Розділ 10. Співвідношення матерії і форми з сутністю

В цьому разі Аристотель аналізує випадки, коли у визначення сутності мають входити вказівки на її складові частини і коли ні. При позначенні сутності як форми слід вказати лише частини форми. Коли ж сутність береться у сенсі поєднання матерії і форми у одне ціле, то іноді вказують і матеріальні частини. Аристотель розрізняє два роди матерії - той, що осягається відчуттями (мідь, дерево) і умосяжний(предмети математики), принагідно згадуючи першу матерії, яка сама по собі є непізнаванною.

(1034в20 - 1036а25).

Розділ 17. Сутність як причина речі

Розглядається сутність як причина речі. Причинним поясненням речі Аристотель мотивує присутність у цій речі множини ознак. Форма речі є джерелом і метою руху речі. Форма складних речей - це не який-небудь один із елементів речі поряд з іншими, а особливе начало, джерело буття цієї речі як такої. При цьому спосіб осягнення простих речей є відмінним від дослідження і аналізу, які застосовуються до речей складних. Прості речі осягаються не через визначення, а через безпосереднє схоплення думкою.

(1041а6 -1041в35)

Книга дев'ята. Вчення про можливість і дійсність. Розділ 3. Енергія і ентелехія

Аристотель починає розділ з критики представників однієї з сократичних шкіл мегариків, які заперечували існування здатності як такої, окремої від реальної діяльності. Але це призвело б: а)до почергової втрати і, нового набуття здатності; б)до відсутності властивостей у неживих речей, які осягаються відчуттями, а також до браку здатності чуттєвого сприйняття у живих істот, коли такі властивості не реалізуються фактично; в)до неможливості руху і виникнення. Відтак, за Аристотелем,

необхідно розрізняти здатність і дійсність. Здатність є відсутністю реальної неможливості для відповідної дійсності. «Цілком припустимо, - пише Філософ, - що дещо хоча і може існувати, однак не існує, і хоча може і не існувати, однак існує».

У цьому ж розділі Стагірит впроваджує свої знаніметафізичні терміни entelecheia – діяльність як певна фактична данність, здійсненність чогось і energia - дійсність як певний рух, діяльність. Ці поняття, зв'язані один з одним, характеризують насамперед рух, але переносяться Аристотелем і на іншу реальність. Втім початкове значення дійсності - це те, коли про неї кажуть у царині руху.

(1046в30- 1047в2)

Розділ 6. Метафізика можливості і дійсності

Буття у можливості протиставляється буттю в дійсності. Можливість - це данність у невиявленому вигляді. У межах дійсності розрізняють діяльність незавершену(рух) і діяльність завершену. Перша має зовнішню мету, друга - внутрішню. В останній діяльності перебуває мета, котра і є дією.

(1048а25-1048в37)

Розділ 7. Метафізика можливості і дійсності(продовження)

Цей розділ присвячений динамізації аристотелівського гілеморфізму. Одна річ є можливістю іншої речі, якщо вони є матерією останньої. З цієї матерії річ виникає під дією зовнішнього чи внутрішнього начала, що рухає матерію. Тоді річ позначається похідним від назви матерії іменем як зроблена з чогось(мідна статуя). Принагідно тут Філософ дає одне із своїх означень першої матерії: «Якщо ж є дещо перше, про що вже не мовиться з посиланням на інше як про зроблене з цього іншого, то воно - перша матерія». Аналогічним чином річ одержує своє позначення від назви тих або інших якостей.

(1049а1 - 1049вЗ)