Komentar_KPK_2012

У разінеможливостінадання безоплатноївторинноїправовоїдопомоги адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, Центр з надання безоплатноївторинноїправовоїдопомоги укладає договір з адвокатом, включеним до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору про її надання. У договорі про надання безоплатної вторинної правової допомоги зазначають обсяг правової допомоги, строк, протягом якого така допомога надаватиметься, та розмір оплати. Адвокат, з яким укладено договір про надання безоплатної вторинної правової допомоги, зобов'язаний надати таку допомогу якісно в обсязі та у строки, визначені договором.

Слід також зазначити, що Законом передбачено підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема:

-встановлено факт подання особою неправдивих відомостей або фальшивих документів, що стали підставою для віднесення особи до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, та прийняття рішення про надання їй безоплатної вторинної правової допомоги;

-особа користується захистом іншого захисника (захисників) у справі.

Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.

ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» від 8 липня 2011 р. № 3671-УІ передбачено порядок реалізації права на безоплатну правову допомогу, підстави, порядок та державні гарантії щодо надання такої допомоги.

Право на безоплатну правову допомогу гарантовано Конституцією України. Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна

допомога включає такі види правових послуг:

1)захист від обвинувачення;

2)здійснення представництва осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3)складання документів процесуального характеру.

Згідно зі ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну допомогу мають:

1)особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий від суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до ЗУ «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачених ч. 2 ст. 13 Закону;

2)діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї, - на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 Закону;

3)особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону;

4)особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону;

5)підозрювані увчиненнізлочинуособи, якізатриманіорганами дізнання та слідства, - на правову послугу, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону;

6)особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на правову послугу, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону. Така допомога надається протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання. У разі якщо суд прийняв рішення про тримання особи під вартою, безоплатна правова допомога надається, якщо така особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 ч. 1 цієї статті;

7)особи, у справах яких відповідно до положень КПК України участь захисника є обов'язковою, - на правову послугу, передбачену пп. 1 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону;

8)особи, на яких поширюється дія ЗУ «Про біженців», - на всі види правових послуг, передбаченіч. 2 ст. 13Закону, до моментуприйняття рішення про надання статусубіженця та у разі, якщо особа оскаржує рішення щодо статусу біженця;

9)ветерани війни та особи, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на правовіпослуги, передбаченіпп. 1-3 ч. 2 ст. 13Закону, стосовно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом;

10)особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону, протягом розгляду справи в суді;

11)особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону, протягом розгляду справи в суді;

12)особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону, стосовно питань, пов'язаних з реабілітацією.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають також громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана ВР України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову

допомогу.

Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є:

1)центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які утворюються МЮ України при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з урахуванням потреб відповідної адміністратив- но-територіальної одиниці;

2)адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом;

3)адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

Відповідно до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом МЮ 2 липня 2012 р. № 967/5, такі центри утворюються за рішенням МЮ як територіальні відділення Координаційного центру з надання правової допомоги відповідно до ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» та діють при головних управліннях юстиції в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з п. 7 Положення основними завданнями таких центрів є створення рівних можливостей доступу до правосуддя шляхом організації надання безоплатної вторинної правової допомоги, а саме надання відповідних послуг, передбачених ст. 13 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».

Центри з надання безоплатної вторинної допомоги розглядають по суті звернення

суб'єктів права на безоплатну правову допомогу, забезпечують складання процесуальних документів за зверненнями таких суб'єктів, забезпечують участь захисника при проведенні дізнання, досудового слідства та розгляді кримінальних проваджень у судах, коли участь захисника відповідно до положення КПК є обов'язковою, а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний не може запросити захисника через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин; укладають контракти та договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу тощо.

Стаття 121

Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження

1. Витрати, пов 'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, - це витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов 'язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла,

виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв 'язку із відривом від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайнихзанятьпропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

2.Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження підозрюваного, обвинуваченого, він несе самостійно.

3.Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження захисника, несе підозрюваний, обвинувачений.

4.Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження представника, несе особа, яку він представляє.

5.Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

1. Коментована стаття встановлює витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, обчислення компенсації за втрачений заробіток.

Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження: а) підозрюваного, обвинуваченого - він несе особисто; б) захисника - несе підозрюваний, обвинувачений; б) представника - несе потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, яких він представляє. Підозрюваний, обвинувачений не несе витрат, пов'язаних із прибуттям захисника до місця досудового розслідування або судового провадження, якщо йому надається безоплатна правова допомога.

2. Разом з тим суд згідно зі ст. 119 КПК може зменшити розмір процесуальних витрат або звільнити від їх оплати, враховуючи майновий стан підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, слід зазначити, що стягненняззасудженого безпосередньо на користьсвідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, понятого, перекладача витрат, пов'язаних з їх явкою за викликом, є неприпустимим, про що, зокрема, вказано в п.11 ППВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» від 7 липня 1995 р. № 11.

У разі закриття справи за реабілітуючими особу обставинами або виправдання підсудного процесуальні витрати приймаються на рахунок держави.

За вимогою особи, що незаконно була притягнута до кримінальної відповідальності та реабілітована, їй повинні бути відшкодовані за рахунок державного бюджету суми, витраченіна оплатупроїздуза викликами органів досудового розслідування ісудута найм жилого приміщення. Про це йдеться у п. 3 ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 р. «Про відшкодування шкоди, завданоїгромадяниновінезаконними діямиорганів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та п. 10 Положенняпро застосування цього Закону, яке затверджено наказом МЮ України, Генерального прокурора України, МФ України від 4 березня 1996 р. № 6/5, 3, 41.

Згідно із постановою КМУ «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» від 1 липня 1996 р. №710 відшкодування витрат (вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові) військовослужбовцям, які викликаються до органу дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, як свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, експерти, спеціалісти, перекладачі та поняті, провадиться на вимогу військових частин за встановленими нормами.

визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах; на оформлення закордонних паспортів;

-на оплатувартостістрахового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування;

-на обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження; на оплату службових телефонних розмов.

4. Згідно із Законом України «Про судову експертизу» проведення експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника.

Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України. Разом з тим суд має стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а тому в обвинувальному акті обов'язково зазначаються відомості щодо розміру витрат на залучення експерта (у разі провадження експертизи під час досудового розслідування).

Вартість проведення експертизи, а також досліджень, що призначаються за кримінальною справою, визначається за домовленістю між установою та замовником та складається із собівартостіпроведеноїроботи, а також рентабельності умежах25 відсотків собівартості. У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 відсотків (п. 5 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена постановою КМУ від 1 липня 1996 р. № 710).

Суми на оплатуробіт обчислюються в порядку, визначеномудоговором між сторонами та на підставі встановлених науково-дослідними установами рахунків.

За рахунок коштів, якіцільовим призначеннямвиділяються спеціалізованим державним установам з державного бюджету, відбувається залучення стороною обвинувачення експертів цих установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду. Вартість проведення експертиз визначається відповідно до нормативної вартості однієї експертогодини у державних спеціалізованих установах судової експертизи, що коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються: а) проїзд; б) наймання житла; в) добові у разі переїзду до іншого населеного пункту. Витрати, пов'язані з їх явкою, відшкодовуються у розмірах, передбачених постановою КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються в відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 2 лютого 2011 р. № 98 та листом МФ України «Щодо відшкодування витрат на відрядження» від 3 лютого 2012 р. №31-07230-2-6/534.

Потерпілим, цивільним позивачам, свідкам також сплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Обчислення компенсаціїза втрачений заробіток здійснюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку. Такий розмір визначається у порядку, передбаченому постановою КМУ «Про затвердження Порядкуобчислення середньоїзаробітноїплати» від 8 лютого 1995 р. № 100 з подальшими змінами та доповненнями. Компенсація за відрив від звичайних занять встановлюється пропорційно від розміру мінімальноїзаробітної плати. Такий розмір - це грошова сума, що дорівнює місячномурозмірумінімальноїзаробітноїплати, встановленоїзаконом на1 січня

календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Експертам, спеціалістам, перекладачам оплачуються: а) проїзд; б) добовів разіпереїзду до іншого населеного пункту. Експертам, спеціалістам і перекладачам має бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов'язком. Розмір такої винагороди, наприклад для перекладача, залежить від того, який переклад, письмовий чи усний, здійснювався під час досудового розслідування чи судового провадження. Такий розмір збільшується при перекладі з рідкісних мов, з письмовою в'яззю, своєю графікою, ієрогліфами, клинописом, а також стародавніх мов, так само, як і переклади на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність в'яззю, свою графіку, написані ієрогліфами, клинописом.

