28.4.Правові форми громадського управління в галузі екології.

Громадське управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими об'єднаннями і організаціями, якщо така діяльність передбачена їх статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України.

Громадські природоохоронні об’єднання мають право:

— розробляти й пропагувати природоохоронні програми;

— утворювати громадські фонди охорони природи за погод¬женням із місцевими Радами народних депутатів; за рахунок влас¬них коштів і добровільної трудової участі членів громадських об’єднань, виконувати роботи з охорони та відтворення природних ресурсів, збереження та поліпшення стану навколишнього середовища;

— брати участь у проведенні спеціально вповноваженими державними органами управління перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;

— проводити громадську екологічну експертизу, оприлюднювати її результати і передавати їх органам, уповноваженим прий¬мати рішення;

— одержувати в установленому порядку інформацію про стан навколишнього середовища, джерела його забруднення, про прог¬рами й заходи з охорони навколишнього середовища;

— виступати з ініціативою проведення референдумів з питань, пов’язаних з охороною природи, використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки;

— вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Органи громадського управління в галузі природокористування і охорони довкілля – громадські об’єднання і формування у галузі екології, які створюються на національному та місцевому рівні:

Українське товариство охорони природи; Українська екологічна академія наук;

Українська екологічна асоціація; “Зелений світ”.

Органи громадського контролю. З метою широкого залучення усіх прошарків населення до здійснення контролю за використанням і охороною природних ресурсів чинне законодавство передбачає можливість залучення осіб, які володіють знаннями природноресурсового законодавства і мають досвід роботи у галузі охорони навколишнього природного середовища, як громадських інспекторів.

Громадський контроль за використанням і охороною природних ресурсів здійснюється також громадськими організаціями. Так, Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" гарантує право громадян об'єднуватися в громадські природоохоронні організації і брати участь у громадських екологічних експертизах.

29.1.Предмет, метод, система та принципи екологічного права.

Предмет екологічного права - це врегульовані нормами права суспільні відносини щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження, відтворення та раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки населення.

Предмет екологічного права характеризується широким колом суспільних відносин, наявністю природних та інших обєктів і екологічних звязків між ними, які входять до середовища, що оточує людину.

Варто відмітити, що предмет екологічного права передбачає регулювання 3-х груп суспільних відносин, повязаних з обєктами права охорони навколишнього природного середовища, якими є:

1. природа (її обєкти, комплекси, умови); 3. людина і її екологічна безпека.

2. природні ресурси (як ті, що залучені до народного господарства, так і ті, що не використані до цього часу);

Під методом ЕП розуміють сукупність способів, прийомів і засобів впливу на суспільні відносини в галузі природокористування, охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки, а також реалізації екологічних прав і свобод громадян. Для цієї галузі права характерним є змішаний метод правового регулювання екологічних відносин, який включає в себе адміністративно-правові і цивільно-правові способи і прийоми правового регулювання цих відносин.

Для цивільно-правового методу (диспозитивний) характерні такі ознаки:

· рівні правові можливості сторін у суспільних відносинах, які виключають будь-які однобічні впливи один на одного;

· встановлення правовідносин за взаємною згодою сторін;

· надання учасникам відносин права самим визначати порядок своєї поведінки;

· розвязання спорів компитентним органом, який перебуває поза цими відносинами.

Адміністративно-правовому методу (імперативний) правового регулювання притаманні такі риси:

· юридично-владна діяльність виконавчих і розпорядчих органів щодо осіб, якими вони керують;

· прояв юридичної нерівності учасників відносин - підкорення одного з них іншому;

· обовязковість для виконання розпорядження владних органів;

· виникнення суспільних відносин незалежно від волі іншої сторони;

· здійснення контрольних функцій тощо.

Важлива роль у регулюванні екологічних відносин належить принципам екологічного права, під якими розуміються основні системоутворюючі ідеї, закріплені в загально-правовій і екологічній доктринах держави, інших основних джерелах і нормах екологічного законодавства, які спрямовані на досягнення цілей екологічної політики держави і що знаходять свою реалізацію в екологічних відносинах.

У правовій літературі розрізняють загально-правові та спеціальні (галузеві) принципи екологічного права. До загально-правових принципів екологічного права відносяться: гласність і демократизм ухвалення екологічно значущих рішень; невідворотність відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічного законодавства; поєднання заходів стимулювання та юридичної відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу; міжнародна співпраця у сфері використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища; попереджуючий характер і превенція екологічних заходів; соціальна орієнтованість на формування екологічного світогляду в суспільстві; узгодженість екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства; об'єднання міждисциплінарних знань для досягнення сприятливого екологічного ефекту, прогнозування, планування і нормування якості навколишнього природного середовища; обов'язковість екологічної експертизи для екологічно значущих вирішень і об'єктів; платня за погіршення якості навколишнього природного середовища.

Поняття "система екологічного права" включає в себе три значення: галузь права, правова наука, навчальна дисципліна.

Як галузь права екологічне право має, як уже зазначалось, свій особливий предмет правового регулювання і має певну систему. У ній виділяються норми загального характеру, що визначають основні положення щодо організації охорони навколишнього природного середовища. Ці норми утворюють загальну частину екологічного права. Норми ж, присвячені безпосередньо врегулюванню питань охорони та використання природних ресурсів, забезпеченню екологічної безпеки в окремих сферах суспільного життя, утворюють особливу частину екологічного права.