11—2-3191 81
перекладацького світу. У ній автор пропонує свою концепцію перекладу, приділяє багато уваги методологічним проблемам перекладу. Серед них знаходить своє розв'язання і проблема типологізації перекладу. Отже, А. Людсканов пропонує розрізняти 4 типи (види) перекладу:
дослівний, при якому просто копіюється форма твору МО;
"переклад за змістом" оригіналу, коли передається загальний зміст літературного твору, але ігноруються особливості його форми, а внаслідок того - й історична, національна і соціальна специфіка;
вільний переклад, мета якого не стільки відтворити оригінал, скільки задовільнити абстрактно сформовані норми прекрасного;
адекватний переклад, що з'явився, на думку автора, здебільшого завдяки розвитку науково-технічного прогресу, розвитку технічного перекладу і виникненню машинного перекладу. Адекватний переклад забезпечує максимальну відповідність оригінальному твору.
Пізніше, у 60-ті роки XX століття, А. В. Федоров у роботі "Основи загальної теорії перекладу" визначає такі основні типи перекладів відповідно до характеристики текстів:
газетно-інформаційні, документальні (торговельні та ділові), спеціально-наукові;
суспільно-політичні та публіцистичні (ораторські промови, газетні та журнальні матеріали);
художньо-літературні тексти.
Класифікація А.В. Федорова відображає стан перекладу на 60-ті роки XX століття. На наш погляд, їй бракує узагальненості. Пізніше ця класифікація удосконалювалася і доповнювалася відповідно до відкриття нових наукових теорій та надбання знань [Федоров 1968].
Видатний лінгвіст і перекладач Л. С. Бархударов у роботі "Мова і переклад" (1975 р.) встановив таку класифікацію перекладів відповідно до діяльності перекладача у процесі перекладу: письмово-письмовий, коли МО та МП беруться у письмовій формі. Різновидами письмово-письмового перекладу є перелічені типи перекладу, виділені А. В. Федоровим; усно-усний,
82
за якого обидві мови взяті в усній формі. Підвидами усно-усного перекладу є послідовний та синхронний переклад; письмово-усний, або усний переклад письмового тексту. При ньому МО береться в письменній формі, а МП - в усній. Існує два різновиди письмово-усного перекладу: одночасний (без підготовки) та послідовний (переклад з підготовкою); усно-письмовий переклад, або усний переклад письмового тексту, коли МО використовується в усній формі, а МП - у письмовій. На практиці цей тип перекладу вживається досить рідко, оскількі швидкість написання і виголошення слова / речення і т. ін. значно різниться. У практиці навчання перекладачів усно-письмовий переклад використовується у вигляді диктанту-перекладу, тобто тренувальної вправи з іноземної мови, що вивчається [Бархударов 1975: 46-49]. Підсумовуючи, дослідник пропонує таку схему форм мови, яким відповідають форми перекладу:
Ця класифікація на відміну від попередньої враховує тип джерела інформації.
У 80-х роках XX століття болгарська дослідниця Г. Лілова, розвиваючи концепцію А. Людсканова і виходячи з практичної різноманітності перекладів, пропонує розрізняти поняття виду, форми і жанру для характеристики і типології перекладів. Під формами дослідниця розуміє формальні умови, в яких відбувається процес перекладу; під видами - принципову різницю у характері текстів чи висловлювань, що перекладаються; під жанрами -конкретні характеристики певного тексту. Отже, за Г. Ліловою, існують такі форми перекладу, як усний, письмовий, машинний; такі види перекладу, як суспільно-політичний, художній, науково-технічний, а також жанри перекладу, які є різними у кожному конкретному випадку і залежать від жанру твору МО.
83
Наукова класифікація форм, видів та жанрів перекладу має важливе теоретичне значення. У своїй сукупності перелічені різновиди перекладів становлять цілісну систему перекладу як специфічної соціальної, культурної та творчої діяльності [Лилова 1985:223].
