56

Національний університет біоресурсів і природокористування україни

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ РОСЛИННИЦТВА, ЕКОЛОГІЇ І БІОТЕХНОЛОГІЙ

Факультет екології і сталого розвитку

УДК 631.95

«Допускається до захисту»

Завідувач кафедри екології агросфери та екологічного контролю,

д.с.-г.н., проф. ____________ В.М. Чайка

підпис

«___» ______________ 2014 р.

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему

«ОЦІНКА Екологічної стійкісті агроландшафтів господарств ВП НУБіП України»

Спеціальність 8.04010601 „Екологія та охорона навколишнього середовища”

Магістерська програма «Екологічний контроль в агросфері: моніторинг, паспортизація, експертиза»

Спеціалізація виробнича

Виконала _________ Костецька Я.В.

Науковий керівник

к. с.-г. н., доц. _________ Бережняк Є.М.

Рецензент

к. с.-г. н., доц. _________ Бондарь В.І.

Київ – 2014

РЕФЕРАТ

магістерської роботи на тему:

«Оцінка екологічної стійкості агроландшафтів

господарств ВП НУБіП України»

Магістерська робота виконана на 56 сторінках комп’ютерного тексту, включає 8 рисунків та 4 таблиці. Список використаних джерел налічує 46 посилань.

Мета роботи полягала у визначенні і порівнянні екологічної стійкості агроландшафтів господарств: НДГ «Великоснітинське» ім. О.В. Музиченка та НДГ «Ворзель».

Аналіз структури земельних угідь НДГ «Великоснітинське» ім. О.В. Музиченка показав, що переважно агроландшафти є нестійкими, оскільки коефіцієнт екологічної стійкості (К_ст) знаходиться в межах 0,08– 0,12. Тому необхідно фрагментарно виводити землі (особливо на схилах) із інтенсивного обробітку під перелоги та під залуження різнотравно-злаковою рослинністю. В іншому випадку ґрунти поступово втратять свою потенційну родючість і їм будуть характерні деградаційні процеси, зокрема дегуміфікація та переущільнення.

В господарстві НДГ «Ворзель» значну частину займають однорічні і багаторічні трави, що пов’язано із розвитком тваринницької галузі. Відповідно коефіцієнт екологічної стійкості становить 0,7, а угіддя вважаються середньостійкими. Тому для поліпшення структури посівних площ рекомендуємо схилові агроландшафти (більше 5°) використовувати під залуження травами. Це дасть можливість покращити екологічний стан земель господарств і стане додатковою сировинною базою для годівлі ВРХ.

Перелік ключових слів: ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН, ЧОРНОЗЕМИ, СТРУКТУРА УГІДЬ, АГРОЛАНДШАФТИ, ОПТИМІЗАЦІЯ УГІДЬ, ЕКОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ, РІЛЛЯ, ПРОСАПНІ КУЛЬТУРИ, СІНОЖАТІ.

ЗМІСТ

	РЕФЕРАТ ………………………………………………………..	2
	ЗМІСТ …………………………………………………………...	3
	ВСТУП …………………………………………………………..	5
1	Сучасний стан агроландшафтів України (огляд літератури)…………………………………………	7
1.1.	Поняття і структура агроландшафтів, фактори їх екологічної стійкості …………………………………………………………	7
1.2.	Земельні угіддя як основний елемент кількісного обліку ……	14
1.3.	Сільськогосподарські угіддя та їх складові частини …………	15
1.4.	Структура та динаміка основних видів земельних угідь. Деградація земель ………………………………………………	19
2	ПРОГРАМА, МЕТОДИКА ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ………………………………………………….	27
2.1.	Мета і дослідження……………………………………………...	27
2.2.	Структура земельних угідь досліджуваних навчально-дослідних господарств НУБіП ……………………………….	27
2.2.1	Характеристика земельних угідь НДГ «Великоснітинське»……………………………………………..	28
2.2.2	Характеристика земельних угідь НДГ «Ворзель»…………….	29
2.3	Методичні підходи щодо визначення екологічної стійкості земельних угідь ………………………………………………..	31
3	АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ АГРОЛАНДШАФТІВ ГОСПОДАРСТВ НУБІП УКРАЇНИ …………………………..	33
3.1.	Структура земельних угідь в Україні …………..………………	33
3.2.	Екологічний аналіз змін структури земельних угідь НДГ «Великоснітинське» за останнє десятиліття…………………..	38
3.3.	Екологічний аналіз структури земельних угідь НДГ «Ворзель»…………………………………………………………	42
3.4.	Шляхи оптимізації агроландшафтів ………………………….	44
4	Охорона праці ………………………………………………	46
4.1.	Загальні положення щодо охорони праці…………………….	46
4.2	Виробнича санітарія ……………………………………………	47
4.3	Техніка безпеки під час проведення польових досліджень …..	49
	ВИСНОВКИ……………………………...………………………..	50

