Komentar_KPK_2012

2.Журнал судового засідання ведеться секретарем під час кримінального провадження

всуді першої інстанції, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, у ВСУ.

Цей журнал також ведеться під час судового засідання при розгляді слідчим суддею клопотань слідчого, прокурора про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також, відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК, скарг заінтересованих осіб на: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування; 3) рішення слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження; 4) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 5) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора при застосуванні заходів безпеки; 6) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; 7) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими гл. 39 КПК.

Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання (п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК). Це є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Порушенням є і непідписання такого журналу секретарем судового засідання. Через відсутність такого підпису журнал судового засідання перестає бути юридичним документом, унаслідок чого суд апеляційної та касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити законність і обґрунтованість судового рішення. Порушенням також є незабезпечення права обвинуваченого, його захисника, законного представника, потерпілого, його представника ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Стаття 109

Реєстр матеріалів досудового розслідування

1.Реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

2.Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:

1)номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;

2)реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування;

3)вид заходузабезпечення кримінального провадження, датуістрокйого застосування.

1.Реєстр матеріалів досудового розслідування додається дообвинувального акта (п.1ч. 4 ст. 291 КПК). Одночасно з передаванням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування таких примусових заходів (ст. 293 КПК). До обвинувального акта має бути додана розписка про отримання цієї копії (п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК).

2.Реєстр матеріалів досудового розслідування полегшує вивчення судом цих матеріалів та їх розгляд. Реєстр передує всім матеріалам і не включається в нумерацію аркушів матеріалів досудового розслідування. Якщо ціматеріали складаються із декількох томів, першим по порядку в кожному томі є реєстр. У цьому випадку рекомендується перед реєстром першого томуабо після обвинувального акта поміщати спеціальнудовідку,

уякій вказується знаходження найважливіших документів, що знаходяться в різних томах кримінального провадження.

4. Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, є обвинувальний акт. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК.

ГЛАВА 6 ПОВІДОМЛЕННЯ

Стаття 111

Поняття повідомлення у кримінальному провадженні

1.Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

2.Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов 'язковою.

3.Повідомлення укримінальномупровадженніздійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, упорядку, передбаченомуглавою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

1.Повідомлення - самостійна процесуальна дія у кримінальному провадженні. На слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд покладається обов' язок повідомляти, у визначених законом випадках, певних учасників кримінального провадження, а саме: підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особу, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування, їх захисників та законних представників, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, заявника про дату, час та місце процесуальної дії, проведення якої планується, про прийняте процесуальне рішення чи проведену процесуальну дію.

Законодавецьнероз'яснює зміст терміна «процесуальна дія». Зазагальним визначенням процесуальна дія - дія органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, яка здійснюється у кримінальному провадженні відповідно до положень КПК.

Про поняття, форму та зміст процесуального рішення зазначається у коментарі до ст. 110 КПК.

2.Учасників кримінального провадження з приводу процесуальної дії, яка буде проводитись, повідомляють лише у випадках, коли участь їх у таких діях не є обов'язковою.

Випадки, у яких у кримінальному провадженні здійснюється повідомлення щодо процесуальної дії, яку планується провести чи проведено або прийняте процесуальне рішення, передбачені КПК. Насамперед це випливає із процесуальних прав учасників кримінального провадження. Зокрема, підозрюваного, обвинуваченого (ст. 42), їх захисника та законного представника (статті 44, 46), потерпілого (ст. 56), його представника та законного представника (статті 58, 59), заявника (ст. 60), цивільного позивача, його представника та законного представника (статті61, 63, 64), цивільного відповідача та його представника (статті 62, 63).

Крім того, такі випадки передбачено окремими положеннями КПК. Так, повідомлення осіб, стосовно яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії та конституційні права яких були тимчасово обмежені під час таких дій (ст. 253), відкриття матеріалів іншій стороні (ст. 290), повідомлення судом прокурора, захисника, представника та законного представника потерпілого, цивільного позивача, його представника та законного представника, представника цивільного відповідача щодо призначення і проведення підготовчого судового засідання та судового засідання (статті314, 342), повідомлення про права іобов'язки особам, якіберуть участь усудовомурозгляді, уформіроздачіїм судовим розпорядником пам'ятки про їхні права та обов'язки, передбачені КПК (ст. 345), та ін.

Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Вокремихвипадкахпрокурорможедоручити слідчомуздійснити повідомлення(ч.1ст. 253).