Заслуговує на увагу концепція виділення типів перекладу 1.1. Ревзіна і В. Ю. Розенцвейга, які виділяють два типи перекладу на основі спорідненості / неспорідненості мов і особливостей процесу перекладу:
тип - інтерлінеарний переклад, при якому умовний елемент а, який функціонує як у МО, так і в МП, перекладається повним еквівалентом. Частковим випадком інтерлінеарного є дослівний переклад, коли одиницею перекладу є слово.
тип передбачає, що умовний елемент а існує лише в одній з робочих мов перкладу. Тут визначаються декілька підтипів:
а) процес перекладу відбувається так, як у випадку, коли елемент а існує в обох мовах, тобто вважається, що можна встановити відношення повної відповідності. Отже, такий переклад називається буквальним;
б) елемент а, який не обов'язково є в обох мовах, замінюється в МП подібним елементом а 1, що функціонує в обох мовах, за допомогою якого можна зберегти смисл висловлення. Такий переклад називається спрощеним;
в) точний переклад, при якому первинний елемент а замінюється на еквівалентний йому аі, а потім на внутрішньомовному рівні МП уточнюється його значення в контексті;
г) окремим, особливим випадком точного перекладу є такий
переклад, при якому елементові а добирається такий
відповідник ді, що стилістична забарвленість а та його
зв'язок з іншими елементами відтворюються також
повністю. Такий переклад був названий адекватним.
За такою класифікацією всякий точний переклад є
адекватним, але не всякий адекватний переклад є точним. Кожний
інтерлінеарний точний переклад (у тому числі і дослівний) є
адекватним, якщо при перекладі зберігається стилістична
характеристика елемента та його зв'язки з іншими одиницями;
84
д) вільний переклад - це такий підтип перекладу, при якому
вибір відповідника в МП обумовлюється не законами
відповідності, а суто законами поєднання в контексті
[Ревзин 1964: 130-132].
У цій класифікації виділяються основні види перекладу, але не
всі, оскільки бралися до уваги тільки два критерії.
Більш повну класифікацію типів (видів) перекладу можна знайти в роботі І. В. Корунця "Теорія і практика перекладу". У ній дослідник виділяє велику кількість різновидів перекладу: точний, адекватний, перелицювання, вільний переклад (переказ), послідовний, описовий, підрядковий, художній, буквальний, синхронний та ін. Серед них значна увага приділяється:
видам (kinds) перекладу:
письмовому перекладу письмового джерела;
усному перекладу (тлумаченню) усного джерела;
тлумаченню письмового джерела;
письмовому перекладу усного джерела.
До різновидів перекладу вчений відносить також описовий переклад, а також переклад "від протилежного"; способам (ways) перекладу:
літературному (художньому та власне літературному);
підрядковому (підряднику);
перекладу слово в слово;
дослівному перекладу;
буквальному перекладу.
Автор виокремлює також машинний переклад; детально зупиняється на встановленні і характеристиці способів перекладу певних одиниць мови - інтернаціоналізмів, фразеологізмів, безеквівалентних слів та висловів тощо [Корунець 1986: 8-23 та ін.].
Заслуговує на увагу класифікація перекладів, запропонована К. Тіме. Дослідник окремо розглядає тексти сакральні (релігійні) і офіційні, художні, ділові. Зазначається, що для перекладу сакральних та офіційних текстів властива точність, скрупульозність, навіть вимога дотримання літературної норми відходить на друге місце. Художні переклади автор розподіляє на такі види: 1) передання змісту оригіналу (наприклад, поетичного
12-2-3191 85
твору); 2) створення самодостатнього твору рідною мовою шляхом вільного перекладу думок і образів оригіналу; 3) еквівалентне відтворення тексту МО рідною мовою. Ділові тексти автор пропонує перекладати з установкою на референта [Thieme 1959: 58; Ревзин 1964: 172-173].