Вступ

Сільськогосподарські угіддя являють собою агроландшафти, які утворюються внаслідок взаємодії сільськогосподарського виробництва з природною основою – ландшафтом і потребують для існування й розвитку постійної значної енергетичної підтримки людиною, території з дуже збідненим біорозмаїттям та виснажені. Важлива особливість агроландшафту – спрощення його біологічної системи, порушення біохімічних і фізичних процесів, які відновлюють потенційну продуктивність. При цьому формуються агроекосистеми різного рівня антропогенної трансформації. Стійкість агроценозів забезпечується надходженням енергії у вигляді добрив, поливної води, засобів боротьби з бур'янами, шкідниками, хворобами тощо[32].

Обґрунтування стійких агроландшафтів на сучасному етапі земельної реформи можливе через вирішення питання організації території сільськогосподарських угідь, з яких найскладнішою є організація землекористування. Створення сприятливих умов для раціональної організації сільськогосподарських угідь і сівозмін, а також для застосування сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур - одне з основних завдань у формуванні сільськогосподарських землекористувань. Для вирішення питань організації території землекористування запроваджено в науковий обіг і розкрито зміст поняття однорідного земельного масиву, під яким варто розуміти сукупність суміжних землекористувань у межах елементарного водозбірного басейну, ґрунтовий покрив сільськогосподарських угідь яких характеризується однаковим (або близьким) класом агроекологічної придатності для вирощування районованих сільськогосподарських культур[20].

Агроландшафт – природно-антропогенна система, яка є об'єктом сільськогосподарської діяльності і водночас середовищем життєдіяльності людини, а також формування агрофітоценозів[17].

Агроландшафти формуються в результаті взаємодії природно-потенціальних комплексів (ППК) з усіма ланцюгами системи землеробства, зокрема з інфраструктурою, протиерозійними заходами постійної дії (лісосмугами, протиерозійними гідротехнічними спорудами різних типів, межами полів і сівозмін, польовими дорогами, гідрографічною мережею).

Сучасні агроландшафти – складні системи, які створені з різних елементів агроекосистем (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) незначних за площею ареалів лісів, чагарників, лісосмуг, природних лук, боліт, торфовищ та розташованих на їхніх територіях доріг, комунікацій і будівельних споруд.

Екологічна незбалансованість структури земельного фонду України не тільки знижує ефективність використання та охорони земель, а й природну здатність відновлення родючості ґрунтів та функціонування агроландшафтів. Сучасні агроландшафти України мають незначне біотичне різноманіття. Це зумовлено високим ступенем їх розораності (80-90 %), деградацією ґрунтового покриву, зокрема через розвиток ерозійних процесів, дегуміфікацію, підкислення, підтоплення, забруднення радіонуклідами і важкими металами[5]. 

За останні роки щодо формування сталих агроландшафтів опубліковано чимало наукових праць, зокрема М.Й. Долгілевича, Д.С. Добряка, О.П. Канаша, Я.В. Коваля(2001), В.М. Кривова, В.О. Леонеця, Л.Я. Новаковського, С.С. Соболєва, О.Г. Тараріко (2003), Г.І. Швебса, П.Г. Шищенко (2007) та ін. Однак багато проблем пов’язаних із збереженням агроландшафтів залишаються недостатньо вивченими і потребують подальшого наукового обґрунтування.