3.Порядок повідомлення у кримінальному провадженні є аналогічним виклику слідчим, прокурором, судового виклику підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, цивільного відповідача повісткою, як передбачено гл. 11 КПК. Зокрема, шляхом

вручення особисто особіповідомлення, надіслання його поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, повідомлення телефоном або телеграмою. Разом з тим повідомлення за змістом відрізняється від повістки про виклик (див. коментар до статей 112, 137), і неприбуття особи без поважних причин за повідомленням не тягне за собою накладення грошового стягнення або застосування приводу (ст. 139).

Слід мати на увазі, що законодавець окремо виділяє ще один вид повідомлення - повідомлення про підозру (див. коментар до гл. 22 КПК).

Стаття 112

Зміст повідомлення

1. У повідомленні повинно бути зазначено:

1)прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, найменування суду, який здійснює повідомлення;

2)адреса установи, яка здійснює повідомлення, номер телефону чи інших засобів зв'язку;

3)ім 'я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адреса;

4)найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється повідомлення;

5)процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється;

6)дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа;

7)інформація про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа;

8)вказівка щодо необов 'язковості участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка повідомляється, в разі її неприбуття;

9)підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

1. Повідомлення певним учасникам кримінального провадженняпро процесуальнудію, яка буде проведена, прийняте процесуальне рішення та здійснену процесуальну дію повинно відповідати визначеному у законодавчому порядку змісту.

Першочергово зазначають установчі дані посадової особи, яка робить повідомлення у кримінальному провадженні, слідчого, прокурора, слідчого судді: посаду, звання, класний чин (для слідчого та прокурора), прізвище, ініціали. Якщо повідомлення здійснює суд, зазначається найменування суду.

У коментованій статті також визначено загальні вимоги до будь-якого повідомлення слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. Вони конкретизуються в інших статтях КПК. Наприклад, ст. 227 КПК визначено певні відомості, які повинні міститися у письмовому повідомленні.

Обов'язково слід вказати адресу установи, що здійснює повідомлення. За Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою КМУ від 5 березня 2009 р. № 270, зазначається повне найменування установи та адреса в такій послідовності: найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулка), номер будинку, найменування населеного пункту, району, області, поштовий індекс. Зазначаються контактні номери телефонів та інших можливих засобів зв'язку зі слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом.

Реквізитами повідомлення також є прізвище, ім'я та по батькові особи, яку повідомляють, домашня адреса (місце проживання або місцезнаходження), вулиця (проспект, бульвар, провулок), номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, району, області, поштовий індекс.

Відповідно до Єдиного реєстру досудових розслідувань вказується номер кримінального провадження, в рамках якого здійснюється повідомлення, процесуальний статус особи, яку повідомляють: підозрюваний, обвинувачений, захисник, потерпілий, цивільний позивач, інший учасник кримінального провадження, якого повідомляють у визначених законом випадках.

Особі, яку повідомляють, вказують дату, час та місце проведення процесуальної дії, надають коротку інформацію про процесуальну дію чи дії, які будуть проводитись. Слід пам'ятати, що проведення слідчих дій у нічний час, з 22-ї до 6-ї години ранку, за винятком невідкладних випадків, не допускається (ч. 4 ст. 223). У разі коли процесуальна дія

проведена, особі надається інформація про цю процесуальну дію, підстави, дату та місце її проведення.

При повідомленні про прийняте процесуальне рішення поряд із датою прийнятого рішення, інформацією про підстави прийнятого рішення з посиланням на частину, статтю КПК у передбачених законом випадках зазначаються додатки (див. статті 280, 282, 284 КПК).

У повідомленні про процесуальну дію, яка буде проводитись, повинно обов'язково міститись роз'яснення особі, яку повідомляють, щодо необов'язковості участі в процесуальній дії такого змісту: «Ваша участь у процесуальній дії, яка буде проводитись, необов'язкова. У разі неприбуття процесуальна дія буде проведена без Вашої участі».

Повідомлення підписує посадова особа, яка його здійснює, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суддя.

Серед реквізитів повідомлення відсутні місце, дата його складання та не зазначається, чи виготовляється повідомлення на офіційному бланку, як про те визначено законодавцем щодо постанови (ч. 6 ст. 110 КПК).

За загальним правилом дата зазначається після підпису посадової особи. У разі виготовлення повідомлення на офіційному бланку дата проставляється на ньому.

Крім КПК, вимоги до змісту повідомлень визначені і у деяких інших законах, які є джерелами кримінального процесуального права, а також у підзаконних нормативних актах. Зокрема, у Законі України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р., у п. 6 Положення про застосування цього Закону, яке затверджено наказом Міністра юстиції України, Генерального прокурора України, Міністра фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5, 3, 41, вказується, що реабілітованій особі одночасно з повідомленням про закриття кримінального провадження, копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, направляється повідомлення, в якому роз' яснюється, куди і протягом якого строку можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення.

ГЛАВА 8 ПРОЦЕСУАЛЬНІ ВИТРАТИ

Стаття 118

Види процесуальних витрат

1. Процесуальні витрати складаються із:

1)витрат на правову допомогу;

2)витрат, пов 'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3)витрат, пов 'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4)витрат, пов 'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

1. Коментована стаття висвітлює поняття процесуальних витрат. Кримінально-процесуальні витрати - є передбачені кримінальним процесуальним

законом витрати, пов'язані із здійсненням кримінального провадження, які відшкодовуються державоюпевним суб'єктам кримінального процесуіпідлягають стягненнюзосіб, визнаних винними у вчиненні злочину чи, в окремих випадках, зараховуються на рахунок держави.

Процесуальні витрати складаються з витрат на правову допомогу підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, а також витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового розгляду підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, представника потерпілого, із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, із зберіганням і пересиланням речей і документів. Про ці витрати йдеться у статтях 120123 КПК.

До процесуальних витрат не належать витрати держави на утримання органів досудового розслідування, прокуратур, судів, їх матеріально-технічне оснащення та

експлуатацію службових приміщень, канцелярські, поштові та транспортні витрати, пов'язані з кримінальним провадженням.

Витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Витрати, пов'язані з оплатою представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законодавством (ст. 120 КПК).

Витрати, пов' язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, - це витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не застосовано запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов' язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв'язку із відривом від звичайних занять (ст. 121 КПК).

Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крімвипадків, встановленихцим Кодексом. Витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому КМУ. Граничний розмір витрат, пов'язаних із зберіганням іпересиланням речей ідокументів, встановлюється КМУ. При засудженні у справі кількох осіб судові витрати підлягають стягненню у частковому порядку з урахуванням вини, ступеня відповідальності і майнового стану кожного.

Усправах неповнолітніх згідно з п. 11 ППВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» від 7 липня 1995 р. № 11 витрати можуть бути покладені в передбаченому законом порядку на їх батьків (усиновителів), опікунів або піклувальників.

Увипадках виправдання обвинуваченого за однією із статей пред'явленого обвинувачення або при виключенні одного або кількох епізодів обвинувачення витрати, пов'язані із збором та дослідженням доказів за цим обвинуваченням, приймаються на рахунок держави.

Згідно з ч. 4 ст. 572 КПК витрати, пов'язані з наданням міжнародної правової допомоги на території України, здійснюються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших установ України, на які покладається виконання запитів про надання такої допомоги.

Витрати, пов'язані з вирішенням питання про видачу особи іноземній державі, регламентуються ст. 594 КПК.

Вид процесуальних витрат під час досудового розслідування та їх розмір повинен зазначатися у відповідних процесуальних документах. Так, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити відомості про розмір витрат на залучення експерта. Оскільки про інші витрати у цьому рішенні не йдеться, до обвинувального акта слід приєднувати довідку про вид та розмір процесуальних витрат.

Стаття 119

Зменшення розміру процесуальних витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат

1.Суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

2.Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвалення судового рішення, витрати розподіляються відповідно до судового рішення.

3.Уразі зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково відповідні витрати компенсуються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

1.Коментована стаття встановлює підстави та порядок відстрочення та розстрочення сплати судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати.

Суд приймає рішення про зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат або звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення та розстрочення цих витрат на визначений строк за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, потерпілого. Прийняття такого рішення залежить від їх майнового стану. Такий стан є поняттям оціночним, оскільки у КПК не визначено його змісту. Для оцінки майнового стану обвинуваченого, потерпілого слід враховувати розмір їхнього заробітку, пенсії, стипендії, грошових доходів від підприємницької діяльності, доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами, від земельної ділянки, нерухомого та іншого майна, а також наявність на утриманнінепрацездатнихосіб. Під час судового провадження повинні бути досліджені документи, які підтверджують фінансову неспроможність обвинуваченого, потерпілого.

2. Суд при вирішенніпитання зменшення розміру процесуальних витрат може взяти до уваги вимоги Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 8 липня 2011 р., згідно з яким право на безоплатну вторинну правову допомогу мають: особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньоїсім' ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних ідемографічних груп населення, інваліди, якіотримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 цього Закону.

Увипадку відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування процесуальних витрат, вони компенсуються потерпіломуза рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Слід також врахувати міжнародні правові акти з цих питань.

Урезолюції 78 (8) про безоплатну правову допомогу й юридичні консультації, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи 2 березня 1978 р., передбачено, що кожна особа має бути наділена правом на необхідну безоплатну правову допомогу в судовому провадженні. Під такою правовою допомогою розуміється саме допомога адвоката. Особа, якій надається допомога, має бути вільною у виборі кваліфікованого захисника, а відповідальність за фінансування безоплатної правової допомоги має бути покладена на державу.

Ці принципи у подальшому деталізовані в певних практичних настановах, втілених у рекомендаціях Комітетуміністрів Ради Європи № К (81) 7 14 травня 1981 р., № К (93) 1 від 8 січня 1993 р., № К (2005) 12 від 15 червня 2005 р. Серед них - право кожного на допомогу адвоката за рахунок держави, якщо особа не може сплатити гонорар, в усіх судових процедурах (кримінальних, господарських, адміністративних, цивільних тощо) із збереженням права на вибір адвоката; надання безоплатної правової допомоги найбіднішим особам, які не мають громадянства або є іноземцями; спрощення порядку надання безоплатної правової допомоги найбіднішим верствам населення; простота судових та позасудових процедур; можливе скорочення судових витрат; сприяння в доступі до позасудових методів розв'язання конфліктів тощо.

Робота адвоката у справах за призначенням оплачується за довідками, передбаченими

постановою КМУ від 11 червня 2008 р. № 539, що становить 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката при провадженні дізнання, досудового слідства чи розгляду кримінальної справи судом.

У вироку суд зобов'язаний мотивувати своє рішення про зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат чи звільнення від їх оплати зазначених учасників кримінального провадження повністю або частково. У випадку прийняття такого рішення відповідні витрати компенсуються за рахунок держави.

Стаття 120

Витрати на правову допомогу

1. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

2.Витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

3.Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.

1.У статті59 Конституції України гарантується: кожен має право на правовудопомогу.

Увипадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. З приводу цієї норми Основного Закону держави є Рішення КСУ від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000.

Роз'яснення терміна «правова допомога» надано КСУ у п.3.2 мотивувальної частини Рішення від 30 вересня 2009 р. № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням І. В. Голованя щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Правова допомогазахисника підозрюваному, обвинуваченомуможе бути безоплатною і платною. Надання першої із них регламентується ч. 1 ст. 59 Конституції України, ст. 49 КПК, ЗУ «Про безоплатнуправовудопомогу» від 2 червня 2011 р., постановою КМУ «Про затвердження Порядку і умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі» від 11 січня 2012 р. № 8, постановою КМУ «Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах» від 18 квітня 2012 р. № 305. Розмір оплати за годину адвоката з надання безоплатної правової допомоги становить 2,5 відсотка мінімальноїзаробітноїплати, визначеноїзаконом на час надання послуг адвокатом. Розмір оплати послуг адвоката з надання такої допомоги особі, затриманій в кримінально-процесуальному порядку, у неробочий час, вихідні та святкові дні обчислюється виходячи з подвійного розміру оплати за годину роботи адвоката. Оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання акта наданих послуг.

Надання платноїправовоїдопомоги регламентується законодавством про адвокатуру. У договорі про надання правової допомоги підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві визначається їх обов'язок сплатити гонорар за правозахисні дії захисника, а у випадку необхідності й фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору. Ці витрати не включаються до суми гонорару, який є винагородою за виконанізахисником дії з надання правовоїдопомоги. Роз'яснення терміна «гонорар»наведено уст. 33 Правил адвокатськоїетики, схвалених1 жовтня1999 р. Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.

Витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

2.Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката - представника, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

3.Оплата праці захисника у разі його участі в справі за призначенням проводиться за правилами, передбаченими Порядком оплати праці адвокатів з надання громадянам правовоїдопомоги укримінальних справах за рахунок держави, затвердженим постановою КМУ від 14 травня 1999 р. № 821 із змінами від 11 червня 2008 р.

Відповідно до ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правовоїдопомоги призначає адвоката, який надає безоплатнувториннуправовудопомогу на постійній основі за контрактом. Під час призначення адвоката враховуються його спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь.