Komentar_KPK_2012
.pdfіндекс (за наявності), що визначається інструкцією з діловодства в суді/код суду/номер справи за порядком у поточному році/рік реєстрації;
Вихідний номер документа, що підлягає надсиланню, автоматично формується автоматизованою системою таким чином: у листуванні щодо судових справ вихідний номер складається з номера провадження у справі із зазначенням через дріб номера за порядком і через дріб - поточного року; у листуванні щодо інших документів вихідний номер складається з номера номенклатури справ суду, в якому зберігаються матеріали, із зазначенням через дріб номера за порядком і через дріб -поточного року.
3.Автоматичний розподіл судових справ здійснюється на підставі внесеної до автоматизованої системи інформації в суді (у судовій палаті) протягом робочого дня після реєстрації відповідних документів, крім випадків, передбачених законодавством. При автоматичному розподілі судових справ використовується та враховується така інформація:
спеціалізація (за наявності); кількість судових справ, що надійшла на розгляд судді;
кількість фактично відпрацьованого робочого часу (у днях); коефіцієнт складності категорій судових справ; коефіцієнт, що враховує форму участі судді у розгляді судової справи;
категорія судової справи за загальним рядком відповідної форми звіту, що затверджується ДСА України, або за загальним рядком класифікатора;
наявність усуддіповноважень для здійснення правосуддя на момент розподілу судових справ;
наявність обставин, що виключають або не допускають повторної участі судді (складу суду) у розгляді судової справи відповідно до законодавства;
наявність у судді допуску до державної таємниці; наявність у судді дозволу на розгляд судових справ з грифом «Для службового
користування»; відсоток справ, що підлягає розглядусуддею, уразівиконання ним інших повноважень,
не пов'язаних зі здійсненням правосуддя; участь у роботі з допуску справ до провадження у ВСУ.
Основним критерієм є річне навантаження суддів.
4.Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їх функціональними обов' язками. Функціональні обов'язки, права користувачів автоматизованої системи, надання та позбавлення права доступу до неї в кожному окремому суді визначаються на підставі наказів голови суду та керівника апарату суду. Користувачі автоматизованої системи відповідно до їх прав вносять до бази даних автоматизованої системи передбачену інформацію та згідно із законодавством несуть відповідальність за її достовірність. Редагування інформації в автоматизованій системі здійснюється уповноваженими на це користувачами автоматизованої системи в разі виявлення неточностей, технічних описок або неповноти даних. Користувачі автоматизованої системи зобов'язані забезпечувати конфіденційність інформації, яка в ній міститься. Персональну відповідальність за функціонування автоматизованої системи в суді несе керівник апарату суду.
5.Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи тягне за собою відповідальність, установлену законом.
6.Повноваження щодо забезпечення належного функціонування покладаються на органи та працівників Державної судової адміністрації України (ДСА) як на рівні центрального апарату та територіальних управлінь, так і апаратів окремих судів. Так, з метою належного функціонування автоматизованоїсистеми на ДСА України покладається обов'язок забезпечувати:
підготовку нормативних документів щодо використання автоматизованої системи; розробку вимог щодо захисту автоматизованої системи та інформації, що міститься у
ній; забезпечення судів технічними, фінансовими і організаційними ресурсами, необ-
хідними для впровадження та використання автоматизованої системи у судах; навчання користувачів автоматизованої системи під час її впровадження та вико-
ристання;
моніторинг технічного стану автоматизованої системи та захищеності її даних; організацію технічної та інформаційної підтримки користувачів автоматизованої
системи, зокрема, за допомогою відкритих веб-ресурсів, відповідного телефонного інформаційного центру тощо.
У свою чергу суди забезпечують:
своєчасне введення до автоматизованої системи достовірних даних; контроль за своєчасним введенням до автоматизованої системи достовірних даних;
своєчасне надання (позбавлення) права доступу до автоматизованої системи її користувачам;
забезпечення захисту інформації автоматизованої системи в суді; інформування адміністратора автоматизованої системи та ДСА України про проблеми,
що виникають під час використання автоматизованої системи.
Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду. Відповідне Положення було затверджено Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України (Наказ Державної Судової організації від 26.11.2010 № 188, Рішення Ради суддів України від 26.11.2010 №30) івведене в дію з 1 січня 2011 року. Дане Положення визначає:
-порядок роботи в автоматизованій системі;
-реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапи її руху;
-автоматичний розподіл судових справ;
-передачу судових справ для подальшого розгляду суддею (колегією суддів), надання інформації щодо судової справи, видачу копій судових рішень, виконавчих документів, формування звітності та передачу судових справ до електронного архіву суду.
§2 Сторона обвинувачення
Стаття 36
Прокурор
1.Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
2.Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовимрозслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2)мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються
досудового розслідування;
3)доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4)доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5)доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
6)призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
7)скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих;
8)ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
9)приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
10)погоджувати або відмовляти упогодженніклопотаньслідчого до слідчого суддіпро проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11)повідомляти особі про підозру;
12)пред 'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;
13)затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
14)звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
15)підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;
16)погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;
17)доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об 'єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;
18)перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органуз письмовими вказівками, якщо такідокументи необгрунтованіабо не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України;
19)доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;
20)оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
21)здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
3.Участь прокурора в суді є обов'язковою, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
4.Право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники.
Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесених ними або прокурорами нижчого рівня.
У судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами можуть брати участь службові особи органів прокуратури вищого рівня.
5.Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори АвтономноїРеспубліки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у томучислі слідчомупідрозділу вищого рівня в межах одного органу, уразі неефективного досудового розслідування.
6.Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування.
1. Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК та ст. 56 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор - Генеральний прокурор України, перший заступник, заступник Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур всіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Процесуальна діяльність прокурора регулюється кримінальним процесуальним законодавством України (див. коментар до ст. 1 КПК).
У частині 1 цієї статті містяться принципи самостійності і заборони втручання у процесуальну діяльність прокурора осіб, що не мають на те законних повноважень.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про прокуратуру» втручання органів державноївлади іорганів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, гро- мадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури із нагляду за додержанням законів або з розслідування діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.
Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов' язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.
Коментована стаття встановлює обов'язок для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та інших фізичних осіб виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. У статті 8 ЗУ «Про прокуратуру» закріплено, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов' язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Щодо визначення поняття «процесуальні рішення» див. коментар до ст. 110 КПК.
2.Частиною2ст. 36КПКвизначаються повноваженняпрокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Згідно зі ст. 3 КПК досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моментувнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Прокурор уповноважений:
-починати досудове розслідування за наявностіпідстав(див. коментардо ст.214 КПК);
-мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування (про матеріали, документи та інші відомості, що стосуються досудового розслідування, див. коментар до статей 84, 99 КПК);
-доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування. Органи досудового розслідування визначені в ст. 38 КПК; статус керівника таких органів -
уст. 39 КПК; повноваження слідчого органу досудового розслідування - у ст. 40 КПК.
Підслідність органів досудового розслідування встановлено ст. 216 КПК (див. коментар до статей 38-40, 216 КПК);
-доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом (див. коментар до глав 20-21 КПК).
