- •Лекція 1 Метаболізм ліпідів: катаболізм триацилгліцеролів, окиснення жирних кислот і гліцеролу. Метаболізм кетонових тіл План:
- •1.1 Біологічна роль, класифікація, будова та функції основних класів ліпідів. Жирно-кислотний склад ліпідів
- •I Прості ліпіди:
- •II Складні ліпіди:
- •Структура сфінгомієліну
- •Структура цераміду
- •Жирно-кислотний склад ліпідів
- •1.2 Основні шляхи внутрішньоклітинного метаболізму ліпідів
- •1.3 Катаболізм триацилгліцеролів: послідовність реакцій, механізми регуляції активності триацилгліцеролліпази, нейрогуморальна регуляція ліполізу
- •1.3.1 Послідовність реакцій ліполізу
- •1.3.2 Молекулярні механізми регуляції ліполізу
- •1.3.3 Нейрогуморальна регуляція ліполізу
- •1.4 Окиснення жирних кислот: послідовність реакцій, енергетика процесу
- •1.4.1 Послідовність реакцій окиснення жирних кислот
- •(5) Тканинне дихання і окислювальне фосфорилювання
- •3 Ферментативні реакції b-окиснення жирних кислот
- •4 Результат 1-го циклу b-окиснення:
- •1.4.2 Енергетичний баланс b-окиснення жирних кислот
- •1.5 Окиснення ненасичених жирних кислот та жирних кислот із непарним числом атомів вуглецю
- •1.6 Метаболізм гліцеролу
- •1.7 Метаболізм кетонових тіл
- •2 Ацетил-КоА
- •Лекція 2 Біосинтез ліпідів. Метаболізм холестеролу. Транспорт, депонування, регуляція та порушення обміну ліпідів
- •2.1 Біосинтез вищих жирних кислот: метаболічні джерела, ферментативні реакції, регуляція синтезу. Елонгація жирних кислот. Утворення моно- і поліненасичених жирних кислот
- •2.1.1 Біосинтез жирних кислот
- •2 Послідовність реакцій синтезу насичених жирних кислот
- •3 Швидкість синтезу жирних кислот контролюється енергетичним станом клітини (співвідношенням атф/адф).
- •2.1.2 Елонгація жирних кислот. Утворення моно- і поліненасичених жирних кислот
- •2.2 Біосинтез триацилгліцеролів
- •2.3 Шляхи обміну фосфоліпідів
2.3 Шляхи обміну фосфоліпідів
Білологічна роль. На відміну від ТАГ і жирних кислот фосфоліпіди не відіграють суттєвої енергетичної ролі. Вони, як компоненти клітинних мембран, впливають на структуру і функціонування останніх, регулюють активність мембранних і лізосомальних ензимів, приймають участь у проведенні нервових імпульсів, згортанні крові, імунологічних реакціях, процесах клітинної проліферації та регенерації тканин, у перенесенні електронів по дихальному ланцюгу, формуванні ліпопротеїнових комплексів.
Н2С-ОН АТФ АДФ Н2С-ОН НАД+ НАДН·Н+ Н2С-ОН
│ │ │Гліколіз
НС-ОН НС-ОН С=О
│ Гліцеролкіназа │ Гліцерол-3-Ф │
Н2С-ОН Н2С-О-Ф дегідрогеназа Н2С-О-Ф
Гліцерол Гліцерол-3-фосфат Дигідроксиацетонфосфат
Ацил-КоА
Гліцерол-3-фосфат-ацилтрансфераза
НS-КоА
Н2С-О-СО-R1
│
НО-С-Н
│
Н2С-О-Ф
1-Ацилгліцерол-3-фосфат (лізофосфатидат)
Н2С-ОН Ацил-КоА
│
R2-СО-О-С-Н 1-Ацилгліцерол-3-фосфат-ацилтрансфераза
│ НS-КоА
Н2С-ОН
2-Моноацилгліцерол
Н2С-О-СО-R1
Моноацил- │
гліцерил- Ацил-КоА Н-С-О-СО-R2
ацилтранс- │
фераза НS-КоА Н2С-О-Ф
(кишкова) 1,2-Диацилгліцеролфосфат
(фосфатидна кислота)
Н2О
Фосфатидат-фосфогідролаза
Н2С-О-СО-R1 Ацил-КоА КоА Н2С-О-СО-R1
│ │
R2-СО-О-С-Н НС-О-СО-R2
│ │
Н2С-ОН Н2С-О-СО-R3
1,2-Диацилгліцерол Триацилгліцерол
(тригліцерид)
Рисунок 13 – Гліцерофосфатний, дигідроксиацетонфосфатний, β-моногліцеридний (моноацилгліцероловий) шляхи білсинтезу ТАГ
Біосинтез. Фосфоліпіди інтенсивно синтезуються у печінці, нервовій тканині, стінці кишечника, сім’яниках, яєчниках, молочній залозі та інших тканинах. Синтез відбувається головним чином у ендоплазматичному ретикулюмі клітини.
