Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………………..…...3

1. Теоретичні аспекти аналізу основних фондів………………………………………..….….6

1.1 Класифікація, структура та оцінка основних фондів……..……………………..………..6

1.2 Амортизація основних фондів………………………………………………………………10

1.3 Показники і фактори ефективного використання основних фондів………..………...15

2. Аналіз використання основних фондів на ТОВ «Тавр»……………………………........22

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства.........22

2.2 Аналіз основних фондів підприємства……………………………………………...…….26

3. Шляхи підвищення ефективного використання основних фондів підприємства.....31

Висновки…………………………………………………………………………………………..34

Список використаної літератури……………………………………………………………..…36

Вступ

Підприємство - основна господарська ланка народного господарства країни, від результатів господарювання яких залежить економічний розвиток держави в умовах ринкових відносин; підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і само-фінансово, і тому воно саме в першу чергу зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшенні прибутковості.

У вирішенні цього завдання велика роль відводилась проблемі підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства, які підвищують рівень його матеріально-технічної бази, яка в значній мірі визначає обсяги виробництва продукції. Проте ефективність виробництва продукції на підприємстві залежить не тільки від забезпечення його основними виробничими фондами, але і від ступеня їх використання в часі.

Визначальною складовою усієї виробничо-господарської діяльності підприємства - є основні фонди (засоби).

Визначальною ознакою основних фондів виступає засіб перенесення вартості на продукт – поступово, протягом ряду кругообігів (виробничих циклів), частинами в міру зносу. Таким чином, одноразово авансова вартість у статутний капітал (фонд) у частині основного капіталу здійснює постійний оборот, переходячи з грошової в продуктивну, товарну і знову в грошову форму. У цьому складається економічний зміст основних фондів.

Задоволення потреб населення на ринку в тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від її пропозиції . Про те обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить не тільки від забезпечення підприємства основними фондами та іншими виробничими ресурсами, але й від того, наскільки основні фонди повно використовуються.

Мета дослідження : вивчення динаміки руху основних засобів і проведення їх аналізу, виявлення резервів підвищення ефективності їх використання, а також розробка комплексу заходів направлених на підвищення ефективності використання основних фондів на основі оцінки сучасних наукових підходів та за допомогою розрахунків обґрунтувати доцільність впровадження цих заходів на підставі вивчення економічної літератури.

Об'єкт дослідження: основні фонди та їх використання у виробничій діяльності.

Предмет дослідження: господарська діяльність та наявні ресурси , система відносин та економічних процесів , що пов'язані із здійсненням виробничої діяльності, в процесі дослідження яких необхідно визначити можливості підвищення ефективності використання основних фондів підприємства.

Методи дослідження. У процесі написання даної роботи були використані статистичні методи оцінки господарської діяльності підприємства, а також метод опису виробничих процесів. При проведенні дослідження застосовувалися як загальнонаукові методи (аналіз, синтез, спостереження, зіставлення, абстракція), так і спеціальні аналітичні прийоми (метод послідовного викладу чинників). При написанні роботи були використані учбова і спеціальна література, установчі документи і дані річної звітності ТОВ «Тавр» за 2009 рік , законодавчі акти України, відомості із засобів масової інформації.

Основна частина: робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та додатків.

В першому розділі проводиться теоретичний огляд поняття основних фондів, їх економічна характеристика, пояснюється роль основних фондів у діяльності підприємства , а також визначаються основні показники ефективності використання основних фондів на підприємстві .

У другому розділі надається загальгно-економічна характеристика підприємства обчислюються показники, пов'язані з використанням основних фондів.

У третьому розділі розглядаємо шляхи підвищення ефективного використання основних фондів підприємства .

Основна мета ринкової економіки - задовольнити потреби споживачів шляхом нарощування випуску конкурентоспроможної продукції. Проте підприємства (фірми), що випускають таку продукцію далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне підприємство повинно мати прибуток , розміри і способи одержання якого залежать від знань та досвіду , що набуваються поступово.

Таким чином, в умовах ринкової політики, коли підприємство відтворення основних фондів підприємства здійснює за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності використання основних фондів, на основі якого зробити висновки про рівень їх використання і передбачити заходи про поліпшення забезпечити збільшення виробництва продукції, обсяг якої знаходять реалізацію на ринку, та підвищення ефективності виробництва.

