Захист об’єктів від розрядів статичного електроструму

Статичний ел.струм утворюється при терті двох діелектриків або діелектрика з металом. При цьому на їх поверхні накопичуються ел.заряди. При значному накопиченні ел.зарядів виникають ел.розряди, які супроводжуються іскрами. У вибухонебезпечних приміщеннях вони можуть призвести до вибухів та пожеж.

Заряди статичного ел.струму виникають при транспортуванні СВГ і природного газів по трубопроводах, гумових шлангах, наповненні СВГ – цистерн і зливанні з них і т.д.

Основні методи попередження розрядів статичного ел.струму: влаштування заземлення, зменшення швидкості руху газів по трубопроводах, іонізація середовища. Необхідно заземлювати всі резервуари, трубопроводи, металеві конструкції машин та апаратів і т.д., призначених для зберігання горючих газів.

Трубопроводи, обладнання повинні являти собою безперервний ел.ланцюг, приєднаний до заземлюючих пристроїв.

Резервуари V>50м³повинні бути заземлені не менше ніж в двох місцях. Автоцистерни перед заповненням (зливом) СВГ необхідно приєднувати до заземлення. Автоцистерни для зняття статичної електрики під час руху повинні мати постійне заземлення металевим ланцюжком з мідним наконечником, який торкається дорожнього покриття.

Гумотканинні рукави для зливо – наливних операцій також повинні бути обвиті мідним дротом або тросиком і з’єднуватись з корпусом цистерни

Так як розрядні струми при статичній електризації невеликі, допускається встановлення заземлюючих пристроїв опором не більше 10 Ом.

Блискавкозахист будівель і споруд

Згідно вимог дод. А.п.2ДСТУБ.В.2.5 – 38: 2008 «Улаштування блискавкозахисту будівель та споруд»:

1. будівлі і споруди, приміщення, які згідно ПУЭ належать до зони кл. В-1 і В – ІІ мають І категорію блискавкозахисту;

2. те ж кл. В – 1 а; В – 1 б, В – ІІ а- ІІ категорія блискавкозахисту;

3. зовнішні установки (кл. В – І г) – ІІ категорія блискавкозахисту;

4. димові труби котельних, башти і вишки різних призначень висотою 15м і більше – ІІІ категорія блискавкозахисту.

Будівлі і споруди, що мають І і ІІ категорії блискавко захисту, повинні бути захищені від прямих ударів блискавки, вторинних її проявів і занесення високого потенціалу через наземні (надземні) і підземні металеві комунікації.

Будівлі і споруди ІІІ категорії блискавкозахисту повинні бути захищені від прямих ударів блискавки і занесення високого потенціалу через наземні (надземні) металеві комунікації.

Зовнішні установки ІІ категорії блискавкозахисту повинні бути захищені від прямих ударів і вторинних проявів блискавки .

Основні терміни

1. Прямий удар блискавки(ураження блискавкою) – безпосередній контакт каналу блискавки з будівлею або спорудою, що супроводжується протіканням через неї струму блискавки.

2. Вторинні прояви блискавки – наведення потенціалів на металевих елементах конструкцій, обладнання, викликане близькими розрядами блискавки, що створює небезпеку іскріння всередині об’єкту.

3. Занесення високого потенціалу– перенесення в будівлю або споруду по металевих комунікаціях електропотенціалів, які виникають при прямих і близьких ударах блискавки і створюючих небезпеку іскріння всередині об’єкту.

4. Блискавковідвід– пристрій, який сприймає удар блискавки і відводить її струм в землю.

Загалом, блискавковідвід складається з опори; блискавкоприймача, який безпосередньо приймає удар блискавки; струмовідводу, по якому струм блискавки передається в землю; заземлювача, який забезпечує розтікання струму блискавки в землі.

5. Зона захисту блискавковідводу – простір, всередині якого будівля або споруда захищені від прямих ударів блискавки.

Конструктивно блискавковідводи поділяються на види:

Стрижневі– з вертикальним розміщенням блискавкоприймача;

Тросові (протяжні) – з горизонтальним розміщенням блискавкоприймача, закріпленого на двох заземлених опорах;

Сітки– багатократні горизонтальні блискавкоприймачі, які перетинаються під прямим кутом і вкладаються на будівлю;

6. Заземлювач блискавкозахисту – один або декілька заглиблених в

землю провідників, які призначені до відводу в землю струмів блискавки. Заземлювачі поділяються на природні і штучні.

7. Природні заземлювачі – заглиблені в землю металеві і залізобетонні

конструкції будівель і споруд.

8. Штучні заземлювачі – спеціально прокладені в землі контури з стрічкової або круглої сталі, зосереджені конструкції, що складаються з вертикальних і горизонтальних провідників.

Стрижневі блискавковідводи, опори тросових блискавковідводів в підземній частині заземлюють. Конструкція заземлювачів повинна бути виконана так,щоб опір розтіканню струму не перевищував 10 Ом.

Для зниження небезпеки крокових напруг заземлювачі розміщують на глибині ≥ 1м і виконують у вигляді складної розгалуженої конструкції.

