- •1.1. Поняття права природокористування та його види.
- •1.2. Права і обов'язки водокористувачів.
- •1.3. Правопорушення в галузі екологічної експертизи.
- •1.4. Органи загальної компетенції, їх спеціалізовані структури та повноваження у сфері забезпечення екологічної безпеки.
- •2.1.Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.
- •2.2.Функції державного управління в галузі використання і охорони земель.
- •2.3. Міжнародне екологічне судочинство.
- •2.4. Поняття та види екологічної безпеки.
- •3.1. Заходи щодо охорони атмосферного повітря у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
- •3.2. Ядерна та радіаційна (радіологічна) безпека в системі екологічної безпеки.
- •3.3. Державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.
- •3.4. Права та обов'язки експерта державної екологічної експертизи.
- •4.1. Право користування природними ресурсами загальнодержавного і місцевого значення.
- •4.2. Управління в галузі використання і охорони вод.
- •4.3.Поняття та види екологічно-правових норм.
- •4.4.Поняття та структура екологічно-правових відносин.
- •5.1. Склад екологічного правопорушення.
- •5.2. Поняття та види надзвичайних ситуацій.
- •5.3.Юридична відповідальність за порушення водного законодавства.
- •5.4. Поняття і класифікація юридичних гарантій реалізації та захисту екологічних прав громадян.
- •6.1.Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”: загальна характеристика.
- •6.2.Державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр.
- •6.3.Контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісових ресурсів.
- •6.4.Поняття, особливості, структурні елементи екологічної мережі України.
- •7.1.Поняття, зміст та форми права власності на природні ресурси.
- •7.2.Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
- •7.3.Забезпечення і захист екологічних прав громадян.
- •7.4.Співвідношення екологічного права і екологічного законодавства.
- •8.1.Підстави виникнення, зміни і припинення права власності на природні ресурси.
- •8.2.Право громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля (загальна хар-ка).
- •8.3.Спеціальне водокористування та користування водними об’єктами для лікувальних, курортних та оздоровчих цілей (загальна хар-ка).
- •8.4.Поняття міжнародного права навколишнього природного середовища .
- •9.1.Джерела міжнародного права навколишнього природного середовища.
- •9.2.Права та обов’язки користувачів надр.
- •9.3.Правові форми громадського управління в галузі екології.
- •9.4.Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ.
- •10.1.Контроль у галузі охорони атмосферного повітря.
- •10.2.Правові аспекти біологічної безпеки при поводженні з генетично-модифікованими продуктами.
- •10.3.Поняття екологічного права як галузі права, навчальної дисципліни та галузі науки.
- •10.4.Форми використання природних рослинних ресурсів.
- •11.1.Водні об’єкти природо-заповідного фонду (поняття, загальна характеристика).
- •11.2.Загальна характеристика екологічних прав і обов’язків громадян України.
- •11.3.Державний контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
- •11.4.Повноваження Кабінету Міністрів в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •12.1. Право загального і спеціального природокористування та їх ознаки.
- •12.2.Нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.
- •12.3.Повноваження Міністерства охорони навколишнього природного середовища в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •12.4.Поняття і місце європейського права навколишнього природного середовища в системі європейського права.
- •13.1.Використання природних ресурсів на умовах оренди: поняття та загальна характеристика.
- •13.2.Особливості управління в зонах надзвичайних екологічних ситуацій.
- •13.3.Державні, цільові, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
- •13.4.Міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього природного середовища.
- •14.1.Принципи екологічного права.
- •14.2.Юридична відповідальність за порушення законодавства про надра.
- •14.3.Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів і об’єктів навколишнього середовища.
- •14.4.Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки.
- •15.1.Суб’єкти і об’єкти права природокористування.
- •15.2.Міжнародні договори єс у сфері охорони навколишнього природного середовища (загальна характеристика).
- •15.3.Правове регулювання мисливства і рибальства в Україні.
- •15.4.Особливість правового режиму зон, встановлених на радіоактивно забруднених територіях.
- •16.1.Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
- •16.2.Міжнародні конференції з навколишнього середовища. Всесвітня Хартія охорони природи (загальна характеристика).
