Розділ 8. Метафізика можливості і дінсності(закінчення)

За Аристотелем, реальна дійсність є первинною щодо будь- якої здатності: Адже 1)здатність виводиться з реалізуючої її дійсності. 2)за часом індивідуальна річ у дійсності є пізнішою цієї ж речі у можливості, але: а)вона необхідно зумовлена іншою, попередньою річчю, яка існує в дійсності; б)здатність до тієї чи іншої діяльності випереджується частковим проявом у ній цієї діяльності: 3) з точки зору буття( онтологічно): а)здатність одержує у дійсності своє завершення, тобто те, що є пізнішим у порядку виникнення, раніше за формою і сутністю; дійсність є метою здатності; матерія, існуючи у можливості, є шляхом до форми, а дійсність - це реалізована форма; б)буття у дійсності є первинним щодо потенційного буття, адже буття незнищенне і необхідне є буттям у дійсності і ніколи не є буттям можливим. З цього Філософ робить два важливих висновки. Перший - для своєї фізики: діяльність небесних світил, яка ніяк не зв'язана з можливим буттям, ніколи не може закінчитися,

спинитися. Другий - це ще один аргумент проти платонівських ідей: ідеї, якщо вони й існують, є здатностями, і через це вони не можуть бути первинними у царині буття.

(1049в4-1051аЗ)

Книга дванадцята. Теологія Аристотеля Розділ 6. Теорія вічного нерухомого рушія

Дванадцята книга «Метафізики» є саме такою, змістом якої виправдовується назва твору, яку їй дав сам Аристотель - Теологія. Вчення про бога як першопричину усіх рухів фізичного світу і водночас як найвищої мети, до якої прагне космос, бога як фінітний принцип світу, зосереджене переважно у розділах 6-9 названої книги.

Спочатку Філософ постулює існування вічної нерухомої сутності. Оскільки у світі існує рух, і цей рух є неперервним, як неперервним є і час, і таким неперервним є просторовий круговий рух, то має бути таке начало руху, сутність якого полягає у діяльності. Це начало не має в собі нічого потенційного, і тому воно позбавлене матерії.

Рух не може виникнути, якщо не буде причини, яка діє актуально, в дійсності. А ця причина нематеріальна: насправді адже не матерія рухатиме саму себе.

(1071в4 -1072а18)

Розділ 7. Характеристика Вічного Начала

У цьому розділі Філософ говорить, що причиною основного актуального руху є Вічне Начало, нерухоме і нічому непідвладне, буття котрого є найвищою цінністю. Це буття є діяльністю чистого мислення, у котрому вічний Розум мислить сам себе. Вище Благо не є результатом інших вихідних начал, а є началом, яке у своїй досконалості відокремлене від чуттєвих речей, не має ніякої просторової величини і нічому непідвладне.

(1072а19-1073а14)

Розділ 8. Єдність Вічного Начала

Філософ стверджує, що вічних нерухомих сутностей стільки, скільки існує вічних неперервних рухів у планет. Далі він наводить теорії Євдокса і Каліппа про розгашування сфер, що визначають рух світил, і доповнює ці теорії. Єдність неба, що охоплює всесвіт, свідчить про єдність нерухомого першорушія. Завершуючи розділ, Стагірит висловлює думку про те, що розповіді людей про те, що небесні світила це боги, приховує у міфічній оболонці їхнє переконання в тому, що всесвіт залежить

від перших начал.

(1073а15 – 1074в14)