План

Вступ

1. Теоретичні основи обліку основних засобів

1.1 Економічний зміст склад і класифікація основних засобів

1.2 Огляд періодичних джерел і нормативної бази

2. Виробничо-фінансова діяльність підприємства

2.1 Номативно-правові аспекти діяльності підприємства

2.2 Аналіз виробничо-фінансової діяльності підприємства

2.3 Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

3.Стан і удосконалення обліку основних засобів

3.1 Визнання та оцінка основних засобів, їх переоцінка

3.2 Облік надходження основних засобів

3.3 Облік вибутя основних засобів

Висновки та пропозиції

Список літератури

Додатки

Вступ

Виробничо-господарська діяльність підприємства забезпечується не тільки за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, але і за рахунок основних фондів.

Основні виробничі засоби є одним із головних чинників, від якого залежить рівень економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Не викликає сумніву той факт, що їх наявність у науково обґрунтованих кількості і співвідношенні, технічний стан, що відповідає вимогам прогресивних технологій, є запорукою успішної діяльності підприємства

На сучасному етапі розвитку нашої країни одним з найважливіших чинників розвитку економіки, збільшення об’ємів виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними фондами у необхідній кількості і асортименті. Але для вирішення даних задач необхідне не тільки повне забезпечення підприємства технічним потенціалом, тобто основними засобами, але і підвищення ефективності їх використовування.

Економічна політика в України на сучасному етапі спрямована в першу чергу на зміцнення економічних і політичних основ нашої незалежної дер­жави, вдосконалення способу життя. Та все ж стан економіки та її аграрного сектору характеризується дефіцитом інвестиційних ресурсів, підтримання задовільного стану наявних основних засобів досить ускладнюється, а на придбання нових основних засобів не вистачає коштів.

Ситуація погіршується також тим, що більшість об’єктів основних засобів, якими користуються сільськогосподарські товаровиробники є орендованими і не перебувають у їхній власності. Відтворення має свої особливості і потребує детального вивчення.

Основні засоби сільського господарства становлять понад 8 % вартості основних засобів усіх галузей економіки. Це значна частина виробничого потенціалу країни, яку треба берегти. Та якщо ми проаналізуємо події хоча б останнього десятиліття, то зможемо стверджувати, що технічна база аграрного сектору покинута на призволяще.

Для успішного функціонування промислових підприємств в умовах рин­кових відносин вирішальне значення має оновлення та ефективність застосування техніки і технології, обліку запасів. Тільки постійне оновлення осно­вних виробничих фондів дасть змогу підприємствам виробляти конкуренто­спроможну продукцію, задовольняти попит, який швидко змінюється, пристосуватися до умов ринкової конкуренції.

Оновлення і вдосконалення обліку може відбуватися шляхом часткового відшкодування зносу основних фондів, заміни морально і фізично спрацьованого виробничого устаткування та застарілих технологій у процесі техніч­ного переозброєння і реконструкції виробництва, створення у необхідних ма­сштабах нових та розширення діючих виробництв на якісно новій основі тощо.

Реформування системи обліку й фінансової звітності , обліку основних за­собів, потрібно як внутрішнім, так і зовнішнім користувачам, є складовою частиною заходів, орієнтованих на введення економічних відносин ринко­вого спрямування.

Бухгалтерський облік дедалі більше стає складовою управлінської системи підприємств. Саме цим зумовлена актуальність обраної теми курсової роботи.

Мета даної курсової роботи – розглянути теоретичні основи обліку основних засобів, виробничо-фінансову діяльність підприємства, стан і удосконалення обліку основних засобів.

Для досягнення мети слід вирішити завдання: розглянути економічний зміст, детальну класифікацію і склад основних засобів, нормативну базу, нормативно-правові аспекти діяльності підприємства, проаналізувати виробничо-фінансову діяльність підприємства, особливості організації аналітичного і синтетичного обліку об’єктів основних засобів, розглянути оцінку і переоцінку, облік надходження і вибуття основних засобів.

Об’єктом дослідження є ПП «Сосницькі аграрні інвестиції» . Предметом дослідження є облік основних засобів.

Для написання курсової роботи використовувалися наступні джерела інформації: законодавча та нормативна база, літературні джерела з питань обліку основних засобів, фінансова звітність підприємства та дані первинного та бухгалтерського обліку підприємства.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку основних засобів

1. Економічний зміст склад і класифікація основних засобів

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Одиниця обліку основних засобів – конкретний об’єкт. Під ним треба розуміти:

• закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

• конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання самостійних функцій;

• відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу,, а не самостійно;

• інший актив, що відповідає призначенню основних засобів, або частина активу, яка контролюється підприємством.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Об’єкт основних засобів визначається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає економічні вигоди від його використання та вартість його може достовірно визначена.

