158. Правові та інституційні засади розвитку співробітництва України з єс

Договірно-правова база відносин:

• Угода про партнерство та співробітництво (УПС) (підписана 16.06.1994 р., набрала чинність 01.03.1998 р., термін дії – 10 років);

NB! 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди, яка після Дванадцятого саміту Україна – ЄС (9 вересня 2008 р., м. Париж, Франція) носить назву “Угода про асоціацію” між Україною та ЄС. На період до набрання чинності Угодою про асоціацію щороку автоматично подовжується дія УПС.

 Інститути співробітництва:

• Саміт Україна - ЄС за участю Президента України та делегації ЄС у складі:

  • Президента Європейської Ради;

  • Президента Європейської Комісії (ЄК);

Під час т.зв. перехідного періоду (зокрема, протягом 2010 року), представники країн, що головують у Раді міністрів ЄС, можуть включатися до делегації ЄС (насамперед, у випадках проведення саміту на території їхньої країни).

• Рада з питань співробітництва за участю Прем’єр-міністра України та делегації ЄС у складі (до 13-го засідання Ради включно):

  • міністра закордонних справ країни, що головує в ЄС;

  • члена ЄК з питань зовнішніх зносин та Європейської політики сусідства, та

  • Високого представника ЄС з питань Спільної зовнішньої та безпекової політики.

• Комітет та галузеві підкомітети з питань співробітництва;

• Комітет парламентського співробітництва (КПС) за участю голів Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції та Делегації Європейського Парламенту у КПС;

• також здійснюються регулярні політичні діалоги Україна - ЄС та постійні експертні консультації.

 Загалом, щорічно між Україною та ЄС відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.

1

України

159.Інтеграційні процеси за учасью країн Східної та Центральної Європи та їх наслідки для України.

Слід зазначити, що основними тенденціями в цьому регіоні будуть інтеграційні процеси Європейського та Євроатлантичного напрямів.

Одним з найважливіших зовнішньополітичних партнерів України впродовж останніх роківзалишається Республіка Польща, відносини з якою носять характер стратегічного партнерства.Найбільш інтенсивними є взаємини у політичній сфері, що випливає як з характеру співробітництва між Україною та Польщею,так і зі спільності або подібності позицій з багатьох питань міжнарод ного життя.

Непересічне значення у цьому процесі має підтрима Польщею європейської та євроатлантичної інтеграції  України. Українсько-чеські та українсько-словацькі відносини означені важливістю підтримання активного політичного діалогу на найвищому рівні, активною підтримкою офіційною Прагою і Братиславою європейського та євроатлантичного курсу нашої держави. Головування Чеської Республіки в ЄС у першому півріччі 2009 року створило сприятливі умови для поглиблення переговорного процесу між Україною та Європейським Союзом щодо Угоди про асоціацію, створення зони вільної торгівлі та запровадження безвізового режиму. З урахуванням вступу Словаччини до Шенгенської зони, слід відзначити укладення Угоди між Україною та Словаччиною про місцевий прикордонний рух, положення якої спрямовані на поліпшення умов для забезпечення права громадян України на вільне пересування у прикордонній зоні обох держав. Українсько-хорватський діалог відбувався,  головним чином, на євро інтеграційному напрямі, зокрема, у травні 2009 р. було підписано Меморандум про співробітництво і обмін досвідом між Міністерством  закордонних справ України та Міністерством закордонних справі європейської інтеграції у сфері європейської  та  євроатлантичної інтеграції.

160. Україна в системі прикордонної торгівлі та співробітництва єврорегіонів

Прикордонне співробітництво можна визначити як ком-плекс форм та інструментів взаємодії між партнерами, які здійснюють кооперацію у сферах промисловості, сільського господарства, транспорту та комунікацій, рекреації та охорони навколишнього середовища, ведуть торгівлю, виступають інвесторами та реципієнтами капіталів, а також реалізують інші форми взаємовигідного соціально-економічного партнерства на географічно близьких територіях.

Прикордонне співробітництво є похідною від національних систем макроекономічного управління та загальних моделей між¬народної економічної діяльності, а також віддзеркалює тенденції глобалізації та розвитку регіональних інтеграційних процесів. Разом з тим прикордонне співробітництво доповнює та динамізує основні форми співробітництва між країнами з акцентом на максимально широкому залученні його місцевих потенціалів.

Для України, яка розташована у географічному центрі Європи та чия міжнародна інтеграційна модель поки що не має чіткої ви-значеності, проблема прикордонного співробітництва становить особливий інтерес. Його посилюють як ті численні господарські зв’язки українських виробників, споживачів та кооперантів, які утворилися на кордонах з іншими колишніми республіками СРСР, так і традиції прикордонного співробітництва з країнами — колишніми членами РЕВ, які прагнуть до вступу до ЄС.

Важливий аспект прикордонного співробітництва пов’язаний з розвитком транспортної мережі. Поширеною у світі ситуацією є найбільший розвиток транспортної інфраструктури саме біля кордонів, що забезпечує зв’язок відповідних країн із зарубіжними ринками саме через прикордонні території. Причому для України актуальним є завдання інтеграції прикордонних транс-портних переходів до загальнонаціональної транспортної мере-жі, а також до загальноєвропейських, навіть трансматерикових транспортних коридорів. Так, слід забезпечити не тільки будів-ництво нових та модернізацію існуючих транспортних коридорів на Заході України, а й кращі виходи таких коридорів до основної транспортної мережі України. У більшому масштабі подовжений коридор із західного кордону до східних рубежів держави, який відповідає центральному широтному маршруту Карпати—Кривбас—Донбас, можна вважати частиною транспортного Євро-Азійського коридору.