Розділ 9. Ендокринна система

адреналіно-секреторну діяльність, знаходяться в гіпоталамусі та довгастому мозку. Звідси нервові імпульси по спинному мозку надходять до симпатичного ланцюга і далі по великому та малому черевних нервах досягають надниркових залоз. Денервація цих залоз спричиняє майже повне припинення секреції адреналіну.

Рефлекторний механізм регуляції синтезу адреналіну забезпечується кількома факторами і, насамперед, зміною кров’яного тиску. Так, при зниженні артеріального тиску подразнюються барорецептори рефлексогенних зон дуги аорти та каротидних синусів, що через нервову систему стимулюють секрецію адреналіну, і тиск крові стає нормальним. Таким же чином при підвищенні тиску крові синтез адреналіну гальмується. Такий фактор, як холод, діючи на терморецептори шкіри рефлекторно через гіпоталамус, стимулює синтез адреналіну, що супроводжується підвищенням обміну речовин та теплопродукції, підсиленням секреції гормонів щитовидної залози, що забезпечує сталість температури тіла. Больові подразнення периферичних ділянок організму завжди супроводжуються значним рефлекторним виділенням адреналіну у кров.

У гуморальній регуляції синтезу адреналіну також беруть участь кілька факторів. Гіпоглікемія підсилює, а гіперглікемія гальмує секрецію адреналіну. Такі гормони, як інсулін, дуоденальний секретин, гормони щитовидної та статевих залоз, ацетилхолін, тією чи іншою мірою стимулюють секрецію гормонів мозкової частини залози. Кисневе голодування (асфіксія) викликає значне виділення адреналіну. Згідно з літературними даними, в аденогіиофізі виробляється гормон, що стимулює секрецію адреналіну.

Слід зазначити, що синтез адреналіну та норадреналіну завжди підвищується при дії на організм несприятливих факторів. Внаслідок цього гормони разом з симпатичною нервовою системою мобілізують захисні сили організму.

ЕНДОКРИННА ФУНКЦІЯ СТАТЕВИХ ЗАЛОЗ

Статеві залози — яєчники і сім’яники — виконують дві функції: екзокринну, що полягає в утворенні та виділенні статевих клітин (овогенез, сперматогенез), та ендокринну — синтез статевих гормонів,

331

Фізіологія сільськогосподарських тварин

які за своєю дією поділяються на жіночі (естрогени) та чоловічі (андрогени). Крім статевих залоз, ці гормони синтезуються і у кірковій частині надниркових залоз, причому в індивідуума синтезуються як естрогени, так і андрогени, але специфічні гормони завжди домінують.

Уперіод статевого дозрівання в яєчниках розвиваються фолікули, де знаходяться яйцеклітини. Кожний фолікул оточений кількома шарами дрібних зернистих клітин, які виконують інкреторну функцію, синтезуючи гормон фолікулін. Інтенсивність секреції цього гормону змінюється залежно від статевих циклів та вагітності. Після овуляції на місці розірваного фолікула утворюється жовте тіло, яке діє як залоза внутрішньої секреції, синтезуючи гормон прогестерон (лютеїн).

Увагітних самок кількість фолікуліну та інших естрогенів у яєчниках і сечі значно збільшується. Це речовини, близькі за хімічною будовою. До них належать фолікулін (оестрон), дегідрофолікулін (оестродіол) та гідрат фолікуліну (оестріол). Найактивніший з них оестродіол, тому він використовується з лікувальною метою. Фолікулін — це гормон, що синтезується не тільки в яєчниках, а також

уплаценті, сім’яниках, корі наднирників і деяких тканинах вегетативних органів. Фізіологічна дія фолікуліну багатогранна. 1. Він стимулює початкове формування первинних статевих органів у самок і самців, стимулює розвиток матки. 2. Забезпечує формування вторинних статевих ознак. Ін’єкції фолікуліну самцям призводять до їх фемінізації. Цей гормон зберігає активність також при вживанні через рот. 3. Впливає на вищу нервову діяльність, тобто змінює поведінку самки залежно від статевого циклу та вагітності. 4. Покращує ріст і розвиток молочних залоз, але без секреції молока. 5. Регулює синтез гонадотропних гормонів аденогіпофіза. Гальмує синтез лютеїнізуючого гормону. 6. Сприяє окостенінню хрящових з’єднань. 7. Діє на обмін речовин, стимулюючи використання поживних речовин.