Основні засоби класифікують:

– виробничі основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, силові машини і устаткування, робочі машини і устаткування, і т.п.) і діють у сфері матеріального виробництва;

– невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої або непрямої участі в процесі виробництва і призначені в основному для задоволення комунальних і культурно-побутових потреб працівників підпри­ємства (будівлі, споруди, устаткування, машини і апарати і ін.) і використовуються в невиробничій сфері. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошккільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою виробничі основні засоби підрозділяються на промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв’язки і ін.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участь в процесі виробництва. До невиробничих основних засобів відносяться: будівлі і споруди житлово-комунального і побутового призначення, транспортні засоби, устаткування, інструменти і інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних і культурно-побутових потреб населення.

За використанням основні засоби підрозділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються в господарстві), недіючі (основні засоби, що не використовуються в даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об’єктів основних засобів при їх вибутті або ремонті).

Важливе значення в обліку основних засобів має їх розподіл по ознаці приналежності на власні і орендовані. Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і складаються із статутного (пайового, акціонерного) капіталу, допоміжного зносу і амортизації фінансування з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власного прибутку, засобів амортизаційного капіталу, спеціального капіталу і т.п.

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Орендовані основні засоби обліковуються у орендодавця на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку, тим самим виключається вірогідність подвійного обліку одних і тих же засобів.

Відповідно до Податкового кодексу України по натурально-матеріальному складу основні виробничі засоби підрозділяються на 12 груп:

- Будівлі.

- Споруди.

- Передавальні пристрої.

- Машини і устаткування, у тому числі: силові, робочі машини і устаткування; вимірювальні прилади і устаткування, лабораторне устаткування; обчислювальна техніка; інші машини і устаткування, у тому числі автоматизоване.

- Транспортні засоби.

- Інструменти.

- Виробничий інвентар і обладнання.

- Господарський інвентар.

- Робоча і продуктивна худоба.

- Багаторічні насадження.

- Капітальні витрати на поліпшення земель (без споруд).

- Інші основні засоби: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату та ін. Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

1.2 Огляд періодичних джерел і нормативної бази

Згідно з ст. 14 Податкового кодексу України «основні засоби – матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зношенням та очікуваний строк корисного використання яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)».

Податковий кодекс дає не тільки визначення основних засобів, але і ділить їх на 16 груп, відповідно до цих груп встановлені мінімально допустимі строки корисного використання. Тобто строк використання окремих груп основних засобів не може бути менший, ніж це встановлено ст. 145 Податкового кодексу. Наприклад, для будівель мінімально допустимий строк корисного використання – 20 років. Якщо за обліковою політикою підприємства він становить 15 років, цей строк не годиться для податкового обліку.

Для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Норми цього підпункту поширюються також на платників податку у разі їх переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну.

До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.

Первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об'єктів до такої дати. [ 1]

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами. Положення (стандарт) 7 не поширюється на: 

- операції з біологічними активами, які пов'язані із сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

- невідтворювані природні ресурси, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. 

- основні засоби, що утримуються з метою продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

- інвестиційну нерухомість, особливості обліку якої визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку». [ 5 ]

План рахунків бухгалтерського обліку застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). [ 3 ]

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» розкриває мету бухгалтерського обліку і фінансової звітності, основні принципи бухгалтерського обліку на підприємстві, його валюту.

Стаття 6 закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

- створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

- удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві повинна відповідати вимогам ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також закон встановлює вимоги до фінансової звітності підприємства, інвентаризації, звітного періоду. [ 2 ]

РОЗДІЛ 2. Виробничо-фінансова діяльність підприємства

2.1 Номативно-правові аспекти діяльності підприємства

ПП «Сосницікі аграрні інвестиції» засноване 15 жовтня 2007 року ізнаходиться в Чернігівській області, смт Сосниця, вул.Чернігівська 15. Піприємство є юридичною особою, самостійним господарюючим суб’єктом який утворений та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та статуту і набуває прав юридичної особи підприємства. Форма власності – приватне підприємство і набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації.

Підприємство є власником належного йому майна. Здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном відповідно до мети своєї діяльності. Також несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством України. Власник підприємства не відповідає за його зобов'язаннями. Підприємство не відповідає за зобов'язаннями власника підприємства.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків. Підприємство має печатку, штампи, бланки зі своїм повним найменуванням та інші реквізити. При виготовленні печаток, штампів, бланків Підприємство має право користуватися будь-якими шрифтами та вживати назви однією чи кількома мовами разом. Підприємство самостійно планує свою діяльність, вільне у виборі форм господарських стосунків, що не суперечать чинному законодавству України.

Метою діяльності Підприємства є : здійснення всіх видів підприємницької діяльності, не заборонених українським законодавством, для одержання прибутку, задоволення інтересів власника підприємства; ефективне управління майном та коштами, як власними, так і залученими; забезпечення суспільних потреб в продукції, роботах та послугах підприємства.

