4.1.5. Принцип соціальної спрямованості

перекладу

Принцип соціальної спрямованості перекладу полягає в тому, що перекладач повинен чітко уявляти собі структуру та зміст твору МО та МП і знати, якого типу адаптація потребується при перекладі тексту, тобто для якої соціальної категорії людей здійснюється переклад, з якою метою, що хотів сказати твором автор і що має бути відтвореним у перекладі (до якого типу, виду, жанру і стилю відносяться оригінальний і перекладений тексти тощо). Близьким до нього є принцип урахування адресата перекладу.

4.1.6. Принцип урахування адресата перекладу

Принцип урахування адресата перекладу визначається тим, що переклад повинен завжди виражати таку саму комунікативну спрямованість і урахування адресату (реципієнта), як і оригінальний текст, адже по-різному можна перекладати один і той самий твір для представників різних національних культур - чукчів, африканців, українців та ін., оскільки кожна нація сприйматиме

73

його по-різному; представникам одної нації певні країнознавчі одиниці є зрозумілими, а для інших - потребують додаткового пояснення. При цьому слід обов'язково враховувати національні культурні особливості, оскільки один і той самий жест, дія та ін. може в різних культурах мати неоднакове трактування.

По-різному будуть виглядати й переклади одного й того ж твору для різних вікових груп людей (наприклад, для дітей дошкольного віку, школярів та дорослих, для тих, хто знає мову, і тих, хто тільки починає її вивчати і т. ін.). На цей критерій вперше звернув увагу Т.Севорі, який зазначав, що вибір варіанту перекладу залежить від типу читача-адресата. Дослідник виділяє 4 типи читачів:

1. читачі, які взагалі не знають МО;

2. читачі, які вивчають МО опосередковано через переклад;

3. читачі, які знали МО, але майже повністю забули її;

4. ті читачі, які добре знають MO [Savory 1952].

4.1.7. Психологічний принцип

Під цим принципом розуміється психологія перекладу в цілому, тобто характер і спосіб створення перекладеного твору, особливості його усвідомлення та сприйняття, специфіку певних видів (форм, жанрів) перекладу, творчий підхід перекладача до оригінального твору при перекладі та ін. Також перекладач повинен вчасно передбачати, як той чи інший твір (або його елемент, частина) буде сприйнятий представниками іншої культури і, внаслідок цього, як саме краще перекласти, а що варто залишити поза перекладом.

4.1.8. Загальнонаукові принципи синхронії та

діахронії

Принципи синхронії і діахронії є обов'язковими критеріями визначення і характеристики перекладу. Історія свідчить про абсолютну залежність розвитку перекладу від історичних подій у суспільстві, фіксуючи історичні зміни в цій науковій галузі і стан перекладу в кожний період історичного розвитку.

Кожен переклад так само, як і етап виконання перекладу, суцільний фрагмент або уривок твору МП тощо, можна розглядати

74

з позиції варіантів його перекладу, створених приблизно водночас (тобто дослідити на синхронному рівні) та протягом певного історичного періоду, а саме, який з наявних варіантів перекладу був здійсненим найкращим чином, який з них відповідає вимогам сьогодення, як один і той самий варіант перекладу зрозуміють представники різних сучасних культур, носії різних мов, наскільки точно можна встановити зміст і структуру оригіналу на основі всіх існуючих варіантів перекладу та ін.

4.1.9. Принцип лінгвістичної відповідності (адекватності) творів МО та МП

Під цим принципом розуміється той факт, що кожна мова, крім універсального, має свій специфічний комплекс засобів та прийомів, лексичних та фразеологічних елементів, граматичних структур, свою прагматику та стильові й стилістичні особливості.

У наш час лінгвістичні аспекти перекладу широко розроблені вченими різних країн [див. детально: Комиссаров 1999; Лингвистические исследования 2000 та ін.]. Продовжують проводитися контрастивні та типологічні дослідження (науково-теоретичні та методологічно-прикладні) мовних структур та одиниць мови, а також їхнього практичного значення для перекладу.

Є підстави вважати принцип лінгвістичної відповідності одним з найголовніших для перекладу, оскільки мова є природною основою як твору МО, так і твору МП. Отже, цей принцип відображає лінгвістичні особливості і характеристики художнього, науково-технічного та суспільно-політичного перекладу.

4.1.10. Принцип типу перекладацької

діяльності

Під ним розуміють участь перекладача і різновиди його діяльності у процесі перекладу. Цей принцип можна визначити як фактор людської діяльності при перекладі.

Як відзначалося вище, у процесі своєї діяльності перекладачі працюють письмово або усно, синхронно, лінійно чи послідовно і т. ін. Визначення виду перекладу залежить також і від типу джерела: чи то усна промова людини, чи телевізійний репортаж або

75

радіотрансляція, поетичний твір чи політичний документ -діяльність перекладача не буде абсолютно однаковою.