Утварин молодого віку ін’єкції фолікуліну викликають статевий потяг, як і у статевозрілих, але без овуляції фолікулів. Введення цього гормону в організм статевонезрілих тварин сприяє передчасному розвитку вторинних статевих ознак, а у самок, які перебувають

устані статевого покою, відновлюються статеві цикли, але знову ж таки без овуляції фолікулів. Ін’єкції фолікуліну на початку вагітності можуть викликати аборт. Кастрація молодих самок призводить

332

Розділ 9. Ендокринна система

до постійного інфантильного стану, статеві органи не розвиваються, вторинні статеві ознаки не з’являються. Мають місце морфологічні зміни в кістяку та інших тканинах, а також зміни в поведінці тварин. Кастровані самки перебувають у більш спокійному стані, втрачають материнський інстинкт. Курка згодом стає схожою з півнем. У неї з’являється гребінь і довге хвостове пір’я (рис. 101). Корова набуває ознак бика. Голос самки стає подібним до голосу самця. Екстер’єр кастрованої самки набуває рис самця.

Гормон жовтого тіла — прогестерон — за хімічною будовою нагадує чоловічі гормони. Він специфічніший за фолікулін. Прогестерон

333

Фізіологія сільськогосподарських тварин

наслідків не викликає, оскільки у цей час прогестерон синтезується ще й плацентою.

Ін’єкції прогестерону молодим самкам затримують появу статевих циклів. У період дозрівання фолікулів він гальмує синтез естрогенів, стимулює розвиток матки та молочних залоз. Введення його в організм у кінці вагітності затримує появу пологів, що може призвести до смерті плода у матці.

Сім’яники не тільки продукують сперматозоїди, а й секретують чоловічі гормони. Андрогени синтезуються в інтерстиціальних залозистих клітинах, розміщених у сполучній тканині сім’яників. Ці гормони мають стероїдне походження. Найактивніший з андрогенів тестостерон, інші є похідними від нього. Це андростендіол та андростерон.

Тестостерон відіграє важливу роль у забезпеченні нормального функціонального стану статевого апарата самців, а саме: стимулює сперматогенез та бере участь у створенні статевого інстинкту; забезпечує нормальний розвиток чоловічих статевих ознак; впливає на ріст, регулюючи розростання хрящової тканини; стимулює обмін білків, особливо у м’язовій тканині; є антагоністом фолікуліну; створює соматичну та психічну маскулінізацію у кастрованих самок.

Якщо каструвати самця до статевої зрілості, то загальний ріст тварини прискорюється, особливо у довжину, за рахунок пізнього окостеніння хрящових з’єднань. Статеві органи та вторинні статеві ознаки не розвиваються. Якщо кастрація виконана у дорослому віці, вторинні статеві ознаки регресують. У півня зменшується гребінь і стає знекровленим, блідим, статевий потяг та бійцевий інстинкт згасають. Пір’я його змінюється, екстер’єр нагадує курку, він більше не співає. Подібні зміни мають місце і у ссавців. Тварини після кастрації стають «нейтральними». Введення в організм кастрованих тварин екстрактів з сім’яників або препарату тестостерону повертає тварину до нормального стану. Якщо ін’єкції робити зразу після кастрації, то ніяких відхилень від норми взагалі не спостерігається, а у тих тварин, які вже зазнали змін внаслідок кастрації, тестостерон поступово відновлює вторинні статеві ознаки та поведінку. У півня збільшується і червоніє гребінь, він стає сміливим, співає, виявляє статевий інстинкт. Цікаво, що пересадка кастрованому півню яєчника майже перетворює його на курку щодо екстер’єру та поведінки (див. рис. 101). У цьому полягає антагоністична дія естрогенів та андрогенів.

334