- •Предмет і визначення логіки
- •Історичні етапи становлення логіки як науки
- •Поняття формалізації в логіці
- •Зв'язок мови і мислення. Природна і штучна мова
- •Традиційна і сучасна логіка
- •Сутність поняття, його зміст і обсяг
- •Відношення між поняттями
- •Закон мислення та основні формально-логічні закони
- •Закон тотожності
- •Закон несуперечності
- •Закон виключеного третього
- •Закон достатньої підставки
- •Судження як форма правильного мислення. Види суджень
- •Специфіка простих суджень
- •Складні судження та їх специфіка
- •Категоричні судження. «Логічний квадрат»
- •Умовивід як складна форма логічного мислення
- •Дедуктивні та індуктивні умовиводи
- •Суперечка, її види і форми
- •Софізми і паралогізми, парадокси і антиномії
- •Особливості релігієзнавства як науки та навчальної дисципліни
- •Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика
- •Сутність і походження релігії. Поняття Бога
- •Релігійна віра, її зміст і форми вияву
- •Роль жінки в релігії
- •Функції релігії та церкви
- •Тотемізм і табу, їх характеристика
- •Сідхартха Гаутама як засновник буддизму
- •Страждання, карма, нірвана в буддійському світогляді
- •Буддизм хінаяни і махаяни
- •«Чотири благородні істини» в буддистській релігії
- •Сутність віровчення і культу іудаїзму
- •Загальна характеристика іудейської Тори
- •Соціально-історичні, економічні та політичні причини виникнення християнства, його філософські та релігійні витоки
- •Християнський Символ віри
- •Християнські таїнства та обряди
- •Вселенські собори та їх значення в історії християнства
- •Заповіді блаженства (Нагорна проповідь)
- •Католицизм. Особливості догматики, культу та організації
- •Основні догматичні розходження між католицизмом і православ’ям
- •Найважливіші свята у католиків (їх коротка характеристика)
- •Реформація хvi ст.. Поняття «протестантизм» і «реформаторство»
- •Особливості раннього протестантизму
- •Пізній протестантизм та його специфіка
- •М. Лютер та ж. Кальвін як ідеологи реформації
- •Соціально-економічні і політичні причини хрещення на Русі
- •Ступені священства в провославії. Духовенство і миряни.
- •Головні свята в православному християнстві
- •Іслам: історія його виникнення і становлення як світової релігії
- •Місце і роль пророка Мухаммеда в ісламському віровченні
- •Сутність віровчення і культу мусульманської віри
- •Основні напрями в ісламі
- •Мусульманські свята й обряди
-
Сутність віровчення і культу іудаїзму
Спасіння іудея досягається жорстким дотриманням усіх 613 вимог Тори. 365 із них (за кількістю днів сонячного року) забороняють певні вчинки, наприклад «не вбий», «не вкради». 248 (за кількістю органів людського тіла) наказують, наприклад «шануй батька твого і матір твою». Кожна з цих вимог розроблена до найменших дрібниць.
За недотримання передбачено систему покарань, що складається із семи сходинок: побиття камінцями; спалення; вбивство; задушення; смерть, послана з неба; знищення; тілесне покарання. Шістнадцять злочинів кара-ються побиттям камінцями; дев'ять — спаленням; два — відсіченням голови мечем; дев'ять — задушенням; двадцять два — знищенням (карет); одинадцять — смертю, посланою з неба. Загалом за сімдесят один злочин передбачено смерть, а двісті сімдесят сім злочинів підлягають тілесним покаранням. Так, людина, що свідомо порушила накази про обрізання та пасхальну жертву, підлягає знищенню. Окрім двадцяти двох, існує ще чотирнадцять злочинів, які караються карет, якщо їх вчинено свідомо, але без попередження.
За свідоме порушення заборон карають знищенням, за несвідоме — людина зобов'язана принести очищувальну жертву (хатат).
Відмінність між знищенням (карет) та смертю, посланою з небес, полягає в тому, що на знищеного кара чекає і після смерті, тобто по тому, як він залишить цей світ. Смерть, послана з небес, несе спокуту.
Кожного, хто порушив заборони Тори, карають: йому наносять тридцять дев'ять ударів паском із волячої шкіри. Перед екзекуцією покараного оглядають, щоб визначити, чи зможе він витримати тридцять дев'ять ударів, чи це не приведе до смерті. Не можна карати людину більше, ніж вона зможе витримати.
Рішення про покарання смертю могло затверджувати лише зібрання із 71 мудреця Тори — Синедріон (Великий Бет-дін), що збиралося в Єрусалимському храмі. У 60 р. до н. є. смертну кару в Ізраїлі було відмінено, і нині тілесні покарання не застосовуються.
Зруйнування давньоєврейської держави римлянами поклало край первинному іудаїзму і стало початком його синагогального періоду. Синагогу (євр. — Будинок для зборів) будували завжди на громадські кошти. Як правило, це приміщення чотирикутної форми, поділене колонадами на три відділення. В середині ставлять лави для сидіння віруючих, кафедру рабина і головне — спеціальну шафу для зберігання пергаментних сувоїв Тори. Синагогу могли утворити не менше 10 чоловіків-євре'їв, що мешкали поряд. Вона була не тільки місцем богослужінь, а й своєрідною школою та центром громадського життя.
Під час богослужіння чоловіки одягають спеціальні головні убори і білі шарфи. Віруючі євреї носять головні убори, не знімаючи їх. В ортодоксальних синагогах чоловіки і жінки сидять окремо. Особливе значення в іудаїзмі мають молитви, в яких мова йде про нескінченні біди та страждання єврейського народу, розсіяного по всьому світі.
-
Загальна характеристика іудейської Тори
Вся історія і теорія іудаїзму знайшли своє відображення у Старому завіті Біблії. Хоча Біблія, як сума священих книг, стала складатися ще на межі ІІ-І тис. до н.е. , основна частина текстів, і, напевно, редакція загального зібрання датується періодом Другого храму. Вавілонський полон лише прискорив написання цих книг: жерці, що знаходилися у полоні, мали багато вільного часу і могли зосередитися на переписуванні та редагуванні свитків, написанні нових текстів. Після повернення з полону ця праця була продовжена і, нарешті, закінчена. Згідно традиції Старий Завіт поділяється на три частини:
Перш за все це книги закону (по-єврейські "Тора"), або так зване "П’ятикнижжя Моїсея", - книги, складання яких приписується легендарному-міфічному Моїсею. В п’ятикнижжі викладені основні постулати іудаїзму.
Перша біблейська книга п’ятикнижжя у євреїв називається Берейшіт - "В начале" або книга Буття. Ця книга – це розповідь про створення Богом світу, про життя перших людей в Раю і про їхнє вигнання з раю, про розмноження людства і про його стародавню історію, про всесвітній потоп і про врятувавшогося Ноя з сім’єю, про патріархів-родоначальників єврейського народу – Авраама, Іцхака, Яакова та Йосефа з братами, про поселення євреїв у Єгипті.
Друга книга називається "Шемот" (по-єврейські "Ізмена") – книга, котра розповідає про про життя та діяльність законодавця євреїв Моїсея та про визволення євреїв з єгипетського плену. Ця книга містить відомі 10 заповідей та інші релігійні приписи.
Третя книга – "Ваикра " ("І воззвал") – книга релігійного законодавства.
Четверта книга – "Бимідбар" ("В пустелі") розповідає про законодавство та історію євреїв після виходу євреїв з Єгипту і до завоювання Палестини.
П’ята і остання книга – "Диварім" ("Слова") – книга релігійного законодавства.
Другу групу біблейських книг устворюють"історичні" книги або "писання". В цю групу входять: книга причей Соломонових, книга Пісні Пісень(Шір а Шірім), збірка псалмів Давида ("Тегілім"), книги царств.
Третю групу утворюють пророцькі книги: книги пророків Данііла, Черекііля, Іерімія та книги 12 "малих пророків": Авдія, Аггея, Осія, Амоса та ін.
Відомі дві редакції Старого Завіту – масоретська і септуагинта.
Масорети – це єврейські рабини, які остаточно відредагували Старий Завіт у ІІ ст. до н.е. , а септуагинта – це переклад староєврейського тексту на грецьку мову. Останній текст успадкований християнством і є найбільш розповсюдженим серед християн.
У текстах Тори присутньо багато роздумів про світостворення і першооснови буття, про відносини між людьми, про моральні норми, соціальні цінності і.т.п. , що зазвичай зустрічається в кожній священній книзі.