Форма № Н-6.01

Національний університет біоресурсів і природокористування України Кафедра міжнародного права та порівняльного правознавства курсова робота

з конституційного права України

на тему:

«Конституційні соціальні та економічні права і свободи людини і громадянина в Україні»

Студентки І курсу І групи

Напряму підготовки – 6.030401 «Правознавство»

Голуб Світлани Миколаївни

Керівник: Фещенко І. С.

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ______________ ______________

______________ ______________

______________ _______________

М. Київ - 2013рік

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….……3

Розділ 1. Історія становлення соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні……………………………………………….…………..…….5

Розділ 2. Поняття «конституційні соціальні» та «конституційні економічні» права і свободи людини і громадянина..................................................................................10

2.1.Поняття «конституційні соціальні» права і свободи людини і громадянина……………………………………………………………..…..10

2.2.Поняття «конституційні економічні» права і свободи людини і громадянина…………………………………………………………………15

Розділ 3. Регламентація соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні………………………………………………………………..18

Розділ 4 . Проблеми реалізації та захисту соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні………………………………………………….….24

Висновок……………………………………………………………………………….29

Використана література………………………………………………………………32

Додатки………………………………………………………………………………...35

ВСТУП

Людина встановлює правила, обмеження, цензи і вона ж їх скасовує, пом’якшує, розширює рамки дозволеного, цим самим індивід, як ми можемо ще її назвати, створює навколо себе коло прав та свобод, так зване правове коло. В ході еволюційного прогресу коло прав розширювалось, і щоб уникнути конфлікту «захоплення» чужого простору кожна держава встановлювала певні рамки допустимого, які ми перераховували вище. В даній роботі ми б хотіли б акцентувати увагу саме на економічних та соціальних правах людини і громадянина, адже саме ця сфера прав є основним стержнем в низці людських прав, які забезпечують соціальний добробут та економічну стійкість людини та громадянина, і в цілому й держави. Тому на даному етапі розвитку нашої держави ця тема є досить актуальною, адже ми як молода країна маємо обрати приорітетний курс та заходи забезпечення даних прав.

Мета даної роботи полягає в систематизації, класифікації, порівнянні наукового матеріалу виокремленого з контексту конституційних соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Задання яке ми поставили перед собою :

• з`ясувати історію становлення соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні;

• виокремити та розтлумачити поняття «конституційні соціальні» та «конституційні економічні» права і свободи людини і громадянина;

• визначити регламентацію соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні;

• встановити проблеми реалізації та захисту соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

В курсовій роботі ми опирались на праці відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, які досліджували вітхи соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина, такі як: Р. Алексі , М. Оніщук, Т. Ярошевська, М. Цвік, Н. Громандська, П. Рабінович, В. Волкова, Ю. Сульженко, Н. Болотіна, В. Васецький, В. Нерсесянц та ін.

Аналізуючи базові властивості феномену прав людини, зокрема. соціальних та економічних прав людини та громадянина (моральний характер, універсальність, фундаментальність, абстрактність та пріоритетність щодо всіх інших норм), ми дійшли до висновку, що Саме боротьба за права людини ставала каталізатором масштабних змін у суспільно-політичному житті більшості країн світу, вела до нового осмислення ролі людини в її відносинах з іншими людьми, суспільством і державою саме боротьба за права людини ставала каталізатором масштабних змін у суспільно-політичному житті більшості країн світу, вела до нового осмислення ролі людини в її відносинах з іншими людьми, суспільством і державою.

Розділ 1. Історія становлення конституційних соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні

Процес суспільної діяльності людини значною мірою залежить від обсягу прав і свобод, які визначають її соціальні можливості, характер життєдіяльності, систему зв’язків людей у суспільстві. Тому питання про права людини, зокрема, соціальних та економічних, завжди були предметом політичної боротьби за володіння цими правами, розширення їх сфери та визначення становища людини у суспільстві. Саме боротьба за права людини ставала каталізатором масштабних змін у суспільно-політичному житті більшості країн світу, вела до нового осмислення ролі людини в її відносинах з іншими людьми, суспільством і державою [21].

У всьому світі вважається, що права людини лежать в основі суспільства. Таке переконання набуло широкого визнання не лише у філософських колах, а й у політиці та праві. Численні договори про права людини та включення до конституцій багатьох країн положень про права людини можна вважати блискавичним тріумфом прав людини після закінчення Другої світової війни. Тобто їх існування здається беззаперечним [16].

Вперше термін «свобода» з’явився у XXIV ст. до н. е., коли монарх Шумера встановив свободу для підданих шляхом застосування санкцій до нахабних збирачів податків і для захисту від несправедливих дій тих, хто має владу. Ідея обмеження прав монарха вперше в історії людства виникла у період Середньовіччя в Англії. Вона була нормативно закріплена в 1215 р. у Великій хартії вольностей, що передбачала застосування покарань за законним вироком і законами країни.

Петиція про право 1628 р. Поклала на англійського короля певні обов’язки, які повинні були захищати підданих від сваволі королівської адміністрації. Подальшим кроком на шляху забезпечення прав людини став акт Хабеас корпус 1679 p. Цей акт вперше застосував поняття «належної» процедури, передбачив гарантії недоторканності особи, принцип презумпції невинуватості. Актом, що забезпечив компроміс соціальних інтересів Англії, став Білль про права 1689 p., який встановив свободу слова у парламенті, свободу виборів та право звернення підданих з петицією до короля.