Для попередження вторинних проявів блискавки всі трубопроводи повинні становити безперервний ланцюг, який приєднується до заземлюючих пристроїв з опором розтікання струму не менше 10 Ом.

Розділ 5. Пожежна безпека

Основні терміни

Природні і СВГ при недотриманні певних вимог безпеки загораються, що стає причиною пожеж і вибухів, які призводять до аварій.

Спалахом називається швидке згорання горючої суміші при піднесенні до неї джерела загорання. Найнижча температура горючої речовини, при якій над поверхнею її утворюються пари і гази, здатні спалахувати в повітрі від джерела загорання, називається температурою спалаху.

Займання– це виникнення горіння під дією джерела загорання, яке супроводжується появою полум’я. Температура горючої речовини, при якій після загорання від джерела загорання виникає стійке горіння, називається температурою загорання.

Самозаймання– займання без джерела загорання, яке супроводжується появою полум’я.

Здатність деяких речовин, які називаються пірофорними (промаслене ганчір’я, торф, вугілля, сажа та інші), до самозаймання за рахунок теплових, хімічних, або мікробіологічних процесів, характеризують їхню здатність самозайматись при нагріванні до порівняно невисоких температур. Температура самозаймання – це найнижча температура, при якій виникає самозаймання речовини.

Горіння– це швидко протікаючий процес хімічного окислення горючої речовини, який супроводжується виділенням великої кількості тепла і світла. Окислювачем, як правило, є кисень. Для виникнення і розвитку процесу горіння необхідно:горюча речовина, яка здатна самостійно горіти після видалення джерела загорання,кисень, джерело загорання(гаряче або розжарене тіло, а також ел.розряд, які володіють запасом енергії і температура яких достатня для виникнення горіння інших речовин). Якщо одна з цих умов відсутня, горіння не буде.

Вибух– це хімічне перетворення, яке супроводжується виділенням речовин, які мають високу температуру і тиск.

Тиск в момент вибуху газових сумішей досягає 10ктс/см² ,t– 1500-2000⁰С, а швидкість розповсюдження вибухової хвилі досягає декількох сотень метрів/секунду.

Основна причина аварій в газовому господарстві – порушення вимог правил, норм та інструкцій при проектуванні, конструюванні, будівництві, монтажі, експлуатації і ремонті обладнання і трубопроводів.

В СПГГ до основних причин пожеж необхідно віднести порушення герметичності встановленого обладнання і газопроводів, використання джерел відкритого вогню для ліквідації закупорень і гідратних пробок на газопроводах і перевірки герметичності діючих систем.

При загоранні пролитих горючих рідин можливе порушення герметичності обладнання і трубопроводів, які перебувають в зоні пожежі, що призводить до збільшення масштабів аварії.

Нерідко випадки пожеж виникають із-за порушення протипожежних вимог при проведенні газонебезпечних, газо – і електрозварних робіт, недотриманні правил експлуатації електроустановок.

Пожежі на об’єктах газового господарства розвиваються по такій схемі:

Аварія - витік газу - утворення хмарини вибухонебезпечної суміші - загорання її від стороннього джерела полум’я - горіння газу - нагрівання і руйнування технологічного обладнання під дією полум’я.

Основним завданням в боротьбі з пожежами газів є локалізація пожежі, яка здійснюється методом обмеження тривалості витоку і об’єму витікаючого газу, а також шляхом теплового захисту технологічного обладнання.

Для гасіння пожеж у вибухонебезпечних приміщеннях необхідно передбачати стаціонарні системи порошкового гасіння.

Пожежний захист резервуарів рекомендується здійснювати шляхом охолодження їх стінок водою, яка подається від стаціонарних установок дренчерного типу методом зрошування водою стінок резервуару.

В зв’язку з тим, що кущові бази і ГНС належать до об’єктів підвищеної небезпеки, необхідно:

- в балононаповнювальному і насосно-компресорному відділеннях необхідно влаштовувати автоматичні аварійні системи, які забезпечують включення аварійної сигналізації, відключення електроживлення на підстанції при зупинці припливних вентиляторів;

- заборона пуску ел.двигунів при непрацюючій припливній вентиляції;

- відключення насосів при відсутності заповнення їх СВГ, перегріванні кожуха статора і зниженні тиску на всмоктуючому патрубку;

- відключення компресорів при порушенні подачі мастила, збільшенні тиску мастила і тиску нагнітання.

Імпульс на спрацювання сигналізації подається від сигналізаторів концентрації СВК – ЗМ1.

Для обмеження витоків газу при розривах трубопроводів, пробиванні фланцевих з’єднань і зірванні заглушок необхідно встановлювати автоматичні відсічні пристрої.

Для ліквідації можливих пожеж кожний об’єкт повинен бути забезпечений необхідними засобами пожежогасіння. Кожний працівник повинен не тільки сам суворо дотримуватись правил пожежної безпеки, визначених на об’єкті, а й слідкувати за тим, щоб усі ці правила виконували інші працівники.