МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра міжнародної економіки

Індивідуальна робота

на тему:

«Енергетична безпека як визначальна складова економічної незалежності»

Виконала: студентка 4 курсу, 8 групи Спеціальності 6503

Прилипко Н.С.

Перевірила: Сімонова М.В.

Київ – 2013

Вступ

В сучасному світі національна безпека держави, економічна та енергетична безпека взаємозалежні. Прогнози вчених показують, що в найближчі десятиріччя  споживання енергоресурсів не буде мати тенденції до зменшення.

Нерівномірність забезпечення країн світу та регіонів окремих країн енергетичними ресурсами приводить до  виникнення загроз енергетичній безпеці і, як наслідок,  економічній  та національній безпеці, особливо в тих країнах, які не мають достатньої кількості запасів корисних копалин, зокрема, вугілля, нафти та природного газу. Прогноз вчених, що до 2050 р. можна очікувати подвоєння попиту на енергоресурси, викликає доцільність дослідження енергетичної безпеки як функціональної складової економічної та національної безпеки держави.

Виклад основного матеріалу

Енергетична незалежність держави - це рівень самостійності керівництва держави у формуванні та здійсненні політики, не залежної від зовнішнього і внутрішнього втручання та тиску, що виходять із сфери діяльності паливно-енергетичного комплексу. Цей рівень визначається станом готовності паливно-енергетичного комплексу держави щодо протистояння дестабілізуючій дії внутрішніх і зовнішніх чинників, що створюють загрозу незалежній політиці держави у сфері енергозабезпечення національного господарства (економіки та населення).[5]

Економічна незалежність – незалежність держави у формуванні й розвитку власної економічної системи та здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в інтересах народу. Матеріальна основа економічної незалежності – власність народу на національне багатство (сукупність створених і накопичених працею всього суспільства матеріальних і духовних благ, природних ресурсів тощо).[7]

За оцінками експертів, найближчими роками очікується подальше посилення залежності промислово розвинених країн від імпорту енергоносіїв. У цьому контексті країни-члени ЄС налаштовані на поглиблення співпраці з країнами-постачальниками і транзитерами енергоресурсів, а також на проведення політики диверсифікації джерел та шляхів постачання енергоносіїв.

Економіка переважної більшості країн Європи залежить від поставок енергоресурсів ззовні. Європейський Союз на сьогодні є найбільшим світовим споживачем природного газу. Провідними постачальниками залишаються також Алжир і країни басейну Північного моря (Норвегія, Велика Британія, Нідерланди). [8]

Основними стратегічними партнерами у сфері постачання сирої нафти на європейський ринок, крім західних нафтових корпорацій, є компанії Росії та Казахстану, енергетична політика яких спрямована на зміцнення позицій у Центральній та Східній Європі.

Власну енергетичну безпеку Україна розглядає у контексті посилення співробітництва з ЄС у сфері енергетики. Україна прагне зміцнити свій статус надійної транзитної країни, інтегруватися в енергетичний простір ЄС. Окремим напрямком співробітництва у рамках енергетичного діалогу між Україною та ЄС є реалізація положень Договору Енергетичної Хартії (ДЕХ). [8]

Енергетична залежність України та країн світу у [2010 - 2012 рр.], % [9]

Рис.1

За даними Міжнародного енергетичного агентства основним первинним джерелом енергії до 2035 року залишиться викопане паливо: кам’яне вугілля, нафта та газ. За прогнозами Агентства частка нафти у світовому  енергетичному балансі первинних енергоносіїв залишиться найбільшою (табл.1). Частка твердого палива буде зменшуватися, а частка газу, як первинного джерела енергії, буде збільшуватися. За прогнозом частка відновлювальних видів енергії також буде зростати.

 Таблиця 1

Частка джерел енергії у загальному споживанні енергії в світі, у %*

Види ресурсів	1990	2000	2010	2010	2030	2030 до 1990 , %
Тверде паливо	27,8	18,5	15,8	13,8	15,5	- 44,24
Нафта	38,3	38,4	36,9	35,5	33,8	- 11,74
Газ	16,7	22,8	25,5	28,1	27,3	63,47
Ядерна енергія	12,7	14,4	13,7	12,1	11,1	- 12,60
Відновлювальні види енергії	4,4	5,8	7,9	10,4	12,2	177,27

Стратегічна задача світової громадськості – скорочення споживання викопаних та збільшення споживання відновлювальних джерел енергетичних ресурсів, що підтверджується даними табл. Європейська комісія у новій енергетичній стратегії до 2020 року визначає наступні пріоритети в забезпеченні енергетичної безпеки: вдосконалення технологій розвідки, видобутку та споживання викопаного палива;  запровадження технологій енергозбереження та енергоефективності; інтеграція інфраструктури енергетичного ринку; визначення енергетичної політики; розвиток технологій використання альтернативних джерел та захист прав споживачів. Особлива увага приділяється знаходженню, розробці технологій використання та впровадженню альтернативних джерел енергії і розширення їх частки у енергоспоживанні регіонів, країн та світу.

Економічні загрози. До цієї групи загроз належать:

• фінансова нестабільність забезпечення функціонування енергокомплексу, забезпечення паливними ресурсами, матеріалами та компонентами для підтримання технологічних процесів, нестабільність оплати всіх поточних витрат;

• порушення господарських зв'язків;

• неефективне використання паливних та матеріальних ресурсів;

• надмірно високі ціни на паливні та матеріальні ресурси;

• високі рівні монополізму виробників, постачальників і розподільників енергії та паливних ресурсів.(3)

Одним із пріоритетів енергетичної безпеки України є зниження рівня економічної залежності. За останній час у цьому напрямі здійснено низку важливих кроків. Є успішний досвід постачання спотового газу з ЄС до України у реверсному режимі використання газотранспортної системи — за угодою з німецькою компанією «RWE» у 2012 році. Тривають перемовини й з іншими країнами.[6]

Ресурсна база нашої нафтогазовидобувної промисловості дозволяє за її ефективного використання стабілізувати, а в перспективі — збільшити обсяги видобутку вуглеводневої сировини. Сумарні ресурси вуглеводнів українського сектору акваторій Чорного і Азовського морів зосереджені на північно–західному шельфі Чорного моря, континентальному схилі, в глибоководній западині Чорного моря і в акваторії Азовського моря. По–друге, перспективним є розвиток відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, що відповідає загальносвітовим тенденціям.

Сучасна енергетична безпека є синонімом незалежності та суверенітету держави. У перспективі Україна позбудеться тотальної залежності від іноземних постачальників енергоносіїв. Шляхами вирішення «енергетичної проблеми» є багаті запаси метану, сланцевого газу та родовища вуглеводнів на шельфі Чорного моря. В Україні приділяють багато уваги ядерній енергетиці та альтернативній, зеленій енергетиці, в які залучають інвестиції. Також, важливе впровадження новітніх енергоефективних та енергоощадних технологій в економіці та житлово–комунальному господарстві.

Сучасні вчені вважають: «Ми можемо говорити про абсолютну енергетичну незалежність нашої держави у 2018 році. Тобто вже через п'ять років Україна стане енергетично незалежною» (6)