1.2. Система показників статистики виробництва картоплі

У системі узагальнюючих статистичних показників виробництва картоплі ма­ють широке застосування абсолютні показники, адже за їх допомогою можна одержати характеристики різних сторін соціально-економічних явищ: чисельність працівників галузі, фонд заробітної плати тощо.

Абсолютними показниками в статистиці називають по­казники, які виражають розмір (обсяг, рівень) кількісних ознак досліджуваних явищ. Це не абстрактні, а іменовані числа, які виражають розміри суспільних явищ у певних одиницях виміру.

Статистика розглядає індивідуальні і загальні (сумар­ні) абсолютні показники. Індивідуальні абсолютні показ­ники відображають розміри кількісних ознак окремих оди­ниць досліджуваної сукупності, їх одержують у процесі статистичного спостереження (наприклад, площа картоплі у господарстві тощо).

Загальні абсолютні показники характеризують розмір кількісної ознаки деякої (певної) сукупності одиниць (на­приклад, посівні площі картоплі у господарствах району і т. ін.). Сумарні абсолютні показники одержу­ють, як правило, шляхом додавання індивідуальних абсо­лютних показників, інколи їх обчислюють шляхом множен­ня. В окремих випадках абсолютні показники одержують шляхом відповідних розрахунків.

Загальні абсолютні величини мають велике пізнаваль­не значення і знаходять широке використання в управлін­ні народним господарством країни. Зокрема, це абсолют­ні показники про чисельність трудових ресурсів, виробни­чі потужності, розміри посівних площ тощо.

Як було зазначено вище, абсолютні показники — це завжди іменовані числа. У ролі їх вимірників у статистиці застосовуються різноманітні одиниці виміру: натураль­ні, умовно-натуральні, вартісні і трудові.

Одиниці виміру, які застосовуються для визначення кількості окремих видів матеріальних благ у їх натураль­ному виразі, тобто як певних споживних вартостей, нази­вають натуральними. Останні широко застосовуються при визначенні розмірів виробництва і споживання різних ви­дів продуктів. Отже, натуральні показники відображують розміри тих чи інших явищ у фізичних мірах, тобто мірах маси (тоннах, центнерах, кілограмах), довжини і площі (метрах, гектарах), об'єму (кубометрах).

Для вимірювання об'ємів однорідних, але неоднакових явищ використовують умовно-натуральні одиниці виміру (наприклад, умовні еталонні трак­тори, умовні гектари тощо).

За одиницю виміру для умовно-натуральних показни­ків беруть, як правило, будь-яку фізичну одиницю, наді­лену в певних розмірах властивістю, характерною для про­дукції конкретного виду.

Умовно-натуральні одиниці виміру дають змогу привес­ти певні різновидності явищ до порівнянного виду і тим са­мим визначити їх загальний обсяг у натуральному виразі.

Для відображення розмірів деяких окремих складних явищ застосовують комбіновані одиниці виміру. Так, для визначення обсягів транспортних робіт автомобільного парку виконану роботу вимірюють у тонно-кілометрах (1 т-км дорівнює перевезенню 1 т вантажу на відстань 1 км).

При визначенні затрат робочого часу на виробниц­тві певного виду продукції застосовують комбіновану одиницю виміру (людино-годину). Для забезпечення ма­совості даних дослідження шляхом підсумовування кіль­кості господарств за кілька років одержують одиниці спо­стереження в комбінованих одиницях виміру — господарство-роки.

Поряд із зазначеними вище видами одиниць виміру в статистиці виробництва картоплі досить, широко використовують трудові і вар­тісні вимірники.

До трудових вимірників належать комбіновані одини­ці виміру: людино-година, людино-день, людино-рік. Абсо­лютні показники в зазначених одиницях виміру застосову­ють при визначенні обсягів трудових ресурсів, розрахунку показників продуктивності праці, затрат праці на продукцію чи послуги тощо.

За вартісний вимірник приймають грошові одиниці ви­міру — карбованці, долари, франки та ін. У грошовому виразі визначають вартість виробленої і реалізованої про­дукції (за всіма її видами) в господарстві, вартість фон­дів, розміри доходів тощо.

Слід зазначити, що абсолютні показники інколи наво­дяться в укрупнених вимірниках. Так, дані про обсяг про­дукції можуть бути наведені у тисячах, мільйонах або мільярдах карбованців. Пояснюється це тим, що укрупне­ні вимірники дають точніше уявлення про розміри дослід­жуваних явищ.

Досліджуючи економічні явища чи процеси, статистика не обмежується розрахунком тільки абсолютних показни­ків, яку б велику роль вони не відігравали в аналізі. Адже жодне явище не може бути зрозумілим, якщо його розгля­дати поза зв'язком з іншими явищами. Із цією метою аб­солютним показникам дають порівняльну оцінку за допо­могою відносних показників. Тобто останні є результатом зіставлення абсолютних показників. Значення відносних показників для аналізу досить велике, адже за їх допомо­гою порівнюють характеристики окремих одиниць груп і сукупностей у цілому, вивчають структуру явищ та зако­номірності їх розвитку, аналізують виконання плану, ви­мірюють темпи розвитку і інтенсивність поширення суспіль­них явищ.

За формою відносний показник являє собою дріб, чи­сельником якого є величина, котру порівнюють (в окре­мих випадках її називають поточною, або звітною), а зна­менником — величина, з якою здійснюють порівняння. Зна­менник відносної величини вважається базою порівняння.