- •16.3.Конституція України в системі джерел екологічного права.
- •16.4.Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу.
- •20.4.Суб’єкти, об’єкти права власності на тваринний світ.
- •17.1.Система і компетенція органів державного управління в галузі екології.
- •17.2.Законодавство про рослинний і тваринний світ: поняття та загальна характеристика.
- •17.3.Правове регулювання ведення Червоної книги України.
- •17.4.Користування землями водного фонду.
- •18.1.Особливість правового режиму зон, встановлених на радіоактивно забруднених теріторіях.
- •18.2.Державні, цільові, міждержавні та регіональні програми у галузі використання і охорони вод та відтворення природних ресурсів.
- •18.3.Особливості охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
- •18.4.Завдання єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
- •19.1.Поняття екологічного ризику та його місце в системі правовідносин екологічної безпеки.
- •19.2.Захист екологічних прав громадян.
- •19.3.Історія розвитку екології та екологічного права (загальна характеристика).
- •19.4.Державний лісовий кадастр та облік лісів.
- •20.1.Функції екологічного права та їх види.
- •20.2.Правове регулювання транснаціональної екологічної безпеки.
- •20.3.Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
- •21.1.Державне регулювання і управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів.
- •21.2.Джерела європейського права навколишнього середовища (поняття, види, загальна характеристика).
- •21.3.Органи державного управління спеціальної компетенції та їх повноваження (загальна характеристика).
- •21.4.Геологічне вивчення надр (поняття та загальна характеристика).
- •22.1.Поняття надзвичайної екологічної ситуації.
- •22.2.Процедура проведення екологічної експертизи (загальна характеристика).
- •22.3.Юридична відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.
- •22.4.Принципи права природокористування.
- •23.1.Державний лісовий кадастр та облік лісів: поняття та загальна характеристика.
- •23.2.Проблеми правового режиму інших зон надзвичайних екологічних ситуацій.
- •23.3.Міжнародні екологічні організації (загальна характеристика).
- •23.4.Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
- •24.1.Правові заходи забезпечення екологічної безпеки.
- •24.2.Поняття, особливості, структурні елементи екологічної мережі.
- •24.3.Адаптація екологічного законодавства України до Європейського права навколишнього середовища.
- •24.4.Порядок вирішення спорів з питань користування надрами.
- •25.1.Класифікація правових режимів територій, що зазнала радіоактивного забруднення, внаслідок Чорнобильської катастрофи.
- •25.2.Компетенція державних органів у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
- •25.3.Поняття і види екологічної безпеки.
- •25.4.Форми, суб’єкти, об’єкти права власності на природні ресурси.
- •26.1.Управління в галузі охорони і використання атмосферного повітря.
- •26.2.Державне управління в галузі екологічної експертизи.
- •26.3.Особливість користування надрами для розробки родовищ корисних копалин для цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.
- •26.4.Поняття, мета, завдання та принципи екологічної експертизи.
- •27.1.Компетенція державних органів у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
- •27.2.Управління і контроль в галузі охорони атмосферного повітря.
- •27.3.Поняття, суб’єкти, об’єкти екологічної експертизи.
- •27.4.Законодавство України, щодо правового режиму зон екологічного лиха та територій забруднених, внаслідок Чорнобильської катастрофи.
- •28.1.Права і обов’язки власників природних ресурсів, захист і гарантії їх прав.
- •28.2.Державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною.
- •28.3.Види і порядок водокористування.
- •28.4.Правові форми громадського управління в галузі екології.
- •29.1.Предмет, метод, система та принципи екологічного права.
- •29.2.Поняття та види екологічних прав і обов’язків громадян.
- •29.3.Органи спеціальної компетенції, їх спеціалізовані структури та повноваження у сфері забезпечення екологічної безпеки.
- •29.4.Поняття і види права водокористування.
- •30.1.Поняття та форми права власності на тваринний світ.
- •30.2.Принципи права природокористування.
- •30.3.Органи загальної компетенції, їх спеціалізовані структури та повноваження у сфері забезпечення екологічної безпеки.
- •30.4.Поняття та система європейського права навколишнього середовища.
