Розслідування професійних захворювань

аварія ІІ категорії, внаслідок якої:

• загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих ≥100 чоловік.

Роботодавець або керівник зміни зобов’язані діяти згідно ПЛАС . Роботодавець зобов’язаний негайно оповістити територіальну інспекцію ДГПН , вищестоячий керівний орган, місцеву держадміністрацію, штаб ЦО, місцеву прокуратуру, профком підприємства, а в разі травмування або загибелі працівників – також Фонду .

Якщо з приводу розслідування аварії, що не спричинила нещасного випадку, не прийнято спеціальне рішення КМУ, розслідування проводиться комісіями, що утворюються:

• при аварії І категорії – наказом центрального органу виконавчої влади чи розпорядження місцевої держадміністрації за погодженням з органами ДГПН і МНС;

• при аварії ІІ категорії – наказом керівника вищестоящої організації чи розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з органами ДГПН і МНС.

На роботу комісії відводиться 10 робочих днів.

За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, затверджує заходи щодо запобігання подібним аваріям і притягає до відповідальності працівників за порушення вимог законодавства про ОП.

Розділ 2. Фізіологія та психологія праці

Гігієна праці і виробнича санітарія

Гігієна праці – це наука, яка вивчає вплив виробничого процесу і оточуючого середовища на організм працюючого з метою розроблення санітарно – гігієнічних і лікувально - профілактичних заходів, спрямованих на створення належних умов праці для забезпечення здоров’я і високого рівня працездатності людини.

Виробнича санітарія – це система технічних і гігієнічних заходів, які забезпечують на виробництві здорові умови праці. Фактори навколишнього виробничого середовища, які виявляють незадовільний вплив на здоров’я працюючого, називаються виробничими шкідливостями. При недостатній увазі виробничі шкідливості можуть стати причиною втрати працездатності. Форми захворювань (отруєнь), які виникають під дією виробничих шкідливостей називаються професійними захворюваннями (отруєннями).

До несприятливих факторів виробничого середовища належать речовини, висока або надто низька температура навколишнього середовища, висока вологість повітря, недостатнє або надмірне переміщення повітря ( вітер, протяги), наявність в повітрі пилу, газів, парів, підвищений шум, вібрація, недостатнє або надлишкове освітлення, радіоактивне, електромагнітне випромінювання та інші.

Професійні отруєння і захворювання можливі тільки при певній концентрації шкідливих речовин в повітрі. Дольова концентрація речовини по масі (в мг/м³) в повітрі виробничого приміщення, при якій в організмі людини не настають зміни навіть при тривалій дії цієї речовини, називається гранично допустимою концентрацією (ГДК). До найбільш небезпечних речовин, з якими можуть контактувати працюючі в газовому господарстві, належать метиловий спирт (метанол), чадний газ (СО), ртуть та інші.

Метанол – прозора рідина без кольору, за запахом і смаком нагадує винний(етиловий) спирт; γ = 0,79 г/ см³, t кипіння = 64,5 °С, розчиняється в органічних сполуках, змішується з водою у всіх співвідношеннях, легко загорається, t спалаху - 16°С.

При випаровуванні вибухонебезпечний. Межі вибухонебезпечних концентрацій метанолу в повітрі 6, 72 – 36, 5% по об’єму. ГДК метанолу в повітрі робочої зони виробничих приміщень – 5мг/м³.

Метанол – дуже токсичний ,діє переважно на нервову і судинну системи. В організм людини може проникати через дихальні шляхи і навіть через непошкоджену шкіру. Особливо небезпечний прийом метанолу всередину: 5-10г метанолу можуть викликати важке отруєння, 30 г- смертельна доза. Симптоми отруєння: головний біль, запаморочення, нудота, рвота, біль у шлунку, загальна слабкість, подразнення слизових оболонок, мерехтіння в очах, а у важких випадках – втрата зору і смерть.

Щоб виключити можливість помилкового вживання метанолу в якості спиртового напою, до нього додають одорант (С2Н5SH)1:1000, гас 1: 100, хімічне чорнило та інший барвник темного кольору.

До робіт з метанолом (отримання, перевезення, зберігання, застосування) допускаються особи не молодші 18 років, які отримали спеціальний інструктаж про властивості метанолу і відповідні заходи безпеки при виконанні робіт. Зберігають метанол в герметичній металевій посудині із знаками небезпеки: «ЯД! Вогненебезпечно!». Застосовують метанол для ліквідації льодових закупорень зовнішніх газопроводів.

СО(чадний газ)- продукт неповного згорання палива. Він міститься також у вихлопних газах карбюраторних і дизельних двигунів. Це дуже токсичний газ без кольору і запаху, легший за повітря, в 200-300 раз активніше з’єднується з гемоглобіном крові, ніж кисень.

При вдиханні невеликої кількості СО з’являється головний біль, биття пульсу у скронях, запаморочення, шум у вухах, слабкість. При тривалому перебуванні в загазованому середовищі настає втрата свідомості, можлива смерть. ГДК СО в повітрі виробничих приміщень 20мг/м³. Для захисту від дії СО застосовуються спеціальні протигази .

Ртуть застосовується в контрольно-вимірювальних приладах і лабораторіях. Будучи рідким металом, вона кипить при t-350°С, а випаровується при кімнатній температурі .Концентрація парів ртуті в повітрі збільшується, коли ртуть розливається, розлітаючись на дрібні кульки, і проникає в щілини підлоги, столів,стін. Тут вона зберігається тривалій період, виділяючи в повітря ядовиті пари, які, проникаючи через легені в кров, можуть накопичуватись в різних органах, викликаючи отруєння організму. Робота з ртуттю повинна проводитись в спеціально пристосованих для цього приміщеннях, обладнаних вентиляцією. Підлогу в них роблять непроникливою для ртуті, стіни фарбують олійними фарбами, поверхню столів роблять гладенькою і без щілин , з нахилом для скочування випадково пролитої ртуті в посудину з водою. ГДК ртуті в повітрі 0,01 мг/м³.

Розділ 3. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії