська грошово-кредитна політика: умови і мета застосування, інструменти реалізації.

8.  Селективна (вибіркова) грошово-кредитна політика умови і мета застосування, інструменти реалізації.

9.  Політика обов’язкових резервних вимог: зміст і ефективність.

10.    Процентна політика центрального банку: зміст, ефективність.

11.    Політика рефінансування комерційних банків: зміст, ефективність.

12.    Політика операцій на відкритому ринку: зміст, ефективність.

13.    Інституційна основа грошово-кредитної політики.

14.    Організаційно-економічні важелі реалізації грошово-кредитної політики.

 

Література: 1, 2, 16,17, 19, 28, 30, 33, 37

 

[Вверх] [Вниз]

Змістовий модуль 3. Теоретична основа функціонування кредиту

 

Тема 10. Сутність і функції кредиту

Вивчаючи дану тему, необхідно зрозуміти, що кредит є однією з форм економічних відносин, необхідність якого зумовлена об’єктив­ними потребами суспільства.

Конкретною економічною основою, на якій з’являються і роз­виваються кредитні відносини, виступає кругооборот капіталу. Круго­оборот капіталу безперервний, але при цьому не виключаються коли­вання, приливи і відпливи грошових коштів, коливання потреб у ре­сурсах і джерелах їх покриття.

На базі нерівномірності кругообороту й обороту капіталу вини­кають відносини, які усувають невідповідність між часом вироб­ництва і часом обігу, вирішують відносне протиріччя між тимчасовим накопиченням коштів та необхідністю їх використання в народному господарстві. Таким відношенням і є кредит, який став невід’ємним атрибутом товарного виробництва.

В умовах ринкової економіки кредит набуває загального характеру. Необхідність кредиту тісно пов’язана з особливостями кругообороту індивідуальних капіталів. Ще більшою мірою кредит необхідний для становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, впро­вадження нової техніки та технологій.

Отже, необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошо­вих відносин. Його умовою є наявність вільних коштів у суб’єктів еко­номічних відносин та наявність поточних або майбутніх доходів у позичальників.

Для формування кредитних відносин потрібен ряд передумов: дос­татній рівень розвитку товарного виробництва, гарантії повернення кредиту, юридична самостійність та дієздатність суб’єктів кредитних відносин, висока ефективність господарювання економічних агентів, існування довіри між ними та ін.

Необхідно усвідомити, що кредит – це одна з найскладніших еко­номічних категорій, яка за своєю сутністю являє економічні відносини між суб’єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності.

Рушійним мотивом такого перерозподілу є отримання додаткового доходу кожним із суб’єктів кредитних відносин.

Кредит – специфічний вид економічних відносин, який ґрунтується на мобілізації і нагромадженні тимчасово вільних коштів і формуванні з них позикового капіталу.

Суб’єктами кредиту виступають:

–    кредитор – сторона, що передає вартість у грошовій формі чи натуральній формі іншому суб’єкту ринку на засадах поверненості, строковості, платності.

–    позичальник – сторона, що одержує позику.

Об’єкти кредиту – грошові чи матеріальні цінності, щодо яких ук­ладається кредитна угода.

Основними принципами кредитування є:

–    цільове призначення позички полягає в тому, що економічні су­б’єкти, які виявили намір вступити в кредитні відносини, повинні заз­далегідь чітко визначити, на яку ціль будуть використані кошти та кредитор повинен погоджуватись її кредитувати;

–    строковість (терміновість) надання коштів кредитором пози­чальникові передбачає, що вільні кошти кредитора передаються пози­чальникові на чітко визначений термін, який сторони повинні узго­дити в момент вступу в кредитні відносини;

–    поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі означає, що позичальник мусить повернути весь обсяг одержаної в позичку цінності;

–    забезпеченість позички полягає в тому, що кредитор при наданні позички мусить вжити додаткових заходів щодо гарантування повер­нення позички у визначені строки;

–    платність користування позиченими коштами полягає в тому, що позичальник повертає кредиторові не тільки основну суму боргу, а й сплачує додаткові кошти у формі процента.

Слід звернути увагу на еволюцію кредиту, а саме на притаманні відмінні форми та елементи кредитних відносин на різних етапах роз­витку суспільного виробництва.

Розгляд функцій кредиту доцільно розпочати з розгляду з визна­чення поняття «функції кредиту». Важливим є виділення функцій кре­диту та визначення їх сутності.