Біосинтез фосфоліпідів у печінці забезпечує оновлення і формування мембранних структур у самій печінці, а також у позапечінкових тканинах, куди вони транспортуються у складі ліпопротеїнів крові та постачає диацилгліцероли для синтезу жирів. Центральне місце у синтезі фосфоліпідів, як і у синтезі ТАГ, займають 1,2-діацилгліцероли та фосфатидна кислота (рис.14). Цитидинтрифосфат (ЦТФ) бере участь у синтезі практично всіх фосфоліпідів, як переносник азотистих основ.
Біосинтез фосфатидилетаноламіну:
1 Фосфорилювання:
АТФ АДФ
Н3N-СН2-СН2-ОН Н3N-СН2-СН2-О-Р-О3Н2
Етаноламін Етаноламінкініза Фосфоетаноламін
2 Активація фосфоетаноламіну:
ЦТФ ФФн
Фосфоетаноламін ЦДФ-етаноламін
Етаноламінфосфат-цитидилтрансфераза
3 Перенесення ЦДФ-етаноламіну на 1,2-дигліцерид (рис.14-(І):
ЦДФ-етаноламін + 1,2-дигліцерид→ Фосфатидилетаноламін + ЦМФ
Біосинтез фосфатидилхоліну (лецетину):
1 Фосфорилювання:
АТФ АДФ
ОН-СН2-СН2N–(СН3)3 Н2О3Р-О-СН2-СН2N+(СН3)3
Холін Холінкіназа Фосфохолін
2 Активація фосфохоліну:
ЦТФ ФФн
Фосфохолін ЦДФ-холін
Холінфосфат- цитидилтрансфераза
3 Перенесення ЦДФ-холіну на 1,2-дигліцерид (рис.14-(ІІ):
ЦДФ-холін + 1,2-дигліцерид→ Фосфатидилхлін + ЦМФ
4 Альтернативний шлях синтезу лецитину (рис.14 – (ІІІ). Фосфатидил-холін синтезується з фосфатидилетаноламіну шляхом послідовного перенесення на останній трьох метильних груп від трьох молекул S-аденозилметіоніну (донор метальних груп). Шлях обмежений доступністю метіоніну.
S-аденозилметіон (3СН3) S-аденозилгомоцистеїн
Н3N+-СН2-СН2-О N+(СН3)3-СН2-СН2-О
│ Метилтрансфераза │
Фосфатидил Фосфатидил
Фосфатидилетаноламін Фосфатидилхолін
Біосинтез фосфатидилсерину:
1 Обмін етаноламіну на серин (рис.14-(ІV):
Са2+
Фосфатидилетаноламін +L-серин Фосфатидилсерин + Етаноламін
Етаноламін активується та повторно використовується для синтезу фосфоліпідів (рис.14-(V).
Фосфатидилсерин шляхом декарбоксилування перетворю-ється на фосфатидилетаноламін (рис.14-(VІ).
Ці дві реакції утворюють цикл, завдяки якому із фосфатидилсерину утворюється фосфатидилетаноламін а шляхом переметилювання – фосфатидилхолін.