Якщо базову величину показника приймають за одиницю, формою її зображення буде коефіцієнт (кратне відно­шення), якщо за 100 — формою зображення відносних по­казників будуть проценти.

Коефіцієнт як форма виразу відносної величини пока­зує, у скільки разів порівнювальна величина більша базо­вої (чи яку частину від неї становить, якщо величина ко­ефіцієнта менша за одиницю).

У практиці коефіцієнти, як правило, ви­користовують для вираження відносних величин у випад­ках, коли порівнювальна величина перевищує базову більш як у 2—3 рази. Якщо таке співвідношення має мен­ші розміри — застосовують процентні числа.

Залежно від пізнавального значення відносні показни­ки, які використовує статистика, класифікують за такими ознаками:

1) відношення між однойменними показниками;

2) відношення між різнойменними показниками.

Перша група являє собою відносні величини, які не ма­ють розмірності, їх виражають, як правило, у процентах або у коефіцієнтах. Показники цієї групи досить різнома­нітні, за призначенням їх поділяють на такі види: 1) віднос­ні величини структури; 2) відносні величини виконання пла­ну; 3) відносні величини виконання планового завдання; 4) відносні величини динаміки; 5) відносні величини по­рівняння.

Друга група відносних показників включає: 1) відносні величини інтенсивності; 2) відносні величини координації.

Відносні показники структури характеризують склад того чи іншого суспільного явища, тобто показують, яку питому вагу займають окремі частини в усьому явищі. Розраховують їх відношенням частини до цілого. Виража­ються вони в процентах або частках одиниці. Наприклад, загальна площа посіву в господарстві становить 600 га, а картоплі — 120 га. Отже, питома вага картоплі у загальній площі посіву становить 120 : 600 = 0,2, або 20 %"

Відносні показники виконання плану — це відношення фактичного рівня показника до рівня, запланованого на той же період. Наприклад, якщо було заплановано одер­жати урожайність картоплі 150 ц/га, а фактично одержано 168,8 ц з одиниці площі, то відносна величина ви­конання плану становить (168,8 : 150) • 100=112,5 %, тобто план виконано на 112,5 %, або перевиконання становить 12,5%.

Відносні показники виконання планового завдання яв­ляють собою відношення величини показника, встановлено­го на плановий період, до його величини, яка досягнута фактично на цей період, або будь-якої іншої, прийнятої за базу порівняння. Тобто, це відношення планового рівня у наступному періоді до фактичного рівня звітного періоду, прийнятого за базу порівняння. Так, встановлюється за­вдання: підвищити продуктивність праці щодо попередньо­го періоду на 16 % або знизити собівартість на 10 %.

До речі, якщо підійти критично до цього питання, то від­носні величини даного виду не є показниками статистики. А розглядають їх у статистиці щодо дійсного їх зв'язку із статистичними відносними величинами, зокрема з показ­никами виконання плану.

Відносні показники динаміки характеризують зміни суспільних явищ і процесів у часі. Розраховують їх відно­шенням рівня відповідного наступного періоду до рівня по­переднього періоду, або будь-якого іншого, прийнятого за базу порівняння. Відповідно до обраної бази порівняння можуть бути ланцюгові і базисні. Ланцюгові відносні ве­личини динаміки визначають відношенням рівнів на­ступного і попереднього періодів. Базисні відносні величи­ни динаміки розраховують відношенням рівня відповідного наступного періоду до певного рівня, прийнятого за базу порівняння.

Відносні показники порівняння — це результат зістав­лення одних і тих же характеристик двох різних сукупнос­тей, груп чи одиниць. Порівнюють при цьому будь-які кіль­кісні характеристики: обсяги сукупностей (або груп), середні або сумарні величини тієї чи іншої ознаки. Наприклад, порівнюючи кількість тракторів станом на початок року по двох господарствах, одержимо відносну величину порівняння, яка дорівнює (або 75%), тобто в порівняльному господарстві чисельність тракторів на 25% менша, ніж у базовому господарстві.

Відносні показники координації характеризують співвід­ношення між складовими частинами цілого. Одну з частин цілого приймають за базу порівняння і знаходять відно­шення до неї всіх інших частин. Відношення між різнойменними (різноякісними) по­казниками називають відносними показниками інтенсив­ності, або статистичними коефіцієнтами. Вони відображу­ють ступінь поширення одного явища порівняно з іншими взаємопов'язаними явищами. До них належать показники щільності ріллі у розрахунку на 100 га сільсь­когосподарських угідь (площі картоплі). Відносні показники цієї групи виражають завжди іменованими чис­лами. При цьому у їх назву входять найменування одиниць виміру обох порівнюваних ознак.

Слід відзначити, що відносні показники можуть бути середніми величинами (наприклад, середній процент виконання плану тощо), їх розраховують двома способами: 1) як середні з окремих відносних показників; 2) як відношення двох сумарних абсолютних показників, що включають аб­солютні величини, покладені в основу розрахунку окремих відносних величин.

Середні відносні показники є загальними відносними по­казниками, адже вони характеризують загальну зміну по всій сукупності, загальне відношення однієї сукупності до іншої. Звідси можна зробити висновок, що як абсолютні, так і відносні показники можуть бути середніми. І ті, і другі наділені рядом важливих загальних властивостей, у зв'язку з чим у статистиці з абсолютними і відносними по­казниками відокремлюються як особливий вид середні показники.

Наведена класифікація наочно ілюструє можливості зіставлення статистичних даних, які належать до різних періодів, різних об'єктів і різних територій.

Розділ II. Статистична оцінка показників виробництва картоплі