У разі виклику працівника державної спеціалізованої установи судової експертизи органами досудового розслідування чи суду для виконання функції спеціаліста заробітна плата за час виконання зазначеної функції і витрати на відрядження відшкодовуються за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на проведення судових експертиз.

5. Порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, яких викликають до органів досудового розслідування, прокурорів та судів, визначається відповідною Інструкцією, затвердженою постановою КМУ від 1 липня 1996 р. № 710.

Певні особливості полягають у відшкодуванні витрат свідкам, експертам за виклик на територію іноземної держави у зв'язку з виконанням запиту про міжнародну правову допомогу. Відповідно до ч. 5 ст. 572 КПК, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР України, їм відшкодовуються витрати за рахунок компетентного органу іноземної держави.

Стаття 123

Витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів

1.Витрати, пов'язані із зберіганням іпересиланням речей ідокументів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2.Граничний розмір витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

1.Витрати, пов'язані із зберіганням та пересиланням речей і документів відповідно до ст. 118 КПК є різновидом процесуальних витрат. Їх умовно можна поділити на два види: ті, що виникають у зв'язку з потребою у зберіганні, та ті, що зумовлені пересиланням речей і документів під час кримінального провадження. До першоїгрупи належатьвитратиорганів досудового розслідування та суду, здійснені для забезпечення схоронності документів та речей, якімають відношеннядо провадження, коли черезпевніобставини (значнігабарити, інші особливості) їх неможливо зберігати у звичайному порядку.

Другугрупувитрат відносять до кримінальних процесуальнихнезалежно від того, яким чином відбувається пересилання речей чи документів. Так, наприклад, окремі об'єкти можуть направлятися в експертні установи для дослідження або навіть у центральні головні експертні установи, що потребує відповідних матеріальних затрат.

На відміну від положень Кримінально-процесуального кодексу України 1960 р., ця стаття передбачає витрати на зберігання і пересилання речей та документів, а не лише речових доказів.

Правовий зміст категорії річ - значно ширший ніж категорії речового доказу. Річчю вважається будь-який предмет матеріального світу (ст. 179 ЦК). Тому поняттям «річ» охоплюються і речові докази. Спрямованість коментованої статті на більш ширше коло об'єктів обумовлена тим, що не лише речовідокази потребують зберігання та пересилання. Так, у кримінальному провадженні часто виникають обставини, що вимагають особливих умов зберігання та/або пересилання документів, які виконані на специфічних матеріалах, а також предметів, яківзагаліне можна вважатидоказами - це зразки для проведення різного роду досліджень (волосся, сперма, кров). Однак такі речі і документи повинні мати безпосереднє відношення до матеріалів кримінального провадження.

2.Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальнихсправах, цінностей та іншого майнаорганами дізнання, досудового слідства

і суду (у новій редакції), затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 р., спрямована на встановлення єдиних правил вилучення, обліку, зберігання та передачіне лише речових доказів, а й цінностей та іншого майна. Тому положення цього нормативно-правового акта стосуються:

а) речових доказів - матеріальних об'єктів, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об' єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом (ст. 98 КПК);

б)предметів і документів, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання);

в)документів, які засвідчують особу заарештованих підозрюваних, обвинувачених; г)інших документів, що мають значення у справі;

д) грошей та інших цінностей, виявлених під час накладення арешту на майно підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна (п. 2 Інструкції).

Усіназванікатегорії підпадають під ознаки речей, однак уст. 123 КПК йдеться не лише про речі, а й окремо про документи. Так, використовуючи положення ст. 99 КПК, доцільно вказати, що витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням документів - це витрати, здійснені під час кримінального провадження на спеціальні умови зберігання та/або пересилання спеціально створеного з метою збереження інформації матеріального об'єкта, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, що мають значення для справи. Тому з наведеного вбачається, що документ також можна розглядати як річ.

Під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, яківизначають їхзначення як речовихдоказів укримінальномупровадженнііякіє на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (п. 12 Інструкції).

За загальним правилом зберігання речей та документів забезпечується стороною кримінального провадження, якій він наданий, та здійснюється в порядку, визначеному КМУ. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. Речові докази у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, можуть знаходитися в спеціальних місцях зберігання (ч. 5 ст. 100).

У таких випадках, коли майно як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, передається в інші установи, підприємства, організації, витрати покриваються за рахунок Державного бюджету України в порядку, визначеному КМУ, який встановлює їх граничний розмір.

Прикладами забезпечення особливих умов схоронності окремих речей, наприклад, вибухових речовин, є зберігання їх на складах військових частин або відповідних державних установ, підприємств, організацій. Отруйні та сильнодіючі речовини передаються на склади організацій, які мають відповідний дозвіл на їх зберігання, і де є належні умови для зберігання, за узгодженням чи з відома їх керівництва (командування) (п.16 Інструкції).

Вилучена в ходідосудового розслідування або судового розглядувогнепальна іхолодна зброя табоєприпаси передається лише в господарчіпідрозділи МВС, Голо - вних управлінь МВС, управлінь МВС, СБУ, Головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки та дослідження в державних судово-експертних установах. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогнепальноїабо холодноїзброїдо натурно-довідкових колекцій вони за узгодженням зі слідчим, який розслідує кримінальну справу, можуть зберігатись у державних судово-експертних установах до отримання відповідного рішення суду (п.16 Інструкції).

Робоча та домашня худоба, птиця, сім'ї бджіл, а також шкіряна і хутряна сировина, зерно, фураж, овочіта інша сільськогосподарська продукція, вилучена як речовідокази, до

прийняття кінцевого рішення компетентною особою видається потерпілим особам або організаціям, а при їх відсутності - державним чи колективним сільськогосподарським підприємствам за територіальністю з оформленням відповідного акта (п. 39 Інструкції).

Твори мистецтва і антикваріат, предмети, що мають історичну, наукову, художню чи іншукультурнуцінність, на якінакладено арешт, після проведення спеціальноїекспертизи і за погодженням з Міністерством культури України та Національною комісією з питань повернення культурних цінностей при КМУ можуть бути передані до державних музеїв, бібліотек, наукових та інших закладів. Предмети релігійного культу, крім таких, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, можуть бути передані на зберігання релігійним організаціям (п. 41 Інструкції).

Ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, монети з дорогоцінних металів і такі, що містять у собі дорогоцінні метали, лом цих виробів, банківські метали та іноземна валюта, вилучені у громадян органами досудового розслідування, які визнані речовими доказами або на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування завданої майнової шкоди або забезпечення вироку суду в частині конфіскації майна, реєструються у відповідному журналі та передаються в упакованому вигляді в спеціально пристосоване для зберігання речових доказів приміщення, до Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, в касу фінансового підрозділу або до банківських установ у порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема з дотриманням вимог постанови КМУ від 25.08.1998 № 1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним» та наказу МФУ від 04.11.2004 № 692, зареєстрованого в МЮ України 30.11.2004 за № 1513/10112, яким затверджено Порядок обліку, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави (п. 25 Інструкції).

Під час досудового розслідування та судового розгляду виникають ситуації, коли потрібно переслати відповідні речі чи документи від одного органу до іншого або від органу, який здійснює провадження, до експертної установи. Для прикладу, продукти або промтовари, які були об'єктами злочинних дій або зберегли на собі сліди злочину, передаються для експертного дослідження повністю або в необхідній частині (проби, зразки). Таківитрати, як івитрати назберігання речей тадокументів, що маютьвідношення до справи, здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Витрати, пов'язані із зберіганням та пересиланням, цінностей, відшкодовуються з державного бюджету за рахунок коштів, передбачених у законі про державний бюджет на утримання органів державної виконавчої влади, які відповідно до покладених функцій здійснюють облік, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави (п. 4.7 Порядку обліку, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави)

Стаття 124

Розподіл процесуальних витрат

1.Уразі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та

впорядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

2.Уразі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

3.Якщо суд апеляційноїчи касаційноїінстанції, Верховний Суд України, неприймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат.

1. Відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, витрати суб'єктів кримінального провадження можуть відшкодовуватися обвинуваченим або компенсуватися за рахунок держави. За результатами судового розгляду суд приймає рішення уформівироку. Водночас суддів кожномувипадкуповинніз'ясовувати, якісудові витрати понесені під час досудового розслідування, чи правильно обчислено їх розмір, адже у резолютивній частині вироку зазначається рішення суду щодо відшкодування процесуальних витрат.

Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок іпризначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність. Водночас суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним процесуальні витрати, які документально підтверджені (наприклад квитанції про оплату житла, проїзні квитки тощо). Якщо обвинувачуються декілька осіб, суд вирішує питання відшкодування (компенсації) процесуальних витрат та їх розмірів окремо щодо кожного з обвинувачених з урахуванням ступеня вини, майнового стану, тощо.

До витрат, що підлягають розподілу відносять:

- витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором;

-витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування представника потерпілого (переїзд, наймання житла, виплата добових витрат, втрачений заробіток чи витрати у зв' язку з відривом від звичайних занять);

-витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів. Однак стягнення із засудженого безпосередньо на користь свідка, потерпілого,

експерта, спеціаліста, понятого, перекладача витрат, пов'язаних з їх явкою за викликом, є неприпустимим (п. 11 постанови ПВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» № 11 від 07.07.1995).

Крім зазначених витрат КПК визначає види процесуальних витрат, якіпокриваються за рахунок Державного бюджету України в імперативному порядку, наприклад, витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, тощо.

У випадку відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Так, відповідно до ст. 127 КПК шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. Водночас майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом (ст. 1177 ЦК).

2. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з Державного бюджету України. Однак суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. В обвинувальному акті, який передається до суду, обов'язково зазначаються відомості щодо розміру витрат на залучення експерта (у разі провадження експертизи під час досудового розслідування) (п. 8 ч. 2 ст. 291).

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням експертів, встановлюється КМУ. Так, розмір винагороди експерта, який виконує свої функції не в порядку службового завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності завдання у межах від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи. У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 відсотків (п. 5 Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам

судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена постановою КМУ № 710 від 1 липня 1996 р.)

3. Суд апеляційної, касаційної інстанції та Верховний Суд України, змінюючи чи ухвалюючи новерішення без прийняттярішення про направленнясправи нановий судовий розгляд, вирішує питання розподілу процесуальних витрат відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК.

Відповідно до ст. 418 КПК суд апеляційної інстанції уповноважений приймати рішення у формі вироку чи ухвали. У разі скасування вироку суду першої інстанції повністю чи частково суд апеляційної інстанції ухвалює новий вирок відповідно до статей 374, 420 КПК, в якому вирішує питання відшкодування процесуальних витрат. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає уформі ухвали. У резолютивній частині ухвали суду апеляційної інстанції вирішується питання розподілу процесуальних витрат (ст. 419 КПК).

З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали, в резолютивній частині яких вирішується питання розподілу процесуальних витрат.

Стаття 125

Визначення розміру процесуальних витрат

1. Суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

1. Згідно з кримінальним процесуальним законодавствам суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (ст. 368 КПК). Якщо обвинувачується декілька осіб у вчиненні злочину, суд вирішує ці питання окремо щодо кожного з них.

Відповідно до положень КПК під час розгляду кримінального провадження учасники процесу мають право заявляти клопотання. Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала (ст. 350 КПК). Такі клопотання можуть стосуватися грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані. Чіткий перелік суб'єктів, якіможуть заявляти відповідніклопотання, КПК не встановлює. Тому, виходячи з положень статей118-126 КПК, доцільно вказати, що з таким клопотанням мають право звертатися потерпілий, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Такіклопотання можуть стосуватися витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового провадження, із залученням свідків тощо.

Форма та зміст клопотання осіб про грошовий розмір процесуальних витрат, що має бути їм компенсований, законодавчо не визначені, але таке клопотання повинно бути обґрунтованим, при можливості документально підтвердженим та викладеним у письмовому вигляді.

Визначаючи розмір таких витрат, суд повинен враховувати граничні розміри, які встановлюються для певних видів витрат у відповідних нормативноправових актах. Наприклад, п. 5 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, судуабо доорганів, упровадженніякихперебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконанняїхпрацівниками функцій експертів іспеціалістів, затвердженапостановоюКМУ

№ 710 від 1 липня 1996 р. Стаття 126

Рішення щодо процесуальних витрат

1.Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

2.Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі

мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.