Пункти збору продукції розташовані в с. Чорнотичі, відстань до смт Сосниця – 24 км, а відстань від пунктів збору зо обласного центру – 114 км.

Підприємство було створене 15 жовтня 2007 року товариством з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції».

ПП «Сосницькі Аграрні Інвестиції» займається вирощуванням зернової культури – овес , і тому дане підприємство має площу 2642 га, в якій 100 % займає рілля, до того ж взята в оренду.

Підприємство самостійно, згідно з вимогами діючого законодавства, вирішує усі питання кадрового забезпечення своєї діяльності, визначає порядок наймання, форму та методи організації праці, принципи та порядок нормування праці й перегляду норм, установлює тарифні ставки (оклади) та доплати, визначає порядок преміювання, тривалість робочого дня та робочого тижня, тривалість та порядок надання вихідних та відпусток.

Трудовий колектив Підприємства становлять працівники, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору, а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з Підприємством.

Компетенція і повноваження трудового колективу визначаються відповідно до чинного законодавства. Повноваження трудового колективу Підприємства реалізуються загальними зборами та їх виборним органом. Загальні збори трудового колективу скликаються не рідше одного разу на рік.

Трудовий колектив укладає з Підприємством колективний договір. Колективний договір вважається основним нормативним документом, що визначає взаємовідносини Підприємства і трудового колективу.

Колективний договір, проект якого затверджується Власником, від імені Підприємства підписує Директор, а від імені трудового колективу - представник профспілки або іншій уповноважений представник трудового колективу.

Умови колективного та трудових договорів не можуть погіршувати становища найманих працівників порівняно з умовами, встановленими законодавством України про працю.

Трудові відносини з працівниками, які не мають постійного місця проживання в Україні, регулюються я відповідними законами або міжнародними договорами України.

Оплата праці штатних працівників здійснюється на умовах, визначених трудовими договорами. Для стимулювання штатних працівників за рішенням Власника може бути використана частка доходів Підприємства.

Усі роботи, здійснювані підприємством, ведуться з дотриманням встановлених правил і норм з охорони праці, техніки безпеки та вимог виробничої санітарії.

Підприємство відшкодовує матеріальні збитки потерпілим з вини Підприємства у разі заподіяння їм каліцтва, іншого пошкодження здоров'я або смерті, згідно з чинним законодавством.

Соціальне страхування працівників Підприємства та їх соціальне забезпечення (за винятком пенсійного забезпечення іноземних працівників) здійснюються відповідно до законодавства України.

Організаційно-виробнича структура підприємства може бути представлена у вигляді схеми :

Керівник

Агрономічна служба

Головний бухгалтер

Склад ПММ

Тракторний парк

Склад ЗЗП

Склад ТМЦ

Відрядники

2.2 Аналіз виробничо-фінансової діяльності підприємства

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Таблиця 2.2

Виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції

Види продукції	Виробництво продукції, ц				Реалізація продукції, ц
	2009	2010	2011	2011 в % до 2009	2009	2010	2011	2011 в % до 2009
Продукція рослинництва, всього:	48	51	86	179	22	32	68	309
Зернові і зернобобові	48	51	86	179	22	32	68	309
з них овес	48	51	86	179	22	32	68	309

З даної таблиці ми бачимо, що виробництво зернових в порівнянні з 2009р. в 2011р. збільшилось на 179%. Тобто з кожним роком на підприємстві збільшується кількість виробленої продукції, що позитивно відображатиметься на реалізації, яка також в порівнянні з попередніми роками зростає, а саме в 2009 році було реалізовано 22 ц овсу, в 2010р – 32, а в 2011р. – 68 ц.

Таблиця 2.3

Собівартість основних видів продукції

Види продукції	Собівартість одиниці продукції, грн./ц
	2009	2010	2011	2011 в % до 2009
Продукція рослинництва, всього:	80	100	374	467,5
Зернові і зернобобові	80	100	374	467,5
з них овес	80	100	374	467,5

Проаналізувавши таблицю 2.3 можна зробити висновок, що собівартість зернових зростає з кожним роком. В 2009 році собівартість одого центнера продукції становила 80 грн, в 1020 – 100 грн, а в 2011 році – 374 грн. Таке значне підвищення собівартості продукції впливає на фінансовий результат підприємства.