Функція – це специфічний прояв суті кредиту, що відображає лише окремі її ознаки, які відрізняють кредит від інших економічних кате­горій.

Слід мати на увазі, що думки з питання функцій кредиту серед економістів дуже розходяться, тому доцільно використовувати декіль­ка літературних джерел з теорії кредиту, щоб ознайомитися з різними поглядами на дане питання.

Серед дослідників кредиту найменше розходжень спостерігається щодо перерозподільної функції – за допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення: з одного боку, здійс­нюється нагромадження грошових капіталів за рахунок збережень економічних агентів, а з іншого – їх розміщення серед інших агентів ринку.

Друга функція пов’язана з забезпеченням потреб обороту в пла­тіжних засобах. Вона немає однозначного тлумачення в літературі. Одні автори називають її просто емісійною (антиципаційною) – на ос­нові кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів; мето­дами кредитної експансії (розширення кредиту) і кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу (Б.С. Івасів); другі – функцією утворення в обороті купівельної спроможності (А.С. Гальчинський); треті – функцією заміщення справжніх грошей в обороті кредитними операціями (О.І. Лаврушин).

Окремі дослідники визначають контрольну функцію – у процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та прин­ципів надання кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди; при цьому банк здійснює як попередній, так і поточний контроль за діяльністю позичальника. Деякі дослідники пропонують розширити назву даної функції до контрольно-стимулювальної.

А.С. Гальчинський сформулював ще одну функцію кредиту – функція капіталізації вільних грошових доходів. Вона полягає у транс­формації завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позиковий капітал. Така трансформація забезпечується через зворотній рух та платність кредиту.

Під час вивчення даної теми студенти повинні зрозуміти, що кре­дит як економічне явище являє собою процес, що характеризується певним рухом елементів його структури. Рух кредиту має свою виз­наченість у часі та в просторі, має свої специфічні закономірності.

Рух цінності як об’єкта кредиту проявляється в переміщенні її від одного суб’єкта кредиту до іншого, в переміщенні по стадіях круго­обороту капіталу, між регіонами (країнами), між галузями та сферами економіки.

Виділяють наступні етапи відтворювального руху кредиту, хоча дане виділення має дещо умовний характер, оскільки всі ці стадії між собою нерозривно зв’язані:

d.  формування вільної цінності як джерела надання позичок;

e.   розміщення вільної цінності як джерела надання позичок;

f.    використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження;

g.   вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позички;

h.   повернення позичальником вартості кредитору та сплата про­центів.

Рух у п’ять стадій здійснює лише кредит, що бере участь у фор­муванні капіталу позичальника. Якщо ж кредит не бере участі у фор­муванні капіталу позичальника, а використовується ним лише як гро­ші, то 3 та 4 етап випадають і рух його здійснюється значно швидше.

Об’єктивний характер руху кредиту як економічної категорії , наявність його самостійної внутрішньої сутності визначають певні закономірності його руху.

Основними закономірностями руху є:

–    на мікроекономічному рівні: зворотність руху цінності, що пе­редана в позичку, тимчасовість перебування позиченої цінності в обо­роті позичальника, яка визначається тривалістю одного кругообороту його капіталу, збереження позиченої цінності в процесі руху і по­вернення її до кредитора в повному обсязі, залежність маси наданої позички від наявних обсягів вільних коштів;

–    на макроекономічному рівні: кількісні параметри розвитку кре­диту (за динамікою зростання кредитних вкладень) повинні бути аде­кватними динаміці обсягів ВВП, загальні суми кредитних вкладень і позичених ресурсів у макромасштабах завжди балансуються, зво­ротність і платність кредиту робить його найбільш адекватним рин­ковим умовам інструментом фінансування зростання капіталу в реаль­ному секторі економіки, міжгалузевий рух кредиту із галузей і сек­торів економіки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі, види виробництва.

Вивчаючи взаємозв’язок кредиту з іншими економічними катего­ріями, доцільно звернути увагу на його зв’язок з грошима та фінан­сами. Кредит пов’язаний з іншими економічними категоріями: фінан­си; виробництво; товар; товарообмін; гроші; позиковий процент; по­зиковий капітал.

На завершення вивчення теми слід розібратися у проблемах роз­витку кредитних відносин в Україні, використовуючи матеріали лек­цій, підручників, а також звертаючись до періодичних та спеціальних наукових видань.