2.4.3. Переклад і філософія

Проблематика перекладу знаходиться у тісному зв'язку з актуальними питаннями філософії, а саме: питанням філософської оцінки ролі знакових елементів мови у процесі пізнання; проблемою взаємозв'язку між мовою, ідеальним образом та об'єктом; питанням про поєднання змісту і форми та ін. Всі перелічені питання безпосередньо пов'язані з сучасною проблематикою перекладу.

Як й інші наукові галузі, переклад і філософія сприяють взаємному прогресивному розвитку. Починаючи від Аристотеля і Діогена й закінчуючи видатними сучасними філософами, такими як М. Хайдеггер, К. Кастанеда та ін., основні твори світової філософії були перекладені на всі розвинені мови світу.

У залежності від державної політики філософські твори можуть добиратися для перекладу тенденційно, як,.наприклад, це траплялося в нашій країні у роки "холодної війни", коли дозволялося перекладати тільки твори матеріалістів і критикувати, спрощувати ідеалістичні теорії, перекладаючи з цією метою вибіркові уривки з твору, цитати, які не можуть дати повного уявлення про ту чи іншу філософську теорію.

Іноді філософська теорія може стати ідеологією країни (наприклад, філософія християнства в середньовічних європейських країнах, марксистсько-ленінська теорія в колишньому СРСР та країнах соціалістичної співдружності; ідеї Ніцше - у фашистській Німеччині й Італії; філософія

36

Л. М. Толстого, а точніше його ідея непротивлення злу насильством, в Індії та ін.).

Отже, зв'язок перекладознавства з філософією досить обмежений і має відношення здебільшого до його методологічних питань. На жаль, філософські проблеми перекладознавства ще недостатньо розроблені на практиці, а без цього не можна будувати серйозні концепції, висовувати нові засадничі ідеї щодо природи перекладу, закономірностей його розвитку та ін. Філософія дає перекладу можливість знайти ключі до розкриття специфіки творчого характеру перекладу, допомагає вирішити конкретні питання (наприклад, залежність перекладу від конкретних історичних умов, від світогляду перекладача, від змін у суспільстві, їхнього впливу на шляхи розвитку перекладознавства та ін.).

2.4.4. Переклад і історія

Серед усіх суспільних наук однією з найближчих до перекладу і перекладознавства є історія. Використовуючи історію як фонові знання та застосовуючи історичний підхід, перекладознавство удосконалює і розвиває свою науково-теоретичну базу. Значення історичної науки для аналізу перекладу як твору зумовлюється тим, що правильність перекладу не може бути досліджена і остаточно встановлена без зіставлення його змісту з тими чи іншими історичними обставинами, часом, подіями, фактами, добою в цілому. Крім того, ще чекають на своє вирішення значні проблеми і завдання з історії самого перекладу - наприклад, авторство деяких давніх і сучасних перекладів, належність певних перекладів до тієї чи іншої історичної доби, вплив історичного життя народу на розвиток перекладу і перекладознавства, укладання історії сучасного перекладу і т. ін. - проблеми, які однаковою мірою цікавлять і перекладознавство, й історію. Такі важливі питання, як періодизація перекладеної літератури у світовому й національному масштабі, висвітлення історичних періодів певної національної культури з урахуванням історичного значення перекладів можуть бути вирішеними остаточно тільки у співпраці істориків і перекладачів.

6 — 2-3191

37

Важливим є те, що перекладені твори - це не просто ілюстрація до певної історичної доби або подій історії, а їхня невіддільна частина, специфічне історичне явище, що має свої причини і закони існування [Лилова 1985: 47]. Враховуючи принцип історизму при перекладі творів (особливо художніх), необхідно мати на увазі такі фактори:

• соціальну дійсність віддаленої від нас доби, що відображається у перекладі (ідеї, моральні устої, спосіб мислення);

• авторський час, тобто історичний період, коли жив і працював автор художнього твору;

• явища, події, що представлені у творі МО, тобто така історична доба, якою її побачив і відтворив у оригіналі автор, підкоряючи її своїм намірам;

• стан мови, що розкриває найбільш характерні ознаки й особливості часу, коли був створений оригінал.