1. Теоретичні аспекти аналізу основних фондів

1. Класифікація, структура та оцінка основних фондів

Забезпеченість підприємства основними фондами у необхідній кількості та асортименті, ступінь їх використання є одним із вирішальних чинників підвищення ефективності виробництва. Це питання вивчається за даними звітності, у якій відображається в згрупованому вигляді наявність фондів, їх рух, у тому числі введення в дію за аналізований період. У ході аналізу порівнюють фактичну наявність основних фондів на підприємстві з плановою потребою в них.

Таке порівняння проводиться не лише в цілому, а й щодо окремих груп основних фондів. З метою аналізу основні фонди можуть групуватися за різними ознаками:

1) за призначенням та галузевою належністю: промислово - виробничі фонди, виробничі фонди інших галузей, невиробничі фонди;

2) за характером участі у виробничому процесі: активна і пасивна частина основних фондів;

3) за матеріальним складом: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, транспортні засоби та інші основні фонди;

4) за нормами амортизації: основні фонди 1-ї, 2-ї, 3-ї груп (згідно з законодавством про оподаткування прибутку підприємства).

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

У ході аналізу розраховують питому вагу окремих груп основних фондів у їх загальному обсязі та відстежують її динаміку. Оскільки вирішальний вплив на потужність підприємства справляють робочі машини і виробниче обладнання, то саме цю частину рекомендується виділяти при аналізі змін у складі основних фондів.

Розрізняють наступні види вартості основних засобів:

- первісна;

- переоцінена;

- ліквідаційна;

- залишкова.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Залишкова вартість визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу. Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знаходить своє відображення у балансі підприємства. Натомість у валюту (підсумок) балансу включається лише їх залишкова вартість. Залишкова вартість об'єктів постійно зменшується внаслідок їх зносу.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Розраховуються показники фондоозброєності та технічної озброєності праці. Показник загальної фондоозброєності праці визначається як відношення середньорічної вартості промислово-виробничих фондів до первісного списку чисельності робітників у найчисельнішу зміну. Рівень технічної озброєності визначається відношенням вартості виробничого обладнання до первісного списку кількості робітників у найчисельнішу зміну. Аналізуються темпи зростання цих показників.

Проаналізувавши наявність основних фондів та забезпеченість ними підприємства, слід звернути особливу увагу на їх технічний стан. Показником технічного стану основних фондів перш за все є ступінь їхнього зносу. Він визначається як відношення розміру зносу до первинної вартості основних фондів. Цей показник розраховують як у цілому за всіма фондами, так і за їх складовими частинами на початок і кінець аналізованого періоду. Отримані його значення порівнюються. Аналізується також обернений показник — коефіцієнт придатності основних фондів. Його розраховують як відношення залишкової вартості до первинної вартості фондів.

Обчислюються також коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів. Вони одночасно характеризують зміну технічного стану та рух фондів.

Коефіцієнт оновлення — це відношення фондів, що надійшли за аналізований період, до їх наявності на кінець періоду.

Коефіцієнт вибуття — це відношення вартості вибулих за аналізований період основних фондів до їх вартості на початок періоду. Названі коефіцієнти аналізують у динаміці.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісної та визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу валових витрат.

Об’єкт основних засобів визнають активом, якщо відповідно до П(с)БО №7 «Основні засоби» виконуються 2 умови:

1. є імовірність того що підприємство в майбутньому отримає економічні вигоди від його використання;

2. його вартість можливо достовірно з’ясувати.

Основними засобами визнаються матеріальні активи:

- які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, при передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій;

- очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше одного року).

1.2 Амортизація основних фондів

Процес відшкодування зношування основних фондів здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація - це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їхнього повного відновлення.

За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес їх відтворення, реалізується технічна та виробнича політика на підприємстві.

Амортизаційні кошти надходять підприємству у складі виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичуються для подальшого використання як джерела відтворення вартості основних засобів в амортизаційному фонді.

Амортизаційний фонд являє собою кошти для простого відтворення основних засобів. Проте якщо в результаті технічного прогресу у відповідних галузях народного господарства має місце зниження собівартості засобів виробництва, що там створюються, і відповідно, зниження оптових цін на них, то амортизаційні кошти можуть виступати і як джерело розширеного відтворення основних засобів. Амортизаційні відрахування здійснюються за певними нормами.