Таблиця 2.4

Структура доходу від реалізації сільськогосподарської продукції

Види продукції	Дохід(виручка) від реалізації, тис. грн
	2009	2010	2011	2011 в % до 2009
Продукція рослинництва, всього:	38,4	34,9	102,0	265,6
Зернові і зернобобові	38,4	34,9	102,0	265,6
з них овес	38,4	34,9	102,0	265,6

Проаналізувавши таблицю, можна зробити висновок що дохід від реалізації протягом цього періоду то ростав то зменшувався, а саме в 2010 році дохід(виручка) від реалізації зернових зменшився в порівнянні з 2009 роком на 3,5 тис. грн., а в 2011 році, дохід(виручка) від реалізації становив 102,0 тис. грн. Підвищення цього показника буде впливати на фінансовий результат підприємства.

Таблиця 2.5

Фінансові результати підприємства

Назва показників	2009 р.	2010 р.		2011 р.
		Тис. грн.	В % до 2009 р	Тис. грн.	В % до 2009 р
Результат від реалізації робіт і послуг	41,4	42,9	104	125,3	303
Валовий:
- прибуток	3	0,4	13	52,9	1763
- збиток
Інші доходи та втрати
- доходи (прибуток)	380,7	461,7	121	4,5	1
- втрати (збитки)	1536,8	2890,2	188,1	1197,5	77,9
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	53,1	42,5	80,0	72,4	136,3
Чистий:
- прибуток
- збиток	1329,1	2428,1	183	1140,1	86
Рентабельність підприємства (%). (збитковість) (-)	-101,73	-120,78	119	-89,78	88

Дослідивши фінансові результати підприємства ми бачимо, що підприємство в 2009 році отримало збитку 1329,1 тис. грн., в 2010 році – 2428,1 тис. грн., а в 2011 році – 1140,1 тис. грн.

Збитковість підприємства також змінювалась протягом цих років, але в 2011 році вона значно зменшилась в порівнянні з 2010 роком, а саме на 31 тис. грн., що є позитивним явищем для підприємства.

2.3 Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

На підприємстві використовується автоматизована система обліку. На основі первинних документів формуються документи в програмі «1С підприємство». На основі первинних документів формуються такі регістри бухгалтерського обліку як: Журнали ореди, Сальдові відомосі і ін. Дані регістрів обліку майна підприємства, інших облікових регістрів відображаються в Головній книзі підприємства, що є підставою для складання фінансової звітності.

Аналітичний облік руху товаро-матеріальних цінностей у бухгалтерії ведеться у відомостях обліку залишків матеріалів у кількісно-сумарному виразі, а на складах у картках складського обліку в кількісному виразі.

Податковий облік ведеться відповідно до законодавства України.

Організація документообігу на підприємстві відбувається відповідно гафіку документообігу, який затверджено наказом 17/25 від 11 квітня 2010року. Всі документи повинні складатись відповідно до графіку у вказані строки.

Обліковий опарат складає головний бухгалтер Сухоліт Андрій Олексійович. Головний бухгалтер виконує такі завдання та обов'язки:

- забезпечує ведення бухгалтерського обліку з дотриманням єдиних методологічних засад, установлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних.

- формує відповідно до законодавства облікову політику виходячи зі структури та особливостей діяльності підприємства.

- очолює роботу з підготовки та прийняття робочого плану рахунків, форм первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення господарських операцій, щодо яких не передбачено типових форм, документів внутрішньої бухгалтерської звітності.

- здійснює контроль за дотриманням порядку оформлення первинних документів, відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, дотриманням технології обробки бухгалтерської інформації і порядком документообороту.

- здійснює заходи щодо надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

- забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства та її подання в установлені строки користувачам.

- забезпечує складання статистичної звітності, подання її у встановленому порядку до відповідних органів.

- за погодженням із керівником підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, соціальних внесків, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань.

- здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, збереженням власності підприємства.

- вживає необхідних заходів для запобігання несанкціонованому виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку.

- забезпечує збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, а також їх передання у встановленому порядку до архіву.

- вживає заходів з попередження нестач, незаконної витрати коштів і товарно-матеріальних цінностей, порушень фінансового і господарського законодавства.

- організовує проведення інвентаризацій та бере участь в оформленні її результатів, контролює (забезпечує) передання в необхідних випадках матеріалів про нестачу та розкрадання коштів і товарно-матеріальних цінностей до слідчих та судових органів.

- бере участь у розробці заходів із забезпечення дотримання штатної, фінансової і касової дисципліни.

- керує працівниками бухгалтерії підприємства та розподіляє між ними посадові завдання та обов'язки

- проводить інструктаж матеріально відповідальних осіб з питань обліку та схоронності цінностей, що знаходяться у них на відповідальному зберіганні.

- повідомляє директору підприємства про усі виявлені недоліки в роботі бухгалтерії підприємства, з поясненням причин виникнення та пропозиціями щодо їх усунення.

- надає методичну допомогу працівникам підрозділів підприємства з питань бухгалтерського обліку, контролю, звітності й економічного аналізу.

- бере участь у проведенні економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку і звітності з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів й усунення втрат від нераціонального використання ресурсів.