- •1.1. Поняття права природокористування та його види.
7.4.Співвідношення екологічного права і екологічного законодавства.
Величезне значення має проблема співвідношення між системою екологічного права (в нашому розумінні права природи) і системою екологічного законодавства. Екологічне право - це відображення прав природи, яких вона не може бути позбавлена під будь-яким приводом. Це її життєве право, від якого залежить і добробут людей. Екологічним законодавством треба вважати сукупність правил, вироблених і прийнятих з додержанням належної процедури відповідними компетентними органами. Екологічне право в основному дістає вияв в екологічному законодавстві. Однак воно може відображатись і в різних формах суспільної свідомості: в екологічних звичаях, моралі, соціальних уявленнях про природні об'єкти як про естетичні цінності тощо.
Якщо система екологічного законодавства - це категорія юридична, то система екологічного права - необхідна умова збереження і здорового розвитку природи, тобто це система належного буття останньої, категорія цілком природна. Проблема співвідношення між екологічним законодавством і екологічним правом повинна завжди вирішуватись на науковій основі. Йдеться про взаємодію різних галузей наукового знання - гуманітарного і природничого.
Система екологічного права визначається системою об'єктів природи, розвитком суспільства і рівнем, навантаження на системи природи, а система екологічного законодавства - розвитком юридичної думки в її співвідношенні з розвитком суспільства. Остання система свідомо створюється людьми. Системи екологічного права і екологічного законодавства перебувають у постійному русі, зазнають змін, оскільки розвиток суспільства призводить до зростання антропогенного навантаження на природу в цілому й на окремі природні об'єкти.
Основоположним елементом системи екологічного права треба вважати її природний зміст. Таким елементом в системі екологічного законодавства є юридична норма. Ми виходимо з того, що системою екологічного законодавства необхідно вважати цілісність, яка складається з окремих законодавчих актів, що перебувають між собою у взаємодії. Як правило, екологічний закон діє не сам по- собі, а у взаємовідносинах і на підставі інших законів, причому не лише екологічного змісту.
" Система екологічного законодавства України в основному повинна відповідати системі екологічного права. Право того чи іншого об'єкта природи визначається його місцем в ній. Від системи природи залежать система екологічного права, а отже, і система екологічного законодавства.
8.1.Підстави виникнення, зміни і припинення права власності на природні ресурси.
За загальними правилами право власності набувається на підставі придбання відповідних об'єктів за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Підставою виникнення права власності на природний об'єкт може бути й рішення органу влади про передачу відповідного об'єкта у власність.
Окрім того, законодавством можуть передбачатися особливості набуття права власності на окремі природні ресурси.
Оскільки до землі прив'язані інші природні ресурси, то вимоги земельного законодавства щодо набуття права власності на землю поширюються на інші природні об'єкти (землі лісів, землі водного фонду, землі природно-заповідного фонду тощо). Земельним кодексом України встановлено, що громадяни набувають право власності на землю, окрім як за цивільно-правовими угодами, також: на підставі безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина 1 статті 81). Комунальна власність на землю виникає в разі: передачі територіальним громадам земель державної власності; примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; прийняття спадщини; за цивільними угодами та виникнення інших підстав, передбачених законом (частина 4 статті 83 Земельного кодексу України). Держава набуває права власності на землю у разі: відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; придбання за цивільно-правовими угодами; прийняття спадщини; передачі у власність держави земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами; конфіскації земельної ділянки.
Припинення права власності на природні об'єкти може відбуватися за різних підстав, передбачених законодавством: припинення існування об'єкта права власності (втрата, загибель); припинення існування суб'єкта права власності (у разі втрати громадянства України, смерті фізичної особи, а також при реорганізації або ліквідації юридичної особи); добровільна відмова (купівля-продаж, дарування); примусове відчуження у власника природного об'єкта всупереч його волі на підставах, зазначених у законі (вилучення природного об'єкта, що утримується нераціонально або засобами, що призводять до його знищення).
Також Земельний кодекс України до підстав припинення права власності відносить: звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскацію за рішенням суду; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними та хімічними речовинами, відходами, стічними водами тощо, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) у терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів тощо.