Остаточне становлення прав людини пов’язане з поваленням феодалізму й проголошенням за часів буржуазних революцій свободи людини. Розвитку ідеалів свободи та прав людини сприяли великі історичні документи США. Серед них — Декларація прав Вірджинії 1776 p., що проголосила рівність людей у користуванні природними правами, та Декларація незалежності США 1776 p., яка визначила перелік невідчужуваних прав людини. Одним із перших загальновизнаних конституційних актів в історії людства стала Декларація прав людини і громадянина, яка була прийнята у Франції 26 серпня 1798 р. Цю Декларацію можна вважати попередником Загальної декларації прав людини 1948 р. [25, с.84]. Не мало важливими документом для становлення соціальних і економічних прав і свобод став Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права прийнятий 1966 р. та ратифікований Україною 1973 р. [1].

Кожний народ зробив свій внесок у розвиток ідеї про права людини, вирішуючи цю проблему залежно від історичних обставин свого буття. Так, ідею прав людини відстоювали, збагачували, поглиблювали, боролися за її реальне втілення в життя і видатні мислителі України: П. Орлик, Т. Шевченко, М. Драгоманов, І. Франко, Леся Українка, М. Грушевський та ін. Вже у проекті Конституції Пилипа Орлика(1710 р.) декларується ідея «виправлення та підйому своїх природжених прав і вільностей». Т. Шевченко в поемах оспівував свободу працюючої людини. М. Драгоманов у конституційному проекті передбачав особисту свободу людини, забезпечення недоторканності особи, повагу до її гідності.

Також українські та російські дослідники і вчені завжди приділяли значну увагу вивченню проблемних питань прав людини (М. Андронович, В. Буткевич, О. Кістяківський, І. Козуб, А. Колодій, М. Оніщук, П. Рабінович, В. Тацій та ін.). Так, правознавець О. Кістяківський наголошував на необхідності обмеження державної влади «невід’ємними, непорушними, недоторканними, невідчужуваними правами людини» та найважливішим із них називав право на гідне існування [25, с.85].

З точки зору часу і конкретно-історичних умов виникнення тих чи інших прав і свобод людини і громадянина розрізняють три їх покоління.

Першим поколінням прав і свобод людини і громадянина є засновані на традиційних ліберальних цінностях права і сво­боди, які визначали межі втручання державної влади у сфери гро­мадянського суспільства і особистого життя людей, відображали пафос буржуазних революцій XVII — XVIII століття — право на свободу думки, совісті і релігії, на рівність перед законом, на участь в управлінні державою, на недоторканність особи і т. ін.

Друге покоління прав і свобод людини і громадянина пов'язане з боротьбою людей за поліпшення свого соціально-економічного становища та культурного рівня. На межі XX століття були висунуті нові ідеї соціального реформування суспільства з метою пом'якшення класового протистояння в суспільстві, зменшення різниці між бідністю та багатством. Для цього в Німеччині вперше законодавчо впроваджується єдина система соціального страхування, проголошується право на працю, на соціальне страхування в разі захворювання, по старості тощо. Думка про соціальну захищеність громадян стає провідною серед прихильників соціалістичних та соціал-демократичних політичних течій, ідей соціальної державності. У міжнародно-правових документах, і передусім у Загальній декларації прав людини та Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, конституціях розвинених країн Європи та Америки соціально-економічні права набувають всебічного розвитку і дістають юридичне закріплення.

Третє покоління прав і свобод людини і громадянина формується після Другої світової війни. До нього належать такі права і свободи, особливість яких полягає в тому, що вони здійснюються не окремим індивідом, а колективно: право на мир, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на соціальний і економічний розвиток, на міжнародне спілкування тощо[5].

З наведено вище, ми бачимо, що становлення конституційних соціальних та економічних прав бере свій початок в Європі на рубежі ХХ ст., натомість в силу історичних умов Українська держава поступово формувала нормативно-правову базу захисту, становлення, забезпечення даних прав, а саме Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року підписаний Україною 20.03.1968 p., ратифікований Україною 19.10.1973 p., вступив у дію для України 3.01. 1976 p. [4, с.37]. Немало важливим кроком для України був вступ до МОП у 1954 році. На сьогодні нею ратифіковано більше 50 Конвенцій. Відповідно до ст. 9 Конституції України міжнародні договори, ратифіковані державою, є частиною національного законодавства. Тому випадки порушення цих норм розглядаються як порушення Основного Закону України [20,с.71].

Отже, ми дійшли до висновку, що становлення конституційних соціальних та економічних прав людини і громадянина взяли свій курс за кордоном, хоча слабкі ідеологічні початки відстоювали ще українські відомі діячі такі, як П. Орлик, Т.Г. Шевченко, П. Рабінович та ін. В період тоталітаризму Україна відхилялась від взятого курсу Європою і США, проте в період незалежності наша держава зробила все можливе для створення стабільних соціально-економічних умов.

Розділ 2. Поняття «конституційні соціальні» та «конституційні економічні» права і свободи людини і громадянина