2 Альтернативний шлях синтезу фосфатидилсерину (рис.14-(VІІ):
ЦТФ ФФн Серин ЦМФ
Фосфатидна кислота ЦДФ-дигліцерид Фосфатидилсерин
Біосинтез фосфатидилінозитолу (рис.14-(VІIІ):
ЦТФ ФФн Інозитол ЦМФ
Фосфатидна к-та ЦДФ-дигліцерид Фосфатидилінозитол
Н2С-ОН АТФ АДФ Н2С-ОН НАД+ НАДН·Н+ Н2С-ОН
│ │ │Гліколіз
НС-ОН НС-ОН С=О
│ Гліцеролкіназа │ Гліцерол-3-Ф │
Н2С-ОН Н2С-О-Р дегідрогеназа Н2С-О-Р
Гліцерол Гліцерол-3-фосфат Дигідроксиацетонфосфат
Ацил-КоА
Гліцерол-3-фосфат-ацилтрансфераза
НS-КоА
Н2С-О-СО-R1
│
НО-С-Н
│
Н2С-О-Р
1-Ацилгліцерол-3-фосфат (лізофосфатидат) Н2С-О-СО-R1
│
Н-С-О-СО-R2
Н2С-О-СО-R1 Ацил-КоА │
│ Н2С-О-Ф-інозит
R2-СО-О-С-Н 1-Ацилгліцерол-3-фосфат-ацилтрансфераза Фосфатидилінозит
│НS-КоА ЦМФ
Н2С-О-Ф-холін (VIIІ)
Фосфатидилхолін Інозитол
Н2С-О-СО-R1 Н2С-О-СО-R1
│ЦТФ ФФн │
S-Аде- ЦМФ Н-С-О-СО-R2 Н-С-О-СО-R2
нозил- │ │
метіо- ЦДФ-холін Н2С-О-Ф Н2С-О-Ф-О-Ф-ЦДФ
нін 1,2-Диацилгліцеролфосфат ЦДФ-дигліцерид
(ІІІ) (ІІ) (фосфатидна кислота)
(3СН3) Н2О
Фосфатидат-фосфогідролаза
Н2С-О-СО-R1 Н2С-О-СО-R1 Ацил-КоА КоА Н2С-О-СО-R1
│ЦМФ ЦДФ-етаноламін │ │
Н2С-О-СО-R2 R2-СО-О-С-Н НС-О-СО-R2
│(І) │ │
Н2С-О-Ф-етаноламін (V) Н2С-ОН Н2С-О-СО-R3
Фосфатидилетаноламін 1,2-Диацилгліцерол Триацилгліцерол
Серин (тригліцерид)
(ІV)
Етаноламін (VІІ)
(VІ) Н2С-О-СО-R1
│
СО2 Н2С-О-СО-R2 Серин ЦМФ
│
Н2С-О-Ф-серин
Фосфатидилсерин
Рисунок 14 – Загальна схема синтезу ТАГ і фосфоліпідів
- синтез ТАГ - синтез ФЛ
Різниця у синтезі холін- та етанолвмісних фосфоліпідів, з одного боку і інозитолвмісних фосфоліпідів з іншого боку, полягає в тому, що у першому випадку за участю ЦТФ синтезуються реакційно здатні азотисті основи - ЦДФ-холін і ЦДФ-етаноламін, а у другому випадку утворюється ЦДФ-дигліцерид – реакційно здатна форма дигліцериду.
Катаболізм. Фосфоліпіди активно розщеплюються у тканинах, але для кожної частини молекули час оновлення різний, що зумовлено наявністю ферментів, які частково гідролізують фосфоліпіди. Окремі фосфоліпази розщеплюють тільки чітко означені зв'язки у структурі фосфоліпідів (рис.15):
Фосфоліпаза А1
СН2–О–СО–R1
|
R2–СO–О–СН Фосфоліпаза D
О
| ||
СН2 – О – Р – О – холін
│
ОН
Фосфоліпаза А2
Фосфоліпаза С
Рисунок 15 – Гідроліз фосфоліпідів фосфоліпазами
Фосфоліпаза А1 атакує ефірний зв'язок фосфоліпідів у положенні 1. Фосфоліпаза А2 каталізує гідроліз ефірного зв'язку у положенні 2 гліцерофосфоліпідів, у результаті чого утворюється вільна жирна кислота та лізофосфоліпід, який реацилюється ацил-КоА за участю ацилтрансферази.
Фосфоліпаза С атакує ефірний зв'язок у положенні 3, у результаті чого формується 1,2-дигліцерид і фосфорильована основа.
Фосфоліпаза D каталізує відщеплення від фосфоліпіду азотистої основи.