Норма амортизації — це встановлений річний (квартальний) відсоток відшкодування вартості зношення частини основних фондів. Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, є економічно обґрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів.

Таблиця 1.1

Методи нарахування амортизації основних засобів та фактори, що пов’язані з їх експлуатацією.

№	Метод амортизації	Фактори експлуатації об’єкту основних засобів, що впливає на очікуємий спосіб отримання економічної корисності від його використання
1	Прямолінійний	Рівномірна експлуатація об’єкту, пов’язаного з експлуатацією різноманітної продукції Незначний моральний знос
2	Зменшення залишкової вартості	Об’єкт використовується у виробництві різноманітної продукції Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос Необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного відновлення основних засобів
3	Прискореного зменшення залишкової вартості	Об’єкт використовується у виробництві різноманітної продукції Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос Необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного відновлення основних засобів
4	Кумулятивний	Об’єкт використовується у виробництві різноманітної продукції Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос Необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного відновлення основних засобів Строк експлуатації об’єкту виміряється цілим числом років
5	Виробничий	засобів, зменшується не просто протягом часу, а залежно від експлуатації об’єкта Строк корисного використання об’єкту безпосередньо визначається його ресурсом: кількість вироблених за його допомогою одиниць продукції, пробігом, годинами роботи тощо
6	Зменшення залишкової вартості (податковий)	Не враховується строк експлуатації Не враховується фізичний та моральний знос Не враховуються виробничі фактори використання основних засобів Розрахована лише для цілей оподаткування
7	Прискореної амортизації	Розрахована в основному для мети оподаткування Не допрацьована нормативно

Підприємство ТОВ «Тавр» застосовує прямолінійний метод амортизації. Згідно цього метода амортизація нараховується за наступною формулою:

.

Розрахуємо амортизацію:

Підприємство ТОВ « Тавр » придбало обладнання на суму 330 тис грн. Ліквідаційна вартість 10 000 грн. Термін придатності 4 роки.

Річна сума амортизації =(330000- 10000)/4=80000 грн.

Місячна сума амортизації = 80000/12 =6666,67грн.

У процесі використання основні фонди піддаються фізичному зносу. Різниця в умовах їх експлуатації призводить до того, що окремі об'єкти основних фондів, їхні складові елементи зношуються нерівномірно. Звідси виникає необхідність заміни або відновлення зношених конструктивних елементів засобів праці з метою відтворення їх споживних якостей та підтримування у робочому стані до закінчення строку корисної експлуатації. Здійснюється все це за допомогою ремонтних робіт.

Ремонт основних фондів — це відновлення фізичного зношення окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом усього терміну їхньої служби.

За економічним змістом ремонт можна розподілити на:

— поточний;

— капітальний;

— відновний.

Поточний ремонт породжується випадковими поломками, що принципово не впливають на нормальне використання основних фондів. Має характер дрібних налагоджувальних робіт.

Капітальний ремонт породжується закономірним зношенням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик.

При господарському способі ремонту проведення його та об­лік видатків організовуються установою у такому порядку.

На кожний об'єкт, який підлягає ремонту, складається дефект­на відомість, в яку вноситься перелік ремонтних робіт, вказують­ся конструкції, деталі, вузли, які підлягають заміні, норми часу ремонтних робіт. Дефектна відомість складається відповідним спеціалістом, затверджується керівником установи і використову­ється для складання кошторису, тобто визначення загальної вар­тості ремонтних робіт.

Фактичні видатки на ремонт обліковуються за кожним об'єк­том окремо з розподілом за елементами витрат: заробітна плата, матеріали, інші прямі витрати, накладні витрати.

Для проведення ремонту бригаді видається наряд на відрядну роботу, в якому вказується об'єкт, його інвентарний номер, обсяг роботи, сума заробітної плати і наводиться склад ремонтної брига­ди. Прийняття виконаного ремонту об'єкта оформляється актом.

Відновний ремонт — особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням в результаті стихійних лих, тривалої бездіяльності.

Підприємство потягом звітного року відносно на витрати виробництва частину фактичних витрат на проведення усіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних фондів груп 2, 3 та 4 або балансової вартості кожного об'єкта групи 1. На них вираховують амортизаційні відрахування за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів.