82. Структура франчайзингу у відкритій економіці України

Франчайзинг - механізм передання чи продажу ліцензій на товарний знак (марку) чи технологію відомої фірми на певних комерційних умовах іншій особі, яка отримує виключні права на певні форми виробничо-збутової діяльності.

Фірма, яка має право власності на відому товарну марку, надає дрібному підприємцю, котрий має можливість ефективно працювати на певному ринку, право користуватися своїм фірмовим знаком. Як правило, йдеться про взаємини великої, інколи всесвітньо відомої корпорації, яка вже «проникла» своїми товарами на певний ринок або з тих чи інших причин стала на ньому відомою, а також місцевої господарської структури, ініціативної групи, яка бажає вкласти капітал у гарантований проект. У деяких галузях (особливо у харчовій сфері — «Макдональдс», готельній справі — «Хілтон», індустрії мод — «Кевін Кляйн» та ін.) велике значення має наявність старої, відомої марки, до якої у споживачів є довіра.

Відтак нові фірми можуть скористатися потужністю потенційного принципала, його конкурентними перевагами та увійти в його ринкову орбіту. Головними завданнями таких фірм-реципієнтів є віднаходження капітальних ресурсів для «запуску» проекту, а також наступний менеджмент, загальне управління підприємством.

Залежно від цілей та сфери реалізації франчайзингової моделі відносин виділяють три типи франчайзингу:

• виробничий франчайзинг (надаються засоби виробництва, комплекс обладнання, технології, витратні матеріали, як з метою підтримки якості продукту, так і з метою забезпечення власного збуту);

• торговельний франчайзинг (товарні поставки від франчайзера);

• ліцензійний франчайзинг (право користуватися її маркою, товарним знаком та дозвіл на відкриття комерційних структур; така форма є найбільш поширеною).

Модель франчайзингу є надзвичайно важливою для малого бізнесу, а також містить значний потенціал співробітництва невеликих господарських структур із великими фірмами, ТНК, провідними виробниками — власниками відомих торгових марок.

Розвитку франчайзингу сприяють процеси глобалізації. Починаючи з 90-х років ХХ ст. дедалі активнішою учасницею угод типу франчайзингу стає Україна. Причому в нашій країні можливості розвитку цієї форми міжнародного співробітництва відкрились саме у зв’язку з лібералізацією соціально-економічного життя взагалі та сфери взаємодії із закордонними партнерами зокрема.

83. Правове регулювання міжнародного франчайзингу в Україні

Захист економічних інтересів франчайзі залишається одним із головних завдань правового регулювання франчайзингу. Адже він зобов'язаний виконувати всі зумовлені вказівки і вимоги франчайзера. Так, франчайзер може встановити вищі ринкові ціни на устаткування, що він надає.

Правове регулювання відносин франчайзингу багато в чому має на меті вирівняти баланс можливостей сторін у договорі.

Практично в усіх країнах з розвинутими відносинами франчайзингу створені й активно діють національні і міжнародні федерації й асоціації франчайзингу.

З іншого боку, франчайзер теж достатньо вразливий і потребує законодавчого захисту. Найскладнішим моментом є невизначеність щодо обсягу інфо, яка підлягає розкриттю до підписання угоди. Продавець, розкривши ноу-хау, стає залежним від покупця, який, отримавши готовий бізнес-проект, може йому не заплатити.

У 2001 р. КМУ було внесено до ВРУ проект ЗУ "Про франчайзинг". Метою проекту було законодавче регулювання відносин між суб'єктами господарювання щодо передачі прав на використання в господарській діяльності комплексу виключних прав власника на фірмове найменування, комерційну інформацію, ноу-хау і т. д. При аналізі проекту Закону в ньому були виявлені такі недоліки:

-відсутні визначення ключових понять, що використовуються у франчайзингу;

-законопроект не узгоджений із законодавством у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

-проект дублює розділи ЦКУ і ГКУ, не вносячи ніяких доповнень у регулювання франчайзингу;

-відсутні норми про регулювання переддоговірних франчайзингових відносин;

-відсутні норми щодо розкриття інформації;

-не передбачені питання створення системи саморегулювання;

-відсутність норми щодо регулювання міжнародного франчайзингу.

Однак, внаслідок очікування прийняття ЦКУ роботу над проектом Закону України "Про франчайзинг" було призупинено. Отже, потреба розробки та прийняття ЗУ "Про франчайзинг" сьогодні стає ще більш актуальною. У цьому Законі необхідно передбачити всі юридичні аспекти взаємовідносин сторін і розвитку українського франчайзингу, які 6 відповідали міжнародним вимогам.

Прийняття цього Закону дозволить створити прозорі механізми для становлення і розвитку ф-гу, що значною мірою стимулюватиме створення нац мереж ф-гу, залучення міжнар ф-гу.