Розділ 11. Лактація

передшлунках жуйних тварин, у результаті чого збільшується кількість кислот бродіння.

При надмірній кількості концентратів у раціоні або при годуванні тварин подрібненим кормом (сінне борошно) зменшується утворення оцтової кислоти в рубці, тому жирність молока у цих тварин зменшується.

При згодовуванні коровам великої кількості капусти і турнепсу жирність молока знижується, що пояснюється вмістом речовин у цих рослинах, які пригнічують діяльність щитовидної залози. Такою речовиною є тіоурацил.

Доказано, що маса печінки збільшується у лактуючих тварин, тому що в печінці відбувається перебудова поживних речовин, які надходять з травного тракту. Тут утворюється основна маса «попередників» молока.

Молочна залоза функціонує досить напружено. З молоком корови за добу виділяється 500–600 г білка, 600–1200 г жиру, 700–1400 г молочного цукру. У період інтенсивної роботи молочна залоза досягає 3% живої маси тварини.

МІСТКІСНА СИСТЕМА ВИМЕНІ

Молоко утворюється в молочній залозі нерівномірно. Найбільш інтенсивно воно надходить в перші три години після доїння. У міру утворення молоко заповнює місткісну систему вимені: альвеоли, протоки, цистерну. Спочатку заповнюються альвеоли та протоки, а потім і цистерна. Перехід молока у цистерну здійснюється ритмічно, у корів — через 5–8 годин, а у кіз приблизно з 4-ї години після доїння. Цей перехід здійснюється внаслідок подразнення не тільки інтерорецепторів, а й екстерорецепторів вимені. Перехід молока в цистерну може здійснюватись і умовнорефлекторно: наближення доярки, стук доїльних апаратів тощо.

У міру заповнення вимені молоком тиск у ньому поступово знижується до певної межі внаслідок зниження тонусу м’язового епітелію і гладкої мускулатури проток і цистерни. Якщо тиск у середині вимені зростає до 70 мм рт. ст., то подразнюються механорецептори і рефлекторно гальмується секреція молока. Такий тиск здійснюється

401

Фізіологія сільськогосподарських тварин

укорів при ссанні або доїнні, коли рефлекторно скорочуються гладкі м’язи молочних ходів. При цьому розслаблюється сфінктер соска і молоко виводиться із залози.

Укобил при доїнні тиск у вимені підвищується до 40— 60 мм рт. ст. При дальшому його зростанні спостерігається самовільне виділення молока, спочатку краплями, а потім цівкою (Дюсембін X. Д., 1978).

Умолодих корів ще недостатньо розвинута місткісна система вимені. Одним із способів її формування є ретельний догляд за вим’ям

уперіод підготовки нетелей до отелення.

Визначити місткість вимені у корови можна за розміром разового надою, одержаного із переповненого вимені при збільшенні інтервалу між доїнням (16–18 год — для дорослих корів і 13,5–15 год — для первісток).

У первісток і молодих корів місткість вимені збільшується. Навпаки, до старості у більшості корів вона зменшується, тому що залозиста тканина поступово замінюється сполучною.

РЕГУЛЯЦІЯ МОЛОКОУТВОРЕННЯ

Утворення молока регулюється нервовою системою та гуморально. Процес молокоутворення відбувається з участю кори півкуль головного мозку та ряду відділів центральної нервової системи, діяльність яких злагоджена і утворює єдину морфофункціональну структуру, яку можна назвати лактаційним центром (Грачов І. І., 1970). Він зумовлює підготовку залози до лактації та виведення молока і взаємодіє з рядом центрів: травлення, дихання, судиноруховим, статевим та ін. Для кожного з відділів центра лактації характерна своя функція. Так, спинним мозком здійснюється груба регуляція рухової функції залози, довгастим — регулюється кровопостачання різних частин молочної залози. Досконаліша регуляція залози здійснюється проміжним мозком: супраоптичними та паравентрикулярними ядрами гіпоталамуса.

У корі півкуль головного мозку у лактуючої корови утворюється сильне вогнище збудження — домінанта лактації, яка підтримує лактаційний процес. Вплив кори півкуль головного мозку на молочну

402

Розділ 11. Лактація

залозу можна доказати методом утворення умовних рефлексів на молокоутворення.

Регулююча дія гіпоталамо-гіпофізарної системи полягає у виділенні гормонів окситоцину та пролактину, які стимулюють лактогенез, а також виділення інгібіторів пролактину, що гальмують секреторний процес. Естрогени діють гальмуюче на гіпоталамус, а отже, на синтез і виділення пролактину з гіпофіза. Зниження рівня гормонів гіпофіза у циркулюючій крові внаслідок витрачання їх на синтез і виведення молока є стимулом для виділення гормонів гіпофіза. У цьому й полягає принцип зворотного зв’язку між центром лактації та молочною залозою. Гіпоталамус координує діяльність молочної залози з іншими системами організму.

Головним гормоном лактації є пролактин, який служить пусковим механізмом секреції. Він підсилює секрецію молока, а також сприяє росту молочної залози. Якщо виділення його в кров припиняється, то лактація різко гальмується. Рівень секреції молока підтримується також гормонами щитовидної, підшлункової, статевих і надниркових залоз.

Значну роль у процесах лактації відіграють естрогени. Вони підготовляють паренхіму вимені до сприйняття лактогенних гормонів, які стимулююче діють на молочну залозу.

Для здійснення функції молочної залози важливе значення має не тільки наявність або відсутність будь-якого гормону, а й оптимальне їх співвідношення.

Принцип регуляції лактації схематично показано на рис. 116.

Вутворенні молока значну роль відіграють процеси реабсорбції

вмолочній залозі (Азимов Г. Й.). Якщо реабсорбція порушується, то порушується і секреція молока. Цей процес стимулює функцію молочної залози.

На секрецію молока впливають багато факторів. Ссання телям соска вимені або подразнення його рецепторів під час доїння стимулює лактацію. Повне звільнення місткісної системи вимені від молока також стимулює лактацію. Якщо повністю не видоювати корову, то це призведе до її запуску. На молочну продуктивність впливає й тип нервової системи. Тварини з сильним, зрівноваженим, рухливим типом нервової системи мають найвищу молочну продуктивність. У них висока постійна лактація, а добові коливання надою незначні.

403

Фізіологія сільськогосподарських тварин

Рис. 116. Схема регуляції функції молочної залози:

1 — головний мозок; 2 — довгастий мозок; 3 — спинний мозок; 4 — корковий центр; 5 — ядра гіпоталамуса; 6 — гіпофіз; 7 — молочна залоза; 8 — альвеола молочної залози; 9 — волокна доцентрового нерва; 10 — волокна відцентрового нерва; 11 — відцентровий нерв судин проток цистерни; 12 — кровоносні судини, по яких з гіпофіза надходять гормони до молочної залози

404