Письмове доручення прокурора - це процесуальний акт, який скеровує хід розслідування і його результати. До доручень прокурора повинні пред' являтися ті самі вимоги, що і до постанови прокурора. Кожне доручення прокурора, хоч яких би питань воно стосувалася, має бути законним, обґрунтованим та мотивованим. Крім цього, доручення прокурора у кримінальному провадженні повинно відповідати вимогам доцільності, тобто виходити зі слідчої ситуації, що склалася у справі, і реальності - мати можливість бути виконаним. За загальним правилом доручення прокурора органам досудового розслідування, надані у порядку, передбаченому законом, є для цих органів обов' язковими. Перелік слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій та підстави їх проведення й застосування містяться в главах 20 і 21 чинного КПК (див. коментар до відповідних статей глав 20, 21 КПК);
-доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Розшукові та негласні слідчі дії в силу їх характеру проводяться спеціальними оперативними підрозділами (див. коментар до ст. 41 цього Кодексу). При виборі підрозділу слід також керуватись положеннями ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність»;
-призначати ревізії та перевірки упорядку, визначеномузаконом. При цьомупрокурор може залучати спеціалістів (див. ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру» та коментар до ст. 71 КПК);
-скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих (див. коментар до ст. 305 КПК). Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК
іоскаржується в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
Пунктом 5 ст. 284 КПК передбачено, що копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
У частині 2 ст. 305 КПК зазначено, що слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пп. 1, 2, 5 і 6 ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою;
-ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого занаявностіпідстав, передбаченихцим Кодексом, дляйого відводу, або увипадку неефективного досудового розслідування.
Керівник органу досудового розслідування визначений в п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК. Статус керівника органу досудового розслідування - у ст. 39 КПК. При цьому він зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які подаються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК, тягне за собою передбачену законом відповідальність;
-приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених КПК (див. коментар до статей 219, 284, 294 КПК);
-погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання (див. коментар до глав 20-21 КПК);
-повідомляти особі про підозру (див. коментар до статей 276, 277, 278, 279 КПК). Так, відповідно до ст. 278 КПК прокурор або слідчий зобов'язані вручити підозрюваній особі письмове повідомлення про підозру у день його складення.
Крім того, відповідно до ст. 481 КПК в окремих випадках, а саме щодо осіб, до яких застосовується окремий порядок кримінального провадження (ст. 480 КПК), письмове повідомлення про підозру здійснюється виключно прокурором (див. коментар до ст. 481 КПК);
-пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, якічерез фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому КПК та законом (див. коментар до ст. 128 цього Кодексу);
-затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання (див. коментар до статей 291-292 КПК);
-звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Перед складанням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру за умови, що слідчий визнає зібрані під час досудового розслідування докази достатніми, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Крім того, до складання обвинувального акта сторона захисту за запитом прокурора зобов'язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копіїз них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони перебувають у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Обвинувальний акт, складений слідчим, затверджується прокурором. Якщо прокурор не згоден з актом, який було складено слідчим, він складає новий обвинувальний акт. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру мають відповідати вимогам ст. 290 КПК.
Разом з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характерудо судупрокурор повинен під розпискунадати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (детальніше див. коментар до статей 290-293 КПК);
-підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК.
Основною функцією діяльності прокурора є підтримання державного обвинувачення у суді, яка полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 337 КПК під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
З метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Дійшовши переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог ст. 341 КПК складає обвинувальний акт, у якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним
представникам. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.
Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпіломуйого право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.
Суд роз' яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується (детальніше див. коментар до статей 337-341 КПК).
Якщо отримано відомостіпро можливевчиненняобвинуваченим іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось і яке тісно пов' язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий, то прокурор після виконання вимог ст. 341 КПК має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.
У разі задоволення такого клопотання прокурора суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог, передбаченихстаттями 276-278, 290-293КПК, але не більше ніж на чотирнадцять днів. Строк відкладення судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони захисту у випадку, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до захисту.
Після закінчення встановленого судом строку судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання. Нове дослідження доказів, які вже були досліджені судом до висунення додаткового обвинувачення, здійснюється тільки у разі визнання судом такої необхідності (детальніше див. коментар до ст. 339 КПК);
-погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому КПК.
Успішна боротьба зі злочинністю з урахуванням масштабів її сучасного розвитку неможлива без об'єднання зусиль різних держав. Нормативно-правова об'єктивація такої єдності передусім забезпечується підписанням двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угод щодо правової допомоги у кримінальному провадженні.
Положення таких угод у багатьох випадках є досить загальними, а отже, потребують деталізації на рівні національного законодавства.
Порядок видачіосіб, яківчинили кримінальне правопорушення, встановлюється ст.573 КПК.
Запит компетентного органу іноземної держави про видачу особи може розглядатись лише за умови, якщо за українським законодавством хоча б за один із злочинів, у зв'язку з якими запитується видача, передбачене покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і відбутий строк становить не менше чотирьох місяців;
-доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об'єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні.
Клопотання про видачуособи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених КПК та відповідними міжнародними договорами України. Форма, зміст клопотання та додатки до нього передбачені ст. 575 КПК;
-перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органуз письмовими вказівками, якщо такідокументи необгрунтованіабо не відповідають
вимогам міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВР України, чи законам України;
-доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави.
Процесуальний порядок оформлення та подання запитів регулюється статтями 573-575 КПК, в яких, зокрема, зазначається: запит має містити назву органу, що звертається з проханням, предмет і причину прохання; відомості про особу та її громадянство (якщо це можливо); прізвище й адресу особи; інформацію про обставини вчинення злочину чи проступку та їх кваліфікацію; дані про причетних осіб і їх процесуальний статус; чіткий перелік слідчих та інших процесуальних дій, які належить провести, з обґрунтуванням зв'язку між необхідною допомогою та предметом розслідування у кримінальному провадження.
Після того якзапитоформлено відповідно до вказанихвимог,орган досудового слідства здійснює процесуальне керівництво розслідуванням, а після погодження такий запит прокурор направляє прокурору вищого рівня;
-оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом. Пункт 20 ч. 2 ст. 36 КПК передбачає кримінальне провадження оскарження прокурором судових рішень
вапеляційному, касаційномупорядку, перегляд судовихрішень, якінабрали законноїсили, ВСУ та перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами.
Вапеляційномупорядкуможуть бути оскарженніпрокурором судовірішення, якібули ухваленні судами першої інстанції і не набрали законної сили.
Апеляційне оскарження судових рішень - судове кримінальне провадження з перегляду судових рішень Апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційним судом області, міст Києва та Севастополя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення (див. коментар до ст. 3 КПК).
Приводом до початку апеляційного провадження є апеляційна скарга, подана прокурором, для оскарження судових рішень, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законноїсили, таокремихсудовихрішень (див. коментар до статей392, 393 КПК).
Подача апеляційної скарги прокурором є підставою порушення апеляційного провадження і направлення кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.
Статтею 37 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено право прокурора на внесення апеляційної, касаційної скарги на вироки, рішення, ухвали і постанови судів, що надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Отже, на прокурора покладений обов'язок на всіх стадіях судового провадження своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили. Прокурор зобов' язаний подати апеляцію на судове рішення, яке було ухвалене судом першої інстанції і не набрало законної сили.
Обов'язок подати апеляційну скаргу покладено законом на прокурора, який здійснює повноваження від початку до завершення кримінального провадження. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальномупровадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури.
Касаційна скарга вноситься прокурором до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на вироки та ухвали про застосування або відмовув застосуванніпримусовихзаходів медичного чи виховногохарактерусудупершої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також на судові рішення суду апеляційноїінстанції, постановленіщодо зазначенихсудовихрішень судупершоїінстанції (див. коментар до статей 424, 425 КПК).
Право на подання касаційної скарги мають незалежно від їх участі в судовому провадженні службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор
України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори та їх заступники;
- здійснювати інші повноваження, передбачені КПК.
3.Кримінальним процесуальним законодавством передбачено випадки, коли прокурор не бере участі у судовому процесі як обвинувач. Чинним кримінальним процесуальним законодавством закріплено право потерпілого на підтримання обвинувачення в суді у формі приватного обвинувачення (детальніше див. коментар до статей 477-479 КПК).
Окрім того, у порядку ст. 340 КПК прокурор може відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
Якщо в результатісудового розглядупрокурордійде переконання, щопред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог ст. 341 КПК повинен відмовитисявід підтримання державногообвинувачення івикласти мотививідмови усвоїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.
У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.
Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.
Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, має всі права сторони обвинувачення під час судового розгляду.
У випадку, передбаченому ч. 3 ст. 340 КПК, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.
Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому КПК порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом в інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням (детальніше див. коментар до ст. 340 КПК).
4.Апеляційну чи касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і прокурор, який здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а також Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники - незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, перегляді судових рішень Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що набрали законної сили.
Службові особи органів прокуратури вищого рівня - Генеральний прокурор України, прокурори АвтономноїРеспубліки Крим, областей, міст Києва та Севастополя іприрівняні до них прокурори, їх заступники, начальники головних управлінь, управлінь відділів прокуратур, їх перші заступники, які діють у межах повноважень, визначених КПК.
Відмова прокурора від апеляційної чи касаційної скарги або від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вноситься до закінчення судового слідства судом. До початкурозглядусправи прокурор, який подав апеляційнучи касаційну скаргу або заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, має право змінити та/або доповнити її (див. коментар до статей 403, 432, 465 КПК).
Прокурор, який оскаржує рішення суду, вправіподати додатковідоводи іміркування до клопотань і висновків, які викладені в апеляційній чи касаційній скарзі або у заявах за нововиявленими обставинами, а також змінити клопотання і висновки, вказати нові підстави для скасування або зміни судового рішення.
Згідно зі ст. 40 ЗУ «Про прокуратуру» апеляція, подана прокурором, може бути доповнена або змінена прокурором, що подав її, прокурорами вищестоящого рівня, або прокурорами нижчого рівня до початку розгляду справи судом.
Усудовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, ВСУ або за нововиявленими обставинами можуть брати участь службові особи
органів прокуратури вищого рівня, зокрема Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники.
5.Доручення органу досудового розслідування - це письмова вимога Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняних до них прокурорів іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення.
Прокурор, виносячи вмотивованупостанову, направляє їїбезпосередньо іншомуоргану досудового розслідування для здійснення повного, всебічного розслідування будь-якого кримінального правопорушення.
У вмотивованій постанові прокурора наводяться обставини кримінального провадження в обсязі, необхідному для найбільш повного виконання досудового розслідування. До вмотивованої постанови додаються також документи (або їхні копії), які можуть бути потрібні слідчому під час проведення досудового розслідування.
Доручення органу досудового розслідування є обов'язковим для виконання у визначені процесуальні строки (див. коментар до ст. 115 КПК).
Не може бути предметом доручення виконання окремих слідчих дій органом досудового розслідування чи отримання різного родудовідок - про судимість, про час роботи підозрюваного у тій чи іншій організації, установі, на підприємстві, розмір заробітної плати, довідки про психічний стан здоров'я, а також копій вироків тощо. Такі запити повинні направлятись до відповідних установ органом досудового розслідування під час здійснення досудового розслідування.
6.Виявивши порушення норм законів, Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування скасовують незаконні й необґрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів та інші рішення, які за дорученням не виконані. Крім того, дають письмові вказівки, доручення про усунення невиконання вимог закону; закривають кримінальні провадження та продовжують строки досудового розслідування за наявності підстав, визначених Кримінальним процесуальним кодексом; ініціюють перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у випадку неефективного досудового розслідування, якщо ним допущено порушення закону.
Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування. Відповідні повноваження прокурора визначені розподілом обов'язків, який закріплює здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням.
Стаття 37
Призначення та заміна прокурора
1.Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початкудосудового розслідування. У разінеобхідностікерівник органупрокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
2.Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінал ьному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальномупровадженні іншим прокурором можливе лише увипадках, передбачених частинами четвертою та п 'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.