2.4.5. Переклад і психологія

Значення психології для перекладу не було встановленим повною мірою майже до 70-х років XX століття - до того часу, коли розпочався бурхливий розвиток психолінгвістики. О. Р. Лурія, Л. С. Виготський, Л. С. Бархударов та ін. зробили суттєвий внесок у розвиток зазначеної вище проблеми. Без психології неможливо дослідити і зрозуміти переклад як процес людської діяльності, його специфіку як творчого процесу, його природу, динаміку, функціональні механізми, фактори розвитку й існування. Крім того, існує проблема "фальшивих друзів перекладача" [Акуленко 1969: 371-384; Задорожная 2000: 26-30 та ін.], вирішення якої залежить також від психології, адже причина неправильного розуміння і перекладу міжмовних омонімів може бути пояснена неоднаковими ассоціативними зв'язками, що виникають у свідомості природного і неприродного носія мови.

Інший аспект співвідношення перекладу і психології - це виникнення і функціонування такого сучасного напряму в перекладознавстві, як психологічне перекладознавство, або психологія перекладу (див. розділ 1.4.)

38

2.4.6. Переклад і точні науки

Математики, кібернетики, інженери комп'ютерної техніки, які дослідили теорію інформації, теорію складних систем та їхні зв'язки з перекладом, у співпраці з перекладачами створили підстави і розвинули нову галузь перекладознавства і вид перекладу - машинний переклад (див. детально 4.3.9.). За допомогою технічних засобів і приладів функції людини-перекладача були покладені на машини. На жаль, у наш час ще не можна зі впевненістю сказати, що машинний переклад може повністю замінити діяльність перекладача, але дослідження в цьому напрямку є актуальними в усьому світі. При дослідженні проблем перекладу велике значення має творче застосування системного підходу, спроби змоделювати деякі різновиди перекладу, його операції тощо.

2.4.7. Переклад і теологія

Не можна не відзначити в розглядуваному аспекті зв'язок перекладу і теології, релігії як суспільного явища. Переклад / інтерпретування релігійних обрядів увійшов у наш побут і став звичним, але властивості, притаманні його соціальним функціям, проявляються досить своєрідно: роль перекладу як засобу комунікації дещо деформується (необхідно перекладати "слово Боже" на просту народну мову (тобто здійснювати внутрішньомовний діахронічний переклад і транспозицію), інтерпретувати текст, що виражається "вищою", не зрозумілою звичайним людям мовою).

Слід відзначити, що в деяких країнах (наприклад, в Юдейському царстві) першими перекладеними творами були саме релігійні, культові твори, зібрані в Біблії. Протягом багатьох століть перекладачі різних країн зверталися до перекладу різних релігійних творів і, безпосередньо, Біблії. Найдавніші переклади Септуагінти, Аквіли, Сіммаха, Ієроніма, Оригена, Вульфіли та ін.

⁰ 39

на тільки відтворювали мудрість Святого письма, а й сприяли розповсюдженню християнства в світі. Завдяки перекладам теологічних творів світова література збагатилася такими жанрами, як життя, апокрифи, мінеї, притчі, євангелія, псалми, тропарі, кондакі, ірмоси та ін.

У добу середньовіччя переклад агіографічної та богослужбової літератури на народні мови країн Західної Європи супроводжувався суттєвим драматизмом і запереченнями з боку церкви. Таке ставлення було пов'язане з тим, що католицька церква бажала зберігти монополію на тлумачення тексту Біблії і боронилася виникнення єретичних поглядів, адже при перекладі виникали різночитання тексту Святого письма. Внаслідок цього ще в XI столітті було визнано, що "священними" є лише давні переклади Біблії грецькою, єврейською та латинською мовами. Навіть тих, хто відмовлявся віддати іншомовні Біблії епіскопам для спалення, за рішенням синодів оголошували єретиками. Зрозуміло, чому перші переклади Святого письма європейськими мовами були анонімними. Отже, в ті часи теологічні погляди на переклад релігійної літератури заважали розвитку перекладу.