41. Вселенські собори та їх значення в історії християнства

Вселе́нські собо́ри — в історії християнства відбулося 21 вселенські собори, які мали важливі наслідки та значення для подальшого розвитку церкви.

Визнаються усіма Церквами:

I. Перший Нікейський собор (325) :прийнято Символ Віри, засуджено аріанство, визначено дату Пасхи

II. Перший Константинопольський собор (381) :повторно засуджено аріанство, формулюється віровчення про Святу Трійцю

Визнаються православними, католиками та усіма, окрім Ассиріїйької, дохалкідонськими Церквами

III. Ефеський собор (431) :засуджено несторіанство

Визнаються православними та католиками:

IV. Халкедонський собор (451)

V. Другий Константинопольський собор (553)

VI. Третій Константинопольський собор (680—681)

VII. Другий Нікейський собор (787)

Православні визнають рішення наступних соборів, але не визнають їх Вселенськими(це можна зробити лише на наступному Вселенському соборі), хоч вони де-факто були саме такими:

VIII. Софійський собор (879-880)

IX. П'ятий Константинопольський собор: підтвердив ісихазм св. Григорія Палами (1341—1351)

Визнаються лише Католицькою Церквою:

VIII. Четвертий Константинопольський собор (869)

IX. Перший Латеранський собор (1123)

X. Другий Латеранський собор (1139)

XI. Третій Латеранський собор (1179)

XII. Четвертий Латеранський собор (1215)

XIII. Перший Ліонський собор (1245)

XIV. Другий Ліонський собор (1274)

XV. В'єнський собор (1311—1312)

XVI. Констанцький собор (1414—1418)

XVII. Флорентійський собор (1438—1445)

XVIII. П'ятий Латеранський собор (1512—1517)

XIX. Тридентський собор (1545—1563)

XX. Перший Ватиканський собор (1869—1870)

XXI. Другий Ватиканський собор (1962—1965)

Після розколу християн на католиків і православних 1054 року Вселенський Собор з делегованими представниками від усіх церков світу, у відповідності з встановленою процедурою ось уже як майже 1000 років не скликався. Єдиного центру Вселенського Собору не має. Але з 1961 року почалася організаційна робота для скликання Вселенського Собору. Але із 15 автономних православних церков світу єдина Російська Православна Церква Московської Патріархії під впливом державної ідеології пішла всупереч християнського вчення - відмовилася, почала церковні публікації з критикою екуменізму. Чим спромоглася відстояти свою політичну гегемонію, утвердити свою ідею Третього Риму, і за спостереженнями релігієзнавців - спровокувала розколи християн 1996 р..

42. Заповіді блаженства (Нагорна проповідь)

Блаже́нства або Заповіді блаженства — вимовлені Ісусом Христом у Нагірній Проповіді і представлені у Новому Заповіті (Матвія 5:3—12 і Луки 6:20—23), складають основу християнського морального вчення і доповнююють десять заповідей Старого Заповіту.

Дев'ять євангельських блаженств такі:

- Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.[1]

- Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.

- Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.

- Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.

- Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.

- Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.

- Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.

- Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

- Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.